Реального і фінансового секторів, реальної і віртуальної економіки

стає принципово важливим чинником утворення та функціонування глобальної економіки.

Саме ця взаємодія, з одного боку, надає глобальній економіці значних переваг шляхом посилення можливостей використання вільних капіталів та найновіших досягнень науково-технічного прогресу у будь-якій точці економіки світу, але, з іншого боку,

може завдавати

негативних наслідків для її певних секторів та країн.

Високий ступінь економічної взаємозалежності країн, гігантські неврегульовані перетоки «гарячих» спекулятивних капіталів надають глобальній економіці можливості втрачати стійкість.

Найвища розвиненість саме фінансової сфери глобальної економіки, так звана її фінансіалізація, становить для неї серйозну загрозу, причиною якої є неконтрольовані трансграничні потоки короткострокових фінансових ресурсів.

Найважливішою особливістю сучасної валютно-фінансової системи є найвищий ступінь інтернаціоналізації капіталу при збереженні національно-державної форми організації грошово-фінансових систем.

Слід також відзначити наявність неузгодженості в регулюванні реальної економіки і фінансового сектору, на що одним із перших вказував Д. Сорос.

Далеко не однозначну роль у забезпеченні стійкості фінансової системи відіграють фінансові інновації.

«Фінансова інженерія» дозволяє інвесторам більш тонко керувати ризиками, розподіляючи їх між різними ринками, застраховувати себе від втрат за допомогою форвардних контрактів.

Разом з тим інновації у фінансовій сфері явно випереджають розвиток засобів їх регулювання, що загрожує дестабілізацією національних і міжнародних фінансових ринків.

Слід враховувати, що

за умов домінування ідеології монетаризму в економіці

особливого статусу набуває

фінансова система,

яка призводить до відособлення національної банківської системи

від урядової системи впливу на господарські процеси.

Це конкретно проявляється у незалежності від уряду

центрального (національного) банку, який підпадає під вплив світової фінансової системи.

А позаяк центральний банк емітує національні гроші і забезпечує стабільність їх курсу, то й національна фінансова, зокрема грошова система, стає залежною від світової фінансової системи, конкретніше - від стану головної світової валюти - долара США.

Вже встановлено, що у застосуванні інструментів валютного механізму, з огляду на геоекономічні позиції,

США використовують стратегію егоцентризму, а основним інструментом цієї стратегії виступає долар.

Незважаючи на те, що у 2001 році частка долара досягала 70.7%, а вже у 2013 році - 62.2% через збільшення ролі в глобальній економіці Єврозони та у світовій торгівлі Китаю;

виникнення ситуації взаємодії і конкуренції двох провідних світових валют - євро і долара США на фоні високого рівня світового впливу кредитно-грошової політики США в умовах глобалізації; великих змін у міжнародній фінансовій позиції США; зростання масштабів і значення світового фінансового ринку; використання долара у внутрішніх грошових системах низки країн [Еквадор (з січня 2000 року), Сальвадор (з січня 2001 року), Гватемала (з травня 2001 року)]; наявності значних заощаджень (зокрема, у країнах СНД), він залишається ключовою валютою глобальної економіки [3, с.21].

У наукових працях у якості характерної особливості глобальної економіки називається і дискутується те,

що фінанси, телекомунікації і засоби масової інформації

перетворюються у

провідні сектори економіки.

На особливу увагу заслуговують ті

галузі, які забезпечують енергією, продовольством та сільськогосподарською сировиною, транспортом, сприяють збереженню довкілля.

Уже перші роки нового тисячоліття у якості центральної проблеми світової політики поставили проблему забезпечення попиту на енергоносії.

З урахуванням тенденцій минулого і завдань вирівнювання розвитку у майбутньому до 2030 р. прогнозується принаймні збільшення удвічі загальносвітового споживання енергії.

Жодному з попередніх поколінь землян не доводилося розв’язувати задачу настільки складну і масштабну.

Загострюється проблема вичерпання запасів нафти і газу.

Стосовно продовольчої проблеми статистика ФАО свідчить, що світове виробництво продовольчих товарів на душу населення зростає. США, ЄС, Канада і ряд розвинутих країн мали значні надлишки продовольства і дотримувались стримування його виробництва.

Парадокс у цій галузі в тому, що в ряді розвинених країн є надлишки продовольства і невикористані резерви збільшення його виробництва, здатні допомогти вирішити проблему голоду і недоїдання у світі.

Однак голодуючі не мають грошей для купівлі цього продовольства і для розширення власного виробництва. Відповідно до Декларації тисячоліття (вересень 2000 р.) до 2015 року ставили за мету вдвічі скоротити кількість людей у світі, які страждають від голоду й нестачі чистої питної води.

Ці завдання не виконуються. Вирішення продовольчої проблеми вимагає перебудови і демократизації міжнародного економічного порядку.

Важливою складовою

глобальної економіки є міжнародний транспорт і електронні комунікації. Найбільш важливими

технологіями глобальної економіки є

- інформаційні,

- комунікаційні та

- транспортні технології.

Глобальна економіка стала економікою цифрової ери.

Комп’ютери для збереження і обробки інформації, Інтернет і мобільний телефонний зв’язок для миттєвої передачі інформації по усьому світу, контейнерний спосіб транспортування вантажів морським шляхом і перевезення вантажів літаками забезпечили світову торгівлю з найменшими витратами.

Світова економіка стала взаємопов’язаною, як ніколи раніше, з глибоким розподілом праці значно складнішим, ніж у минулому.

Можна очікувати, що глобальний вплив сучасних засобів комунікації, посилюючись, перетворить на краще спосіб життя людей.

Значну увагу привертає проблема

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: