Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






АНГЛІЙСЬКИЙ РОМАНТИЗМ 9 страница





 
 

350

Англійський романтизм

вою, в якій звучать такі слова: "Ми закликаємо вас об'єд­натися з вашими англійськими братами в боротьбі проти варварського феодального уряду, проти кривавої сваволі лордів і багатіїв. Боріться за демократію і республіку!". Він пише політичні памфлети в тому ж дусі, причому головним ворогом ірландського народу вважає владу ба­гатства. Зрозуміло, що діяльність Шеллі викликала обу­рення властей. Слушно побоюючись арешту, він тікає з Ірландії, але продовжує агітаційну діяльність в Уел сі й Лондоні. Лише в роки контрреволюційного терору (1814-1815) припиняє свої політичні виступи перед народом.

У 1813 р. вийшла друком його поема "Королева Мав", котра, попри всю свою недосконалість, мала великий вплив на політичних поетів наступних десятиліть. Недос­коналість "Королеви Маб" полягала не лише в тому, що у неї нема стрункої структури, вона безсюжетна, а образи персонажів розпливчасті і невиразні. Це поетизована пуб­ліцистика, щоправда не позбавлена численних яскравих метафор і символів, пройнята високим романтичним па­фосом, пристрасним, емоційно сильним запереченням зла, несправедливості, утиску. Зміст поеми такий: королева фей забирає у свій замок, що знаходиться далеко над землею, Дух дівчини Іанти під час її сну. З позаземної височини обидві дивляться на маленьку планету, що май­же губиться у круговерті всесвіту, і Королева розповідає Духу про історію людства, його сучасний стан і розкриває світлу візію майбутнього. Королева гнівно говорить про тиранів-королів і пасивність людей-рабів, котрі не нава­жуються піднятися проти своїх поневолювачів.

В такому ж повчальному дусі розмова точиться й далі. Вони розмірковують про війни і їх причини, про людський егоїзм, що породжує гроші, торгівлю, експлуатацію і все зло сучасного світу, про релігії, які позбавляють людину волі. Нарешті Королева малює прегарну картину майбут­нього, коли підкоривши собі природу й усі сили землі, людство перетворить свою планету на райський сад.

В наші дні і критичні тиради Шеллі, і його утопічні візії майбутнього вражають спрощеністю і банальністю, як наївними здаються сподівання, що людство схаменеться й зуміє подолати свої хиби і вади, обновитися духовно для безгрішного і радісного існування. Та не так було в той час, коли поет створював свій революційно-просвітниць­кий за ідеями і романтичний за формою твір. Радикальна


Англійський романтизм 351

критика сприйняла його із захопленням, та й значно пізніше "Королева Маб" була своєрідною енциклопедією політичних і соціально-критичних думок для багатьох су­спільно ангажованих романтиків різних країн, її образи, поетичні формули тиражувалися багато десятиліть.

Однак сам^Шеллі швидко зрозумів, що його повчальний пафос не досягає мети — стати поетом-пророком, пробу­дити душі співвітчизників і сучасників, які заплуталися у пасивності і духовній темряві, йому не вдалося. Все по­дальше творче життя автор "Королеви Маб" шукатиме такі художні форми висловлення своїх ідей, які б могли дійти до найширшого читацького загалу. На шляху цих пошуків у.нього були здобутки, про що свідчить, наприк­лад, популярність поезії "Мужам Англії", яка стала в 30-40-х роках масовою чартистською піснею.

Нащо, люди, лан орать Для панів, що вас гнітять? Нащо, люди, пишні шати Для тиранів гордих ткати?... Посіви ваші інші жнуть, Багатства інші дістають, Не вам шовки, що ви наткали, Не вам клинки, що ви скували.

Оріть, та інші хай не жнуть, Робіть, та інші хай не ждуть! Тчіть, але інших не вдягайте І зброю при собі тримайте!...

Оріть же глибше, орачі, З нитками кваптеся, ткачі, Щоб вийшло всім на покривала, Щоб Англія вам гробоЯ стала

Переклад В. Мисика

"Мужам Англії" було написано в 1819 p., через 25 років ця поезія відгукнулася в уславлених "Ткачах" Генріха Гейне, які здаються своєрідним переспівом твору Шеллі.

Критична сила "Королеви Маб" і багатьох творів з подібною до цієї поеми спрямованістю набагато переважає і її позитивну програму і те, як поет уявляє собі шлях до здійснення цієї програми. Це взагалі характерне для всіх соціальних утопій XIX ст. Однак на відміну від ряду інших утопістів Шеллі не поділяв думки про необхідність рево­люційного насильства. "Майбутня історія уявляється як грандіозне перевиховання людини шляхом морального і розумового переконання... Тирани і попи настільки розбе­стили народи, що насильницька влада, котра виникає з перемоги пригноблених над гнобителями, у моральному відношенні така ж брудна, як і старе насильство тиранів" (Д. Мірський).

Більшість радянських дослідників підкреслювала, що на відміну від таких англійських романтиків, як Вордсворд і Колрідж, їх молодший колега приймав Французьку ре-


352

Англійський романтизм

волюцію без застережень, цілком. Та це не відповідає реальності. Те, що Шеллі постійно й послідовно шукав розв'язання проблеми будівництва нового кращого світу без застосування методів кривавого революційного терору, свідчить, що він слідом за своїм наставником Годвіном дуже грунтовно вивчав досвід 1789-1793 pp. у Франції, зокрема якобінської диктатури, і того, що прийшло після поразки революції у вигляді панування Наполеона Бона­парта, якого Шеллі сприймав цілком негативно. І це вив­чення свіжого досвіду історії відштовхувало поета від збройної революційної боротьби з її численними жертва­ми. Поет розумів причини, які спонукали народ на криваве насильство, але вважав, що його треба уникнути.

В "Королеві Маб", яка багато в чому окреслила коло ідей Шеллі, що проходять крізь весь його поетичний до­робок, розгорнуті в поетичній формі і положення фаталь­ної для перебування поета в Оксфорді брошури "Необхідність атеїзму". Однак, які б богоборчі думки не висловлював автор поеми в ній і в інших творах, послі­довним атеїстом назвати його важко. "Атеїзм Шеллі дуже далекий від того, — пише той же Мірський, — що нази­ваємо атеїзмом ми: це був "атеїзм" ідеалістичний і місти­чний. Заперечуючи християнського Бога і кожного схожого на нього "царя" і "батька небесного", Шеллї обожнював природу, населяв її цілим сонмом духовних істот і стихій­них духів". Автор "Королеви Маб", або таких пізніших творів, як "Ода до західного вітру", "Хмара" і багато інших, може бути визначений як пантеїст. У його явищах і кар­тинах природи розлите божественне начало, вони наділені людськими якостями, почуттями, пристрастями так, що можна твердити про язичницький характер шеллівського пантеїзму, про примхливу романтичну непослідовність йо­го запозичених у просвітителів атеїстичних поглядів. Зна­чно послідовніший поет у критиці служителів церкви, що по-справжньому споріднює його з Вольтером або Дідро.

Певні стабільні риси поетики Шеллі також яскраво втілилися у його першій великій поемі. Вони зазнають з бігом часу певної трансформації; образна мова художника стане прозорішою; він намагатиметься спрямувати нес­тримний потік своєї фантазії, своїх нескінченних метафор, порівнянь, епітетів, часто суперечливих і дуже індивіду­альних, в якесь сюжетне річище, в якісь логічні рамки. Однак своєрідність його поетичної мови сильніша за будь-які авторські настанови, в ній виявляється абсолютно ори-


Англійський романтизм 353

гінальна вдача поета, увесь комплекс його романтичного світобачення і світовідчуття. Він схильний до алегорій космічною характеру, до великих узагальнень, до титані­чних постатей, як у Мільтона або Блейка. Його приваблю­ють суперечливі трагічні фігури, й одночасно, він прагне ясної, прозорої гармонії, нічим незатьмареної одвічної краси. Важливо, що його образність загалом позбавлена предметної точності, пластичної виписаності, такої харак­терної для Вордсворта або ще більше Кітса. Влучно від­значає- С. Павличко: "У каскадах символів, алегорій, ускладнених філософських метафор поет шукає не точно­сті змалювання, а чіткого діалектичного, історичного ро­зуміння суспільної дійсності. Реальне життя відображене не прямо, в очевидних, легко впізнаваних картинах та формах, — воно ніби цілком перебудоване уявою митця".

Не завжди читач може зрозуміти глибоко індивідуаль­ну метафоричність образного мислення поета, примхли­вість і складність його порівнянь. Весь час накочуються все нові й нові образи і картини, змиваючи, мов хвилі на піску, сліди попередніх. Ритм заколисує і треба неабияких зусиль уваги, самодисципліни, щоб не втратити нитку авторської думки, щоб створити у власній уяві зоровий, звуковий, відчутний образ, адекватний чи хоча б прибли­зно адекватний тому, що хотів сказати, відтворити поет. Така складність, ідейна і формальна, обумовила те, що Шеллі не був за життя і не став після смерті тим, кого називають популярним поетом. Він лишився, як це не парадоксально звучить щодо такого демократа і гуманіста, поетом елітарним, звичайно мається на увазі інтелекту­альна еліта. Лише деякі твори майстра набули широкого розголосу, зокрема певні політичні, любовні поезії, вірші про природу і рядки сповідного характеру.

Шеллі тяжів до крупних форм, передусім йому імпо­нувала поема, в цьому він не був оригінальним. І Ворд-сворт, і Колрідж, і Байрон і багато інших митців часто зверталися до цієї поетичної форми. Вона була популяр­ною і у романтиків, і у їхніх попередників-класицистів. Серед поем Шеллі особливо значними є "Повстання Іс­ламу" (інша назва "Лаон і Цитна", 1818) і один з останніх великих за обсягом творів поета "Адонаїс" (1821).

Між виходом у світ "Королеви Маб" (1813) і завершен­ням "Повстання Ісламу" минуло п'ять років, насичених у житті Шеллі безліччю вельми важливих, часто сумних, а часто щасливих і напрочуд значущих подій. Саме в цей


354


Англійський романтизм


Англійський романтизм


355


 


час він зблизився з Годвіном і його родиною, закохався в шістнадцятилітню Мері Годвін і втік разом з нею на кон­тинент, де вони влітку 1814 р. здійснили подорож по Швейцарії. Про цю подорож захоплено, наївно, жартівли­во вони розповіли у спільному щоденнику, який є ще одним свідченням їхньої духовної близькості, характерно­го для обох романтичного культу природи і життєвої не­пристосованості. Після повернення в Англію Шеллі і його нешлюбна дружина жили в Лондоні у важкій матеріальній скруті. Не лише родичі і знайомі поета, а й колишній вільнодумець Годвін різко засудили цей незаконний зв'я­зок. Поету весь час доводилося уникати кредиторів, хова­тися від них. Він бачився з Мері лише потай. Наклала на себе руки старша сестра Мері. Немовлям померла дитина молодого подружжя. У річці в Гайд-парку утопилася пер­ша дружина Шеллі Гаррієт. Канцелярський суд позбавив поета як аморальну і невіруючу людину права виховувати двох дітей від першого шлюбу.

Для вразливої й тонкої натури Шеллі нестерпно важ­ким був той моральний клімат, який створився навколо нього і його сім'ї, суспільний остракизм, якому піддавали його і Мері. Те, що вони своїм шлюбом сміливо втілювали в життя проголошені радикальними мислителями, зокре­ма подружжям Годвінів, принципи незалежності особис­тості від суспільних пересудів і забобонів, право^жінки на власну волю і долю викликало загальне обурення, як в цей же приблизно час — розрив Байрона з дружиною. Однак попри всі складності та нещастя, всупереч брудним наклепам і огидним пліткам поет продовжував активну творчу діяльність. Поезія була головним у його житті, їй він віддавав всі свої розумові і душевні сили. Писала і юна Мері Годвін. Дев'ятнадцятилітня ніжна і вразлива жінка виявила залізну волю. Навіть у дні після смерті її першої дитини вона знаходила розраду у читанні складних нау­кових праць. В найнесприятливіших умовах вона створює свою фантастичну повість, один з найвідоміших прозових творів не лише англійського, а й світового романтизму "Франкенштейн або Сучасний Прометей" (1817). Цей твір став об'єктом численних наслідувань, започаткував надто важливі для літератури доби наукового і технічного прогресу теми — відповідальності вченого за наслідки його наукової діяльності, можливостей і меж технічного поступу і його суперечливої ролі в розвитку людства. В нашому столітті твору Мері Шеллі, колізіям і образам, нею створеним, дове-


лося відігравати значнішу роль, (і це ще один парадокс літературної історії), ніж більшості творів її великого чо­ловіка.

Те, що Шеллі присвятив свою поему "Повстання Іс­ламу" дружині, було абсолютно природним. Образ голов­ної героїні Цитни увібрав в себе риси Мері і її матері, до пам'яті якої подружжя Шеллі ставилося з найглибшим пієтетом. Не випадково Цитна не лише подруга, кохана головного героя, а й його сестра, його духовний двійник. Цитна поділяє, як і Мері, всі переконання, мрії, сподівання Персі-Лаона, вона діє разом з ним, йде з ним на боротьбу і смерть. Як дружина Годвіна Мері Волстонкрафт, вона справжній боєць, трибун, що може захопити своїми про­мовами масу, повести її за собою.

Шеллі писав у передмові до "Повстання Ісламу", що його твір віддзеркалює проблеми Французької революції, він наголошував, що "почуття, пов'язані з цією подією, торкнулися кожного серця". Автор висловлював віру в те, що "людство починає пробуджуватися з свого заціпеніння. Я почуваю, здається мені, повільну, поступову, мовчазну зміну. З цією переконаністю я і написав цю поему". Він вбачав у своєму "Повстанні Ісламу" поему "про таку ре­волюцію, яка цілком може відбутися у кожній європей­ській країні". Бажаючи уникнути дидактичності, яка була властива "Королеві Маб" і деяким іншим раннім творам, Шеллі підсилює сюжетність, оповідний момент поеми про боротьбу народу на чолі з Лаоном, поборником свободи, рівності і братерства, проти тиранів.

Спочатку Лаон — просвітник і вихователь народу — своїми промовами викликає в людях всепереможне праг­нення свободи і вони підіймаються на боротьбу проти деспота та його поплічника Іберійського жерця. Повстання таке могутнє, як бурхливі стихії. Але потім тирану вда­ється приборкати повсталих. Лаон і Цитна опиняються в ув'язненні. Цитна навіть у жахливій підземній печері мріє про подальшу-боротьбу за щастя інших людей. За ці ж ідеали прагне скласти голову і нескорений Лаон. Обоє гинуть, але навіть смерть їх не марна, бо народ продов­жить боротьбу за свободу і справедливість.

Вже у першому розділі поеми символічно передана сутність її центрального конфлікту — зображена у вступ­ній сцені боротьба Орла і Змії, Ормузда і Арімана. Це одвічна боротьба Добра і Зла, яка характеризує всю істо­рію людства, що в ній бувають періоди перемоги злих або


356


Англійський романтизм


Англійський романтизм


357


 


добрих сил. Хоча Шеллі зміщує події свого твору на Схід в умовний Константинополь і в досить умовний час, на увазі він має пореволюційну Європу, яка переживала спад і в політичній, і в ідеологічній царині, зневіру в ідеалах Просвітництва та революції, загальний песимізм. Шеллі був одним з небагатьох представників художньої інтелі­генції, хто не втрачав оптимізму і віри в перемогу пози­тивних цінностей в людині і в суспільстві, перемогу розуму і добра. Ця віра живилася не стільки реальними фактами,скільки ідеальними уявленнями і настановами. Якоюсь мірою власним невеликим досвідом участі у полі­тичній боротьбі. Щодо самої боротьби, то Шеллі уявляє її і в цій поемі безкровною перемогою високої моралі мас над купкою поневолювачів. Схожі ідеї були досить поши­рені й пізніше. Варто згадати перші спроби безкровним шляхом, масовими мирними виступами досягнути своєї мети, які характерні для початкової стадії революцій 1848 р. в Європі.

"Повстання Ісламу" — наскрізь романтична поема, в якій панує алегорія, символіка, фантастичні образи і си­туації, докорінна трансформація реальних подій і поста­тей, що набувають характеру іномовлення, натяку, більш чи менш прозорої паралелі. Піднесений тон порівнянь із силами природи, космічними явищами, ідеалізація в зоб­раженні головних героїв, схильність до абстрактних уза­гальнень на різних рівнях поеми — постаті персонажів, їх думки, дії, образ маси, народу тощо — все це, характерне для поетики Шеллі взагалі, якнайбільше притаманне і "Повстанню Іслама".

Найвдалішим серед крупних творів поета одностайно вважають драму "Визволений Прометей" (1819). Вона була написана в другий — найбільш зрілий — період творчості Шеллі, який датують 1818-1822 pp., тобто часом, коли він покинув Англію і жив в Італії. Це період тісного спілкування з Байроном, постійних їхніх дискусій з най­різноманітніших питань. Мабуть, не раз у цих розмовах спалахувало й ім'я титана Прометея. Він був популярною фігурою в літературі доби. Широко відомим був гетевсь-кий монолог Прометея з незавершеної драми, йому прис­вяченої (1773), один з найбунтівничіших творів не лише Гете, а й усього німецького предромантизму. Герой цей присутній і в інших німецьких письменників (Гердер, А. Шлегель). До його постаті звертався Вольтер. Для всіх головним літературним джерелом була драматургія Есхі-


ла, та частина його трилогії про мужнього титана, благо­дійника людства, яка дійшла до нас, — "Прикутий Про­метей" і фрагменти з інших частин. Байрон створив поезію "Прометей" у тяжкому для себе 1816 р. і це позначилося на загалом трагічному настрої твору, в якому йдеться про траждання Прометея, його фактичну поразку в бо­ротьбі з небесним тираном, і моральну перемогу Про-метея-стоїка, що є прикладом наступним людським генераціям: "У тому твій небесний гріх, // Що людям зменшив ти страждання, // Що світлом розуму й пізнання // На боротьбу озброїв їх." (Переклад Д. Па­ламарчука).

У передмові до драми "Визволений Прометей" (точніше "Прометей розкутий") Шеллі писав: "Правду кажучи, я відчував відразу до такої слабкої розв'язки, як примирен­ня Поборника людства з його Утискувачем. Моральний інтерес вигадки, що так могутньо підтримується страж­данням і непохитністю Прометея, зникнув би, якби ми могли собі уявити, що він зрікся своєї гордої мови і поло­хливо схилив коліна перед тріумфуючим й підступним супротивником". Порівнюючи Прометея з такою ж мас­штабною міфологічною постаттю богоборця, як Сатана, що теж повстав проти небесного владики, автор драми під­креслює величезні переваги першого: "Прометей є типом найвищої моральної та інтелектуальної досконалості, який підкоряється найчистішим безкорисливим спонукам, котрі ведуть до найліпших, найшляхетніших цілей".

Драма починається зображенням страшних нескінчен­них мук прикутого над прірвою у горах Кавказу Прометея, який однак не підкоряється "ганебній владі" "могутнього але не всевладного бога" Зевса. Зевс боїться нескореного титана, бо той знає таємницю — коли скінчиться влада мстивого небожителя. Хитрістю і жорстокістю він намага­ється вирвати з грудей Прометея цю таємницю, посилаю­чи до нього співчутливого Гермеса і жахливих фурій. Всупереч усьому титан не скоряється. На відміну від ін­ших літературних втілень цієї міфологічної постаті він не самотній, у нього є друзі Пантея і Иона, йому співчувають численні духи, його надихає Земля. Хор висловлює пере­конаність у перемозі Миру, Справедливості, Прав, Муд­рості та Терпіння.

У наступних діях драми з'являється кохана Прометея Азія, чарівна дочка Океана, яка не втрачає віри і надії на звільнення свого обранця. Розмови сестер Азії і Пантеї,


 
 

358

Англійський романтизм

хори духів сповнені ліризму, напрочуд багаті на гарні, гармонійні образи. У другій дії з'являється породжена фантазією Шеллі постать Демогоргона. Це син Зевса від Фетіди, одне з імен якого Вічність. Він має скинути свого батька з небесного трону. Це символ змін, які приносить час. Хоча в цьому образі є й інші символи. Наприклад, можливо він є втіленням "ідеї про те, що доба вищих і досконаліших відносин у суспільстві зароджується і ут­верджується в надрах старого світу" (Б. Колесников), або уособленням неминучої перемоги сил добра над силами брутального примусу, жорстокої тиранії тощо. На початку третьої дії Демогоргон скидає Зевса з небесного трону і забирає його з собою у вічну пітьму із знаменними слова­ми: "Нема повернення для тиранії неба, // І вже нема наступника тобі". Геракл приходить разом з Азією й іншими звільнити Прометея. Все, що відбувається далі, є апофеозом нового прегарного життя, перетворення світу на засадах Любові, Терпіння, Мудрості, Мужності й Честі.

Мері Шеллі, яка сама створила цілком оригінальну версію прометеївської теми у своєму "Франкенштейні", вважала, що "Прометей" — душа поезії Шеллі". І це дійсно так. Всі основні ідеї поета, всі його уявлення про історичний процес і його рух до досконалого суспільства, про ідеал людини і людського існування, головний кон­флікт, який виступає в багатьох його творах, — між тиранією і свободою, провідні прийоми поетики — алего­ризм, символіка, багатозначна і складна, високий пафос і патетика, величезна концентрація найрозмаїтіших образів і картин — все це знаходимо у "Визволеному Прометеї" у найповнішому й найдосконалішому втіленні.

В драмі Шеллі ще раз показав і свою версифікаторську віртуозність. Він постійно експериментує з ритмом і ри­муванням, урозманітнюючи їх, уникаючи монотонності вірша, передаючи характер, емоційний настрій дійових осіб. Дослідники нарахували у "Визволеному Прометеї" крім білого вірша ще тридцять шість форм віршування. Зміни ритму від урочистого до стрімкого, бурхливого, або заколисуючого, ніжного надають твору музичної виразно­сті, симфонічного звучання.

Шеллі назвав свій твір драмою. В ньому є розподіл на окремі дії і сцени, які відбуваються в різних місцях, ви­ділені монологи, діалоги, репліки персонажів. Але цей ліро-епічний, ліро-філософський твір не був пристосова­ний для сцени. Не випадково його часто називають пое-


Англійський романтизм 359

мою, начебто забуваючи про авторське визначення його жанру.

Це визначення не випадкове, не довільне. В італійський період життя Шеллі все більше схиляється до думки, що драматургія надто важливий і впливовий жанр і шукає себе в написанні не лише ліро-символічних творів, а й п'єс, які б відповідали вимогам сцени. Такою стала трагедія "Ченчі" (1819). Смерть обірвала працю над ще одним сце­нічним твором "Карлом І" — історичною п'єсою в шекспі-рівському дусі, яка обіцяла стати дуже цікавим явищем романтичного театру. Те, що поет встиг написати, свід­чить, що він стрімко опановував закони драматургії, ово­лодівав майстерністю створення яскравих характерів, постатей психологічно складних, неоднозначних, як-от по­стать англійського короля Карла І.

Трагедія "Ченчі" написана на основі італійських хронік. Мабуть, її сюжет обговорювався в колах іноземних літе­раторів, які жили в 10-х роках в Італії. Не випадково до цієї ж хроніки через двадцять років після Шеллі звернув­ся Стендаль, який в Італії познайомився з Байроном і його оточенням. У своїй п'єсі у віршах Шеллі дотримується загалом викладеного в хроніці. Йому навіть не було пот­реби вдаватися до романтичного перебільшення відразли­вих рис розпусника і вбивці, розбещеного егоїста й сімейного тирана багатого аристократа Ченчі, бо історія свідчить про поширеність подібного людського характеру в добу Відродження. Але всю історію огидного насильства Ченчі над власною дочкою Беатріче і її помсти — зни­щення з допомогою найманих убивць мерзотника батька, за що папський суд засуджує її і її спільницю-мачуху Лукрецію на страту, драматург підпорядковує завданню викриття тиранії, жорстокості, підступності можновладців і корисливості, несправедливості, гріховності церковників. Ченчі не зазнає ніякого покарання з боку влади, хоча всі знають про його жахливі злочини, тому, що він купує прощення від самого папи, віддаючи церкві частину своїх маєтностей. Коли ж людська кара дістає його, папа не знаходить підстав помилувати месницю Беатріче, хоча наруга над нею буквально волає до неба. Попри всю тен­денційність п'єси вона не порушує історичної правди, а лише дещо її модернізує. Загалом "Ченчі" — яскрава романтична річ, яка передувала такій популярній дещо пізніше драматургії Віктора Гюго.

Все своє творче життя Шеллі писав лірику. Відомо


360


Англійський романтизм


Англійський романтизм


361


 


ж бо, що і всі його поеми і навіть такі драми, як "Визво­лений Прометей",— твори, в яких всепереможно звучить ліричний голос поета. Лірика його тематично розмаїта — це і політичні, громадянські поезії, звернення до великих попередників, сучасників і друзів, вірші про природу і кохання тощо. Характерно для Шеллі те, що багато ліри­чних творів є своєрідними "Гімнами Духовній Красі", як він назвав один з віршів 1817 р. програмного звучання:

Осінній полудень розлив у небі

Таку погожу тишу, чистоту,

Гармонію глибоку й пишноту,

Яких не являть полудні й липневі,

Мов стало до снаги таке цьому лиш дневі!

Як ти узяв мене в полон,

Природний мов бере закон,

Дай величавий плин, мету святу

Життю, залюбленому в чари

Твої, о Генію безхмарий,

Щоб прагнув я твоїх священних див,

Боявся — лиш себе, а людство все любив.

Переклад О. Мокровольського

Широкий резонанс мали такі його політичні вірші, як "Мужам Англії", "Ода захисникам свободи", "Пісня ір­ландців", "Лорду-канцлеру", "Рядки, написані в час прав­ління Кестлрі", "До британців", сатиричний "Новий Національний Гімн", "Англія в 1819 році". На відміну від його поем і драм вони є безпосереднім відгуком на події в рідній країні, де все названо своїм іменем, нема зашиф­рованих образів, думка конкретна та ясна, хоча їх загаль­ний зміст знаходиться у річищі тих самих ідей, які звучать і у великих за обсягом творах.

Культ природи з великою силою втілений у таких поезіях Шеллі, як "Монблан", "Ода західному вітрові", "Жайворонкові", "Гімн Пана", "Вечір", "Цукка" і багатьох інших. Мало сказати, що природа у Шеллі персоніфікована, наділена людськими почуттями і пристрастями, вона на­чебто продовження душі і розуму самого поета, рядки про явища і картини природи легко переливаються у рядки і строфи про переживання автора, як наприклад, у "Стан­сах, написаних в зажурі біля Неаполя" або "Запрошенні". Вірші про природу часто мовлять і про кохання до жінки.

Любовна лірика Шеллі багата відтінками почуття, в ній є жагуча пристрасть, еротична наснага, але головне — ніжність, прагнення духовної близькості з коханою, ба­жання розділити з нею всі свої думи і почуття, зокрема


захоплення красою природи..Такі вірші, як "Індійська мелодія", "Філософія кохання" й інші присвячені Мері Шеллі, а також цикл поезій, на які поета надихнула Джейн Вільямс, дружина друга Шеллі капітана Вільямса, з яким він разом загинув, належать до кращих здобутків ліричної поезії, відзначаються емоційною витонченістю, щирістю і простотою.

Значне місце посідає у творчому доробку поета і чи­мала група творів, у яких він із запалом відгукується на події визвольної боротьби в Греції й Італії. Найзначніший з них — поетична драма "Еллада" (1822), написана як відгук на боротьбу греків проти турецького поневолення, в якій Шеллі палко вітав "повстання Еллади з мертвих".

Чудові ліричні вірші Шеллі створив і на тему мис­тецтва та долі поета, часто трагічної. Зразком таких поезій може бути "Жайворонок", котрий якнайповніше передає загальний, напрочуд оптимістичний, настрій творчості йо­го автора:

Радосте у просторі!

Де твоє джерело? Хвилі, долини, гори?

Неба круте чоло? Подруга пожаданна?

Нехіть пізнати зло?.. Радості дай же, шквалу Трохи свого вділи, Щоб гармонійним шалом Губи мої могли Світ чарувати, як ти мене зачарував, малий.

Переклад О. Мокровольського З-поміж останніх творів поета вирізняється своїм сум­ним звучанням "Адонаїс". Це елегічна поема — скорботний плач за геніальним митцем, якого звело в могилу жорстоке суспільство, переслідування і цькування, нерозуміння і відсутність творчої і людської свободи. "Адонаїс" був на­писаний як безпосередній відгук на звістку про смерть Кітса, але, як завжди у Шеллі, узагальнений образ зас­тупає конкретну постать, ідея величі і безсмертя Поета й Поезії важливіша за реальне життя і творчість так рано померлого художника. Антична міфологічна образність ве­де Шеллі дуже далеко від скорботної долі Кітса, пишні титанічні постаті нічим не схожі на юного слабогрудого поета і його скромне оточення. Хоча автор елегії згадує у XVII строфі Альбіон, а у XIV — англійських митців Чат-тертона і Сіднея, тобто якісь вказівки на Англію, батьків-






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных