Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






АМЕРИКАНСЬКИЙ РОМАНТИЗМ




^-т^чормування американської культури, зок-Ч^-Хрема оригінальної національної худож­ньої літератури, відбувалося паралельно з бурхливим розвитком самих Сполучених Штатів як незалежної дер­жави. Молода країна невпинно розширювала свою тери­торію на Захід, Південь і Північ, стрімко й масштабно формувала власну економіку, торгівлю, промисловість, фінанси, транспорт, розбудовувала і закладала нові міста та поселення, енергійно провадила самостійну політику. Ривок від невеличких європейських колоній, розташова­них на відносно вузькій смузі землі вздовж східного уз­бережжя континенту, ще тисячами ниток зв'язаних із материнським Старим Світом, до великої і всезростаючої суверенної держави, яка простяглася від Атлантичного до Тихого океану, від Великих озер до Мексиканської затоки — цей ривок відбувався у карколомному темпі.

Після перемоги американських колоній у боротьбі за незалежність (1775-1783), проголошення суверенних Спо­лучених Штатів (1776), прийняття Конституції 1787 р. і революційного проголошення республіканського устрою, після другої успішної війни проти Англії в 1812 р. здава­лося, що ніщо не стоїть на перешкоді позитивного здій­снення одного з найбільших експериментів в історії люд­ства — створення в Новому Світі на засадах свободи, рівності, права на щастя нового суспільного устрою, про який століттями мріяло людство. Цим був обумовлений ентузіазм, оптимізм, віра в світле майбутнє, такі харак­терні для більшості американців на початку XIX ст. З окремих, досить різних за своїм національним складом, звичаями, релігійними переконаннями, мовними особли­востями регіонів поступово складається єдина держава, а в ній єдина американська нація, пройнята духом па­тріотизму й переконанням у своїх перевагах над наро­дами Старого Світу.

Створення національної культури, гідної молодого ди­намічного народу, проголошується невідкладним завдан-


Американський романтизм 377

ням із шпальт газет, сторінок книг, кафедр'лекторів. Доба піднесення національного духу, формування національного характеру і самосвідомості була за своїм характером ро­мантичною. І так щасливо співпало, що саме в цей час провідним напрямом у мистецтві й літературі Англії, Ні­меччини, Франції стає романтизм і американські худож­ники саме в ньому знаходять співзвучність своїм ідейно-художнім шуканням.

Видатний майстер короткої прози Френсіс Брет Гарт у статті "Виникнення короткого оповідання" (1899), харак­теризуючи літературну ситуацію у власній країні на по­чатку XIX ст. писав: "Те, що називалося американською літературою, все ще перебувало в рамках англійських методів або виходило з англійських взірців. Кращі пись­менники або відправлялися в пошуках натхнення за три­дев'ять земель, або, змушені обмежуватися місцевим матеріалом, зверталися до історії та легенд; у художньому сенсі вони віддавалися спогляданню власної країни і рідко спостереженню. Література тулилася на вузькій смужці Атлантичного узбережжя, дослухаючись до віянь із чу­жих берегів, до шумів інших земель, а не до голосів власної країни... Створювалося враження, що американ­ський народ, вивільнившись з-під англійського ярма в сферах урядовій, політичній і національного розвитку, здивувавши Старий Світ винахідливістю й оригінальністю практичних ідей, ніяк не міг вивільнитися з тенет англій­ського літературного прецеденту".

"Вивільнення з тенет англійського (і не лише англій­ського) літературного прецеденту" відбувалося поступово. Розриву з європейською художньою традицією не сталося. Американський романтизм продовжував і розвивав на но­вому матеріалі у своєрідних національних умовах традиції європейських майстрів, передусім Вальтера Скотта і німецьких романтиків, зокрема Гофмана. Дуже значним був вплив естетичних і філософських ідей Колріджа, че­рез нього американці прилучалися до провідних принципів нового літературного напряму, його критичні й теоретичні статті знайомили із засадами німецьких романтиків, привер­нули пильну увагу до творчості Шекспіра, котрий став для багатьох американських романтиків справжнім кумиром.

Значну роль у становленні філософських засад роман­тизму США відіграли твори французьких просвітите­лів, ідеї Французької революції. Взагалі 'американські романтики не поривали з Просвітництвом. В їхній творчо-


378

Американський романтизм

сті відбувався досить часто певний синтез просвітитель­ських ідей і нових романтичних форм. З іншого боку, в творчості одного й того ж художника подибуємо і етапи, наближені до просвітительського реалізму і суто роман­тичні. Зокрема це стосується творчості першого великого романтика Сполучених Штатів Вашингтона Ірвінга. Вся філософія трансценденталістів на чолі з найбільшим мислителем того часу в Новому Світі Ральфом Волдо Емерсоном була якнайтісніше пов'язана з комплексом ідей революційної Франції і Просвітництвом.

Головним гаслом трансценденталістів було гасло "дові­ри до себе" — тобто незалежності індивіда, віри в свої сили, свою волю. Американський індивідуалізм, чиїми аде­птами були послідовники Емерсона, був породженням ре­волюційних ідей про свободу і рівні права особистості, яка не повинна підкорятися ані волі окремих тиранів, ані несправедливим законам тиранічної держави. З іншого боку, самі умови існування більшості громадян нової дер­жави — "піонерів", необхідність постійної боротьби за відвоювання землі у нетрях і пустелях, у корінних жите­лів континенту — індіанців, що в ній можна покладатися лише на власні сили, боротьби як важкої фізичної праці й оборони здобутого цією працею, як і ціла низка інших причин, сприяли укоріненню не крлективістських, а інди­відуалістських начал у національному американському характері. Пропагандистами цих начал виступали транс-ценденталісти. Верной Л. Паррінгтон — автор класичного твору "Основні течії американської думки" (1922), будучи прихильником реалізму, досить критично оцінював доро­бок вітчизняних романтиків, однак до Емерсона і деяких інших трансценденталістів він ставився надто шанобливо, високо цінував їхній внесок у духовний світ свого народу. Головними творами Емерсона він вважає два есе: "Аме­риканський вчений", що "є квінтесенцією трансцендента-лістського індивідуалізму" і "Звернення до студентів богословського факультету", яке "є Євангелієм трансцен-денталістської віри". Паррінгтон пише: "Відволікаючись від ідеалістичної фразеології, стилістичних красивостей і пристрасної піднесеності філософії Емерсона, можна сформулювати її основну ідею у такий спосіб: в людській особистості закладене божественне начало. Приймаючи се­бе, він приймав своїх ближніх і приймав Бога. Він мислив всесвіт як божественне ціле, центром якого є (для себе самого) кожна людина, котра випромінює життя, що його


Американський романтизм 379

вбирає в себе звідусіль, людина вічно, оновлена, не така, як раніше. Закон, який керує світом речей, не поширю­ється на свідомість. Власне Я — це вищий суверенітет, і той, хто визнає над собою владу нижчого порядку, зріка­ється свого суверенітету... Апофеоз індивідуалізму — ось як у двох словах можна схарактеризувати кредо Емерсона".

Трансценденталісти виступали суспільними утопіста­ми. При цьому гасло "довіри до себе", за умови його практичного втілення, набувало в парадоксальний спосіб прямо протилежних форм. З одного боку — це створення комун на зразок уславленої Брук Фарм, певної спільноти незалежних особистостей, а з іншого — це експеримент письменника і мислителя Генрі Торо, який прожив багато місяців у цілковитій самотності на березі Волденського ставка в Конкорді, в лісі, спостерігаючи життя природи і забезпечуючи своє існування працею власних рук. Наслід­ком цього експерименту на собі самому стала книжка "Волден або Життя у лісі" — видатний твір трансценден­талізму, який має великі художні достоїнства і увійшов у класику американської літератури.

Незалежно від того, поділяли чи ні значні американські романтики ідеї Емерсона і Торо, вони відбивали їх безпо­середньо чи опосередковано в своїй творчості. Ці ідеї, так би мовити, носилися в повітрі, ними було пройняте все художнє життя континенту. Віра в демократію (але не демократію простої більшості, галасливу "демократію" черні), переконаність у праві кожної людини на свободу і щастя, на незалежно обраний життєвий шлях, як і пере­конаність у рівності всіх — багатих і бідних, білих, чорних або червоношкірих, — щодо їхніх людських і громадянсь­ких прав та інші схожі прогресивні думки, які містилися в творах і виступах трансценденталістів, не могли не впливати на американську творчу інтелігенцію.

За часовими межами американський романтизм роз­вивався трохи пізніше від західно-європейського. Вів охоплює період з кінця десятих і до початку шістдеся­тих років XIX ст. Про межі цього напряму в Америці точилися дискусії, та нема підстав сумніватися в тому, що за точку відрахунку можна вважати появу книжки роман­тичних новел В. Ірвінга у 1819 р. Щодо кінцевої межі, то тут суперечностей не виникало. Американський роман­тизм сходить зі сцени в переломний період історії Сполу­чених Штатів — у роки громадянської війни між Півднем і Північчю.


380


Американський романтизм


Американський романтизм


381


 


Остаточна перемога промислової капіталістичної Пів­ночі над сільськогосподарським рабовласницьким Півднем збігається з тотальним поширенням у літературі реаліс­тичного напряму. Те, що було лише елементами реалісти­чного зображення в системі романтизму, стає цілісною концепцією художнього відтворення життя. Однак це не значить, що романтизм цілком зникає з творів американ­ських авторів. Він входить як окремі структури, характе­ри, теми, елементи форми в творчість багатьох письмен-ників-реалістів. Пригодницькі, морські, ковбойські романи, художня проза про подорожі в далекі землі й шляхами власної країни черпає з арсеналу романтичної прози надто багато. Не випадково і в XX ст. зберігає своє значення розподіл великої прози на "novel" і "romance", запропоно­ваний ще Готорном. При цьому "romance" зберігає близь­кість до поетики романтизму, особливо щодо зображення великих почуттів і пристрастей. "Романтичність" прита­манна творам таких всесвітньо відомих письменників-ре-алістів, як Джек Лондон або Ернест Хемінгуей, зокрема в зображенні сильних духом індивідуалістів, "героїв кодек­су",, схожих на героїв Купера або Мелвілла. Такий зв'язок американського реалізму з національним романтизмом складався досить органічно хоча б тому, що і в творах "чистих" романтиків існували реалістичні риси, що деяких з них відносять і до романтиків, і до реалістів, як напри­клад, Генрі Лонгфелло або Волта Вітмена.

Наука вирізняє в романтизмі США два етапи — ранній, до якого відносять передусім творчість Ірвінга і Купера, і зрілий чи пізній — його репрезентантами виступають Готорн, По і Мелвілл. Це розподіл досить умовний. Зокрема приналежність Едгара По до пізнього романтизму щонайменше дискусійна. Його творчість при­падає на 30-ті-40-ві роки XIX ст., коли ще продовжува­лася літературна діяльність Ірвінга і Купера, активно діяли трансценденталісти Емерсон, Торо, Фаулер. Якщо вже поділяти американський романтизм на періоди, то творчість По і трансценденталістів треба було б віднести до другого — перехідного періоду, а Готорна, Мелвілла і Вітмена — до третього, хоча і тут буде багато умовного.

Важливо підкреслити, що суттєва відмінність творів, написаних у 20-30-х роках і тих, які з'явилися пізніше, полягала насамперед у їхньому загальному настрої. Опти­мізм раннього етапу американського романтизму, істори­чно обумовлений після завоювання незалежності в добу


розбудови держави, коли все перебувало в процесі стано­влення й недоліки здавалися випадковими і такими, які легко виправити, пропагуючи позитивні принципи, — цей оптимізм повільно поступається місцем критичним спос­тереженням над реальним втіленням гасел засновників американської республіки, ідеологів нового справедливого ладу. На сонці молодого суспільства виявляється все біль­ше плям. Критичні елементи нагромаджуються. Вразливі художники романтизму шукають пояснення того, що ом­ріяне Ельдорадо вимальовується у дійсності зовсім не таким, як очікувалося, і вбачають причини цього в недо­сконалості людини. А це призводить, як у Готорна або Мелвілла, до гіркого скепсису або трагічного сприйняття людського існування взагалі. Пізній Купер стає неприми­ренним критиком вад свого суспільства. Не кажучи вже про Едгара По, який постійно писав про жахливі грані людського існування, про страшну суперечність між намі­рами і вчинками людей, вдавався до сатиричних прийомів зображення окремих явищ американської дійсності.

Критичне ставлення до принципів моралі, на яких бу­дується буржуазно-демократичний устрій, заперечення кричущих недоліків молодого суспільства, критика нега­тивних рис масової психології тощо були виявом типово романтичного відчуття розриву між ідеалом і реальністю. Особливо болісним було це відчуття саме в американських романтиків через те, що напочатку мрія про побудову нового прегарного світу на свіжій незайманій землі зусил­лями нових людей здавалася такою привабливою і мож­ливою для здійснення.

Історія, зокрема історія культури, поклала на амери­канський романтизм кілька складних і відповідальних зав­дань. Як зазначалося вище, першим з них стало створення оригінальної національної літератури, яка б не була пов­торенням чи наслідуванням того, що вже здійснили ро­мантики Європи. І митці романтизму Сполучених Штатів спромоглися це зробити. Власне, починаючи з них, вітчи­зняна література стає цікавою для інших народів, входить як складова частина в літературу світову. Письменники першої генерації американських романтиків Вашингтон Ірвінг і Фенімор Купер були не просто визнані читачами за межами США, а й сприйняті з захопленням. З них, власне, починалося знайомство з художньою літературою Америки для світового читацького загалу. Хоча вони іноді в своїх творах розповідали про події в різних країнах,


382

Американський романтизм

навіть на різних континентах* Головне, що приваблювало в їхніх книгах, була історія і сьогодення, природа і звичаї, колізії і процеси, людські типи і характери Нового Світу. Така приваблива для літератури доби романтизму екзо­тика невідомих чи маловідомих країв була в їхніх книгах екзотикою американського континенту. Цим письменники-романтики виконували друге завдання часу — створити образ своєї країни, розповісти про її історичний шлях, її становлення і здобутки.

Історія Сполучених Штатів, на відміну від, скажімо, англійської, не була такою давньою. Найдавнішими для білих американців були колоніальні часи, події, які відбу­валися у перших поселеннях Нової Англії чи Півдня. Найяскравішими сторінками історії була боротьба за не­залежність, важке життя першопосельців — піонерів ос­воєння нових земель, їхнє вперте боріння із стихіями, підкорення природи, постійні сутички з тубільним насе­ленням, чиї споконвічні території вони захоплювали. Не­безпека чатувала на піонерів не лише з боку індіанців, а й білих загарбників-скваттерів, які анархічно не визнавали права власності на оброблену іншими землю і брутально присвоювали її. Драматизму у цій щоденній боротьбі за виживання не бракувало. Саме про неї особливо яскраво і захоплююче розповідав Купер, американський Вальтер СкОтт, як його називали (що йому, до речі, зовсім не подобалося).

Особливістю життя багатьох нових мешканців заокеан­ського континенту був постійний рух на Захід, оволодіння американською "цілиною". Життя на так званому кордоні, важке й сповнене пригод, вимагало великої волі й фізичної сили та вправності. Витримати його могли лише люди наполегливі, мужні, працьовиті. Про них створювалися легенди, які лягли в підвалини нового американського фольклору, легенди героїчні та сповнені гумору історії. І ті й інші широко використовували гіперболу, їхні герої і в подвигах, і в смішних пригодах були людьми нечуваної сили чи апетиту, мужності чи хвалькуватості. Разом з фольклором, привезеним пересельцями з різних країн Єв­ропи, та індіанським чи негритянським фольклором цей пласт народної культури також використовувався роман­тиками США.

Специфічна рухливість нового населення Америки, по­кликана до життя умовами існування на безмежних про­сторах країни, жагою оволодіння все новими землями, сприяла популярності творів про подорожі. При цьому


Американський романтизм 383

не лише на суходолі, а й на воді — широких річках, морях та океанах. Досить швидко Сполучені Штати стали могут­ньою морською державою з великим торговельним, кито­бійним і військовим флотом. Творцем жанру морського роману став той же Купер, його продовжувачами були По і Мелвілл.

Специфічний побут голландських засновників Нью-Иорка^ барвисто і з гумором відтворив у своїй "Історії Нью-Йорка" Ірвінг, про них він писав і в багатьох опові­даннях. Життя англійських пуритан на новій батьківщині в XVI і XVIII ст. змалював Готорн. Його особливо цікавили проблеми віри й моралі суворих кальвіністів, трагічні кон­флікти, які відбуваються в душі героїв — арені змагань між природними почуттями і суворими пуританськими принципами, розумінням усього людського — кохання, бажання щастя, радості тощо як гріховного. Готорн був серед романтиків найбільшим майстром у розкритті складності психології героїв — і тих, котрі жили у дав­ньому Сейлемі або Конкорді, і їхніх нащадків, сучасників письменника. Одвічний двобій Добра і Зла в людині ціка­вив не лише вихованого в пуританській сім'ї Готорна, а й По і Мелвілла. Останній прагнув передати це змагання божественного і диявольського в людському серці у вели­ких символічних образах свого шедевру "Мобі Дік".

До романтичної символіки, повчальної алегоричності були схильні всі згадані письменники. Ці художні прийоми притаманні романтизму взагалі, але у кожного з амери­канських художників вони мали певні особливості. Алего­ризм у Готорна наскрізний. У нього нема творів, які б не прочитувалися як алегорії. Метафори і символи Мелвілла часто буквально космічні за масштабами, вони складні, багатозначні, вражають образною силою і пристрасністю. В цьому його можна порівняти з Мільтоном і Блейком. Як і за філософською масштабністю мислення. Едгар По тя­жіє до передачі через витончений таємничий символ хво­робливих душевних станів.

Алегоричність і повчальність є основними елементами притчі і природно, що притчі чи притчеподібні жанрові утворення часто подибуємо у романтиків Америки, які до того ж, так би мовити, з молоком матері всмоктували біблійні притчі, біблійний хід думок, спрямованих на пов­чання та виховання роду людського.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных