J Доброзичливим, коректним, тактовним. 5 страница

Згода

Процес спілкування та підтримки комунікативного зв’язку

Вихід з інтерв’ю

Ідентифікація

Визначення дати та часу

Опитування

Заповнення блоку для ітнер’юера

Переключення уваги

Інструктаж респондента

Редагування

Консультація

Підготовка звітних документів

Зв’язок з керівником

Оперативне інформування керівника

Здати роботу керівнику

Рис. 7.1. Загальна схема технології проведення інтерв’ю

На рис. 7.1. представлена загальна схема технології проведення інтерв’ю, яка висвітлює послідовність кроків роботи інтерв’юера та їх взаємозв’язок. Далі в цьому розділі будуть розглянуті такі питання, як підготовка інтерв’юера до роботи, встановлення ним контакту з респондентом, введення в інтерв’ю, хід інтерв’ю, закінчення інтерв’ю та загальні правила проведення інтерв’ю.

Підготовка інтерв’юера до роботи складається з декількох послідовних етапів.

Розпочинається вона з обов’язкового інструктажу, що проводить організатор польового етапу дослідження перед початком будь-якого опитування.

Уважно прослухайте інструктаж, проаналізуйте анкету й інструкцію. Під час інструктажу з’ясуйте ВСЕ, що Вам незрозуміло. Переконайтесь, що Ви одержали повний комплект анкет і документів.

Налаштуйтесь на успішну роботу. Відрепетируйте інтерв’ю: опитайте за анкетою будь-кого з родичів або своїх друзів. Тим, хто має невеликий досвід з проведення інтерв’ю, корисно, якщо є така нагода, записати „пілотне” інтерв’ю на магнітофонну плівку і декілька разів прослухати її, звертаючи увагу на помилки та виправляючи їх. Слова, які важко вимовляються, повторіть декілька разів. Усі запитання промовляйте чітко, виразно, але без вимогливих інтонацій.

Не розпочинайте роботу в поганому настрої або якщо недобре себе почуваєте. Від першого враження, яке Ви справите на респондента, залежить успіх Вашої роботи. Ви маєте вселяти в респондента спокійну впевненість і ентузіазм, не пригнічуючи його власних поглядів.

Зверніть увагу на свій зовнішній вигляд: Ви – професійний інтерв’юер, і повинні бути охайним, спокійним, доброзичливим, щирим, уселяти довіру і приваблювати до себе. Дуже важливо заволодіти увагою і симпатією респондента з перших хвилин спілкування.

Найбільш охоче люди контактують та спілкуються з собі подібними. Тому Ваш зовнішній вигляд має відповідати смаку тієї категорії респондентів, яких Ви будете опитувати – від того, як респондент Вас сприймає, певною мірою залежить відвертість його відповідей.

Під час проведення опитування враховуйте особливості місцевості, тип поселення, де Ви працюєте, і одягайтеся відповідно: для роботи у сільській місцевості краще одягатися простіше, у разі специфічних досліджень враховуйте конкретні рекомендації організаторів проекту. Але в будь-якому з випадків під час роботи Ви повинні бути одягнені нейтрально: охайно і не пишно, навіть якщо у повсякденному житті Ваш власний стиль передбачає яскравий, екстравагантний одяг. Абсолютно виключені в одязі інтерв’юера аксесуари, що демонструють його певні пристрасті, індивідуальні смаки або належність до певних угруповань (політичних партій, фанклубів, релігійних організацій, торгівельних мереж тощо).

Подбайте про технічне забезпечення своєї роботи: приготуйте кулькову ручку (ні в якому разі не олівець) для запису інтерв`ю, можливо, Вам знадобиться планшетка або папка. Якщо Ви готуєтесь до проведення гнучкого інтерв’ю з диктофоном, перевірте якість запису саме на ту плівку, яку використовуватиме під час інтерв’ю. Для анкетування приготуйте ручки для тих, хто візьме участь в опитуванні.

Процес інтерв’ю дещо нагадує за своїми зовнішніми ознаками повсякденний досвід побутового спілкування. Але ця схожість оманлива.

Безперечно, інтерв’юер має право проводити опитування в будь-якому місці, приміщені, оселі, з будь-яким її повнолітнім мешканцем. Але слід також пам`ятати, що потенційний респондент, в свою чергу, має право на приватне життя і може відмовитись від інтерв’ю – участь респондента в опитувані може бути тільки добровільною.

Під час опитування інтерв’юер не вибирає респондентів за принципом „подобається – не подобається”, а керується спеціально розрахованими і математично вивіреними методиками. Велика кількість відмов від участі в опитуванні збільшує вірогідність помилки у математичних розрахунках, погіршує точність результатів дослідження, тому треба намагатися звести їх кількість до мінімуму.

Число відмов від інтерв’ю в кожному конкретному дослідженні залежить від багатьох чинників, але досвід переконує, що головний чинник, який значно зменшує кількість відмов, – мистецтво спілкування інтерв’юера з незнайомими людьми, вміння привабити до себе, захопити і зацікавити співбесідника.

Ще до початку взаємодії з потенційним респондентом інтерв’юерові слід пам’ятати, що запрошуючи респондента до участі в інтерв’ю, він, з одного боку, намагається задовольнити власні потреби (провести опитування, тобто виконати роботу, яка дає певний дохід), а з іншого – забирає в респондента час, перериває заняття, порушує його плани.

Неузгодженість інтересів інтерв’юера і респондента, відсутність в останнього позитивної мотивації знижує ефективність та якість відбору респондентів, негативно впливає на поведінку респондента, відвертість його відповідей, а отже і на точність кінцевого результату дослідження.

Від розуміння причин можливого виникнення проблемної ситуації, уміння адекватно мотивувати респондента, здатності поставити себе на місце останнього залежить кінцевий результат роботи інтерв’юера.

Інформація щодо причин, які можуть призвести до непорозумінь між респондентом і інтерв’юером, допоможе підготуватися до можливої негативної реакції респондента на візит інтерв’юера і запобігти виникненню труднощів під час першого контакту з респондентом.

Деякі з причин, що призводять до непорозумінь між респондентом та інтерв’юером:

На жаль, навіть високопрофесійні інтерв’юери стикаються в своїй роботі з випадками, коли інтерв’ю не виходить. Це може статися як через відмову респондента від участі в дослідженні, так і з інших причин.

Крім того, існують випадки, коли відмова інтерв’юера від проведення інтерв’ю виправдана, навіть якщо респондент задовольняє вимоги відбору та погоджується відповісти на запитання анкети. Такі випадки називатимемо „некоректними ситуаціями”.

„Некоректні ситуації”

Інтерв’юерові не слід впадати у відчай, навіть якщо відмова респондента була не дуже ввічливою або має місце „некоректна ситуація”. У такому разі слід перейти, за інструкцією до наступної оселі.

Якщо людина, яка відчинила Вам двері, не відповідає вимогам Вашого завдання, тактовно поцікавтесь соціально-демографічними характеристиками інших членів родини. У випадку коли особи, яка Вам підходила б для проведення опитування немає вдома, домовтесь про наступний візит або, залежно від вимог пошуку респондента, переходьте до наступної оселі.

На рисунку 7.1 зображена схема, що описує чотири можливих ситуації контакту з потенційним респондентом та чинники, що зумовлюють досяжність респондентів.

Схема досяжності респондента під час проведення масового опитування

Перед початком інтерв’ю необхідно вибрати зручне місце для опитування.

Іноді інтерв’юерам доводиться проводити опитування в холі квартири, на кухні, на подвір’ї тощо. Бажано, щоб інтерв’ю проходило в комфортних умовах, адже воно триватиме певний час (близько 30–50 хвилин). Але за будь-яких обставин запропонуйте респондентові якомога зручніше влаштуватися, так само влаштуйтеся й Ви.

Попередьте респондента про орієнтовну тривалість інтерв’ю. У респондента має бути досить часу для того, щоб давати ґрунтовні, обмірковані відповіді. Якщо час респондента обмежений, відразу домовтеся про місце і час продовження опитування.

Винятком є так звані „експрес-опитування”. Вони займають мало часу та можуть (згідно із завданням) проводитися і на вулиці, і вдома у респондента, і в інших місцях. У цьому випадку дефіцит часу в респондента може бути приводом для того, щоб не опитувати його взагалі.

Подбайте, щоб під час опитування Вам не заважали домашні, щоб респондент не відволікався на сторонні речі. Бажано, щоб під час розмови телевізор, радіо були вимкнені. Попросіть, якщо це можливо, щоб Вас із респондентом залишили наодинці, а коли такої нагоди немає, нагадайте іншим, щоб вони не втручалися в бесіду: не коментували Ваші запитання і відповіді респондента, не висловлювали власних думок тощо.

На початку інтерв’ю ще раз переконливо поясніть респондентові, що не буває правильних і неправильних відповідей, а Вас цікавить саме його думка. Підкресліть важливість щирості відповідей респондента, його серйозного ставлення до дослідження.

Розкажіть, в якому режимі проходитиме інтерв'ю, роз`ясніть, як користуватися картками (якщо вони передбачені в опитуванні), заповнювати анкету (під час анкетування).

Запропонуйте респондентові, якщо в цьому є потреба, використовувати окуляри, слуховий апарат тощо.

Під час інтерв’ю користуйтеся такими порадами:

Після закінчення інтерв’ю подякуйте респондентові за участь у дослідженні, за цікаві, змістовні відповіді. У його присутності перевірте правильність заповнення анкети. В анкеті не повинно залишатися пропущених позицій, усі відповіді на відкриті запитання та коментарі мають бути вписані розбірливо.

Попередьте респондента про можливість проведення валідизації етапу збору первинної інформації (перевірки якості, достовірності і обгрунтованості). Якщо потрібно, роз’ясніть йому процедуру проведення валідизації. Наголосіть, що перевіряється якість саме Вашої роботи.

Існують загальні правила проведення інтерв’ю:

Правило Œ

Як зачитувати запитання

Правило 

Повторне зачитування запитання

Правило Ž

Варіанти відповідей

Правило 

Уточнення щодо відповідей

Правило 

Роз’яснення до запитань

Правило ‘

Логічна послідовність запитань

Правило ’

поведінка інтерв’юера під час інтерв’ю

РОЗДІЛ 8. ВИБІРКОВІ ОПИТУВАННЯ

Тепер перейдемо до наступного, одного з найважливіших аспектів проведення соціальних, соціологічних досліджень – безпосереднього пошуку та відбору осіб, які візьмуть участь у дослідженні, тобто пошуку та відбору наших респондентів.

Спеціальні схеми пошуку та відбору респондентів застосовуються під час проведення вибіркових опитувань численних спільнот, у тому числі, населення України. Переважна більшість соціологічних, соціальних досліджень мають характер вибіркових. Тобто, під час вивчення великих спільнот досліджується не спільнота в цілому, а лише визначена її частина, що має назву „вибіркова сукупність”. Вибіркове дослідження дозволяє в стислий термін і з економією людських, часових та фінансових ресурсів отримати надійні і точні дані про великі групи людей.

Пошук та відбір респондентів до вибіркової сукупності під час дослідження здійснюється за спеціальними методиками, які ґрунтуються на статистичних закономірностях та науково-прикладних розробках. Використання методик пошуку та відбору респондентів дозволяє сформувати вибіркову сукупність так, що вона надзвичайно точно віддзеркалюватиме властивості цілої соціальної спільноти. Отже, зазначені методики забезпечують потрапляння до вибіркової сукупності саме тих респондентів, опитування яких дозволяє зробити точні висновки про численну соціальну спільноту в цілому.

Від того, наскільки послідовно та точно дотримуються принципи і правила пошуку та відбору респондентів, залежить якість та точність отриманої інформації, а в підсумку – усього дослідження.

Існує декілька найчастіше застосовуваних під час проведення досліджень схем пошуку та відбору респондентів, що ґрунтуються на математично-статистичних закономірностях та науково-прикладних засадах. Всі вони наводитимуться нижче. А зараз охарактеризуємо суть вибіркового дослідження.

Фактично, ми всі частково можемо вважати себе дослідниками, адже здійснюємо вибіркові дослідження щодня, наприклад коли на ринку купуємо овочі та фрукти. Для цього ми (покупець) йдемо на ринок, оцінюємо там усі наявні пропозиції, відшукуємо найкращі за формою та виглядом і найбільш прийнятні за ціною (перші два критерії вибору яблук), і, щоб прийняти остаточне рішення, куштуємо декілька часток (скибок). У разі якщо смак нас влаштовує, ми купуємо яблука. Зазначимо, що остаточний вибір покупець робить, скуштувавши лише один шматок одного яблука, а купує десять або більше. Тобто висновок про смакові характеристики решти яблук покупець робить на підставі свого знання про смак того яблука, яке скуштував сам.

Як покупець під час купівлі яблук остаточне рішення приймає, випадково скуштувавши одне яблуко, так само і дослідник (соціолог) намагається зробити висновки про великі соціальні спільноти, вибірково опитавши з цієї спільноти деяку сукупність людей. Але ця схожість лише зовнішня, бо дослідник при виборі способів та критеріїв відбору респондентів спирається на точні математичні розрахунки та науково розроблену методику, на відміну від покупця який виходить із власного життєвого досвіду, смакових рецепторів язика, реклами тощо. Звичайно, наслідки помилок дослідника та покупця важко порівнювати. У разі купівлі кислих яблук у покупця в гіршому випадку зіпсується настрій. Помилки дослідника під час відбору респондентів призводять до додаткових фінансових та часових витрат, до отримання спотворених даних, та неправильних висновків. Тому до розробки методик пошуку та відбору респондентів, перевірки реалізації цих методик, дослідник повинен підходити дуже прискіпливо. Але про це трохи нижче.

Перед тим як перейти до загальних принципів проведення вибіркових соціальних та соціологічних досліджень, ще раз повернімося до прикладу з яблуками. Спробуємо подивитися на проблему оцінювання яблук на ринку з іншого погляду, а саме з боку санітарної комісії, яка мусить перевірити якість яблук усіх гуртових продавців за допомогою вибіркового методу. Уявімо себе на місці контролера з якості яблук. Отже, перед нами як контролерами постають дві проблеми: по-перше, необхідно перевірити усіх продавців, щоб кожний з них отримав право (або, навпаки, заборону в разі незадовільної якості яблук) на продаж, по-друге, треба якомога точніше перевірити якість їхньої продукції. Потрібно перевірити продукцію усіх продавців, але виникає запитання, скільки саме яблук у кожного продавця та яким чином треба перевірити, щоб правильно визначити їх якість. Постає природне обмеження: перевірити всі яблука ми не в змозі ані фізично, ані фінансово. Однак така суцільна перевірка і не має сенсу. Щоб точно оцінити якість яблук, необхідно застосувати вибірковий метод. Відомо, що в середньому в кожного продавця 200 ящиків, де приблизно по 50 яблук. Отже, у середньому кожний продавець має по 10 000 яблук. За законами статистики для такої кількості однорідних за своїми властивостями предметів (елементів), як яблука, достатньою є вибірка із 100 яблук. На перший погляд, для того, щоб визначити якість всіх яблук, треба перевірити усього 100 яблук, тобто два ящики (2х50=100). Такий спосіб дуже легкий, але помилковий. Бо поза нашою увагою залишаться 98 ящиків і ми не знатимемо якості цих яблук. Для точності нам необхідно рівномірно розподілити відбір яблук з усіх ящиків. Щоб дотриматися принципу рівномірності відбору з 200 ящиків, треба розрахувати певну послідовність відбору, тобто крок (інтервал), за яким здійснюватимемо вибір ящиків, з яких, у свою чергу, відбиратимемо яблука. Ящиків 200, треба відібрати 100 яблук, отже, 200 ділимо на 100 – отримуємо крок 2. Таким чином, відбирати яблука треба з кожного другого ящика. Але якщо відбирати яблука тільки з верхнього шару в ящиках, то знизу можуть бути гнилі екземпляри. Тому умовно (приблизно) розділимо ящики на три шари: верхній, середній та нижчий. Отже, при відборі необхідно врахувати і цю особливість зберігання яблук, послідовно чергуючи відбір яблук з різних шарів у ящиках.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: