Умисел та його види.

Умисел поділяється на прямий і непрямий.

Прямий умисел – особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки та бажала їх настання (ч. 1 ст. 24).

Інтелектуальний момент утворюють усвідомлення суспільної небезпеки своєї поведінки та передбачення її шкідливих наслідків. Свідомість охоплює не тільки чітке розуміння фактичного боку злочину, його змісту, характеру й усіх інших об’єктивних ознак, а й певне розуміння соціально-політичної значущості вчиненого діяння, його соціальної шкідливості. Передбачення означає, що у свідомості цієї особи склалося певне уявлення про можливі чи неминучі наслідки свого діяння. При цьому передбачення тут має конкретний характер. Особа чітко уявляє, що саме її конкретні діяння спричинять або можуть спричинити суспільно небезпечні наслідки.

Вольовий момент прямого умислу – це бажання настання передбачуваних наслідків свого діяння. Зазвичай особа прагне досягти якоїсь мети, задовольнити якусь потребу.

Судові та слідчі органи під час правозастосування не завжди правильно визначають прямий умисел, що призводить до неправомірного притягнення осіб до кримінальної відповідальності.

Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки й хоча не бажала, та свідомо припускала їх настання (ч. 2 ст. 24).

Інтелектуальний момент. Розуміння свідомості за непрямого умислу аналогічне розумінню свідомості в прямому умислі. Передбачення за непрямого умислу має свою розпізнавальну особливість. Як і за прямого умислу, воно має конкретний характер. Особа в такому разі чітко усвідомлює, що саме її конкретні дії чи бездіяльність можуть потягти суспільно небезпечні наслідки. Однак наслідки ці особа передбачає лише як можливі наслідки свого діяння. Передбачення неминучості настання наслідків за непрямого умислу виключається через особливості вольової сфери психічної діяльності, що дійсно пов’язана з її інтелектуальною діяльністю.

Різниця між прямим і непрямим умислом полягає як у вольовому, так і в інтелектуальному моментах.

За часом виникнення та формування визначають умисел, заздалегідь обдуманий, і такий, що виник раптово.

За спрямованістю і конкретизацією бажаного результату умисел поділяється на визначений і невизначений. Визначений умисел в одних випадках може бути простим, коли винний передбачає та бажає настання одного конкретного результату, досягнення певної мети, наприклад, смерті потерпілого за пострілу впритул, або альтернативним, якщо винний передбачає та все ж бажає чи свідомо припускає настання одного з двох або більшої кількості, але індивідуально визначених наслідків.

27. Поняття і види зобов’язань про надання послуг.

Відмінність цих зобов’язань від зобов’язань про виконання робіт.(ст..901-907 поняття договору Послуга має немат-й хакер, робота має мат. характер. Послуга може виконуватись безпосередньо або передатись ін..Послуга може надаватись безкоштовно, але замовник має відшкодувати вартість матеріалів).

Договори про надання послуг прийнято поділяти на такі категорії: договори про надання юридичних послуг — тобто такі, які пов’язані зі встановленням, зміною чи припиненням цивільних прав та обов’язків замовника або з наданням замовникові допомоги в реалізації належних йому прав чи виконанні обов’язків. До договорів про надання послуг належать пойменовані та непоіменовані договори (договори перевезення, транспортного експедирування тощо). Окреме місце серед цих договорів займають договори щодо надання фінансових послуг, які, зважаючи на їх предмет і сферу застосування, складають відокремлену групу.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона’(виконавець) зобов’язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії чи здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договори про надання послуг консенсуальні, реальні, мають виплатний, так і безвідплатний характер, публічні (ст. 633 ЦК), договори про приєднання. Послуги у цивільному праві запропоновано поділяти на два види — матеріальні та нематеріальні.

Форма договору про надання послуг, як правило, письмова. Укладення договору про надання послуг підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента, іншого встановленого документа) (ч. 4 ст. 909 ЦК), квитка та багажної квитанції (ч. 2 ст. 910 ЦК), видачею номерного жетона, іншого знака (ч. З ст. 937 ЦК), письмова форма вважається дотриманою, якщо прийняття речі посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем (ч. 1 ст. 937 ЦК) чи посвідчене складським документом (ч. 3 ст. 957 ЦК) або шляхом видачі ваучера (ст. 20 ЗУ «Про туризм»).

Предмет — нематеріальна послуга, тобто певне нематеріальне благо, яке надається однією особою (виконавцем) і споживається іншою особою (замовником) у процесі вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності.

Сторонами договорів про надання послуг є виконавець (перевізник, експедитор, зберігач, повірений, комісіонер, аудитор, туроператор, турагент тощо) і замовник (відправник, пасажир, 1 клієнт, поклажодавець, довіритель, комітент, турист тощо).

Чинне законодавство встановлює перелік видів послуг, які виконавець може надавати в разі наявності ліцензії. До таких послуг належать медичні, аудиторські, освітні, послуги радіозв’язку і телефонного зв’язку та ін.

Зміст договорів про надання послуг залежить від конкретного виду договору і є надзвичайно різноманітним; права й обов’язки сторін у них об’єднує обов’язок виконавця надати послугу, а замовника — оплатити її, якщо правовідносини є відплатними. Істотною умовою договору про надання послуг є його оплатність, за допомогою покладення на замовника обов’язку оплатити виконавцеві послугу (ч. 1 ст. 901 ЦК України), що, у свою чергу, обумовлює різні правові наслідки в разі відмови замовника від договору.

Специфічною рисою договору про надання послуг є встановлення вимоги щодо виконавця надати послугу особисто. Ознакою зазначених договорів є їх тісна пов’язаність з особою виконавця, виконавець залишається відповідальним перед замовником у повному обсязі й у випадку виконання обов’язку виконавця (ч. 1 ст. 528 ЦК) іншою особою, якщо це спеціально передбачено договором. У відплатному договорі завдані виконавцем збитки відшкодовуються у повному обсязі у разі його вини, якщо послуга надана ним не під час здійснення підприємницької діяльності, і незалежно від вини — за наявності ознак такої діяльності (підставою звільнення від відповідальності в цьому випадку закон зазначає наявність непереборної сили). Якщо збитки завдані у безвідплатному договорі про надання послуг, умови цивільно- правової відповідальності виконавця є загальними (ст.ст. 614, 617 ЦК), однак розмір його відповідальності обмежується, за загальним правилом, двома неоподатковуваними мінімумами доходів громадян (ч. 2 ст. 906 ЦК).

Разом з тим норми про окремі договори містять у деяких випадках спеціальні правила про умови та розмір відповідальності виконавців’ (ст.ст. 923, 924, 950, 951 ЦК). Строк договору про надання послуг встановлюється.за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами, віднесено до його істотних умов, хоча ст. 1001 ЦК і встановлює правило прв необхідність визначення строку, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя.

28. Система господарського права.

(Загальна частина, спеціальна - норми, особливості)

Як навчальну та наукову дисципліну "Господарське право" за змістом основних питань, що становлять предмет вивчення, переважна більшість юристів-науковців умовно поділяє на загальну та особливу частини.

Загальна частина включає загальні положення про господарське право (поняття господарського права, господарські правовідносини, господарське законодавство, суб'єкти господарських правовідносин, майнову основу господарювання тощо).

Особлива частина розкриває зміст та особливості правового регулювання окремих видів господарських відносин (правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності, спеціальні режими господарювання, правове регулювання цін та ціноутворення, правове регулювання господарсько-торговельної діяльності, правове регулювання біржової торгівлі, правове регулювання комерційного посередництва, правове регулювання діяльності транспорту, правове регулювання капітального будівництва, правове регулювання інвестиційної та інноваційної діяльності, правове регулювання банківської діяльності, правове регулювання страхової діяльності, правове регулювання аудиторської діяльності, правове регулювання комерційної концесії тощо).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: