Розповідь вчителем легенди «Наша земля».

Колись давно Бог створив народи і кожному наділив землю.

От вони й прийшли до Бога, а він у цей час молився, і вони не сміли йому щось сказати. Стали чекати. По якійсь хвилі Бог обернувся, сказавши, що вони чемні діти, хороші. Дізнавшись, чому прийшли до нього, запропонував їм чорну землю. «Ні, – відповіли наші предки, – там уже живуть німці, французи, іспанці, італійці. «Тоді я вам дам землю ту, що залишив для раю, там усе: річки, озера, ліси, степи. Але пам’ятайте, якщо будете ії берегти, то вона буде ваша, а ні – ворога». Пішли наші предки на ту землю, оселилися і живуть до сьогоднішнього дня. А країну назвали Україною. Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство, дитинство з дивосвітом-казкою, з материнською ласкою у затишній батьківській оселі. То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини. То її велике «Я», з якого починається людина, родина, батьківщина і вся наша велична й неповторна у світі Україна. Її красою захоплювались поети, художники та композитори.

Буває, часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,

Оці степи, це небо, ці ліси,

Усе так гарно, чисто, незрадливо,

Усе як є – дорога, явори,

Усе моє, все зветься Україна.

Л.Костенко

Вірш «Батьківщина»

А. Костецький

Учитель

1. Наша Батьківщина – це... (Україна)

2. А тепер назвіть столицю України.... (Київ)

3. А найбільша річка, яка протікає по території України...(Дніпро)

Асоціативний кущ

Вчитель:

- Діти, а що для вас Батьківщина?

Діти: Ми живемо на Слобожанщині. Для мене – це край, де я народився, живу, де живуть і працюють мої батьки.

- Це школа, вулиця, на якій я живу.

- Це моя родина: тато, мама, сестричка, бабуся, дідусь, рідна домівка.

Вчитель: Ми називаємо Україну своєю Батьківщиною. Якими ще словами близькими за значенням ми можемо її назвати?

Діти: Вітчизна.

1. Асоціювання, «гранування».

Запишіть слова та фрази, які спадають на думку зі словом «Україна».

Учитель:

Батьківщина – це земля, на який ти народився, де народилися твої батьки, усі ми. Це тато і мама, це твої друзі, учителі. Це стежка, яка веде тебе до школи, птахи, які співають дзвінкоголосі пісні, – це твоя маленька Батьківщина. Батьківщина – це казки, які розповідала бабуся, це зелена травичка і наша блакитна річка. Батьківщина – це і Україна. Україна – це рідна мова, чарівна пісня, талановитий народ.

Рушники Народ

Пісні Київ

Учениця.

Я народилась в Україні

І почала життя своє

Тут небеса високі ї сині

На що не глянеш – все моє!

Трава для мене зеленіє,

Для мене світлі дні ясні

І сонце пестить і леліє,

Летять до серденька пісні.

Тут кожна квіточка співає

Струмочок ніжно жебоніть.

І краю кращого немає,

Де б я могла та вільно жить!

Інсценізація

Вчитель: Засперечались одного разу діти, яка стежка найкраща?

Діти: 1. – Так, магазину, – там є цукерки.

2. – Ні, до школи, – там є діти.

3. – Ні, до річки, – там можна купатись.

4. – Ні, в садок, – там повно яблук та груш.

5. – Ні, у поле, – там простір широкий.

Але тут увійшла мама. Діти запитують її: (хором)

«Яка стежка найкраща?»

Вчитель: Мама подивилась на дітей, лагідно посміхнулась і відповіла:

Мати: – Додому, діти! До рідного дому!

Вчитель: А якщо об’єднати разом усі родини, всіх людей, які живуть в Україні, то як тоді ми їх назвемо?

- Народ.

Вчитель: так, народ України, український народ. Ми всі одна сім’я, повинні жити дружно.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: