Скептики, до яких належить велика кількість дослідників, політиків і суспільних діячів, виступають з прямою чи опосередкованою критикою теорії та практики глобалізації.

Представники скептичної школи ставлять під сумнів, що має місце саме процес глобалізації, а не процес ускладнення світового порядку.

Вони бачать в глобалізації поширення західного модернізму, а світову інтернаціоналізацію вважають супутнім

продуктом розповсюдження американського світового порядку.

Під глобалізацією скептики розуміють уніфікацію життя на основі єдиних ліберальних цінностей шляхом нав’язування цінностей розвинених країн іншим країнам і суспільствам.

Скептики (П.Хєрст, Г.Томпсон, Д.Аллен, Р.Гілпін, Н.Ферпоссон та ін.) стверджують, що глобалізація - це міф.

Вони, порівнюючи світові потоки товарів, інвестицій і робочої сили в XIX столітті з сучасністю, зазначають, що досягнутий нині рівень економічної інтеграції нижчий, а отже, ступінь сучасної глобалізації перевищений.

Більшість скептиків переконані, що наявні зміни підтверджують лише те, що на економічну активність впливають процеси регіоналізації, оскільки головними центрами світової економіки є Північна Америка, Європа та Азіатсько- Тихоокеанський регіон.

Поняття глобалізації, на думку скептиків, - це винахід захисників вільної торгівлі, які прагнуть знищити державу загального добробуту і тим самим зменшити державні видатки.

Це рух назад, тому що наприкінці XIX ст. вже існувала так звана відкрита глобальна економіка.

Отже, вони ставлять під сумнів ідею унікальності глобалізації як процесу. До того ж в глобалізації, на їхню думку, виражена наявність протилежних тенденцій: з одного боку, фінансово-економічна діяльність вимагає все більшого простору і передбачає відсутність зв’язку з певним місцем, а з іншого - люди все гостріше відчувають потребу у приналежності до «рідного» середовища, де вони почували б себе як вдома.

Слід також враховувати, що більша частина праць, написаних скептиками, розглядає процес глобалізації з економічної або культурної точок зору. На цей недолік вказує і Е. Гідденс в своїй праці «Нестримний світ», стверджуючи, що глобалізація - це багатогранний та диференційований процес, який знаходить своє вираження не лише в економічній і культурній сферах, а також і в політичній, військовій, інформаційній, соціальній. Представники скептичного підходу взагалі критично розглядають погляди гіперглобалістів і намагаються розвіяти міфи, створені навколо глобалізації [2, с.115-119; 3, с. 63-72; 4, с. 10].

3. Трансформісти (еволюційні глобалісти)

вважають сучасну форму глобалізації історично безпрецедентною, яка свідчить про поступову адаптацію держав і суспільств до взаємозалежного нестабільного світу з його обов’язковими соціальними та політичними змінами, розглядають глобалізацію як процес, у якому відсутня чітко фіксована й визначена мета: або повністю інтегрований світовий ринок, глобальне суспільство, або глобальна цивілізація.

На їхню думку, немає жодного апріорного підгрунтя вважати,

що глобалізація повинна розвиватися в одному єдиному напрямку,

причому сучасні трансформації не завжди мають позитивний результат, але, враховуючи їхню динамічність, інтенсивність і масштаб, вони є безпрецедентними.

Глобалізація як прояв трансформаційного розвитку сучасної світової цивілізації викликала надзвичайну інтенсифікацію світових зв’язків, що перетворюють наш світ на єдиний економічний, політичний та інформаційний простір, а також стала поштовхом для кардинальної трансформації політики загалом і політичних інституцій та соціальних взаємодій зокрема.

Політика глобалізації потребує

від національної держави

координації раніше незалежно прийнятих рішень з іншими національними державами і підпорядкування інтересів держав інтересам світового співтовариства.

Вчені, які підтримують таку позицію, вимагають від держав і суспільства поступової адаптації до більш взаємозалежного й в той же час нестабільного світу з його неминучими соціальними і політичними змінами, сукупність яких і становить зміст розвитку сучасних суспільств та світового порядку.

Трансформісти (Е.Гідденс, М.Кастельс, Б.Аксфорд, Д.Хелд, Д.Гольдблатт, Е.Макгрю, Д.Перратон, Дж.Розенау, Е.Гідденс) вважають, що

глобалізація - це потужна сила, яка трансформує світ, відповідає за еволюцію суспільства, за зміну усього світового порядку, бачать в ній довготерміновий суперечливий процес, здатний до всіляких змін, і вважають некоректним прогнозування параметрів майбутнього, передбачають поступовість змін традиційної концепції державності. До прибічників цієї школи відносять У. Бека, А. Гідденса, Дж. Стігліца, які вважають, що глобалізація несе у собі можливості покращання життя всього людства [2, с.115-119; 3, с. 63-72; 4, с. 10].

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: