Дедуктивні міркування

Дедукція- це виявлення наслідків, що неявно містяться в наявній інформації. У дедуктивних міркуваннях:

1) вихідні посилки міркування є істинними;

2) правильне використання істинних посилок породжує тільки істинні висновки.

У логіці особливу роль відіграють логічні форми, істинність яких справедлива внаслідок їхньої структури. Їх називають тавтологіями, або загальнозначущими формами (приміром, А=А). Правила виведення в дедуктивних міркуваннях по суті описують тавтології.

Розглядаються два види формальних логічних конструкцій: терми - аналоги імен іменників, і формули - аналоги речень.

Слова "НЕ", "ТА", "АБО", "ЯКЩО... ТОДІ", "ТОДІ І ТІЛЬКИ ТОДІ", квантори "ІСНУЄ" та "УСІ" і деякі інші називаються логічними зв'язками (операторами) і позначають логічні операції, за допомогою яких із виразів, що позначають деякі поняття, формують більш складні судження. Особливо важливе значення має імплікація, оскільки саме вона використовується у запису продукцій.

Складні висловлення залежно від зв'язки поділяють на

· сполучні: зв'язка ТА;

· роздільні: зв'язка АБО, що застосовується у двох варіантах:

1) нестрога диз'юнкція "АБО А, АБО В, АБО ОБИДВА";

2) строга диз'юнкція - "АБО А, АБО В" (виключне АБО - припускається тільки одна з альтернатив);

· умовні (зв'язка "ЯКЩО... ТОДІ" - імплікація);

· судження еквівалентності (зв'язка "ТОДІ І ТІЛЬКИ ТОДІ");

· змішані висловлення (використовують різноманітні зв'язки)

Змінні, яким відповідають квантори, називають зв'язаними.

Апарат дедуктивного виведення використовується людиною відносно рідко: майже всі знання за межами математики і доказової логіки складаються з припущень, підкріплених правдоподібними міркуваннями. Проте дедуктивна логіка вивчена значно повніше порівняно з проблемою правдоподібних міркувань.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: