Система змащення двигуна

масло, що використовується М16ИХП3

заправочна ємкість 82л

тиск на експл. частотах не менш 1,5(кгс/см²)

Система охолодження

заправочна ємкість 70л

Трансмісія

тип планетарна

кількість передач 7+1

Ходова частина

гусенична стрічка ГМШ, кількість траків в 1 стрічці 79-78шт

вага гусен.стрічки 1450кг

Електрообладнання

Напруга бортової мережі 27,5 (±1)

АКБ

марка 12СТ-85Р

кількість 4

напруга 24

Будова корпусу, башти, кулькова опора башти.

Корпус.

Корпус танка являє собою жорстку коробку, зварену із броневих листів.

1. Носова частина:

- верхній похилий броневий лист;

- нижній похилий броневий лист;

- передній лист даху;

- борти;

- днище.

- кормовий броневий лист;

- похила частина заднього листа днища і картерів коробок передач.

2. Криша:

- передній броневий лист;

- задній броневий лист;

- криша /з’ємна/ над силовим відділенням.

3. Днище.

4. Перегородка силового відділення.

Башта.

Башта разом з кабіною утворює бойове відділення машини, в якому розміщене озброєння, прилади прицілювання, спостереження, засоби

В передній частині башти розміщена амбразура для встановлення гармати.

Справа від амбразури гармати є овальна амбразура для спареного з гарматою кулемета.

В правій частині башти розміщена командирська башта.

Поворот командирської башти може здійснюватись:

- електромеханічним приводом;

- вручну.

Башта може бути зафіксована в п’яти положеннях стопором.

Стопор може бути встановлений в 3-х положеннях:

1. ЗАСТОПОР – для стопоріння башти командира в будь-якому із 5-ти положень.

2. ЗП – для забезпечення стрільби із зенітного кулемета в горизонтальній площині.

3. РАССТОП – для кругового обертання башти командира вручну.

З лівої сторони даху башти розміщений люк навідника.

Башта встановлена на кульковій опорі, яка складається із нижнього та верхнього погонів, кульок та розпірних пружин.

Механізм повороту башти.

Механізми повороту башти:

- гідравлічний;

- ручний.

Обладнання відділення управління, бойового відділення.

У відділенні управління:

- сидіння і прилади спостереження механіка-водія;

- педалі подачі палива, щеплення зупиночного гальма;

- рукоятка ручної подачі палива;

- куліса коробки передач;

- важелі керування поворотом;

- рукоятка приводу жалюзі;

- вимикач АКБ;

- кнопка страртер-генератора;

- кнопка МЗН-2;

- клапан повітряного пуску двигуна;

- повітряні балони з манометром;

- щиток контрольно-вимірювальних приладів;

- світильник чергового освітлення і розетка переносної лампи;

- апарат ТПУ;

- АКБ;

- сигнальні лампи виходу гармати за мережі танка;

- гіронапівкомпас;

- ящик з приладом нічного бачення;

- передні паливні баки і бак-стелаж, паливо-розподільний кран, ручний паливопідкачуючий насос.

У бойовому відділенні:

- гармата, кулемет;

- боєкомплект;

- механізм підйому гармат;

- механізм повороту та стопору башти;

- денні та нічні прилади прицілювання та спостереження;

- сидіння командира і навідника;

- засоби зв’язку;

- прилади освітлення;

- дистанційна кнопка управління ППО;

- пульт керування приводами наведення;

- азимутальний вказівник.

Силове відділення. Криша силового відділення.

- двигун,

- коробки передач;

- агрегати і прилади систем постачання двигуна паливом та повітрям, системи мащення, охолодження та підігріву;

- термодимова аппаратура;

- вузли і агрегати електрообладнання.

- ежектор;

- підйомний пристрій криші силового відділення

Тема 2. «Основи експлуатації машин.»

Загальні положення та вимоги керівних документів по організації експлуатації машин.

ЗС України прийнята система експлуатації бронетанкового озброєння та техніки, яка заснована на наукових положеннях з теорії експлуатації машин, нормованому їх використанню в мирний час, досвіді військ, вимогах наукової організації праці.

Система експлуатації – це сукупність взаємопов’язаних виробів військового призначення, засобів експлуатації, експлуатаційної документації та виконавців, призначення для виконання завдань кожного етапу експлуатації.

Структура системи експлуатації включає

- об’єкти експлуатації (танки, БМП, БТР)

- виконавці (командно-технічний склад, спеціалісти підрозділів технічного забезпечення, екіпажів)

- засоби експлуатації бронетанкового озброєння та техніки (обладнання постійних та польових парків, рухомі засоби технічного обслуговування, витратні експлуатаційні матеріали)

Правильне, безперервне функціонування системи експлуатації бронетанкового озброєння та техніки забезпечує:

- відповідний рівень технічної готовності зразків БТОТ

- практичні навички особового складу по виконанню робіт при обслуговуванні машин та вміння працювати на зразках БТОТ з виконанням заходів безпеки

- розробку нормативної та плануючої документації на основі збору інформації про стан бронетанкового озброєння

- уточнення завдань для особового складу по виконанню робіт на зразках

- ведення експлуатаційної документації на кожному зразку БТОТ

- відповідність посадових осіб всіх рівнів за стан бронетанкового озброєння та техніки та своєчасність прийняття рішень по підтримці зразків бронетанкового озброєння та техніки в готовності до використання на належному рівні

- своєчасне забезпечення відповідного рівня готовності засобів експлуатації для використання в інтересах бронетанкового озброєння та техніки.

В мирний час експлуатація бронетанкового озброєння та техніки організується ї проводиться в відповідності до вимог наказів:

Міністра Оборони України:

- № *41 від 12.05.1993 року, яким введено в дію “Керівництво з організації експлуатації та ремонту бронетанкового озброєння та техніки у ЗС України на мирний час.”

- № *14 від 17.06.1998 р. “Інструкція про порядок утримання озброєння та військової техніки у ЗС України під час бойової готовності “ПОСТІЙНА”.

- № *1 від 6.01.1999 р. “Норми витрат пального, масел, мастил і спеціальних рідин при експлуатації, ремонті та консервації ОВТ ЗС України”.

- № 260 від 1979 р. “Керівництво по обліку озброєння, техніки, майна та інших матеріальних засобів в Збройних Силах”.

- № 136 від 07.09.2001 р. “Інструкція про порядок утримання, використання та технічного обслуговування танків і бойових машин піхоти у вогневих містечках.”

Заступника Міністра Оборони України по тилу –начальника Тилу ЗС України:

- № 1 від 23.01.1997 р. “Керівництво по контролю якості пального у Збройних Силах України”.

Директиви начальника штабу озброєння – першого заступника начальника Озброєння ЗС України:

№ 127/1293 від 12.02.1997 р., якою введено в дію “Керівництво по зберіганню бронетанкового озброєння та техніки.”

Експлуатація машин здійснюється в інтересах виконання планів бойової підготовки та утримання бронетанкового озброєння та техніки на визначеному рівні готовності до використання за призначенням.

Вона забезпечує:

1. Виконання програми бойової підготовки.

2. Витрати моторесурсів у межах, які встановлені нормами використання.

3. Рівномірний вихід машин у ремонт і планове технічне обслуговування.

4. Підтримання встановленого ресурсу машин бойової (стройової) групи.

Повне використання технічних можливостей машин, постійна бойова готовність та надійність їх роботи забезпечується:

- правильною та технічно грамотною організацією експлуатації техніки;

- веденням точного обліку роботи та обслуговування машин;

- систематичним кваліфікованим контролем посадовими особами технічного стану та утримання машин у підрозділах та частинах;

- високим рівнем технічної підготовки особового складу;

- наявністю обладнаних парків, механізованих стаціонарних та пересувних засобів обслуговування;

- своєчасним забезпеченням військ бронетанковим майном та експлуатаційними матеріалами по встановленим нормам;

Ділення машин по призначенню

Використання машин в мирний час здійснюється в відповідності з вимогами наказу МО України „Керівництво з організації експлуатації та ремонту бронетанкового озброєння та техніки у ЗС України на мирний час.” Введено в дію наказом МОУ №*41 від 1993 року.

Дане керівництво ухвалює порядок експлуатації (використання, зберігання, технічного обслуговування та ремонту) і встановлює річні норми витрат моторесурсів бронетанкового озброєння і техніки у Збройних Силах України.

До бронетанкового озброєння відносяться:

танки, БМП, БМД БТР, БРДМ. БРМ.

До бронетанкової техніки належать:

броньовані ремонтно-евакуаційні машини (БРЕМ), танкові тягачі, машини технічної допомоги (МТД). танкоремонтні майстерні (типу ТРМ, МТО, МЕС), мотоцикли, а також бронетанкові базові машини.

Вироби БТОТ поділяються на групи експлуатації бойових, учбово-бойових, стройових, учбово-стройових та транспортних машин.

Бронетанкові базові машини у складі зенітно-ракетних (зенітних) комплексів (ЗРК) та самохідних артилерійських гармат (САГ) зараховуються тільки у групу бойових машин, а танкоремонтні майстерні - у групу стройових машин.

У групах бойових та стройових машин утримуються машини, придатні до бойового застосування (використання), справні, укомплектовані відповідним обладнанням та ЗІП-ами і які мають незнижений ресурс до середнього ремонту:

*танки, БМП, та машини на їх базі - не менше 3500км;

*БТР та машини на їх базі - не менше 10000 км

У військових частинах і підрозділах бойові машини використовуються для проведення батальйонних тактичних навчань з бойовою стрільбою, полкових, бригадних, та дивізіонних тактичних навчань, а також тактико-спеціальних навчань.

Вогневих містечках бойові танки, БМП, які в наступному році планується вивести в учбово-бойову групу, а при відсутності таких машин - з найменшим ресурсом до чергового ремонту у танковому полку. танковому батальйоні механізованого полку - по три танки.

Учбово-бойові машини усіх груп використовуються для проведення занять по тактичній, вогневій, технічній та спеціальній підготовці, водінню, а також для проведення тактичних навчань.

Використання учбово-бойових машин необхідно організовувати з розрахунком забезпечення постійної готовності до бойового застосування. При цьому не менше 60% цих машин повинні мати запас ресурсу не менше 1000 км до чергового ремонту.

В учбових частинах і військово-учбових закладах дозволяється використовувати учбово-бойові танки, БМП та БМД до капітального ремонту без проведення середнього ремонту і, при необхідності, знижувати їм на 10% встановлені міжремонтні ресурси (див. табл. 1) до капітального ремонту.

Таблиця 1. Гарантовані і міжремонтні ресурси бронетанкового озброєння та техніки

У військових частинах і підрозділах бойові машини використовуються для проведення батальйонних тактичних навчань з бойовою стрілбьою, полкових, бригадних, та дивізіонних тактичних навчань, а також тактико-спеціальних навчань.

Для підвищення рівня вогневої підготовки особового складу дозволяється використовувати у вогневих містечках бойові танки, БМП, БМД які в наступному році планується вивести в учбово-бойову групу, а при відсутності таких машин - з найменшим ресурсом до чергового ремонту у танковому полку, танковому батальйоні механізованого полку - по три танки.

Учбово-бойові машини усіх груп використовуються для проведення занять по тактичній, вогневій, технічній та спеціальній підготовці, водінню, а також для проведення тактичних навчань.

Річні норми витрат моторесурсів

Експлуатація БТОТ організується та проводиться згідно річних норм (див. табл. 2).

Контрольний огляд (КО) – машин проводиться екіпажами перед виходом з парку і на машині під час зупинок (привалів), перед стрільбою, заняттями і навчаннями в цілях перевірки готовності до використання систем, агрегатів, механізмів апаратури. КО повинен забезпечувати надійність роботи і безпеку руху машини. Час на проведення: - перед виходом – 0,5 год.

- на привалах – 10-12 хв. для всіх зразків БТОТ

Щоденне технічне обслуговування (ЩТО) - машин проводиться екіпажами з участю спеціалістів підрозділів технічного забезпечення після виконання добового завдання (переходу) в кінці доби бойових дій. ЩТО включає загальний контроль технічного стану машин, дозаправку паливом, маслом і іншими експлуатаційними матеріалами, поповнення боєприпасами (під час бойових дій), миття (чистку) і перевірку комплектності. ЩТО повинне забезпечувати послідуючу надійну роботу машин при пробігу не менше 250-300 км.

Номерні види технічного обслуговування (ТО-1, ТО-2) машин проводиться екіпажами з залученням спеціалістів ПТОР після визначеного напрацювання або часу знаходження в експлуатації. Вони призначені для зниження інтенсивності зносу механізмів, вузлів та агрегатів, попередження відмов і несправностей шляхом проведення контрольно-діагностичних, перевірочно-регулювальних, крипіжних і змащувальних робіт.

Технічне обслуговування (ТО-1) включає об’єм робіт ЩТО і додаткових робіт (контрольно-діагностичних, настроювально – регулювальних).

Періодичність і відведений час:

Технічне обслуговування (ТО-2) включає об’єм робіт по ТО-1 і проведенні додаткових (змащувальних) робіт. Номерні ТО повинні забезпечувати надійну роботу машин в межах установленого до наступного ТО пробігу (напрацюванню). Об’єм і тривалість КО, ЩТО, ТО-1, ТО-2, визначається експлуатаційною та нормативною документацією для кожного зразка БТОТ.

Сезонне технічне обслуговування (СО) машин проводиться екіпажами з залученням спеціалістів ПТО два рази на рік при переводі машин на зимову та літню експлуатацію. В об’єм СО входять номерні ТО в залежності від стану і тривалості зберігання машин, а на учбово-бойових машинах проводяться, як правило ТО-2. крім того, проводяться додаткові роботи, пов’язані з сезонною заміною експлуатаційних матеріалів і виконання додаткових операцій, предписаних експлуатаційною документацією. Найбільш трудоємним являється проведення СО в холодних районах при переводі машин на зимову експлуатацію, коли значно збільшується об’єм робіт.

Відведений час:

Регламентоване технічне обслуговування(РТО) машин проводиться спеціально підготовленими бригадами з участю екіпажів через 5-7 років довгочасного зберігання. РТО призначене для підтримання боєздатності БТОТ в на ступні 5-7 років шляхом визначеного впливу на механізми, вузли, агрегати, системи, які вміщують матеріали, які схильні до змін (старінню) в процесі зберігання. Номенклатура замінимих деталей (гумовотехнічних виробів, електронних виробів і т. д.) і технологія їх заміни розробляється заводами-виробниками машин на основі проведених іспитів. У війська поступають комплекти з необхідними матеріалами і інструкціями (бюлетенями). РТО проводиться під контролем і з участю представників завода-виробника.

Крім того на машинах проводиться технічне обслуговування екіпажами з залученням спеціалістів ПТО при експлуатації в особливих умовах (високогір’я, подолання водних перешкод). При цьому виконуються спеціальні операції, які визначаються ЕД, наприклад: регулювання пароповітряних клапанів в районах високогір’я, перевірка герметизації корпуса танка (БМП) при підготовці до подолання водних перешкод, а також роботи, які виконуються при підготовці танка до стрільби і обслуговування його після стрільби, так як вони потребують додатковий час, не передбачений в об’ємі щоденного і номерних ТО.

Загальні поняття про травматизм. Основні види і причини травматизму, заходи по їх попередженню. Перша допомога у випадках травматизму.

Основним завданням, яке стоїть перед всім керівним складом Збройних Сил — є збереження здоров'я і життя підлеглого особового складу. Всі робота, які проводяться на техніці, пов'язані з певним ризиком отримання травм, а деколи і з загрозою для життя особового складу, який експлуатує дану техніку. Тому для виконання основного завдання всім категоріям військовослужбовців необхідно виконувати певні заходи безпеки.

Травматизмом називаються відкриті пошкодження органів чи тканин внаслідок дій на людину фізичного, механічного, специфічного факторів. Термін "травма" поняття конкретне, яке пояснює причину та характер пошкодження.

Травматизм - сукупність пошкоджень, що виникли у певній групі людей за обмежений період часу. Військовим травматизмом мирного часу називають сукупність пошкоджень, які виникли у певній групі військовослужбовців за обмежений період часу та обумовлені бойовою діяльністю військ і побутом військовослужбовців.

Обставини травм:

- при навчально-бойовій підготовці;

- при виконанні господарських та будівельних робіт;

- під час автошляхових пригод;

- під час занять спортом та фізичною підготовкою;

- в побуті (на службі та поза службою).

Причини травм:

- порушення правил техніки безпеки;

- недоліки в організації робіт;

- відсутність інструктажу або нечіткість його проведення;

- порушення правил автошляхового руху, в тому числі правил перевезення людей і вантажів;

- порушення статутних положень та військової дисципліни;

- вживання алкоголю.

Травматизм у танкових частинах пов'язаний з експлуатацією, технічним обслуговуванням та ремонту танків, самохідних артилерійських установок та подібної їм техніки. Конструкторські особливості танків: тіснота, велика кількість металевих виступів, різкі поштовхи, повороти, гальмування, велика швидкість, обмеженість огляду особливо на марші з закритими люками, все це сприяє підвищенню небезпеки та утриманню пошкоджень під час експлуатації та обслуговуванні танків. Заходи по попередженню травматизму організуються і проводяться у відповідності з вимогами статутів ЗСУ настанов та наказів Міністра Оборони України. Вирішальна роль в профілакгиці травматизму належить командирам які "... зобов'язані встановити необхідні заходи безпеки під час роботи з озброєнням бойової технікою, приводами, при виконанні маршу, проведенні навчань, бойових стрільб, спеціальних занять або робіт під час несення внутрішньої тавартової служб".

Перша допомога постраждалим у випадках травматизму і отруєння

При отруєнні сірчаною кислотою постраждалого необхідно винести із приміщення на свіже повітря, дати йому про полоснути рота 5% розчином двовуглекислої (питної) соди і подихати парами содового розчину, після чого негайно викликати лікаря.

Якщо сірчана кислота попала на шкіру, її негайно треба видалити тампоном змоченим 10%-ним розчином питної соди або нашатирного спирту, потім уражене місце промити водою і звернутися до лікаря.

Електроліт експлуатаційної щільності, що потрапив на руки або обличчя миється водою з милом.

Перша допомога при отруєнні антифризом.

Зовнішнім виглядом, смаком і запахом антифриз нагадує алкогольний напій. 50-100 г. випитого антифризу викликає смертельне отруєння.

Псля попадання антифризу в середину органу спостерігаються признаки типового алкогольного сп'яніння після чого появляється збудженість або подавленність, сонливість, в'ялість, посиніння шкіри, біль в животі, рвота, втрата свідомості. У випадку сильного отруєння смерть наступає через 5-6 годин.

Перша допомога заключається в звільненні шлунку постраждалого від антифризу шляхом визивання рвоти. Можна попередньо перед цим дати постраждалому випити 4-5 стаканів води. При втраті свідомості постраждалому давати вдихати нашатирний спирт. Після надання першої допомоги постраждалого необхідно відправити в найближчий медичний пункт.

Перша допомога при опіках.

При наданні першої допомоги при опіках необхідно винести постраждалого з місця дії пожежі і швидко зірвати з нього тліючий або палаючий одяг, або закутати його плащ-палаткою, шинеллю чи іншим матеріалом. полум'я можна загасити водою, а взимку снігом, засипавши одяг або катаючись по снігу чи зариваючись в сніг.

На обпечену поверхню накласти пов'язку з допомогою індивідуального перев'язочного пакету, попередньо знявши з потерпілого одяг. Якщо одяг пристав до обпеченої ділянки тіла, зривати його не можна Пов'язка в цьому випадку накладається поверх одягу. Не можна протикати пузирі, які виникли на обпечених місцях.

Постраждалому вводиться під шкіру протибольовий засіб з аптечки індивідуальної АІ. При можливості постраждалого слід тепло укутати, забезпечити в достатній кількості питною водою і направити до найближчого медичного пункту.

Парки

Типи парків. Елементи постійного парку.

Озброєння і військова техніка (ОВТ) військових частин розміщаються і зберігаються в парках.

Парком називають територію, обладнану для збереження, обслуговування і ремонту ОВТ. Вони бувають постійні і польові.

Постійні парки обладнаються в місцях дислокації військових частин і в навчальних центрах. Будинки, спорудження, стаціонарне устаткування, дороги і площадки в них розраховані на довголітній термін служби. Обслуговування в постійних парках здійснюється за принципом «машина до засобів обслуговування». Постійні парки включають кілька елементів (сукупності будинків, споруджень, устаткування, що мають цільове призначення).

Вимоги до постійних парків.

До постійних парків пред'являються визначені військово-технічні вимоги, що враховують фактори забезпечення боєздатності ОТ, а також дотримання технології їхнього обслуговування, ремонту і збереження.Постійні парки проектуються:

· з розрахунку розміщення штатної кількості ОТ однієї чи декількох частин;

· обліку скритої підготовки і виходу ОТ із парку, при підйомі частини по тривозі чи збору у встановлений термін;

· розміщення елементів парку відповідно до прийнятої технології обслуговування і ремонту;

· підтримки ОТ у боєздатному стані і повній комплектності протягом тривалого часу;

· використання існуючих державних ліній електропередач, мереж водо- і теплопостачання, каналізації. Будівництво й удосконалювання постійних парків здійснюються відповідно до генеральних планів.

Типовий проект парку включає наступні елементи:

· приміщення чергового парку та начальника КТП;

· лінію технічного обслуговування;

· пункт технічного обслуговування та ремонту (ПТОР);

· сховища для розташування ОВТ та чергових тягачів;

· водомаслогрійка;

· паркові дороги, під’їзди та площадки;

· пожежне устаткування.

Крім того, в парках можуть розміщуватися котельні для опалення та підігріву води, приміщення для зберігання та обслуговування АКБ, склади.

Лінія технічного обслуговування включає

· пост попередньої очистки;

· площадка огляду машин начальником КТП;

· пункт заправки ПММ;

· пост зовнішньої і внутрішньої мийки машин;

· пункт (площадка) ЩТО.

Парк поділяється на дві основні зони:

· обслуговування;

· зберігання.

В зоні обслуговування розміщуються елементи (ділянки) парку, які забезпечують:

· підготовку машини до виходу;

· перевірку технічного стану начальником КТП;

· щоденне технічне обслуговування (ЩТО) і усунення виниклих відмов та несправностей;

· постановку ОВТ, які пройшли технічне обслуговування на місця стоянок;

· постановку несправних або потребуючих номерного технічного обслуговування ОВТ в ПТОР.

В зоні зберігання розміщуються сховища для машин бойової та стройової груп (опалювані та неопалювані)

Внутрішній порядок в парку

Внутрішній порядок в парку повинен забезпечувати:

якісну підготовку машин і їх своєчасний вихід з парку, згідно з нарядом на використання машин;

повну схоронність техніки і майна, підтримання їх в постійній готовності до використання за призначенням;

своєчасне і якісне технічне обслуговування та ремонт машин;

підтримання елементів парку і їх обладнання в справності та готовності до роботи;

швидкий вихід підрозділів (виведення техніки, вивезення майна) під час оголошення бойової тривоги або збору у встановлені строки.

В наказі командира військової частини про внутрішній порядок і розпорядок роботи в парку визначається:

розподіл території парку на ділянки, закріплення їх за підрозділами, посадові особи, відповідальні за підтримання в справному стані та чистоті елементів парку і ділянок території;

організація зберігання озброєння, бойової та іншої техніки, акумуляторних батарей, індивідуальних комплектів ЗІП, інструменту водія, шанцевого інструменту, ключів від замків запалювання (люків машин), ключів від паркових приміщень, вхідних (запасних) воріт та порядок їх видачі; порядок розвантаження коліс і підвісок машин, заправлення техніки пально-мастильними матеріалами;

організація технічного обслуговування та ремонту машин (види, місця і строки проведення ТО. Організація ТО машин, які повернулись в парк після закінчення робіт та ін.);

організація виходу машин з парку і повернення їх в парк, порядок і місце інструктажу водіїв і старших машин. Організація контролю за своєчасним поверненням машин в парк;

порядок допуску особового складу в парк і до машин, розпечатування паркових приміщень і сховищ, здача паркових приміщень, сховищ і машин під охорону варті (черговому парку);

час розпечатування і здача паркових приміщень, сховищ та техніки під охорону варти (черговому парку), початок і закінчення робіт в парку, розпорядок роботи елементів парку;

перелік об'єктів парку, що підлягають здачі під охорону безпосередньо командирами підрозділів (відповідальними за станом об'єктів);

порядок допуску в неробочі часи відповідних спеціалістів в акумуляторну, водомаслогрійку та інші об'єкти парку;

організація занять на озброєнні, бойовій та іншій техніці (місця занять, порядок утримання навчального майна і техніки, підготовка їх до занять і приведення в порядок після занять);

організація виведення техніки (вивезення майна) у разі оголошення

бойової тривоги або збору (порядок оповіщення, розпечатування елементів парку, підготовки машин до виходу, (завантаження), послідовність виходу підрозділів (машин), порядок управління виходом підрозділів і машин та ін.); організація протипожежної охорони парку (склад і розміщення засобів пожежогасіння, відповідальні особи, заходи щодо запобігання вогнищ пожеж під час роботи в парку, розрахунок сил і засобів для ліквідації пожежі та ін.);

заходи безпеки під час роботи в парку; заходи охорони навколишнього середовища;

склад внутрішнього наряду парку, місце та порядок його підготовки, контроль за дотриманням внутрішнього порядку і розпорядку роботи в парку та ін.

Для підтримання внутрішнього порядку в парку призначаються черговий парку, днювальні та механіки-водії (водії) чергових тягачів.

Перелік обов'язкових документів, що знаходяться в папці у чергового парку, якими він керується під час несення чергування: інструкція черговому парку; інструкція днювальному парку; інструкція водія чергового тягача; інструкція черговому парку на випадок тривоги, збору; інструкція черговому парку на випадок пожежі; інструкція днювальному парку на випадок тривоги, збору; інструкція днювальному парку на випадок пожежі; опис озброєння бойової та іншої техніки, які знаходяться у парку військової частини; опис споруд, обладнання, які знаходяться в парку військової частини; опис документації та майна, що знаходяться в приміщенні чергового парку; розпорядок дня частини; розпорядок роботи в парку; схема парку;

схема закріплення території парку за підрозділами для прибирання; план виведення озброєння та військової техніки під час оголошення тривоги; зразки перепусток до парку, дорожніх листів і пломб (зліпків з печаток); зразки підписів посадових осіб (тих, що відповідають за законність випуску з парку транспортних засобів та допущених до розкриття, закриття парку та паркових приміщень); витяги з наказу командира військової частини: про внутрішній порядок і розпорядок ро-

боти в парку; про допуск особового складу до несен-

ня

Напередодні дня виходу:

на всі машини, що заплановані до виходу у рейс, виписуються дорожні листи. Дорожні листи виписуються на одну добу (а при відправленні машини на бонове чергування, навчання та відрядження на строк виконання завдання, але не більше 10 діб) на підставі наряду на використання машин. Дорожні листи підписуються заступником командира частини з озброєння (начальником автомобільної служби), завіряються гербовою печаткою і передаються під особистий підпис у підрозділи (в окремих випадках - черговому частини). У військових частинах, де заступник командира з озброєння (начальник автомобільної служби) штатом не передбачений, порядок оформлення дорожніх листів визначається командиром частини;

машини, що плануються до виїзду за межі зони відповідальності ВІБДР гарнізону, в якій дислокується військова частина, підлягають обов'язковій реєстрації у військовій інспекції безпеки дорожнього руху гарнізону;

водії і машини готуються до виконання завдань. Підготовка машин проводиться водіями в години, що передбачені розпорядком дня для догляду за автомобільною технікою, і безпосередньо перед виходом з парку.

У день виходу:

видача водіям дорожніх листів;

передрейсовий медичний огляд водіїв;

проведення інструктажу старших машин і водіїв з питань порядку, термінів виконання завдання і заходів безпеки руху. В окремих випадках (у вихідні І а святкові дні, до початку робочого дня) дорожні листи можуть вручатися водіям черговим частини. Допускається проведення інструктажу старших машин і водіїв напередодні дня виходу.

водій, після проходження медичного огляду, проводить на стоянці контрольний огляд машин перед виходом з парку і доповідає безпосередньому начальнику про готовність до виконання завдання;

командир (старший технік, технік) підрозділу, переконавшись у справності і готовності машини, розписується в дорожньому листі і дає водію команду представити машину для перевірки техніку (з безпеки дорожнього руху) - начальнику КТІІ;

перевірка техніком (з безпеки дорожнього руху) - начальником КТП стану і зовнішнього вигляду водія, наявності та правильності оформлення належних документів, зовнішньою вигляду машини, її заправлення пальним, охолоджуючою рідиною і маслом, показників контрольних приладів, справності агрегатів, систем і механізмів, які забезпечують безпеку руху, справності та опломбування спідометра, наявності і стану номерних знаків,

справності обладнання кузова для перевезення людей і вантажів та наявності додаткового обладнання, яким обов'язково комплектуються транспортні засоби, що залучаються до перевезення великовагових, великогабаритних вантажів. А для транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі перевіряє наявність "Технічних умов" і згідно з ними виконання додаткових вимог до водія, обладнання автомобіля та його технічний стан.

Перевірка машини здійснюється згідно з операційною картою контролю, що складається окремо на кожну марку машини, які є в парку частини.

Під час виходу великої кількості машин їх перевірка техніком (з безпеки дорожнього руху) - начальником КТП може проводитись напередодні виходу з парку, по закінченні щоденного технічного обслуговування або й'а стоянці (якщо машини не виходили з парку);

При перевірці документів черговий парку зобов'язаний: перевірити наявність у дорожньому листі підписів заступника командира частини з озброєння (начальника автомобільної служби), командира (старшого техніка, техніка) підрозділу, лікаря (фельдшера) про проходження медичного огляду і техніка (з безпеки дорожнього руху) - начальника КТП, особистих документів водіїв;

звірити дорожній лист з нарядом на використання машин; перевірити і записати в дорожньому листі показники спідометра (лічильника мотогодин), час вибуття машини з парку;

зробити запис в журналі реєстрації виходу та повернення в парк машин. У разі оголошення бойової тривоги або збору машини виводяться з парку згідно з планом. При цьому технік (з безпеки дорожнього руху) - начальник КТП машини не перевіряє.

Під час повернення машини в парк:

водій (старший машини, а під час повернення колони - начальник колони) доповідає черговому парку (інформує) про прибуття з рейсу, виконання завдання і події у дорозі;

технік (з безпеки дорожнього руху) - начальник КТП (а під час його відсутності черговий парку) проводить зовнішній огляд машини;

черговий парку перевіряє правильність заповнення дорожнього листа (розділ "Робота машини"), зауваження інспекторів військової інспекції безпеки дорожнього руху, записує в дорожній лист показники спідометра (лічильника мотогодин) і час повернення машини, робить записи в журналі реєстрації виходу та повернення в парк машин і дає вказівки водію про проведення щоденного технічного обслуговування машини. Стежить за своєчасним поверненням машин із рейсів до парку, а у разі їх запізнення доповідає про це черговому частини.

Машини, які не пройшли технічне обслуговування, ставити на стоянки забороняється.

Посадові особи військової інспекції безпеки дорожнього руху здійснюють:

контроль за виконанням у військових частинах вимог Закону України від 30.06.93 № 3353-ХП "Про дорожній рух" та інших нормативно-правових актів з безпеки дорожнього руху, військових статутів, а також наказів і директив з питань забезпечення безаварійної експлуатації та порядку використання транспортних засобів ЗС України, їм надано право безперешкодно, в будь-який час перевіряти військові частини, незалежно від їх підпорядкування, щодо виконання ними вимог безпеки дорожнього руху і в разі грубих порушень ними порядку використання транспортних засобів та вимог безпеки дорожнього руху тимчасово припиняти використання транспортних засобів військових частин та закривати парки до усунення недоліків (накази МО України від 01.11.99 № 330, від 05.02.01 № 34).

Утримання техніки та озброєння на зберіганні здійснювати згідно з вимогами відповідних керівництв по зберіганню техніки та озброєння у ЗС України (Керівництва по РАО, БТ та АТ).

Польові парки

Польові парки обладнаються при тимчасовому розташуванні військових частин у польових умовах у мирний і воєнний час. Укриття, наземні будівлі, дороги і площадки в них розраховані на короткочасне використання. Польові парки включають ділянки, що відводяться для розміщення ОВТ підрозділів, рухомих засобів технічного обслуговування, площадок для розгортання пунктів заправлення ПММ, обслуговування і ремонту ОВТ, розміщення складів АБТМ, КТП. Обслуговування в польових парках організується в основному за принципом «засіб обслуговування до машини». При цьому не виключається проведення частини робіт, коли машини подаються до засобів обслуговування.

Вимоги до польових парків:

· Швидкого виходу машин для послідуючого виконання поставленої задачі по тривозі чи збору;

· Скритність від всіх видів розвідки.

· Ділянки для підрозділів ТО необхідні забезпечувати необхідні умови для проведення обслуговування і ремонту з використанням РИТО;

· Розташовуватись на місцевості забезпечуючи маскування, поблизу джерел води;

· Техніка розосереджуватись на випадок зменшення витрат при нападу противника;

Технологічний процес обслуговування машин в парках.

На формування основних принципів організації обслуговування бронетанкової й автомобільної техніки в сучасних умовах вплинули наступні основні фактори:

- поліпшення експлуатаційних якостей сучасної техніки і значне збільшення періодичності і скорочення трудомісткості її обслуговування,

- насичення техніки більш складними приладами і обладнанням без чого неможливо було поліпшити її бойові якості;

- скорочення термінів служби особового складу в Сухопутних військах.

- забезпечення інтенсивної експлуатації невеликої кількості машин частини при збереженні основної маси в стані високої боєздатності і боєготовності.

У зв’язку з тим, що інтенсивної експлуатації піддається відносно невелика кількість машин частини, основні групові засоби обслуговування використовуються централізовано в масштабі частини. Їхнє функціонування забезпечується особовим складом ремонтної роти частини, цей же особовий склад використовується разом із членами екіпажів і для безпосереднього виконання робіт технічного обслуговування.

Обслуговування техніки в мирний час у постійних парках, як відомо, організується в залежності від термінів її збереження (машини бойової і стройової груп) і від пробігу (машини учбово-бойової, учбово-стройової, навчальної і транспортної груп)

Організація обслуговування машин, що знаходяться на збереженні, організується в години догляду за технікою й у парково-господарські дні. Іншого часу для цієї мети не надається.

Що ж стосується машин учбово-бойової, учбово-стройової, учбової і транспортної груп, що експлуатуються практично безупинно протягом усього навчального року, їхнє обслуговування проводиться відповідно до місячних планів експлуатації бронетанкової й автомобільної техніки в залежності від пробігу. Терміни обслуговування цих машин рідко збігаються з парково-господарчими днями. Тому, щоб забезпечити своєчасне і якісне виконання всіх робіт на машинах, що обслуговуються, необхідно строго погоджувати місячні плани їхньої експлуатації з плануванням всіх інших заходів.

Періодичність номерних технічних обслуговуванні сучасних танків і БМП стала досить високою, близькою річній нормі їхньої експлуатації. Ця обставина привела до того, що на деяких машинах учбово-бойової групи протягом навчального року проводиться одне, максимум два номерних технічних обслуговування. Основним же видом обслуговування стало щоденне технічне обслуговування, яке виконується членами екіпажів.

Основні поняття про паркові, парково-господарчі дні.

Для підтримання озброєння, бойової та іншої техніки в постійній бойовій готовності у військовій частині встановлюються паркові дні.

У парковий день до робіт в парку залучається весь особовий склад частини. Забороняється призначати в наряд особовий склад ремонтного підрозділу, відділень технічного обслуговування, екіпажі, водіїв (механіків-водіїв), робота на яких спланована.

Роботи особового складу на техніці проводяться тільки під керівництвом офіцерів, прапорщиків підрозділів.

Усі посадові особи частини, які мають відношення до забезпечення бойової готовності техніки, знаходяться у парку і особисто перевіряють бойову готовність і технічний стан машин. Результати огляду техніки заносяться в книгу огляду (перевірки) машин підрозділів, або в картку обліку • недоліків в технічному стані, плані-завданні на машину.

Недоліки, які впливають на боєготовність, усуваються терміново.

Відповідальність за організацію і проведення паркового дня покладається на командира частини.

Матеріально-технічне забезпечення паркового дня, використання засобів механізації покладається на заступників командира частини з озброєння і тилу.

Морально-психологічне забезпечення паркового дня здійснюється заступником командира частини з виховної роботи.

Штаб частини планує роботи, контролює організацію і хід робіт в підрозділах.

Контроль якості проведення паркового дня частини здійснює командир з'єднання та його штаб.

План проведення паркового дня в частині відпрацьовується заступником командира частини з озброєння. В його розробці беруть участь заступники командира з виховної роботи і тилу, начальники служб, які визначають обсяг і порядок всебічного забезпечення паркового дня.

Після узгодження плану з начальником штабу частини він надається командиру частини на затвердження. Витяги із затвердженого плану доводяться штабом частини до заступників командира частини, начальників родів військ і служб частини, командирів підрозділів не пізніше, як за три доби до початку паркового дня.

Основними ч них повинні бути:

огляд і перевірка стану машин командирами підрозділів, начальниками служб, іншими посадовими особами, екіпажами, водіями (механіками* водіями), спеціалістами-ремонтникамн, усунення виявлених недоліків;

перевірка заправки експлуатаційними матеріалами систем, агрегатів і механізмів машин;

технічне обслуговування і ремонт машин, які знаходяться на зберіганні, або після використання;

технічне обслуговування і ремонт обладнання технічних засобів на місцях стоянки машин, які використовуються під час приведення техніки у бойову готовність;

технічне обслуговування і ремонт обладнання, яке використовується під час технічного обслуговування машин або при приведенні їх в бойову готовність.

Як правило, з метою проведення паркового дня відпрацьовується план, в якому передбачається проведення на машинах конкретних робіт та інших завдань, спрямованих на забезпечення бойової готовності машин. Підготовка паркового дня повинна передбачати:

· надання заявок від підрозділів на виконання робіт силами ремонтної роти або ОРВБ;

· розробку і затвердження плану проведення паркового дня в частині; відпрацювання підрозділами заявок на необхідні пально-мастильні матеріали, запасні частини та інші витратні матеріали;

· відпрацювання плану проведення паркового дня у підрозділах; відпрацювання планів-завдань екіпажам машин, операційних (технологічних) карток для виконання робіт на машинах, розробку план-конспектів для проведення занять з особовим складом. Крім цього, організацію постів і бригад для централізованого виконання робіт на машинах, створення графіків їх використання під час проведення паркового дня.

Парковий день розпочинається із загального шикування частини. Місце, час і форма одягу визначається командиром частини.

При шикуванні частини командирами підрозділів перевіряється наявність особового складу, готовність до паркового дня та доповідається командиру частини про готовність до виконання робіт.

Командир частини заслуховує доповіді командирів підрозділів, посадових осіб, які відповідають за забезпечення до готовності спланованих робіт, уточнює порядок роботи і ставить особовому складу частини загальні завдання на виконання робіт паркового дня.

Початок і кінець робіт у парку, а також перерви надаються по командах в терміни, що визначені розпорядком дня. Паління організовується поза територією парку або в спеціально визначеному і обладнаному місці у парку. Під час однієї з перерв організовується додаткове харчування особового складу.

Наприкінці паркового дня командири підрозділів узагальнюють дані про проведені роботи і доповідають по команді про результати їх виконання. ефективність використання сил і засобів, вирішення навчальних завдань, витрату матеріалів і майна, що виділено, результати перевірки техніки посадовими особами. В доповіді відображаються також питання дотримання військової дисципліни, заходів безпеки, своєчасності і правильності оформлення необхідної документації.

Паливно-мастильні матеріали

БТОТ використовує значну частину вироблених продуктів переробки нафти, газу, сланців і кам'яного вугілля у вигляді палива, масел, змащень і спеціальних рідин.

Нафта є основною сировиною для одержання моторних палив, мастил, змащень і всіляких синтетичних матеріалів.

Добуту з надр землі нафту (буравленням шпар) після звільнення її від води, солей, розчинених газів і часток гірських порід піддають переробці шляхом фракційній перегонці на ряд складових частин: бензин, гас, дизельні палива, мастильні матеріали й т.д.

Нафта і отримані з неї продукти являють собою в основному суміш різних вуглеводнів трьох гомологічних рядів: парафінів, нафтенового й ароматичного.

Вуглеводні цих рядів досить стійки відносно хімічних перетворень і не окислюються.

Тому паливні й мастильні матеріали, мають високу стабільність в умовах зберігання.

У деяких нафтопродуктах поряд з вуглеводнями присутні олефіни, які схильні до реакцій приєднання, полімеризації.

Крім вуглеводнів у нафті й у продуктах її переробки в невеликих кількостях є з'єднання сірки й кисню.

Сірчисті з'єднання бувають активними й неактивними. Активні здатні викликати корозію металів у будь-яких умовах. Неактивні - звичайно нейтральні, але при їхньому згорянні утворять коррозионно-активные речовини.

До кисневмісних з'єднань відносяться органічні кислоти, які теж викликають корозію металів.

До складних з'єднань у молекулу яких поряд з вуглецем і воднем входять кисень і сірка, становлять смоли. Вони мають кольори від коричневого до чорного. Смоли погано випаровуються й хімічно нестійкі, тому їх кількість у паливах і маслах повинне бути обмежена.

Моторні палива

Моторні палива – це хімічне джерело енергії, у процесі окислювання палива у двигуні перетворюються в теплову енергію, а теплова енергія – у механічну роботу.

До моторних палив відносяться:

бензин; дизельні палива; реактивні палива; газоподібні.

Для забезпечення надійної, довговічної, економічної роботи двигуна й зведення до мінімуму шкідливого впливу (у тому числі продуктів згоряння) на людей, навколишнє середовище, деталі двигуна, моторні палива повинні задовольняти наступним вимогам:

- мати оптимальну в'язко-температурну характеристику для безперебійного надходження в камеру згоряння при будь-яких умовах і на будь-яких режимах;

- утворювати горючу суміш необхідного складу (добре розпорошуватися, повністю випарюватися);

- легко запалюватися й повністю згорати з виділенням максимально можливої кількості теплоти;

- не викликати детонації або жорсткої роботи двигуна;

- мати високу фізичну й хімічну стабільність (не викликати корозію металу при транспортуванні й зберіганні, а при згорянні - деталей двигуна);

- не містити механічних домішок і води;

- бути, по можливості, максимально екологічно нешкідливими.

Автомобільні бензини – являють собою складну, легко займисту суміш легких ароматичних, нафтенових, парафінових, вуглеводнів і їхніх похідних, що википає при температурі 35-200 °С і має кольори злегка жовтої або безбарвної рідини.

1. Низька кінематична в'язкість бензину забезпечує гарне прокачування без розриву структури й подачу палива самопливом (перепад t ° теж практично не впливають на перекачування).

При підвищенні t ° подача палива може бути порушена в наслідок утворення парових пробок (відбувається випар низькокиплячих вуглеводнів)

2. Основний вплив на якість горючої суміші робить випаровуваність, що оцінюється фракційним складом.

Легкі фракції (t °_НК до t °_10%) характеризують пускові властивості палива (t °_{10% кип.} для зимового палива не вище 55° і 70° для літнього). А t °_НК для всіх сортів бензину повинна бути не нижче 35°С (щоб уникнути утворення повітряних пробок).

Робоча фракція – вуглеводню від t °_10% до t °_90% від їхньої випаровуваності залежить робота двигуна на різних режимах.

Хвостовою фракцією називають важкі вуглеводні (від t °_90% до t °_КК), які випаровуються не повністю й у паливі небажані (вони знімають масляну плівку, розріджують масло, збільшують зношування деталей і витрати палива).

Чим менше інтервал температури від t °_90% до t °_КК, тим вище якість палива.

3. Нормальне згоряння горючої суміші в циліндрах двигуна характеризується швидкістю поширення фронту полум'я. Оптимальна його величина 20-40 м/с.

З підвищенням ступеня стиску, підвищується температура й тиск, що іноді за певних умов може викликати підривне згоряння палива – детонацію, коли швидкість поширення полум'я досягає 1500-2000 м/с.

Основна причина виникнення детонації полягає в утворенні й нагромадженні в робочій суміші активних перекисів вибухових речовин.

Здатність бензину згоряти без детонації характеризується його октановим числом. Чим воно більше, тим вище детонаційна стійкість бензину.

Октанове число визначають на спеціальних одноциліндрових моторних установках ИТ9-2м, ИТ9-6, УИТ-65 по моторному або дослідницькому методах, які відрізняються лише умовами випробування (більше м'якими для дослідницького: менше часто обертання, кут випередження запалювання й ін.). У результаті отримане значення октанового числа вище, ніж по моторному.

Випробування проводяться шляхом порівняння випробуваного бензину з еталонним паливом, октанове число якого відомо. Еталонне паливо складається з ізооктану і n-гептану. % зміст ізооктану в суміші і буде октановим числом.

Іноді на практиці детонацію плутають із калильним запалюванням - це некерована реакція запалення робочої суміші від розпеченого нагару або перегрітих деталей - електродів і нижніх частин свіч, випускних клапанів та ін.

Детонаційну стійкість можна підвищити шляхом підбора сировини, технології його переробки, але найбільше часто (оскільки дешевше) октанове число підвищують шляхом додавання в бензин невеликої кількості спеціальних речовин – антидетонаторів. Одним з них є тетраетилсвинець, який використовується у вигляді етилових рідин. Такі бензини називаються этілірованими (на сьогоднішній день не використовуються). Про попередження їхньої отруйності вони мають різні кольори (зелений, червоний, жовтогарячий, яскраво-жовтий).

Але основний спосіб запобігання детонації – підбор сорту бензину для кожного типу двигуна.

4. Інтенсивність смол і нагароутворення залежить від якості палива. Їх вміст нормується стандартом (не більше 7-15 мг/100мол). Якщо в бензині вміст фактичних смол в 2-3 рази вище норми, моторесурс карбюраторного двигуна знижується на 20-25%.

5. Фракційний состав бензину надає йому недостатню фізичну стабільність.

Випар легких фракцій у процесі зберігання веде до погіршення пускових властивостей, що викликає необхідність зберігати в герметичних ємностях і захищати паливні баки від прямих сонячних променів.

Зміна хімічного складу викликається низькотемпературним окислюванням найбільш нестійких з'єднань.

Дизельні палива.

Призначені для використання в дизельних двигунах.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: