Узгодження присудка з однорідними підметами

Два підмети й більше в реченні завжди є однорідними, якщо вони з’єднані сурядним зв’язком. Однорідні підмети повинні бути пов’язані з присудком не тільки граматично, але й семантично:

1) кожен однорідний підмет має узгоджуватися з присудком в одному й тому ж значенні, напр.: І день, і ніч минає.., а не Іде дощ і студент, бо дієслово іде тут має одночасно два значення;

2) однорідний ряд підметів має бути логічно вибудуваний, підмети повинні виражати поняття одного рівня узагальнення (неправильними є такі речення з квазісинонімами: * Письменники й поети не стоять осторонь злободенних проблем. *ВНЗ, університети, інститути перейшли на європейську систему навчання).

Однорідні підмети по-різному узгоджуються з числовою формою присудка, що залежить від різних факторів: від порядку слів у реченні, значення сполучників, якими поєднані однорідні підмети, лексичного значення присудка або підметів, іноді від форми числа, роду підмета, найближчого до присудка.

Правила поєднання присудка з однорідними підметами такі:

1) при однорідних підметах, що мають форму множини, незалежно від порядку слів, присудок має форму лише множини, напр.: Зеленіють по садочку черешні та вишні (Т. Шевченко);

2) при однорідних підметах, поєднаних єднальними сполучниками або безсполучниково, присудок може мати форму однини і множини:

а) якщо підмети постпозитивні, то присудок вживається і в однині, і в множині, напр.: Лунали музика і спів. Жив собі дід та баба (Н.тв.);

б) якщо найближчий до присудка підмет має форму множини, то препозитивний присудок уживається тільки в множині, напр.: Їй увижалися рідні сади, дорога до хати і дім. Пішли дощі, пороша, вітер (Леся Українка);

в) препозитивні підмети здебільшого вимагають від присудка множини, напр.: Гнів і жаль, огонь і холо д, несамовита радість і гірка туга охопили Петрове серце (Панас Мирний). Постпозитивний присудок у формі однини трапляється лише в поетичному та фольклорному жанрах, напр.: Затихло все, тільки дівчата та соловейко не затих (Т. Шевченко);

г) якщо однорідні підмети ускладнені відокремленими другорядними членами речення, вираженими, наприклад, дієприкметниковими зворотами (чи підрядними частинами), то присудок уживається лише в множині, напр.: Бігли назустріч хлопчик, окрилений радістю, та дівчинка;

д) завжди вживається в множині при підметах у формі однин (незалежно від позиції) присудок, виражений зворотним дієсловом із семантикою взаємної дії, напр.: Дуже здружилися Іван та Марійка;

3) узгодження присудка з однорідними підметами, поєднаними протиставними сполучниками, регламентовано такими правилами:

а) при однорідних підметах в однині присудок уживається в однині, напр.: Не вітер, а буря завіяла (Панас Мирний). Миколу взяв за серце не жаль, а злість (І. Нечуй-Левицький) (Не ріки – море пролилось (Т. Шевченко) – узгоджується з найближчим підметом);

б) якщо присудок постпозитивний або стоїть між двома однорідними підметами, притім перед заперечним підметом, присудок узгоджується з підметом стверджувальним, напр.: Злість, а не жаль Миколу взяла за серце. Жаль узяв Миколу за серце, а не злість;

4) якщо підмети поєднані розділовими сполучниками, то:

а) присудок має форму однини, якщо підмети теж в однині, напр.: Перемога або поразка прийде до вас. Над дорогою попадалась уся в цвіту груша або кущ черемухи (М. Коцюбинський);

б) якщо підмети мають різне число, то присудок узгоджується з найближчим, тому може мати форму однини і множини, напр.: Ось засиніла на небосхилі попруга, чи ліс, чи гори (Панас Мирний) – Пор.: Ось засиніл и на небосхилі гори чи ліс;

в) при підметах в однині, що означають назви осіб, присудок, незалежно від позиції, може вживатись як в однині, так і в множині, напр.: Виряджатимуть (-тиме) мене в дорогу брат або сестра.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: