Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






До психічних властивостей належать: спрямованість, темперамент, характер, здібності




 

Спрямованість — найважливіша властивість особистості, у якій виражається динаміка розвитку людини як суспільної істоти, головні тенденції її поведінки. Це така психічна властивість, у якій виражаються потреби, мотиви, світогляд, установки,інтереси, цілі людини.

Темперамент

Діяльність і повсякденна поведінка людини залежить від соціальних умов, у яких формувалася особистість, і від особливостей природної організації людини.

Темперамент — сукупність типологічних особливостей людини, що виявляються в динаміці її психічних процесів: у швидкості і силі її реакцій, в емоційному тонусі її життєдіяльності.

Темперамент — це прояв у психіці людини вродженого типу нервової діяльності. Як уже відзначалося в першому розділі, у дослідженнях І.П. Павлова були встановлені три основні властивості нервових процесів — сила, урівноваженість і рухливість. Різні комбінації цих властивостей утворюють такі чотири типи вищої нервової діяльності:

І. Сильний, урівноважений (процес порушення збалансований із процесом га­льмування), рухливий (процеси порушення і гальмування легко змінюють один одного). Цьому типу вищої нервової діяльності відповідає сангвінічний темперамент.

ІІ. Сильний, неврівноважений (процес порушення переважає над процесом га­льмування), рухливий. Цьому типу вищої нервової діяльності відповідає холеричний темперамент.

III. Сильний, урівноважений, інертний (процеси порушення і гальмування ма­ло рухливі). Цьому типу вищої нервової діяльності відповідає флегматичний темпе­рамент.

IV. Слабкий (нервова система не витримує великого і тривалого навантажен­ня), неврівноважений, інертний. Цьому типу вищої нервової діяльності відповідає меланхолійний темперамент.

Назви темпераментів вперше ввів давньогрецький лікар Гіппократ (IV в. до н.е.), що зв'язував види темпераментів з перевагою в організмі людини різних рі­дин: крові (сангвіс) — у сангвініка, жовтої жовчі (холе) — у холерика, слизу (флег­ми) — у флегматика і чорної жовчі (мелайна холе) — у меланхоліка.

Слово «тем­перамент» походить від латинського «letrego» — змішаний у належному співвід­ношенні. Поряд із сукупністю властивостей нервової діяльності, що обумовлюють той чи інший темперамент, можна виділити такі психічні особливості, що у різних комбінаціях входять у відповідний темперамент.

1. Швидкість і інтенсивність психічних процесів, психічна активність.

2. Переважна підпорядкованість поведінки зовнішнім враженням — екстраверсія чи переважна його підпорядкованість внутрішньому світу людини, її почут­тям, уявленням — інтроверсія.

3. Пристосовність, пластичність, адаптованість до зовнішніх умов, що зміню­ються, рухливість стереотипів (знижена пристосовність, негнучкість — ригід­ність).

4. Чутливість, сенситивність, емоційна збудливість і сила емоцій, емоційна стійкість.

Перейдемо до короткої характеристики окремих видів темпераменту.

Сангвінічний темперамент. І.П. Павлов дає наступну характеристику особ­ливостей сангвінічного темпераменту. «Сангвінік — гарячий, дуже продуктивний діяч, але лише тоді, коли в нього є багато цікавої справи, тобто постійне порушен­ня. Коли ж такої справи немає, він стає сумним, млявим...».

Сангвінік відрізняється легкою пристосовністю до умов життя, що змінюються, підвищеною контактністю з оточуючими людьми, товариськістю. Почуття сангві­ніка легко виникають і швидко змінюються. У сангвініка швидко утворюються тим­часові зв'язки, його стереотипи досить рухливі. У новій обстановці він не почуває скутості, здатний до швидкого переключення уваги і діяльності. Людям із сангвіні­чним темпераментом більше за все підходить діяльність, що вимагає швидких ре­акцій, значних зусиль, розгалуженості уваги.

Холеричний темперамент. «Холеричний тип, — відзначає І.П. Павлов, — це явно бойовий тип, задерикуватий, легко і незабаром дратується». «Захопившись якою-небудь справою, надто налягає на свої засоби і сили і зрештою рветься, ви­снажується більше, ніж треба, він допрацьовується до того, що йому все невмоготу».

Для холерика характерна підвищена емоційна реактивність, швидкий темп і рі­зкість у рухах, велика енергія і прямолінійність у відносинах. Підвищена збудли­вість холерика при несприятливих умовах може стати основою запальності і навіть агресивності.

За відповідної мотивації холерик здатний переборювати значні труднощі, віддаватися справі з великою пристрастю. Для нього характерна різка зміна на­строїв. Найбільшої результативності людина з холеричним темпераментом дося­гає в діяльності, що вимагає підвищеної реактивності і значної одноразової напру­ги сил.

Флегматичний темперамент. «Флегматик — спокійний завжди рівний, наполе­гливий І завзятий трудівник життя».

Реакції флегматика трохи уповільнені, настрій стійкий. Емоційна сфера зовні мало виражена. У складних життєвих ситуаціях флегматик залишається досить спокійним і витриманим, не допускає імпульсивних, рвучких рухів, тому що про­цеси гальмування в нього завжди врівноважують процес порушення. Правильно розраховуючи свої сили, флегматик виявляє велику наполегливість у доведенні справи до кінця. Переключення уваги і діяльності трохи уповільнено. Його сте­реотипи малорухомі і поведінка в ряді випадків недостатньо гнучка. Флегматик до­сягає найбільших успіхів у тих видах діяльності, що вимагають рівномірної напру­ги сил, посидючості, стійкості уваги і великого терпіння.

Меланхолічний темперамент. «Меланхолічний темперамент, — відзначає І.П.Павлов, — є явно гальмовий тип нервової системи. Для меланхоліка, мабуть, кож­не явище життя стає гальмуючим його агентом, раз він ні в що не вірить, ні на що не сподівається, в усьому бачить і очікує тільки погане, небезпечне».

Меланхолік відрізняється підвищеною ранимістю, схильністю до глибоких пе­реживань навіть із приводу незначних подій. Його почуття легко виникають, по­гано стримуються, зовні чітко виражені. Сильні зовнішні впливи ускладнюють йо­го діяльність. Він інтровертований, замкнутий, утримується від контактів із незна­йомими людьми, уникає нової обстановки. За певних умов життя в нього легко формується сором'язливість, боязкість, нерішучість і навіть боягузтво. У сприятли­вій стабільній обстановці меланхолік може досягти значних успіхів у таких видах діяльності, що вимагають підвищеної чутливості і реактивності.

Таким чином, темперамент є індивідуально-своєрідною сукупністю природно-обумовлених психічних особливостей індивіда.

До цих особливостей належать:

Ø загальна нервово-психічна активність — інтенсивність, напруженість, темп і ритм реакцій, дій, особливості їхнього зростання і згасання, що виявляються в мотор­ній, інтелектуальній і комунікативній сферах індивіда;

Ø емоційна організація індиві­да — збудливість, реактивність, стійкість, контрольованість емоцій (схема 5).

Темперамент визначає тільки динамічні особливості способів діяльності і по­ведінки.

Розглянуті вище чотири види темпераменту звичайно не бувають представлені в «чистому» виді. Люди, як правило, мають змішані темпераменти, але той чи ін­ший вид темпераменту є ведучим, основним.

Так, наприклад, у межах слабкого типу вищої нервової діяльності розрізняється кілька різновидів за урівноваженістю і рухливістю нервових процесів.

Темперамент не є ціннісним критерієм особистості; він не визначає потреб, ін­тересів, поглядів особистості. У тому самому виді діяльності люди з різними тем­пераментами можуть досягти геніальних успіхів. Прикладом тому служать найбі­льші досягнення таких видатних людей з різними темпераментами, як Крилов і Пушкін, Толстой і Гоголь, Суворов і Кутузов, Бородін і Чайковський.

Характер

Поняття про характер. У поведінці і діяльності людини виявляються різні психічні особливості. Одні з них не істотні, не впливають на поведінку і діяльність людини. Інші є істотними у визначеному відношенні, але не мають значення для всієї поведінки людини (наприклад, особливості сприйняття, уваги, пам'яті і т.п.).

У психіці людини існує і така сукупність стійких істотних властивостей, що ви­являється у всіх видах діяльності.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных