Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






J Доброзичливим, коректним, тактовним. 2 страница




Пропонуємо Вам деякі поради для роботи з виконавцем на замовлення

1. Спочатку визначте можливий бюджет дослідження і узгодьте його всередині Вашої компанії і лише потім робіть запит про вартість робіт.

2. Напишіть коротку довідку про дослідження, виклавши цілі, основні вимоги до необхідної інформації і, якщо дозволяє Ваш професійний рівень, запропонуйте можливі методи досліджень.

3. Якщо проект досить великий, то запропонуйте двом-трьом соціологічним кампаніям подати їхні розцінки на майбутні роботи. Обмежтеся саме цією кількістю, щоб зберегти і свій і чужий час, який Ви витратите на контакти і для розгляду пропозицій.

4. Поряд з обміном письмовою інформацією проведіть особисті зустрічі й обумовте Ваші вимоги.

5. Хоча б у загальних рисах сплануйте Ваш бюджет. Тим самим спілкування перейде в практичну площину, і Ви зможете швидше досягнути мети – укладання угоди. Жодна компанія не запросить із Вас суму вищу за ту, на яку Ви розраховуєте, проте запропонує варіанти дослідження, які відповідають і Вашим цілям, і Вашим можливостям.

6. При виборі компанії-виконавця візьміть до уваги:

Ø її розуміння Ваших вимог;

Ø запропонований нею підхід;

Ø її досвід роботи над подібними проектами.

7. При створені календарного плану передбачайте форми проміжного контролю або інформування про хід реалізації проекту.

 

Важливим є і вибір методів, за допомогою яких буде проводитися дослідження. Вибір методів повинен виходити з:

Ø Можливі витрати.

Ø Наявні ресурси.

Ø Необхідний термін виконання робіт (календарний план).

Ø Особливості об’єкта дослідження.

Ø Наявність інформації, що необхідно донести до об’єкта дослідження.

Ø Характер інформації, що необхідно отримати.

 

У залежності від того, що саме необхідно дослідити, використовують якісні чи кількісні методи збору інформації.

Кількісні дослідження, як зрозуміло з назви, пов’язані з визначенням кількості – вимірами, розрахунками, статистичними методами аналізу.

Якісним методам збору інформації переваги віддаються тоді, коли намагаються не виміряти, а знайти відповіді на запитання „чому?”, „як?”, „що запам’яталося?”, “що вплинуло?” і т. д. Усі ці питання пов’язані із ставленням, поглядами, міркуваннями респондентів.

Різниця між виміром ставлення за допомогою кількісних індикаторів перебуває у тісному зв’язку з метою і наявністю попередньої інформації. У якісному дослідженні соціолог робить акцент на позиції, що він не знає (або допускає, що не знає) і його мета – одержати саме цю інформацію. У кількісному дослідженні передбачається, що вже є уявлення про те, як або якими словами можна охарактеризувати це ставлення і мету.

 

Якісні і кількісні дослідження не можна розглядати як протилежні і конкурентні, частіше за все вони доповнюють одне одного в межах однієї загальної програми дослідження. Якісне дослідження може бути „вступним” (зондажним або пілотним), після якого проводиться кількісне.

 

Пропонуємо Вам класифікації методів одержання даних.

 

Якісні Кількісні
Ø Групове обговорення (метод групового фокусованого інтерв’ю) Ø Клінічне дослідження (іспит в аудиторіях)
Ø Глибинне інтерв’ю Ø Гнучке інтерв’ю Ø Напівструктуроване інтерв’ю   Ø Індивідуальне опитування або персональне інтерв’ю (fase to fase)  
Ø Кабінетні дослідження (аналіз різних джерел інформації) Ø Анкетування (групове, роздавальне, індивідуальне)
Ø Тестування Ø Телефонне опитування
Ø Спостереження Ø Експрес-опитування
Ø Метод експертної оцінки Ø Поштове опитування
Ø Експеримент Ø Опитування експертів

 

Класифікація методу опитування за місцем проведення:

Ø На вулиці.

Ø За місцем проживання.

Ø За місцем роботи.

Ø за місцем навчання.

Ø У спеціальних аудиторіях (установах, організаціях, магазинах, ресторанах, кафе і т.д.).

Ø У транспорті.

 

Суцільні і вибіркові дослідження

Тільки в окремих випадках є можливість і/або необхідність одержання інформації від усіх одиниць (або про всі одиниці) об’єкта дослідження. У більшості випадків на практиці використовується метод вибіркового дослідження, що припускає побудову вибіркової сукупності в такий спосіб і за такими критеріями, щоб мати можливість на підставі отриманої інформації від цієї групи (або про цю групу) зробити висновки про всю досліджувану (генеральну) сукупність. Використання вибіркової сукупності (вибірки) обумовлено трьома причинами:

1. Економія засобів.

2. Економія часу.

3. Прагнення забезпечити високу якість роботи.

 

Формування вибіркової сукупності

При формуванні вибіркової сукупності важливе значення має таке поняття, як „припустима помилка вибірки”. Н. В. Паніна визначає її як „величину, що визначає розкид можливого значення даних, одержаних у результаті опитування”. Її завжди слід враховувати, коли дані опитування частини населення поширюються на населення загалом.

Величина помилки залежить від певних умов, і при суворому додержанні процедури формування вибірки цю величину можна обчислити. Без урахування вибірки одержані результати можна відносити тільки до безпосередньо опитаних людей.

Найчастіше побудова вибірки при підготовці проекту конкретного соціального дослідження зводиться до розв’язання трьох основних проблем:

1) визначення обсягу вибірки – кількості чоловік, яких треба опитати для одержання якісної інформації;

2) визначення типу вибірки – побудова конкретної схеми процедури відбору;

3) оцінка якості вибірки – визначення ймовірності і міри точності, з якими результати опитування вибіркової сукупності можна переносити на ту чи іншу частину населення.

 

На якість проведення будь-якого дослідження негативно впливають й інші чинники. Зокрема:

Ø Погано підготовлена анкета й інший інструментарій.

Ø Помилки у фіксуванні відповідей.

Ø Нечіткі відповіді респондентів.

Ø Питання, які містять відповіді.

Ø Помилки в процесі обробки отриманої інформації (кодування анкет).

Ø Помилки „вводу”, тобто – при переносі інформації з анкет на комп’ютер.

Ø Помилки при аналізі даних.

Ø Помилки інтерпретації (роз’яснення) результатів дослідження.

Ø Неповна основа вибірки.

Ø Висока питома вага недосяжних одиниць дослідження.

 

 

РОЗДІЛ 4. ПІДГОТОВКА АНКЕТ ТА ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО НИХ

 

Для ефективної роботи зі збору необхідної інформації використовуються анкети, які, як правило (але не обов’язково), є і бланком реєстрації відповідей. Насамперед розглянемо, навіщо потрібні анкети, які функції вони виконують.

 

4.1 Функції анкети в соціологічних дослідженнях

Навіщо потрібні анкети? Нагадаємо основні функції, що покладаються на анкету і виходячи з яких розробляються анкети. Основна функція анкети – це вимір суспільних явищ, ставлення до них. Анкета виступає інструментом для досягнення цілей і завдань дослідження і, виходячи з цього, вона повинна максимально однозначно регламентувати дії як інтерв’юера, так і респондента (опитуваного). Належно підготовлена анкета полегшує весь процес проведення опитування. Уявіть собі, що інтерв’юер без анкети намагається не забути поставити всі необхідні запитання, причому в їх логічній послідовності, добирає слова для формулювання запитань, намагається привернути й утримати увагу респондента до досліджуваної тематики. Погодьтеся, що в такій ситуації досить висока ймовірність помилок, упущень важливої інформації і неминуча постійна напруга інтерв’юера. Безумовно, наявність анкети значно полегшує роботу інтерв’юера, робить її менш напруженою і психологічно більш комфортною.

Анкета забезпечує:

– логічно побудований порядок запитань,

– містить питання-фільтри, що уточнюють характеристики респондента і допомагають інтерв’юеру прийняти рішення, про що запитувати і про що не запитувати даного конкретного респондента.

Професійно і грамотно підготовлена анкета забезпечує зацікавленість респондента опитуванням, яке проводиться, логічну послідовність запитань і доцільний перехід від запитання до запитання, підтримує активність респондента, враховує необхідність психологічного розвантаження при тривалому опитуванні, у ній коректно сформульовані питання на гострі теми.

Анкета покликана також дисциплінувати інтерв’юера, поставити його перед необхідністю поставити всі заплановані запитання у відповідній формі і визначеному порядку. Навіть у випадку напівструктурованого чи неструктурованого опитування перелік питань анкети служить підказкою для того, хто проводить опитування.

Дуже важливим є те, що анкета полегшує реєстрацію отриманої інформації і її подальшу обробку. Якщо не відпрацьований формализованый механізм реєстрації відповідей респондентів, то, по-перше, значно ускладнюється процес збору необхідної інформації, а, по-друге, виникає досить трудомісткий процес кодування і підготовки анкети до обробки. У тих дослідженнях, в яких передбачається велика кількість опитуваних, уніфікований метод реєстрації інформації спрощує, здешевлює і прискорює процес підготовки зібраної інформації до аналізу. Стандартні анкети дозволяють легко реєструвати відповіді, швидко проводити необхідне кодування, оперативно переносити інформацію з анкет на машинні носії, що дозволяє переходити до інтерпретації отриманої інформації. Не складно уявити собі, що велика кількість нестандартизированих анкет з розрізненими, не систематизованими записами перетворюють усі перераховані етапи роботи в трудомісткий кошмар.

 

4.2. Запитання як інструмент виміру соціальної інформації

Первинною „цеглинкою” будь-якої анкети є запитання. Запитання, у свою чергу, формують тематичні блоки анкети. Тематичні блоки мають внутрішню логічну структуру, а сама анкета структурно упорядкована з тематичних блоків.

Декілька слів про різні типи питань анкети. Нагадаємо, що запитанням анкети вважається конструкція „запитання-відповіді”, що складається з власне тексту запитання і набору варіантів чи відповідей, чіткого визначення сфери пошуку відповіді. Виходячи з цієї структури запитання, перш ніж перейти до подальшого розгляду підготовки анкети як цілісного інструмента дослідження, вважаємо важливим нагадати, що запитання бувають „відкритими”, „закритими” і „напівзакритими.

Відкрите запитання надає респонденту повну свободу у змісті й формі відповіді на нього і завдання інтерв’ера – якомога точніше і повніше записати дану відповідь. Цей вид запитання не передбачає заздалегідь розроблених і кодованих варіантів відповідей. Його доцільно використовувати, якщо мова йде про виявлення мотивів, прогнозних оцінок, з’ясування думок з маловивченої проблеми, тобто він ближче до якісної інформації, коли дослідник одержує „чисту” думку респондента без впливу на нього заданими можливими варіантами відповідей. З іншого боку, не слід використовувати відкриті запитання, як найбільш простий вихід із ситуації, оскільки подальша обробка й аналіз у будь-якому випадку потребуватимуть формалізації усього різноманіття отриманих відповідей. І це забере набагато більше часу, ніж попереднє вивчення набору можливих відповідей на основі апробації (пілотуванні) окремого запитання, чи блоку запитань чи анкети в цілому. Таким чином, перш ніж прийняти рішення про використання відкритого запитання, дослідник повинний бути упевнений, що це рішення є найкращим з погляду цілей дослідження, а не найпростішим.

Закриті запитання (іноді їх називають кодованими чи формалізованими) припускають наявність заздалегідь закодованого переліку можливих варіантів відповідей. Найбільш простий приклад: запитання „ Чи зверталися Ви в центр соціальних служб для молоді протягом останнього місяця?” з варіантами відповідей: „1.Так“, „2.Ні”, 23.Не пам’ятаю, важко відповісти”. Тобто маємо обмежений набір відповідей із вказівкою кодів цих відповідей. Набір пропонованих варіантів відповідей повинен відповідати цілому ряду критеріїв, але це – тема окремої розмови.

Нагадаємо основні правила складання набору варіантів відповідей до запитання:

- повнота пропонованих відповідей;

- обмежена кількість варіантів з урахуванням можливостей оперативної пам’яті респондента;

- збалансованість набору відповідей (кількість “позитивних” і “негативних” варіантів повинні врівноважуватися);

- їх внутрішня несуперечність.

Закрите запитання може передбачати можливість вибору одного варіанта відповіді чи декількох варіантів, при цьому обмежуючи (наприклад: „не більш пя’ти”, „укажіть тільки три“ і т. д.) чи не обмежуючи (наприклад: “можете вказати всі прийнятні”, “виберіть усі, що збігаються з Вашою точкою зору” і т. п.) припустиму кількість відповідей. Закриті запитання дуже зручні для респондентів, оскільки позбавляють їх необхідності вигадувати власний варіант відповіді, полегшують процес опитування. Вони зручні і для інтерв’юера, оскільки реєстрація відповідей зводиться до того, щоб відзначити номер (код) даної відповіді чи відповідей. Закриті запитання також дозволяють уникнути процесу кодування і тих помилок, що неминуче виникають у ході кодування, а також неоднозначної інтерпретації відповідей на відкриті запитання.

Іноді закриті запитання є такими лише для інтерв’юера. Тобто респонденту не пропонуються, не зачитуються можливі варіанти відповіді, щоб не вплинути на його думку, його відповідь, однак в анкеті містяться варіанти відповідей, які використовуються інтерв’юером для реєстрації відповідей респондента. Таке запитання для респондента ставиться як відкрите, а для інтерв’юера, для реєстрації відповідей виглядає як закрите. Як приклад можна навести запитання про проблеми, що хвилюють населення найбільше. Наприклад: „Які проблеми найбільшою мірою хвилюють Вас на сьогоднішній день? Які ще?”. В анкеті, як правило, міститься досить повний перелік можливих проблем, що значно полегшує роботу інтерв’юера з фіксування відповідей респондента, хоча цей перелік респонденту не зачитується, і вказівки інтерв’юеру про це також містяться в бланку анкети.

Нерідко використовуються „напівзакриті” запитання, що поряд із запропонованим переліком варіантів відповідей, передбачають можливість додаткової чи оригінальної відповіді респондента в тому випадку, якщо запропоновані варіанти його не влаштовують або недостатні.

 

Наприклад:

Яким, на Вашу думку, повинний бути виграш у лотереї?

(Вкажіть не більше трьох варіантів відповіді)

1. Грошовим

2. Речовим /товари повсякденного попиту, електроніка тощо/

3. Автомобілі

4. Квартири, будинки

5. Цінні папери

6. Зарубіжні туристичні поїздки

7. Туристичні поїздки по Україні або країнах СНД

8. Твори мистецтва

9. Сільськогосподарська техніка та обладнання

10. Неважливо, тільки був би виграш

11. Інше, вкажіть, що саме ________________________

 

Таким чином, напівзакриті запитання містять кодований набір можливих відповідей, а також припускають додаткову відповідь респондента, що в подальшому буде мати потребу в у кодуванні. Якщо розроблювач анкети не впевнений у повноті варіантів відповідей чи свідомо не включає в стандартний перелік відповідей ті, що рідко зустрічаються, то напівзакрите запитання дозволить не втратити інформацію і забезпечить психологічний комфорт респонденту.

Існує імовірність включити в анкету зайві питання, що начебто і цікаві, але не відповідають цілям дослідження. З іншого боку, не виключена можливість недоліків питань-індикаторів для розв’язання всіх дослідницьких завдань. Для того щоб уникнути цих проблем важливо, продумати остаточний дизайн анкети, проаналізувати зв’язок між потребами в інформації для конкретного дослідницького проекту й очікуваною базою даних за розробленою анкетою (див. рис. 4.2.1.).

  Дослідницький проект     Анкета     Групи респондентів
Інформаційні потреби     Запитання     База даних

Рис. 4.2.1. Схема зв’язку потребами в інформації і очікуваною базою даних

На практиці існує досить поширена тенденція включати в анкету “цікаві” запитання, які не мають ніякого зв’язку з інформаційними потребами. У цьому випадку слід зауважувати: Чи варто забирати додатковий час у респондентів? Яка необхідність збільшувати вартість опитування? Кому і навіщо потрібні ці „цікаві” запитання? (Зауважимо, що вийнятком є ті запитання, які виконують комунікативну функцію при спілкуванні з респондентом; переключення уваги респондента для його психологічного розвантаження.)

 


1. ПОПЕРЕДНЄ РІШЕННЯ ПРО ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ, ЩО ЗАДАЮТЬСЯ

 
 


2. РІШЕННЯ ПРО ЗМІСТ КОЖНОГО ОКРЕМОГО ПИТАННЯ

 
 


3. РІШЕННЯ ПРО ФОРМАТ ВАРІАНТІВ ВІДПОВІДЕЙ

 
 


4. РІШЕННЯ ПРО ТЕЗАУРУС ДЛЯ ФОРМУЛЮВАННЯ ЗАПИТАННЯ

5. РІШЕННЯ ПРО РОЗМІЩЕННЯ ЗАПИТАНЬ В АНКЕТІ

 
 


6. РІШЕННЯ ПРО ФОРМАТ АНКЕТИ, ЇЇ ОФОРМЛЕННЯ

 
 


7. АПРОБАЦІЯ (ТЕСТУВАННЯ), ДОРОБКА і ПІДДГОТОВКА

ОСТАТОЧНОГО ВАРІАНТА АНКЕТИ

 

Рис. 4.2.2. Технологічна схема підготовки анкети

 

У такий спосіб вибудовується логічний ланцюжок розробки анкети:

мета і завдання дослідження – визначення, яка інформація, нам потрібна – складання тематичних блоків анкети – розробка тематичних блоків на рівні конкретних запитань –- перевірка відповідності запропонованих питань цілям, задачам і потребам дослідження – перевірка запропонованих запитань на повноту і достатність – остаточний перелік запитань – остаточний дизайн анкети.

Розглянемо більш детально технологічну схему (див. рис. 4.2.2.) розробки питань анкети. Розробка анкети являє собою серію послідовних кроків. На кожному з цих кроків можуть бути представлені різні варіанти постановки питань. На практиці запропонована схема „кроком” має дуже сильне взаємопроникнення. Проте розробка точних запитань, що будуть вимірювати саме те, що необхідно вимірити виходячи з потреб соціального дослідження, є одним із ключових моментів.

Оскільки запитання виступає інструментом одержання інформації, то чим точніше інструмент, тим вища якість одержуваних даних.

Наприклад, у чому, на Вашу думку, полягає неоднозначність формулювання запитання: “ Чи купували Ви сьогодні хліб?”

 

Наведений приклад дуже добре показує, наскільки важливо коректно поставити запитання, і наскільки по-різному воно може бути сприйняте різними людьми. Один може подумати, що мова йде про те, чи купував він особисто хліб сьогодні, і відповісти саме про себе. А інший може відповісти за всіх членів своєї родини, оскільки купівля хліба – це забезпечення свіжим хлібом усієї родини. Тобто перша невизначеність питання полягає в тому, що нечітко зазначено, про кого йде мова в запитанні. Буде доцільніше формулювати запитання з використанням конструкцій: “Чи купували Ви особисто?” або „Чи купував хто-небудь із членів Вашої родини?”, – виходячи із завдань дослідження. У цьому випадку досягається однакове розуміння всіма опитуваними цього компонента запитання. Далі, виникає питання, що мається на увазі за словом „сьогодні” і яку інформацію при такому запитанні ми одержимо. Ті, кого опитають протягом першої половини дня, будуть повідомляти тільки про ранкові години, а опитані у вечірній час – про повний день. Таким чином, інформація отримана від різних респондентів виявиться непорівнюваною, а висновки на її основі – неточними. Щоб уникнути цього, необхідно сформулювати запитання таким чином, щоб воно дозволяло одержати порівнювану інформацію. Наприклад: „Чи купували Ви особисто хліб протягом останніх 24 годин?” При такому формулюванні (хоч воне і не дуже звичне на слух) незалежно від часу проведення опитування ми одержуємо від кожного респондента інформацію про купівлю хліба за останню добу, що робить цю інформацію уніфікованою і порівнюваною. При такому формулюванні ми уникаємо впливу купівельних звичок опитаних. Адже хтось традиційно купує хліб у вечірній час, хтось у ранкові години, а хтось використовує для цього обідню перерву на роботі.

Напевно, комусь буде здаватися, що останнє формулювання досить однозначне, однак і воно може сприйматися по-різному. „Хліб” – це цілі паляниці, чи розрізані частини, шматочки буханця, чи батони, чи міські (французькі) булочки, чи солодкі булочки? Для однакового розуміння й одержання, знов-таки, порівнюваної інформації необхідно у формулюванні питання пояснити, про які види хлібо-булочних виробів ведеться мова.

Підсумуємо наведений приклад. Досліднику (розроблювачу анкети) необхідно проаналізувати кожне запитання і продумати, як воно може бути сприйняте різними категоріями опитуваних. Навіть у тому випадку, якщо 90% потенційних респондентів швидше за все “правильно” й однозначно сприймуть його формулювання і тільки 10% – ні, помилка в результах опитування буде значна (не менше 10%), що значно перевищує допустимі стандартні статистичні відхилення при вибіркових дослідженнях, які проводяться на професійному рівні.

Розглядаючи запитання в соціологічних і соціальних дослідженнях як дослідницький інструмент, варто усвідомлювати логічну взаємозалежність дослідницького завдання, розробленого запитальника і меж інтерпретації отриманих за цим запитальником емпіричних даних (див. рис. 4.2.3.).

 

 
 


  I. ДОСЛІДНИЦЬКЕ ЗАВДАННЯ (ПІЗНАВАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ)      
  II. МЕТОДИЧНЕ РІШЕННЯ (КОНСТРУКЦІЯ ОКРЕМИХ ПИТАНЬ; КОНСТРУКЦІЯ ЗАПИТАЛЬНИКА)        
    III.МЕЖІ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ РЕЗУЛЬТАТІВ      
      ПОМИЛКИ    
         

Рис. 4.2.3. Схема взаємозалежності дослідницького завдання завдання (анкети) та меж інтерпритації отриманих даних.

Ця тріада забезпечує комплексне представлення всього процесу дослідження. І розгляд кожного запитання в логічному поєднанні трьох зазначених елементів дозволяє співвіднести дослідницькі задачі й очікувані емпіричні дані, а на цій основі відпрацювати, „відшліфувати”, удосконалити запитальник як методику одержання необхідної інформації. У цьому процесі нерідко відбувається також уточнення дослідницьких завдань чи їх конкретизація. При цьому основним джерелом помилок є конструкція запитань. Насамперед, запитання мають бути доступними і зрозумілими за змістом для всіх категорій респондентів, що беруть участь в опитуванні, не повинні містити важких, чи рідковживаних слів. Кожне запитання повинне відповідати інформованості і компетентності опитуваних, не перевищувати можливостей пам’яті, не бути надто „гострим”, тобто не зачіпати социокультурних норм і традицій. Нижче ми ще повернемося до критеріїв оцінки якості питань.

Таким чином, сприймемо як аксіому, що:

КОРЕКТНЕ І ТОЧНЕ ЗАПИТАННЯ – ПЕРЕДУМОВА ОДЕРЖАННЯ ЯКІСНОЇ ІНФОРМАЦІЇ.

 

Існують різні стратегії контролю й профілактики помилок при складанні окремих запитань, а також анкети в цілому як комплексного інструменту дослідження. Важливо проводити апробацію анкети в тому середовищі, в якому потім планується проведення дослідження. На жаль, досить часто тестування підготовленої анкети сприймається як розкіш, на яку не вистачає ні засобів, ні часу, ні того й іншого разом. У будь-якому випадку, закінчивши розробку анкети, варто подивитися, “що вийшло?”. Ефективним є тестування “готової в першому варіанті” анкети за допомогою проведення пілотажного (зондажного) опитування, мета якого – перевірити, як „працює” підготовлений запитальник. Можна почати перевірку з „розмови з розумною людиною”: сісти перед дзеркалом і відповісти особисто на свою анкету. Можна запросити досвідчених інтерв’юерів і в режимі групового інтерв’ю обговорити розроблену анкету. Одним з варіантів тестування є групове обговорення анкети чи окремих її блоків з респондентами за методикою проведення фокус-групи. Усі ці методи дозволять уникнути таких поширених помилок, як складні чи довгі формулювання запитань, вживання незрозумілих і рідковживаних у повсякденному побуті слів, погано продумана послідовність запитань анкети, перевантаженість (дуже довга чи дуже складна) анкети, розкиданість запитань близької тематики, неповнота варіантів відповідей на окремі запитання і т. д.

Істотною методичною допомогою при розробці будь-якого запитання є розуміння його структури, усвідомлення його основних компонентів:

1) інформація, що однаково відома як досліднику, так і респонденту, і яка є базисом (основою) для їхнього спілкування;

2) вказівка, що цієї інформації не досить, і про те, якої саме інформації не вистачає;

3) вказівка чи опис сфери пошуку відповідей, тобто – де саме шукати відповідь чи інформацію, яку шукаємо, про що давати відповідь;

4) інструкція про те, що саме повинен зробити респондент, яким чином він повинен відповісти на запитання.

У залежності від конструкції запитання, названі його компоненти можуть бути явні чи приховані, але вони завжди присутні і повинні бути усвідомлені дослідником, що розробляє анкету чи окремий тематичний блок.

Існують різні критерії, за якими класифікуються запитання. Можна поділити всі запитання на дві великі групи, виходячи з тих цілей, для яких вони використовується в анкеті: змістовні і функціональні.

Змістовні запитання, у свою чергу, можна розподілити на фактографічні (запитання про факти), запитання про знання, про думки, про настанови, про мотиви і на оціночні. Функціональні запитання забезпечують психологічний комфорт опитуваного (контактність, перемикання уваги, зняття напруги), виконують роль фільтрів і дозволяють здійснити контроль за достовірністю чи впевненістю (твердістю) відповідей. Варто відмітити, що нерідко запитання в анкеті може нести одночасно і змістовне, і функціональне навантаження.

У залежності від дослідницьких цілей можуть бути використані різні запитання стосовно респондента – прямі запитання („в лоб”) чи непрямі запитання („м’які”). За графічним оформленням чи за формою постановки запитання можуть бути у виді тексту, графіків, схем, гексограм, таблиць, ілюстрацій. За синтаксичною ознакою може бути сформульоване запитання як таке, а може бути запропоноване у вигляді оповідного висловлювання з указівкою до дії вибору.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных