Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






АУДИТОРСЬКИЙ ПРОЦЕС ТА ЙОГО ДОКУМЕНТУВАННЯ




ТЕМА 6. Аудиторські докази та робочі документи аудитора

План

1. Класифікація документів та їх огляд аудитором.

2. Аудиторські прийоми контролю документів.

3. Аудиторські докази, їх класифікація та вимог до них.

4. Методика одержання аудиторських доказів: аудиторські процедури.

5. Вибірковий спосіб дослідження документів в аудиті.

6. Характер, форма, зміст та обсяг аудиторської документації.

Література:

Основна [2, 3, 4, 5, 7, 8, 9, 11, 12, 13-19]

Додаткова [20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29-31, 33,34]

 

ВКАЗІВКИ ДО ЛЕКЦІЇ

1. Класифікація документів та їх огляд аудитором

Засобом відображення об’єктивної дійсності, тобто здійснених операцій, зберігання та передачі інформації є документ. Виступаючи засобами відображення господарських операцій, документи в той же час можуть бути і засобом приховування відхилень, зловживань тощо.

Існує наступна класифікація документів:

1. За способом порівняння:

· ідентифіковані;

· неідентифіковані

2. За рівнем аналітичної інформації:

· довідково-інформаційні;

· довідково-аналітичні.

3. За рівнем якості складання:

· доброякісні;

· недоброякісні.

 

Класифікація документів за рівнем якості складання представлена в нижченаведеному рисунку 1.

Перевірка може бути організована по-різному. Так, у практиці аудиторської роботи виділяють чотири основні методи організації перевірки: суцільна перевірка (документальна і фактична), вибіркова, аналітична, комбінована.

Для дослідження документів можна застосувати будь-який наступний порядок:

1. Хронологічний – перевірка документів за всіма розділами і операціями;

2. Систематизований – перевірка документів по кожному розділу окремо;

3. Комбінований – дослідження документів, що поєднує хронологічний і систематизований способи;

4. Вибірковий – аудитор за певною схемою відбирає частину документів для їх вивчення (див. нижче по тексту).

             
 
 
     

 


Рис 1. Аудиторські прийоми контролю документів

 

До методичних прийомів проведення перевірки відносять: фактичну перевірку; документальну перевірку; аналітичну перевірку; підтвердження та спостереження; обстеження та опитування. Методичні прийоми контролю документів застосовують до бухгалтерських документів, записів в облікових реєстрах, даних звітів і балансів.

Об’єктом документально контролю є сам документ з точки зору правильності його оформлення, його інформація, що характеризує здійснену господарську операцію.

Нами розглянута схема (рис.2)щодо прийомів вивчення документів:

       
   
Прийоми вивчення документів
 
 

 


Рис.2. Складові прийомів вивчення документів

Аудиторська перевірка – це складний і тривалий процес. Аудитори постійно працюють над тим, щоб максимально скоротити час перевірок, не занижуючи при цьому їх якості і не збільшуючи аудиторського ризику. Вирішення даної проблеми можливе лише за умови формування чіткої методики аудиту, під якою мають на увазі послідовність і порядок застосування окремих методів аудиторської перевірки та її організації з метою встановлення об’єктивної істини щодо перевіряємої інформації і доведення цієї істини через аудиторський висновок до користувачів фінансової звітності. Тобто, методика аудиту – це система способів, прийомів і правил, що застосовуються при вивченні господарсько-фінансової діяльності підприємств, що складається з трьох рівнів: об’єкти дослідження; джерела отримання інформації; прийоми и способи вивчення об’єктів.

 

3. Аудиторські докази, їх класифікація та вимог до них

 

Складовою частиною методики аудиту є аудиторські процедури.

Аудиторські процедури – це відповідний порядок і послідовність дій аудитора для одержання необхідних аудиторських доказів на конкретній ділянці аудиту.

Аудиторська перевірка формується у відповідній послідовності: від загального до конкретного(дедуктивний метод) або навпаки (індуктивний метод).

Тобто, в першому випадку перевірка здійснюється за схемою: звітність – Головна книга - зведені журнали - аналітичні регістри по підприємству - зведені документи(звіти матеріально-відповідальних осіб, виписки банку тощо) – первинні документі, які відображають здійснені господарські операції на підприємстві. В другому випадку перевірка здійснюється навпаки.

Аудитор у своїй роботі постійно працює з різними нормативними актами. Сукупність нормативних актів, необхідних для надання аудиторських послуг, становить нормативну баз аудиту. Нормативна база аудиту поділяється на зовнішню і внутрішню.

Зовнішня нормативна база – закони, постанови, накази, інструкції, положення, методичні матеріали з обліку та звітності, з оподаткування, П(С)БУ та МСА, видані і затверджені як відповідними органами держави так і громадськими професійними організаціями.

Внутрішня нормативна база – це облікова політика суб’єкта, різні методичні, інструкційні та розпорядчі документи з організації фінансово-господарської діяльності на конкретному підприємстві. Вони підлягають аналізу та зіставленню з чинною методологією.

Згідно МСА 500 аудитор повинен отримати достатні та відповідні аудиторські докази для того, щоб мати змогу сформулювати обґрунтовані висновки, на яких ґрунтується думка аудитора. Технологічно докази збираються згідно мети перевірки. Технологія формування доказів представлена в нижченаведеній схемі

 

Це так би мовити загальна схема формування доказової бази. Бази для виказування своєї професійної думки.

 

 

4. Методика одержання аудиторських доказів: аудиторські процедури

 

Аудиторський доказ – це інформація отримана аудитором у процесі формування висновків.

Докази отримуються двома шляхами:

Здійснення процедур по суті - перевірки, виконані для отримання фактів суттєвих невідповідностей (викривлень, обману, помилки).

Тести на відповідність (тести контролю) - процедури для отримання доказів про відповідність та ефективність функціонування систем обліку та внутрішнього контролю.

Докази повинні бути достатніми та відповідними.

Достатність – критерій кількості доказів.

Відповідність – критерій якості, доречності щодо конкретних тверджень (у т.ч. тверджень звітності).

Тестуючи системи контролю та облік у аудитор повинен отримати докази щодо їх організації та функціонування:

а) системи організовані відповідним чином;

б) функціонують системи ефективно протягом відповідного періоду.

При аудиті звітності необхідно отримати докази, які підтверджують твердження фінансової звітності, які є, по суті твердженнями управлінського персоналу.


До тверджень звітності відносять:

       
   
 
 
Права та зобов’язання – активи та зобов’язання належать об’єкту перевірки на конкретну дату; Існування – активи та зобов’язання існують на конкретну дату; Наявність – операція або подія стосується об’єкта перевірки та відбулися протягом звітного періоду; Повнота – відсутні невраховані активи або зобов’язання, нерозкриті операції, події або статті у звітності; Оцінка вартості - активи та зобов’язання враховані за відповідною балансовою вартістю; Оцінка – операції або події відображені за належною сумою а доходи і витрати віднесено до відповідного періоду; Надання та розкриття – інформація про кожну статтю звітності розкрита та класифікована і описана згідно з прийнятою концептуальною основою фінансової звітності

 

 


Критерії достовірності аудиторських доказів:

· письмові докази достовірніше усних.

· докази, отримані безпосередньо аудитором достовірніше, ніж докази отримані від об’єкта перевірки.

· докази отримані з зовнішніх джерел достовірніші, ніж отримані з внутрішніх джерел.

· докази, отримані з внутрішніх джерел достовірніші, якщо система обліку та внутрішнього контролю ефективні.

Процедури отримання доказів: перевірка (фактична та документальна), спостереження, запити та підтвердження, обчислення, аналітичні процедури.

5. Вибірковий спосіб дослідження документів в аудиті

В процесі збору даних аудитор повинен прийняти рішення про те, яку кількість даних необхідно отримати, тобто яким повинен бути обсяг перевірки для прийняття обґрунтованого рішення. На великих підприємствах, які мають значний обсяг операцій, вивчити всю інформацію за термін, які відводиться для перевірки, практично неможливо. Враховуючи це, жодна з аудиторських перевірок не може і не повинна охоплювати всі без винятку здійснені господарські операції.

Для скорочення обсягу робіт та зменшення їх вартості, аудитори часто використовують аудиторську вибірку. Аудитори перевіряють лише деяку частину всієї сукупності даних та екстраполюють отримані результати так, щоб сфо­рмувати свою думку за сукупністю в цілому. Вибіркова перевірка ніколи не дає повної впевненості в надійності результатів, що пов'язано з постійним існуванням елементів аудиторського ризику.

Якщо аудитор приймає рішення про проведення вибіркового дослідження, він повинен врахувати таке:

1. Головну мету (завдання) перевірки та чи можна її здійсни­ти, застосовуючи вибірку;

2. Відносну ефективність різних методів і прийомів аудиту;

3. Характер неточностей і помилок, які можуть міститись у звітності, та яка ймовірність їх виявлення шляхом вибіркового дослідження інформації.

Важливим моментом при виборі способу проведення перевірки є результат оцінки аудитором систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю суб’єкта господарювання, адже після вивчення звітності і проведення бесід з керівництвом аудитор встановлює, що звітність складена правильно і на підставі достовірних вихідних даних, він може прийняти рішення на користь застосування вибіркового способу перевірки.

Тобто вибіркова перевірка – це вивчення документів і операцій, що складають менше 100% їх сукупності і відібрані з використанням спеціальних методів, застосування яких дозволяє отримати достатньо доказів для формування думки аудитора і розповсюдження її на всю сукупність документів і операцій, що підлягали перевірці. Так, аудитор перевіряє інформацію по 10 з 50 найменувань матеріальних запасів, на основі цієї перевірки робить висновок щодо правильності всієї сукупності інформації по матеріальних запасах.

Норми і правила використання аудиторської перевірки, а також порядку визначення і побудови вибіркових тестів регламентовані МСА 530 "Аудиторська вибірка та інші процедури тестування".

Вибіркова перевірка може здійснюватись на основі застосування двох видів методик:

1. Методики статистичної вибірки;

2. Методики вибірки з використанням професійного судження (нестатистична вибірка).

Статистична вибірка передбачає використання теорії статистики при виборі одиниць і генеральної сукупності. У свою чергу, статистична вибірка може підрозділятись на відбір ознак та змінних. Методика відбору ознак використовується для визначення наявності окремих ознак у генеральній сукупності і частіше за все застосовується за системної перевірки контролю. При цьому фактична величина окремих елементів, що аналізуються, не має першочергового значення. Методика відбору змінних здебільшого використовується для аналізу кількості або величин змінних генеральної сукупності і може застосовуватись для визначення грошового виразу будь-яких виявлених помилок.

Методика відбору зразків з використанням професійного судження передбачає застосування суб'єктивних оцінок аудитора. Певною мірою можуть використовуватись і математичні методи.

У процесі аудиторської вибірки необхідно забезпечити, щоб кожна відібрана одиниця була характерним представником усієї генеральної сукупності, мала однакові шанси бути відібраною та щоб отримані результати можна було поширити на всю сукупність у цілому. Інакше вибірка буде неефективною.

Вся група однорідних даних, що підлягає розгляду аудитором, називається "сукупністю". Окремі дані, які складають генеральну сукупність, вважаються елементами вибірки. В аудиті за елементами можуть виступати статті, записами з яких проводиться вибірка. Тому для оцінки сукупності вся документація клієнта розбивається: за характером документів, матеріально-відповідальними особами, тимчасовою послідовністю тощо.

Для досягнення найефективнішої вибірки використовується метод стратифікації, тобто це процес розподілу генеральної сукупності на більш дрібні під сукупності, кожна з яких має свою власну вартісну характеристику. Аудитор повинен визначити елементи вибірки таким чином, щоб вибірка була репрезентативною(представницькою). Вибірка вважається репрезентативною для даної сукупності, якщо її характеристики(тобто сумарний розмір її елементів чи сума помилки, яка в ній міститься) математично пропорційні показникам всієї сукупності. При репрезентативній вибірці її результат може бути перенесений на всю сукупність(екстраполювання).

В окремих випадках початкова сукупність може бути розділена на дві окремі підсукупності, одна з яких перевіряється повністю, тобто суцільним методом, а інша з використанням вибірки.

Ефективність вибірки може зменшуватись з двох основних причин:

· необ'єктивності відбору;

· необ'єктивності сукупності.

Необ'єктивність відбору можна значно знизити шляхом застосування випадкової вибірки, тобто такої, коли кожен елемент сукупності має однакові шанси відбору. Навіть якщо метод відбору нестатистичний, одиниці повинні братися наугад, довільно.

Оцінка необ'єктивної сукупності вимагає врахування завдань перевірки й особливостей сукупності, з якої слід зробити відбір. Наприклад, під час перевірки завищення сум у звітності головне завдання аудитора — впевнитись у тому, що всі записи в облікових регістрах є реальними.

У разі перевірки на завищення показників ситуація є більш складною, оскільки сама повнота бухгалтерської документації ставиться під сумнів і вона не може використовуватись як надійне джерело інформації.

На обсяг вибірки найбільше впливають рівень ризику не виявлення та ризику контролю.

Існують різноманітні методики вибірки:

· довільний відбір: йому часто надається перевага, проте він вимагає тривалого часу й затрат.

· систематичний відбір: є грубим наближенням до довільного відбору. При цьому необхідно: визначити обсяг вибірки та обсяг (межі) сукупності; вибрати довільну точку відліку; застосувати інтервал, визначений для даної сукупності

· монетарна відбірка — це специфічна форма систематичного відбору одиниць, за якої елементом вибірки є грошова одиниця, а не окрема операція чи залишок.

· відбір групи — при цьому аудитор розглядає групи операцій. Цей метод використовується рідко, оскільки не забезпечує перевірки по всій сукупності.

· безсистемний відбір — це відбір без застосування будь-якого загальноприйнятого методу забезпечення довільності відбору, але передбачає намагання усунути необ'єктивність під час відбору. Це найшвидший і найдешевший метод вибірки.

· комп'ютерний відбір — передбачає використання спеціальних комп'ютерних програм для аудиторської вибірки. Відбір одиниць сукупності здійснюється автоматично.

 

У відповідності до вимог МСА 230 “Документація” аудитор повинен документально оформлювати відомості, які важливі для нього з точки зору формування доказів, що підтверджують аудиторський висновок; а також доказів того, що аудит проводився у відповідності до міжнародних стандартів аудиту. З цього витікає, що головною цілю складання робочих документів в аудиті є вирішення двох важливих завдань: перше – фіксація отриманих в ході аудита свідчень, які мають доказову силу для підтвердження обраного аудитором висновку; друге – доказовість відповідності проведених процедур вимогам МСА.

І перше і друге завдання чітко орієнтовані на захист аудитора від звинувачень у необґрунтованості його професійного судження або у невідповідності здійснених ним процедур аудита стандартам, що знову-таки може поставити під сумнів обґрунтованість аудиторського висновку.

Таким чином, складання робочих документів в ході аудиту несе, перш за все, захисну для аудитора функцію, а по-друге – дає змогу самоперевірки для обґрунтованості кінцевого висновку, і, таким чином, - для контролю за якістю виконаних робіт(наданих послуг). Обсяг робочих документів залежить від професійного судження аудитора. МСА вказують на недоцільність документування кожного питання, що попадає в поле зору аудитора.

В робочих документах аудитор повинен відображати: інформацію про планування роботи; термін та обсяги виконання робіт; результати здійснених процедур та отримані на їх підставі висновки. Зазвичай робочі документи містять:

v Інформацію про економіко-правове середовище, в якому функціонує.

v Інформацію про організаційну та юридичну структуру клієнта.

v Планову інформацію стосовно проведення аудиту.

v Свідоцтва розуміння аудитором системи внутрішнього контролю та системи бухгалтерського обліку.

v Свідоцтва, що підтверджують оцінку ризиків на початковій стадії аудиту.

v Докази проведення аналітичних процедур.

v Результати тестування операцій та сальдо рахунків бух обліку.

v Інформацію про те, хто і коли виконав аудиторські процедури.

v Копії листування аудиторів з експертами, консультантами та іншими представниками третьої сторони.

v Листи, отримані від клієнта або його представників.

v Копії фінансової звітності, а також аудиторського звіту та висновку.

МСА 230 рекомендує встановити відповідні процедури забезпечення конфіденційності та зберігання робочих документів протягом періоду, який визначається професійною необхідністю з точки зору аудиту. Аудитор має право на основі робочих документів складати довідки, робочі документи є власністю аудитора і не можуть замінювати документи замовника.

Уся робоча документація розділяється на дві групи:

· Перша – робоча документація. Це записи, за допомогою яких аудитор фіксує проведення тестів, їх результати, відповідні висновки.

· Друга –підсумкова документація.

В разі більш-менш постійного обслуговування клієнта робочі документи доцільно поділяти на:

· Постійні (постійне досьє чи постійний файл)– документи, які стосуються питань, що періодично не перевіряються (наприклад, спеціальні чинні законодавчі акти; засновницькі документи; документи, що характеризують організаційну структуру підприємства; довгострокові контракти, угоди, ліцензії; відомості про форму бух обліку, структуру внутрішнього контрою тощо)

· Поточні – документи та матеріали, зібрані в ході аудиторської перевірки, визначення питань та проблем, перенесених з попереднього аудиту, а також тих, на які слід звернути увагу в наступному аудиті (наприклад, копії фінансової звітності; копії Головної книги; тестування залишків на рахунках бух обліку та ситами внутрішнього контролю; каса, банк, дохід, аналітичні таблиці тощо)






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных