Погляди на глобалізацію гіперглобалістів, скептиків та трансформістів

Гіперглобалізм (революційний глобалізм)

поширюється як успішний варіант суспільного розвитку за західною моделлю і представляє глобалізацію майбутнього як фундаментальну реконфігурацію всієї системи людських дій.

В основі цих ідей - неоліберальна теорія і практика, відповідно до якої глобалізація є специфічним варіантом інтернаціоналізації господарського, політичного та культурного життя людства,

орієнтованого на форсовану економічну інтеграцію у глобальних масштабах з

максимальним застосуванням науково-технічних досягнень та вільно-ринкових механізмів.

Гіперглобалісти, починаючи з Р.Кеохейна і Дж.Ная, а саме їхньої книги “Могутність і взаємозалежність”, зазначали, що формується така складна система економічних, політичних взаємозв’язків, в якій конфлікт великих держав виключений.

Представники школи гіперглобалістів вважають, що глобалізація - це в першу чергу економічне явище, яке створює новий тип переможців і переможених; глобальна економіка все більше інтегрується; глобальний капітал змушує всі уряди дотримуватись

неоліберальної економічної дисципліни, тому політика стає сферою раціонального економічного управління.

Гіперглобалісти передбачають виникнення глобальної цивілізації, глобального громадянського суспільства і появу абсолютно нового світового порядку.

Держави, на їхню думку, стають все менш ефективними і слабкими в конкуренції з новими міжнародними суб’єктами.

Гіперглобалісти впевнені, що відбувається денаціоналізація економічної й політичної влади.

Інтеграція держав у наднаціональні економічні об’єднання стає все більш значною частиною глобалізації.

У їх поглядах спостерігається яскраво виражений суб’єктивно-ідеологічний підхід до процесів глобалізації.

Вони обґрунтовують свою позицію тим, що більшість економічних процесів, які відбуваються в сучасному світі, так чи інакше пов’язані виключно з діяльністю найбільших суб’єктів міжнародних відносин - транснаціональних корпорацій, а відповідно саме цей фактор, тобто посилення ролі ТНК, і є головним змістом процесів глобалізації.

Зростання ТНК і мереж глобального виробництва створює безкордонну економіку, за якої уряд втрачає можливість управління національною економікою. Проте гіперглобалісти розуміють, що національний і транснаціональний капітал мають потребу в державних інститутах і нормах.

До гіперглобалістів можна віднести головних ідеологів глобалізації К. Поппера, Т. Фрідмана, Ф. Фукуяму, К. Омае, З. Бжезінського, Дж. Сороса та інших.

Так, Ф. Фукуяма у праці «Кінець історії і остання людина» в ліберальному капіталізмі США бачить вінець людських устремлінь в області суспільного прогресу: краще американської демократії, американського капіталізму, американського способу життя нічого у світі не може бути, і всіма засобами необхідно сприяти його поширенню на увесь світ.

Серйозні застереження відносно американізації у Ф. Фукуями викликає конфуціанська Азія і передусім Китай, але їх спротив не зможе переломити глобалізацію, що йде із Заходу.

З. Бжезінський також у своїх працях пропагує встановлення американського гегемонізму у всьому світі і особливо у Євразії [2, с.115-119; 3, с. 63-72].

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: