ОЧИЩЕННЯ СКЛАДАЛЬНИХ ОДИНИЦЬ І ДЕТАЛЕЙ

Види забруднень

Локомотив і його частини в процесі експлуатації покриваються пилом, маслом і вологою. На поверхнях, що охолоджуються водою, з'являється накип, а на тих, що омиваються маслом — лакові і смолянисті відкладення, нагар. Металеві деталі не тільки забруднюються, але і покриваються корозією й оксидами. Якщо ці забруднення не видалити, то вони в одних випадках сприятимуть перегріву деталей, старінню матеріалів, в інших — виникненню тріщин, прогарів. Під брудом важко знайти тріщину або інше пошкодження. Робота з брудною деталлю знижує продуктивність праці і якість контролю.

Накип — тверді відкладення, що утворюються при випаданні солей в осад з жорсткої води. Накип майже не розчиняється у воді, міцно тримається на поверхнях, що омиваються водою. Коефіцієнт теплопровідності накипу в 20 — 30 разів менший ніж у металів.

Лакові відкладення — вуглецеві речовини, що нагадують по вигляду лакові покриття. Вони утворюються на металевих поверхнях, що омиваються маслом або паливом і що піддаються дії невисоких температур біля 80—150°С (на направляючих частинах поршнів, шатунів, внутрішніх поверхнях блоку тощо).

Смолянисті відкладення (осідання) — масляні згустки, що складаються з продуктів фізико-хімічної зміни палива і масла, змішаних з механічними домішками — продуктами зношування деталей і пилу. Осідання відкладаються частіше всього на поверхнях, що омиваються маслом: картері дизеля, маслопроводах, каналах шатунів і колінчастих валів, на дні баків для масла, фільтрах тощо.

Нагар — тверді вуглецеві речовини, що утворюються на поверхнях деталей, що піддаються дії високих температур (більше 150°С). Нагар має низьку теплопровідністю, сприяє перегріву деталей, утворенню термічних тріщин і прогарів, наприклад, на головках поршнів. Відкладення нагару на вікнах втулок циліндрів (дизель Д100, 11Д45, 14Д40) приводить до погіршення продування, зниженню потужності, помітному зношуванню деталей циліндро-поршневої групи.

Частки забруднення утримуються на деталях або за рахунок молекулярного тяжіння, або механічного зчеплення внаслідок шорсткості поверхні.

По дії середовища на об'єкт ремонту, всі способи очищення можна об'єднати в групи: механічні, фізико-хімічні, термічні і комбіновані. На рисунку 1.2 наведений умовний розподіл способів очищення деталей, частіше всього застосовуваних у ремонтній практиці.

Рис. 1.2 – Класифікація способів очищення деталей об'єкту ремонту

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: