J Доброзичливим, коректним, тактовним. 7 страница

Пошук респондентів маршрутним методом дозволяє точно репрезентувати групу людей, яка вибірково досліджується, за ознакою місця проживання і забезпечити незалежний та випадковий відбір респондентів, рівномірно розподіляючи ймовірність потрапляння до вибіркової сукупності тих з мешканців, які проживають у певному територіальному поселенні.

На перших етапах планування дослідження дослідник вибирає на території, яку досліджує:

· міста (селища), де у свою чергу вибирає:

· райони, де вибирає:

· вулиці.

На відібраних вулицях інтерв’юер прокладає маршрут за інструкціями, відбираючи:

· будинки;

· під’їзди та поверхи (у випадку багатоквартирних будинків);

· квартири;

· респондентів.

Розглянемо докладно, як прокладається маршрут, тобто яку послідовність дій необхідно здійснити інтерв’юерові для того, щоб знайти та відібрати респондентів безпосередньо вже на відібраній вулиці.

Залежно від кількості житлових будинків та типу забудови маршрут може прокладатися:

q на одній вулиці;

q на певній ділянці вулиці;

q на декількох близьких між собою вулицях (що перетинаються).

Вирізняють три типи забудови: 1) багатоквартирні житлові будинки; 2) одноквартирні/приватні житлові будинки та 3) змішаний тип (багатоквартирні будинки та одноквартирні/приватні).

На одній вулиці маршрут прокладається, якщо:

· чисельність багатоквартирних житлових будинків не менша, ніж кількість респондентів, яких треба опитати, помножена на два. Тобто якщо треба опитати 10 респондентів, то житлових будинків має бути не менше 20;

· або якщо при забудівлі 2-го та 3-го типів кількість житлових будинків не менша, ніж кількість респондентів, яких треба опитати, помножена на 3. Тобто коли треба опитати 10 респондентів, то житлових будинків має бути не менше 30.

На ділянці вулиці маршрут прокладається, якщо вулиця є занадто довгою та густо заселеною. Тому, у разі дотримання тих самих вимог з кількістю будинків, що і до однієї вулиці, можна вибирати ділянку вулиці. Для зручності підрахунку будинків зазвичай вибирають ділянку від одного перехрестя вулиць до іншого.

На декількох вулицях (які перетинаються між собою або одна переходить в іншу) маршрут прокладається, якщо кількість будинків на ній менша, ніж це зазначено у вимогах до однієї вулиці.

Після того як точно визначено, де саме прокладатиметься маршрут, розглянемо, яких заходів треба вжити далі.

1. Відбір будинку

Для відбору будинків необхідно зробити підрахунок кроку відбору. “Чисельником” буде кількість житлових будинків на маршруті (враховуючи житлові будинки з дробовими номерами, будинки з номерами, що містять літери (наприклад, 10А, 10Б) та житлові корпуси будинків (наприклад, б. 12 корпус 1, б. 12 корпус 2)). „Знаменником” стане кількість респондентів, яких треба опитати. Отже, крок відбору дорівнюватиме: „чисельник” поділити на „знаменник”. Відбір житлового будинку здійснюється в порядку збільшення номерів житлових будинків, починаючи з боку вулиці з непарними номерами. Коли будинки на непарному боці закінчилися, інтерв’юер переходить на інший бік вулиці (парні номери) і продовжує відбір у протилежному напрямі (у порядку зменшення номерів). Розпочинати відбір треба з житлового будинку, який за своїм порядковим номером дорівнює половині кроку. Якщо вулиця однобічна, то відповідно відбір здійснюється по заселеному боці вулиці, незалежно від парності/непарності нумерації.

Як краще розрахувати, які саме будинки треба відібрати до виходу на маршрут? Для цього пропонуємо скласти власний список будинків на вулиці за допомогою карти. Якщо це виявиться неможливим, то список складається вже на маршруті. У верхньому рядку списку розмісти непарні номери житлових будинків у порядку збільшення, а у нижньому – парні номери житлових будинків у порядку збільшення. Таким чином, список віддзеркалить розташування житлових будинків на вулиці. Після розрахунку кроку відбору будинків та визначення стартового будинку дуже легко встановити усі будинки, які треба відібрати.

Отже, спробуємо проілюструвати це на прикладі. Ми отримали завдання опитати 10 респондентів на вулиці Полуничній у селі Ягідному. Визначимо кількість будинків і категорію забудови. На вулиці Полуничній 26 житлових одноквартирних/приватних та 4 триповерхових будинки, крім того будинок сільради (під № 5), який ми не враховуємо, – отже всього 30 житлових будинків. Таким чином, наступний етап – визначення кроку відбору будинку. Крок становитиме 3 (30:10=3). Відбір будинку треба починати з 2-го житлового будинку (3:2=1,5»2).

Наш список виглядатиме так:

Стрілочками зображено напрямок руху (®), а галочками номери будинків, які треба відібрати (ü).

Починаємо з будинку № 3 по вулиці з непарною нумерацією в напрямку збільшення, з ним № 9 і так далі до будинку № 23, потім переходимо на інший бік вулиці й починаємо рух у протилежний бік з № 30, далі № 24 і т. д.

2. Відбір під’їзду, поверху та квартири в будинку

Рухаючись за маршрутом у зазначеній вище послідовності й відбираючи житлові будинки за визначеним кроком, інтерв’юерові у випадку забудови багатоповерховими будинками необхідно чергувати початок відбору під’їздів, поверхів та квартир у кожному відібраному житловому будинкові.

Щодо під’їздів. Якщо у першому будинку інтерв’юер починає з першого під’їзду, то в другому необхідно розпочинати з 2-го, у третьому – з 3-го. Якщо в будинку під’їздів менше ніж треба для продовження чергування під’їздів, то знову розпочинаємо з 1-го під’їзду. У випадку коли у будинку понад 100 квартир, можна відібрати 2-х респондентів (але за правилом обов’язково з різних під’їздів), а коли за чергою випадає останній під’їзд, треба розпочинати відбір з першого під’їзду.

Стосовно поверхів. У вибраному будинку необхідно виокремити 3 категорії поверхів: „низькі”, „середні” та “високі”. Для цього треба поділити кількість поверхів на 3. Наприклад, якщо в будинку 9 поверхів, то поверхи з 1-го по 3-й вважаються „низькими”, з 4-го по 6-й – „середніми”, з 7-го по 9-й – „високими”.

У першому вибраному багатоповерховому будинку інтерв’юер починає відбирати квартири з нижчого поверху категорії „низькі”, у другому будинку або під’їзді, у разі якщо в будинку можна відібрати 2-х респондентів – з нижчого категорії „середні”, а третього респондента відбирає з нижчих поверхів категорії „високі”; четвертого – на наступному поверсі за висотою з категорії „низькі” і так далі, кожного разу дотримуючись принципу „кожного наступного разу вище на категорію та на поверх вище”.

К вартири. Піднявшись на обраний поверх (відповідно до попередніх вимог щодо чергування поверхів) першого будинку, першого респондента обов’язково обирають з крайньої зліва квартири, другого – з наступної за годинниковою стрілкою квартири на вибраному в цьому будинку поверсі, третього – у третій і так далі. Наступний, останній крок – відбір респондента у квартирі.

3. Відбір респондента

Існує декілька найбільш поширених способів відбору респондентів у квартирі: 1) за квотною карткою (необхідно вибрати з мешканців квартири особу з визначеними соціально-демографічними ознаками (зазвичай це визначений вік, стать, освіта); 2) за датою народження (вибирається особа з повнолітніх мешканців квартири з найближчою до візиту інтерв’юера датою народження); 3) за певним кроком (за відповідними правилами складається список повнолітніх мешканців квартири та вибирається за визначеним кроком зі списку особа); 4) за карткою (таблицею) Кіша, яка часто використовується для відбору респондентів під час досліджень домогосподарств. Першою дією із застосуванням картки Кіша є складання (за визначеними правилами) списку повнолітніх членів сім’ї (домогосподарства) у вибраній квартирі. Наступна дія – відбір зі складеного списку домогосподарства респондента за допомогою картки Кіша. Картка Кіша – це таблиця, де у першому рядку (по горизонталі) наведено низку чисел, що відповідає можливій чисельності людей, які мешкають в одному домогосподарстві (від 1 до 6 (і більше) осіб), а в першому стовпчику (по вертикалі) наведений ряд чисел (від 1 до 10), що відповідає порядковому номеру респондента. Таким чином, рядок та стовпчик утворюють таблицю, в якій за певним логічним принципом розміщуються числа (від 1 до 6). Ч исло в клітинці на перетині (стовпчика з числом, що відповідає кількості членів домогосподарства, з рядком, що відповідає порядковому номеру респондента) є номером особи, яку треба відібрати зі складеного списку членів домогосподарства.

Крім того є й інші способи відбору респондентів у квартирі, але через те, що їх дуже рідко використовують у дослідженнях, у цьому посібнику не будемо їх окремо розглядати.

У наступному розділі докладніше розглянемо найбільш поширений тип відбору респондента у квартирі за квотною карткою.

Зауважимо, у разі якщо не вдалося відібрати та опитати на маршруті необхідну кількість респондентів через їх недосяжність, необхідно продовжити пошуки респондентів по іншій вулиці (близькій до першої вулиці), попередньо перерахувавши крок відбору стартового будинку. Якщо, наприклад, на вулиці Полуничній ми опитали 7 респондентів і залишилося опитати ще 3, то необхідно перейти на вулицю Суничну, де розташовано 19 житлових одноквартирних/приватних будинків. Крок відбору – 6 (19:3=6,3»6).Отже, починаємо відбір з 3-го за порядком будинку, з непарного за нумерацією боку вулиці і далі за описаними вище правилами.

За допомогою маршрутного методу ми поступово відібрали за визначеними вище правилами будинки, під’їзди, поверхи та квартиру, де, можливо, мешкає наш потенційний респондент. Постає запитання: яким чином здійснюється відбір респондентів безпосередньо у квартирі? Найчастіше потенційні респонденти відбираються за квотною карткою, або за допомогою квотного методу.

Квотна картка (або квотне завдання) – спеціальна таблиця, де зазначено, з якими соціально-демографічними характеристиками і яку саме кількість респондентів необхідно відібрати інтерв’юерові.

Назва квотної картки походить від англійського слова quarter, яке означає чверть або поділити на чотири.

Розглянемо застосування принципу квот у повсякденному житті. Наприклад, господиня, плануючи закупівлю продуктів, розраховує так: треба купити 10 кілограмів різних круп (причому з них 4 кг гречаної, 2 кг вівсяної, 3 кг рисової крупи та 1 кг пшона). Якщо ці розрахунки господині оформити у вигляді квотної картки, то отримаємо:

Квотне завдання

Господині для закупівлі круп

Принцип квот часто застосовується в різних сферах життя. Наприклад, деякі країни встановлюють економічні квоти на ввіз певних видів товарів з іншої країни. Так, Росія встановила квоту на ввіз українського цукру лише 600 тис. тонн (більше Україна експортувати не має права).

Подібне значення має термін “квота” під час проведення вибіркових соціологічних досліджень однойменним методом. Спочатку дослідник розраховує соціально-демографічні квоти на тих, кого необхідно опитати із досліджуваної сукупності людей, тобто розраховується, скільки та кого саме треба взагалі відібрати. Розрахунки дослідника здійснюються за даними офіційної статистики.

Найчастіше ознаками, за якими визначаються квоти, є вік, стать, освіта. Такий вибір не випадковий, бо саме від цих ознак найбільшою мірою залежать думки, погляди, мрії, спосіб життя людей.

Далі дослідник розраховує квотні картки (завдання) для кожного інтерв’юера. Кожний інтерв’юер отримує окреме квотне завдання. „Навантаження” в квотному завданні розподілені рівномірно. Таким чином кожний інтерв’юер отримує однакове за складністю квотне завдання з відбору респондентів.

Існує два види квотних карток: 1) із зв’язаними (що перетинаються) і 2) незв’язаними квотами.

Розглянемо квотну картку із зв’язаними квотами.

Зразок квотної картки із зв’язаними квотами (статтю та віком)

Картка складається з перетину двох ознак: статі та віку (вікові інтервали). Якщо докладніше, то видно – усього для опитування необхідно відібрати 5 чоловіків та 6 жінок – разом 11 респондентів (останній рядок). З них потрібно відібрати двох жінок віком від 18 до 24 років (перетин 2-го рядка і 3-ї колонки), одного чоловіка віком від 25 до 29 років (3-й рядок, 2-га колонка), одного чоловіка та одну жінку віком від 30 до 39, по одному чоловікові і по одній жінці віком від 40 до 49 та від 50 до 54, одну жінку віком від 55 до 59 і одного чоловіка віком від 60 до 69 років.

Виконуючи завдання, щоб не розпорошуючи увагу та в цілому полегшити роботу, заповнені квоти рекомендується закреслювати, а також обов’язково перевіряти правильність виконання квот.

Тепер розглянемо картку з незв’язаними квотами.

Зразок квотної картки з незв’язаними квотами (вік, стать)

Принцип роботи з карткою з незв’язаними квотами такий: з відбором респондентів за певними ознаками необхідно закреслювати заповнені квоти, і отже, коло респондентів, яких необхідно відібрати, поступово звужується. Наприклад, першим відібраним респондентом була дівчина 19 років. Тому треба закреслити у таблиці одиницю в рядку “жіноча” та одиницю у рядку “18–24”. Таким чином, з відбором наших респондентів, з певними віковими та статевими ознаками, робимо відповідні позначки в квотній картці (заповнюємо квоти). Закреслюємо одиниці напроти тих властивостей (вік та стать), яким відповідають відібрані респонденти, і коли треба буде відібрати останнього респондента, матимемо лише дві не закреслені одиниці – одна для характеристики віку та одна – статі.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: