Регулювання зубчатого зчеплення

До постановки валів у зборі з зубчатими колесами в корпус, перевіряють непаралельність (для циліндричних передач), неперпендикулярність (для конічних) і можливий перекіс осей по одній з типових схем контролю.

Після збирання передачі перевіряють осьовий розгін валів, бічний зазор в зубах і якість зчеплення по відбитку на фарбу (рис. 1.59).

Рис. 1.59 – Відбиток фарби при регулюванні зчеплення зубів коліс циліндричної зубчатої передачі: а — при нормальному зчепленні; б — при великому бічному зазорі; в — при малому зазорі; г — при перекосі зубів

Нерівномірний бічний зазор на одному обороті можливий через биття одного з коліс. Зазори в зчепленні циліндричних коліс регулюють підбором парних зубчатих коліс або зміною міжцентрової відстані (якщо конструкція дозволяє це зробити).

Регулювання зазорів у зчепленні конічної пари досягається осьовим зсувом колеса на валу або переміщенням вала разом з колесом. Можна переміщати обидва колеса або одне. При цьому важливо забезпечити збіг у обох коліс вершин ділильних конусів.

Потрібне положення коліс фіксують постановкою регулювальних кілець і прокладок. Показником якості зчеплення при роботі передачі є плавність і безшумність ходу.

Плавність ходу вважається задовільною, якщо передача обертається вільно, без ривків від руки. Інтенсивність шуму оцінюється в децибелах. Наприклад, при окружній швидкості на вінцях коліс 5-6,5 м/с інтенсивність шуму вважається задовільною, якщо вона не перевищує 91—95 дБ.

Контрольні питання:

1. Опишіть основні несправності зубчатих передач і причини їх виникнення.

2. Опишіть технологію ремонту зубчатого зчеплення.

3. Опишіть послідовність регулювання зубчатого зчеплення.

РЕМОНТ ПІДШИПНИКІВ

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: