Надання антистатичних властивостей

Мета: вивчити надання антистатичних властивостей, основні терміни.

План:

1. Надання антистатичних властивостей.

2. Отримання антистатичного ефекту.

При терті волокон у процесі отримання або експлуатації тканини на їх поверхні виникає і накопичується статична електрика. Накопичення електричних зарядів на синтетич­них волокнах створює труднощі при їх переробці в тканину і готові вироби, внаслідок злипання ниток або розпушення пряжі, а при експлуатації готових виробів викликає не­приємні відчуття, прилипання до тіла, утворення пілінгу, підвищену забрудненість.

Вибір антистатичних препаратів визначається призна­ченням обробки і необхідною стійкістю зв'язку нанесеного препарату з волокном. Для надання тимчасового антиста­тичного ефекту, необхідного лише в процесах переробки во­локон у тканину (прядіння і ткацтво), використовуються препарати короткочасної дії, які легко видаляються при об­робці текстильного матеріалу перед фарбуванням і друку­ванням. Найбільше поширення серед них знайшли різні ПАР, які можуть використовуватись сумісно з вуглеводня­ми, жирами і маслами у вигляді емульсій.

Вуглеводні знижують коефіцієнт тертя, а ПАР сприяють появі поверхневої провідності. Найбільш часто використо­вуються іоногенні ПАР. Їх здатність надавати волокну ан­тистатичні властивості ґрунтується на утворенні ними на поверхні волокна орієнтованого шару, який має підвищену електропровідність за рахунок зв'язування полярними мо­лекулами ПАР води із повітря. Серед іоногенних ПАР використовуються алкамон ОС-2 (суміш четвертинних амоні­євих солей сполук жирного ряду), тетрамон С, а із неіоногенних ПАР — стеарокс 6 і стеарокс 920 (полігліколеві ефіри стеаринової кислоти). Ці препарати можуть використовува­тись для надання тимчасового ефекту готовій тканині.

Тканину обробляють водним розчином препарату, вису­шують.

Для отримання антистатичного ефекту, стійкого до пран­ня і хімічного чищення, може використовуватись спосіб при­щеплювання антистатичних сполук до волокна або спосіб утворення на волокні нерозчинних гідрофільних полімерів, які мають підвищену провідність. Однак ці способи не знай­шли широкого використання. Для надання стійкого антиста­тичного ефекту використовують спосіб утворення на волок­ні провідного полімеру. Найбільша провідність досягається при використанні поліелектролітів, що містять групи -SO₃Nа, -СОONа, а також полімерів, що вміщують групи РО[N(СН₃)₂]₂ і -(ОСН₂СН₂)_n-; середня провідність досягаєть­ся при наявності груп -СONН₂, -СООН, -N(СН₃)₂; слабкий вплив виявляють групи -Сl, -СN, —ОН, -СООСН₃, -SO₂NH₂.

Для отримання стійкої антистатичної обробки на мате­ріалах із хімічних волокон використовується епамін 06, який при термообробці в присутності лужного реагенту утворює на тканині нерозчинний полімер.

Стійкі антистатичні властивості можна надати також шляхом хімічної модифікації поверхні волокна. Практич­не використання цей спосіб знайшов при підготовці до фар­бування виробів із ацетатного і триацетатного волокон шляхом поверхневого омилення в лужному середовищі.

Відомий спосіб надання антистатичних властивостей тек­стильним матеріалам із поліефірних волокон шляхом їх обробки поліетиленгліколем у лужному середовищі. В умо­вах термообробки при температурі 160—190°С на поверхні волокна, обробленого розчином поліетиленгліколю, відбува­ється реакція переетерифікації з утворенням поверхневого гідрофільного шару поліетиленгліколю, міцно зв'язаного з волокном. У результаті такої обробки тканина набуває ан­тистатичних властивостей, стійких до прання, підвищується її капілярність і знижується забрудненість.

Надання текстильним матеріалам стійкості до дії мікроорганізмів

Мета: вивчити надання текстильним матеріалам стійкості до дії мікроорганізмів, основні терміни.

План:

1. Надання текстильним матеріалам стійкості до дії мікроорганізмів.

2. Способи надання стійкої бактерицидності.

Найбільшу чутливість до дії мікроорганізмів мають на­туральні волокна. Синтетичні волокна більш стійкі, однак і вони піддаються дії мікроорганізмів; поліефірне волокно найменш стійке серед синтетичних волокон до дії мікроор­ганізмів. Захист від дії мікроорганізмів підвищує довговіч­ність виробів тому має велике народногосподарське значен­ня для текстильних матеріалів спеціального призначення (наметові, брезентові, рибацькі сіті та ін.)

Найпростішими бактерицидними речовинами є солі важ­ких металів. За ступенем зростання бактерицидності їх мож­на розташувати в такий ряд: Zn<Рb<Сu<Сd<Нg<Аg. Ці речовини використовуються у вигляді комплексів з орга­нічними сполуками. Найчастіше використовуються мідні комплекси. Прикладом може бути досить ефективний бак­терицидний препарат 8-оксихінолят міді.

Більшу стійкість до мокрих обробок і особливо до світ­ла має мідно-хромово-танідний комплекс.

Сполуки металів проявляють антимікробну бактерицид­ну дію. Вільні іони металів, які виділяються в результаті розкладу відповідного металічного комплексу під дією про­дуктів життєдіяльності бактерій, викликають загибель бак­теріальної клітини.

Протигрибкова фунгіцидна активність властива органіч­ним сполукам. Найпростішими з них є похідні фенолу і са­ліцилової кислоти. Більш активні фунгіциди-хлорпохідні фенолу, похідні гексахлордифенилу. Підвищену фунгіцидну дію мають препарати, що містять сірку. Протигрибкова активність цих препаратів пояснюється наявністю в їх будові тіокарбонільної С=S і дисульфідної -S—S- груп.

Перелічені вище препарати утримуються на волокні в основному фізичними адсорбційними зв'язками, що в біль­шості випадків не забезпечує отримання обробки, достатньо стійкої до зовнішніх дій.

Більш вдосконаленим способом надання стійкості до дії мікроорганізмів є хімічна модифікація волокна шляхом його часткової етерифікації або прищепленої сополімеризації.

Цікавим є отримання прищеплених сополімерів целюло­зи, що вміщують катіон міді, їх бактерицидні властивості зберігаються після 25-ти разового прання.

Іншим ефективним способом надання стійкої бактери­цидності є обробка текстильних матеріалів солями ртуті. В результаті такої обробки до ароматичного ядра барвника, хімічно зв'язаного волокном, приєднується група — НgОСОСН₃, що забезпечує високу бактерицидну активність волокна і його стійкість до багаторазового прання.

Для надання біостійкості вовняним текстильним мате­ріалам можуть використовуватись антрахінонові барвники (кислотні, хромові). Запропоновані барвники доступні, їх використання не потребує спеціального обладнання, дозволяє суміщати фарбування з антимікробною обробкою. Забарвле­на тканина не забруднює навколишнє середовище при екс­плуатації через відсутність виділення біоцидів із текстиль­ного матеріалу.

Інгібірування нейтральних ферментів за допомогою барв­ників, здатних зв'язувати іони металів, дозволяє забезпечи­ти захист вовняних матеріалів як у випадках кислотного, так і лужного механізму мікробіологічного руйнування.

Суміщення технологічних операцій дозволяє скоротити тривалість технологічного циклу, знизити витрати електро­енергії і хімікатів, а використання антрахінонових барвни­ків забезпечує високі показники стійкості забарвлення до фізико-хімічних дій.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: