Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Поняття про відокремлення. Основні умови відокремлення другорядних членів речення




Мовознавці давно звернули увагу на те, що є такі слова, словосполучення, звороти, які за значенням близькі до речень, тобто які можна розгорнути в речення. Вони називаються напівпредикативними зворотами, або відокремленими членами речення.

Відокремлення – це смислове й ритмічно-інтонаційне виділення другорядних членів речення для посилення їхнього значення в семантико-синтаксичній структурі речення.

Термін „відокремлені члени речення” увів у 1914 році О. М. Пєшковський. Він з’ясував сутність цього явища, визначив загальні та часткові умови їх відокремлення („Русский синтаксис в научном освещении”). До О. М. Пєшковського О. Х. Востоков, М. І. Греч, Ф. І. Буслаєв робили спробу встановити аналогію між деякими структурами підрядних речень, з одного боку, та скороченими підрядними реченнями (тобто відокремленими членами речення).

О. О. Потебня, О. О. Шахматов відзначали про наявність у таких другорядних членів речення часткової (неповної) предикативності (напівпредикативність – вираження додаткових повідомлень; особливий прийом поширення інформативно достатнього простого речення).

У більшості праць поняття про відокремлення базується на вченні про другорядні члени речення. Основну увагу звертають на інтонаційно-смислові аспекти цього явища, тобто обґрунтовують, по суті, пунктуацію. О. Сиротиніна також послуговується поняттям відокремлення, але кваліфікує як другорядні присудки й уточнювальні члени (однак більше уваги звертає на синтаксичні засоби вираження модальності, темпоральності й персональності в другорядних присудках).

І. І. Слинько, Н. В. Гуйванюк, М. Ф. Кобилянська, описуючи напівпредикативні звороти, беруть до уваги поняття про поширюючі члени речення і морфологічні засоби їх вираження, а не традиційні означення, обставини й додатки, із якими вони не тотожні.

Ми будемо традиційно визначати відокремлені члени речення, окремо виділивши уточнювальні члени речення як різновид відокремлених.

Відокремленими називають такі другорядні члени речення, що характеризуються певною смисловою самостійністю, виділяються в усній мові інтонацією та паузами, а на письмі – розділовими знаками.

Відокремлені члени виражають не тільки ознаку предмета чи обставину дії, а й якесь додаткове твердження, тобто створюють предикативне нашарування (додаткову предикацію), напр.: Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою (М. Коцюбинський) – відокремленому другорядному членові властива напівпредикативна функція, яка найповніше виявляється під час трансформування їх у підрядну частину складного речення чи в окреме просте речення: Т.:які загорнені в сутінь… Т.: Непорушно стоять дерева. Вони загорнені в сутінь.

Відокремлюються тільки другорядні члени речення (зокрема лише ті, що не мають тісних синтаксичних зв’язків із словоформами, до яких належать; із цієї причини не відокремлюються прямі додатки), тому що головні члени речення слугують для вираження основного твердження чи заперечення.

На думку Л. А. Булаховського, відокремлені звороти виконують у мові надзвичайно важливу функцію економізації вислову, концентрації його навколо одного центра – в одному реченні, збагачують гнучкість синтаксичної структури літературної мови, збільшуючи кількість можливих паралельних конструкцій (синтаксична синонімія).

Уживання відокремлених членів спричинене й потребою уникнути збігу кількох підрядних речень.

Відокремлені члени бувають поширені й непоширені. У відокремлених зворотах можуть бути свої відокремлення (наприклад порівняльний зворот), вставні слова тощо, напр.: У Переяславі зеленім, міцний душею, як алмаз, писав, охоплений натхненням, Тарас Шевченко свій „Кавказ” (М. Рильський).

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных