ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Перемоги й суперечка заради суперечки.Суперечка заради істини (діалектична суперечка) у чистому вигляді зустрічається рідко. У такій суперечці дуже старанно підбираються та аналізуються доводи тих, хто сперечається, ретельно оцінюються позиції та точки зору протилежних сторін, тобто, по суті, ведеться спільне дослідження істини. Такий спір можливий лише між компетентними, освіченими в даній проблемі людьми, які зацікавлені в її вирішенні. Як підкреслював відомий філософ та логік С. І. Поварнін — цей вид суперечки «дає, окрім безперечної користі, істинну насолоду і задоволення і є насправді «розумовим бенкетом». Завданням суперечки може бути не тільки перевірка істинності якогось положення, а переконання іншої людини. Тут важливо зазначити два моменти: людина може переконувати іншу людину або тому, що сама щиро вірить в те, що є предметом переконання, або ж переконує тому, що «так треба» з огляду на певні обставини, хоча сама насправді не поділяє думки, яку відстоює. Метою суперечки також буває не дослідження, не переконання, а перемога. Мотиви проведення такого спору можуть бути різноманітними. Один вважає, що відстоює справедливість, інший — захищає суспільні інтереси, третій нав'язує свою думку, тому що у нього великий життєвий досвід і він знає, як повинно бути, четвертому потрібно самоутвердження і т. ін. Головне завдання, що стоїть перед суперечниками в цьому випадку, полягає у тому, щоб «взяти гору» над «супротивником» за будь-яку ціну, використовуючи будь-які методи. Така суперечка іноді називається ще еристичною суперечкою. Досить часто зустрічається і такий вид спору як суперечка заради суперечки. Це свого роду «мистецтво для мистецтва», своєрідний «спорт». Для людей, які ведуть подібний спір, всеодно про що, з ким і з якою метою сперечатися. Головне для них — перебувати в стані сперечання. «Такий «спортсмен», — пише С. І. Поварнін, — не розбирає часто, заради чого потрібно сперечатися, а заради чого не потрібно. Радий сперечатися за все і з усяким, і чим парадоксальніше, чим важча Аудиторія — третій, колективний суб'єкт суперечки. Аудиторія — це не пасивна маса людей, а колектив, який має свої переконання, свої позиції, точки зору з приводу обговорюваного питання. Вона виступає основним об'єктом аргументативного впливу в спорі. Можна виділити декілька класифікацій суперечок. По-перше, суперечка за формою може бути дискусією, диспутом, полемікою та дебатами. Дискусія (з латини — "дослідження, розгляд") — це публічна суперечка, мета якої полягає у з'ясуванні і порівнянні різних точок зору, у находженні правильного рішення спірного питання. Дискусія вважається ефективним засобом переконання, тому що її учасники самі приходять до певного висновку. Диспут (з латини - "міркувати") — це публічна суперечка з приводу наукового або суспільно важливого питання. Полеміка (з грецької — "ворожий, войовничий") — це не просто суперечка, а суперечка, де є конфронтація, протистояння, протиборство сторін, ідей, думок. У зв'язку з цим її можна визначити як боротьбу принципово протилежних думок з якогось питання, як публічну суперечку з метою захисту, відстоювання своєї точки зору і спростування протилежної. Із даного визначення випливає суттєва різниця між полемікою, з одного боку, та дискусією й диспутом — з іншого. Якщо учасники дискусії або диспуту, відстоюючи протилежні думки, намагаються дійти до консенсусу, до якоїсь єдиної думки, знайти спільне рішення, встановити істину, то мета полеміки зовсім інша. Тут потрібно одержати перемогу над супротивником, відстояти і захистити свою власну позицію. Дебати (з французської — "суперечка") — це суперечки, які виникають при обговоренні доповідей, виступів на зборах, засіданнях, конференціях і т. ін. Окрім наведеної вище класифікації суперечок існують також і інші. Так, залежно від мети розрізняють такі види суперечок, як суперечка заради істини, суперечка заради переконання, суперечка заради 8. Які види суперечок за кількістю осіб вам відомі? 9 Які види суперечок за способом ведення боротьби ви знаєте? Дайте їх визначення. 7.3. Види аргументації 7.3.1. Доказова та недоказова аргументація І. Доказова аргументація Доказова аргументація — це не що інше, як доведення. Доведення можна визначити як встановлення істинності тези з використанням логічних засобів за допомогою аргументів, істинність яких вже встановлена. Формою такої аргументації повинне бути демонстративне міркування. Теза в цьому випадку — достовірне твердження. Наприклад, розглянемо таку аргументацію: Аргументи: 1. Злочин проти індивідуальної власності громадян передбачається у 2. Для кожного з шести злочинів як санкція передбачається Теза: Для всіх злочинів проти індивідуальної власності громадян Кримінальний кодекс України передбачає як санкцію — позбавлення волі. Оскільки в цьому прикладі аргументи вичерпують усі різновиди злочинів проти індивідуальної власності громадян, то можна стверджувати, що аргументація в даному випадку будується у формі правдоподібного міркування — повної індукції. Слід зазначити, що термін «доведення» у логіці й у праві застосовується у зовсім різних смислах. Якщо в логіці «доведення» — це процес встановлення істинності тези логічними засобами, то в відстоювана думка, тим вона іноді для нього стає гце привабливішою». Суперечки також можна розрізняти за кількістю осіб, що беруть участь в обговоренні проблемних питань. За цією ознакою виділяють три види спорів: суперенка-монолог (людина сперечається сама з собою, це так званий внутрішній спір), суперечка-діалог (сперечаються дві особи) та суперечка-полілог (спір ведеться кількома особами). У свою чергу суперечка-полілог може бути масовою (усі присутні беруть участь в спорі) і груповою (спірне питання вирішує окрема група осіб у присутності всіх учасників). І нарешті, за способом ведення боротьби думок суперечки поділяють на усні та письмові. Усна форма спору передбачає безпосереднє спілкування конкретних осіб. Такі суперечки, як правило, обмежені за часом і замкнеш в просторі: проводяться на конференціях, засіданнях, заняттях тощо. Письмова форма суперечки передбачає опосередковане спілкування учасників спору. Такі суперечки більш тривалі за часом, ніж усні. Цей матріал можна подивитися більш докладно у підручникуХоменко І.В. "Логіка - юристам". - К., 1997. - С. 223-226 (теорія), С. 322-325 (практика). Контрольні запитання 1. Як співвідносяться поняття "суперечка" і "аргументація"? 2. Наведіть визначення суперечки? 3. Наведіть приклади суб"єктів аргументативного процесу? 4. Які види суперечок за формою ви знаєте? 5. Дайте визначення "дискусії", "диспуту", "дебатів", "полеміки", 6. Які види суперечок за метою ви знаєте? 7. Які види суперечок за метою ви знаєте? Дайте їх визначення і досить простим, не застоювати також до людського суспільства. Злочинцю треба сказати, що він злочинець, і показати, що це дуже погано. Він одразу ж перестане бути злочинцем і на перший план вийде його ідеальна людська поведінка. Наведене обгрунтування можна віднести до третього виду недоказової аргументації. Його форма — недемонстративне міркування, а саме аналогія предметів; аргументи не є достовірними твердженнями, а отже, і теза, що висувається, може мати також тільки правдоподібний характер. Види аргументації
Це питання більш докладно ви можете подивитися у підручнику Хоменко І.В. "Логіка - юристам". - К., 1997. - С. 227-229 (теорія), С.325-327 (практика). Контрольні запитання 1. Що таке доказова аргументація? Як пов"язати між собою поняття 2. Наведіть приклади доказової аргументації. 3. Що таке недоказова аргументація? Які види недоказової 4. Наведіть приклади недоказової аргументації. процесуальному праві цей термін застосовується, принаймні, у двох основних смислах: (1) для позначення фактичних обставин, які фіксують суттєві характе (2) для позначення витоків інформації про фактичні обставини, що мають Однак вимога обгрунтованості, доказовості пред'являється також і до судочинства: судове рішення з кримінальної або цивільної справи буде вважатися правочинним, якщо воно отримало всебічне і об'єктивне обгрунтування в ході судового розгляду. Застосування з цією метою логічних доведень є в деяких випадках дуже ефективним засобом. II. Недоказова аргументація Недоказова аргументація буває трьох видів. Перший вид: істинність аргументів, зокрема деяких з них, не встановлена, тобто всі аргументи, або деякі з них, не є достовірними твердженнями; форма аргументації — демонстративне міркування; теза — правдоподібне твердження. Другий вид: аргументи є достовірними твердженнями, тобто їх істинність вже встановлена; форма аргументації — недемонстративне міркування; теза — правдоподібне твердження. Третій вид: аргументи не є достовірними твердженнями; форма аргументації — недемонстративне міркування; теза — правдоподібне твердження. Для прикладу недемонстративної аргументації розглянемо міркування давньогрецького філософа Платона, який міркував приблизно так. Накресліть на піску коло. Воно не є досконалим і звичайно відрізняється від ідеального кола. Але ж так легко, дивлячись на нього, уявити собі ідеальне коло і побудувати щодо нього точну науку. Чому ж цей метод, який є q Це форма дедуктивного міркування, а саме умовно-категоричного силогізму. II. Непряма аргументація У непрямій аргументації істинність тези обґрунтовується шляхом встановлення хибності антитези. Непряма аргументація буває двох видів: апагогічна аргументація та розділова аргументація. і. Апагогічна аргументація. Хід міркування у цьому випадку такий. Треба обгрунтувати деяку тезу (Т). Висувається твердження, яке є запереченням тези (~ Т). Воно називається антитезою. З аргументів та антитези виводять протиріччя, тобто два твердження, одне з яких є запереченням іншого. На підставі цього робиться висновок про хибність антитези й істинність тези. Для прикладу апагогічної аргументації розглянемо таку задачу. Задача. Три мудреці вирішували питання: хто з них є наймудрішим, але так і не змогли порозумітися між собою. Тоді вони звернулися до випадкового перехожого, щоб той допоміг їм дізнатися про істину. У відповідь перехожий дістав із мішка п 'ять ковпаків — 3 білих і 2 чорних — і показав їх мудрецям. Потім він запропонував їм заплющити очі і надягнув на кожного з них по білому ковпаку, а два чорних сховав у мішок. Після цього перехожий дозволив мудрецям розплющити очі і загадав їм загадку: ■«Хто з вас, — сказав він, — першим здогадається, якого кольору ковпак у нього на голові, той і буде наймудрішим». Довго сиділи мудреці, дивлячись один на одного. Через деякий час один із них вигукнув: «На мені білий ковпак». Як він здогадався? Рішення. Мудрець міг міркувати так: «Припустимо, що у мене на голові чорний ковпак, тоді другий мудрець, побачивши на мені чорний ковпак, міг м міркувати так: «Якщо у мене на голові чорний ковпак, тоді третій 5. Чи може таке бути в доказовій аргументації: • аргументи - недостовірні твердження; • деякі аргументи - достовірні твердження, а деякі - ймовірні; • форма - неповна індукція; • форма - повна індукція; • теза - ймовірне твердження? 6. Проаналізуйте завдання 5 стосовно недоказової аргументації. 7J.2. Пряма та непряма аргументація І. Пряма аргументація У випадку прямої аргументації міркування спрямоване від аргументів до тези. Теза безпосередньо обґрунтовується аргументами. Розглянемо приклад прямої аргументації. У результаті аналізу обставин однієї справи слідчий прийшов до висновку, що постріл у потерпілого Н. був зроблений з близької відстані, що суттєво вплинуло на рішення про винуватця злочину. Для обгрунтування тези слідчий навів два аргументи: (1) Навколо вогнепальної рани на тілі Н. були знайдені сліди пороху, (2) Такі сліди залишаються навколо вогнепальної рани лише тоді, коли Аргументація слідчого мала такий вигляд. Аргументи: 1. Якщо навколо вогнепальної рани знаходять сліди пороху, що не 2. Навколо вогнепальної рани на тілі потерпілого Н. знайдені сліди Теза: Постріл у потерпілого Н. був зроблений з близької відстані. Відновимо форму цієї аргументації. Вона буде мати такий вигляд: було вчинене з метою пограбування. Але це здається малоймовірним, бо А. був одягнений погано і коштовностей при собі не мав. Убивство могло бути вчинене із помсти, але люди, які знали А., характеризували його як чоловіка скромного, тихого. Останні три роки він працював сторожем при школі і не мав ніяких сварок. Ці обставини приводять до думки, що вбивство було вчинене з хуліганських мотивів». У цьому прикладі обгрунтування тези «Убивство було вчинене з хуліганських мотивів» слідчим проводиться за методом розділової аргументації. Спочатку він висуває всі можливі версії причин вбивства, а потім виключає ті, які здаються йому малоймовірними. Цей матеріал більш докладно можно подивитися у підручнику Хоменко ІЗ. "Логіка - юристам". - К., 1997. - С. 229-233 (теорія), С.325-327 (практика). Контрольні запитання 1. Що таке пряма аргументація? 2. Що таке непряма аргументація? Які види непрямої аргументації ви 3. Чим відрізняються апагогічна аргументація від розділової? 4. Чи може бути:
• доказова аргументація прямою; • апагогічна аргументація недоказовою; • розділова аргументація непрямою і недоказовою? Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|