Сектори і галузі глобальної економіки.

Участь національного виробництва у світовій торгівлі досягла значно більш високого рівня, ніж на початку минулого століття.

При цьому дослідниками відзначається, що за інших рівних умов

Великі держави

здатні більшою

мірою розвиватися, спираючись на внутрішній ринок, ніж малі країни.

Разом з тим статистика свідчить,

що нині для цілого ряду країн

світовий ринок вже не може розглядатися як доповнення до національного,

а стає необхідною умовою функціонування народного господарства.

Його роль у розвитку реального сектора економіки стає настільки ж важливою, як і роль внутрішнього ринку.

Це вже нова якість інтернаціональної взаємозалежності та кооперації, яка дозволяє говорити про

глобальну економіку як про особливий феномен сучасної історії.

Підтвердженням цього факту є навіть не стільки гігантські масштаби і значна частка експорту товарів і послуг у їх виробництві, скільки вивіз капіталів, торгівля правами власності у вигляді цінних паперів, банківських депозитів, боргових вимог і зобов’язань.

Обороти на міжнародному фондовому і валютному ринках в десятки, а то й у сотні разів перевищують торговельні обороти.

Переливи капіталів у великих масштабах з одних країн у інші створюють глобальну взаємозалежність їх економічного розвитку, якої доти світ ще не знав.

Стрімко зростає також обсяг міжнародних угод з так званих деривативів (ф’ючерсні контракти, опціони, що страхують учасників від змін валютного курсу, облікового відсотка, курсу акцій чи товарних цін).

Глобалізація фінансів, торгівля правами власності стали важливим, якщо не вирішальним, чинником переплетіння та взаємозв’язку економічного життя країн світу.

Суттєва особливість глобальної економіки –

утворення поряд із реальною економікою, результатом функціонування якої є виробництво товарів та надання матеріальних послуг,

сильно розвиненої фінансової сфери, яку ще, враховуючи певні її особливості, називають віртуальною економікою.

Взаємодія

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: