Стягнення, що накладаються на аудиторів США

2. Характер, форма, зміст та обсяг аудиторської документації.

Маючи достатньо розвинену інфраструктуру та кваліфікованих фахівців, національна система аудиту водночас має практично апробоване системне забезпечення:-нормативно-правове, інформаційно-методичне, програмно-технологічне та ін.. Кожен з цих елементів системного забезпечення постійно оновлюється відповідно до потреб і вимог аудиторської практики, яка динамічно змінюється.

Так, Аудиторською палатою України у 2003 році було прийнято рішення про застосування в Україні міжнародних стандартів аудиту в якості національних з метою сприяння підвищенню рівня узгодженості аудиторської практики на міжнародному рівні і є певною методичною базою для практикуючого аудитора.

Відповідно до МСА 230- «Аудиторська документація» Аудитор повинен документально оформити інформацію, яка є важливою з погляду формування аудиторських доказів на підтримку аудиторської думки, а також доказів того, що аудиторська перевірка виконувалася у відповідності до МСА. Термін «Документація» означає матеріали (робочі документи), підготовлені аудитором (і для аудитора), або одержані ним у зв’язку з проведенням аудиторської перевірки та зберігаються в нього. Наявність робочих документів з одного боку дозволяє аудитору у разі необхідності захистити сумлінність виконання своїх обов’язків, а з іншого боку, документування процедур аудиторської перевірки створює базу для контролю якості аудиторських перевірок.

На превеликий жаль, як свідчить практика, в багатьох випадках аудитори не завжди складають робочі документи, або їх складання носить формальний характер. Перш за все, це обумовлено браком часу, який аудитор відводе на перевірку та ціновою політикою, яка склалася на ринку аудиторських послуг. За обсягом роботи, складання робочих документів займає найбільшу питому вагу в аудиторській перевірці. Цей час, в більшості випадків, залишається поза увагою аудиторських послуг і не оплачується замовником, бо останнього цікавлять не робочі документи аудитора, а його висновок, складений на декілька сторінках. Тому, в умовах демпінгування цін та з метою швидше здійснити аудиторську перевірку, аудитор починає “економити ” на часі, який відведено для зібрання доказів і документування їх у робочі документи. Це має негативні наслідки, які видбиваються на якості аудиту та унеможливлює, у разі необхідності, захиститися в правоті висловленої думки в майбутньому, після проведення аудиторської перевірки.

МСА 230 зобов’язує аудитора своєчасно підготовляти аудиторську документацію, яка забезпечує:

А) достатній та відповідний запис основи для аудиторського висновку;

Б) докази того, що аудиторська перевірка виконана відповідно до МСА та застосованих законодавчих та нормативних вимог.

Відповідно складена аудиторська документація допомогає:

а) планувати і проводити аудиторську перевірку;

б) здійснювати нагляд і перевірку аудиторської роботи;

в) містить аудиторські докази, отримані в результаті проведеної аудиторської роботи, на підтримку думки аудитора.

Аудитор повинен своєчасно готувати аудиторську документацію, яка забезпечує:

· достатній та відповідний запис основи для аудиторського висновку;

· докази того, що аудиторська перевірка виконана відповідно до МСА та застосовних чинних законодавчих та нормативних вимог.

Зокрема, аудиторську документацію використовують для таких цілей як:

· допомога аудиторській групі в плануванні і виконанні аудиторської перевірки;

· допомога членам групи, відповідальним за нагляд, в керуванні роботою аудиторів та нагляді за нею, а також виконанні обов’язків з перевірки якості відповідно до МСА 220 "Контроль якості під час аудиту історичної фінансової інформації";

· надання можливості аудиторській групі звітувати про свою роботу;

· збереження запису питань постійної важливості для майбутніх аудиторських перевірок;

· надання можливості досвідченому аудиторові виконувати перевірку та огляд контролю якості відповідно до Міжнародний стандарт контролю якості (далі по тексту МСКЯ) 1 "Контроль якості для фірм, що виконують аудит та огляд історичної фінансової інформації, а також інші завдання з надання впевненості, та надають супутні послуги";

· надання можливості досвідченому аудитору проводити зовнішні перевірки відповідно до застосовних законодавчих, нормативних або інших вимог.

Аудиторська документація може існувати у формі даних на папері, електронних або інших носіях. До її складу входять, наприклад, програми аудиту, аналізи, меморандуми з окремих питань, стислі описи важливих аспектів, листи-підтвердження та листи-пояснення управлінського персоналу, контрольні листи та листування (включаючи електронне) стосовно важливих питань.

Аудиторська документація з конкретного завдання з аудиту збирається в аудиторський файл.

Форма, зміст та обсяг аудиторської документації залежить від таких чинників, як:

· характер аудиторських процедур, які слід виконати;

· ідентифіковані ризики суттєвих викривлень;

· ступень судження, потрібного під час виконання роботи та оцінки її результатів;

· важливість отриманих аудиторських доказів;

· характер та обсяг ідентифікованих винятків;

· потреба документувати висновок або основу для висновку у разі, якщо їх важко визначити, розглядаючи документацію про виконану роботу або отримані аудиторські докази;

· методологія та використаний інструментарій аудиторської перевірки.

Документуючи характер, час та обсяг виконаних аудиторських процедур, аудитор повинен записувати розпізнавальні ознаки конкретних статей або питань, що перевіряються.

Розпізнавальні ознаки варіюються залежно від характеру аудиторської процедури та статті або питання, що перевіряється, наприклад:

· щодо детального тесту замовлень, зроблених суб’єктом господарювання, аудитор може ідентифікувати документи, обрані для тестування, за їх датою або номерами;

· щодо процедури, яка вимагає відбору або розгляду всіх даних статей генеральної сукупності, що перевищують конкретну суму, аудитор може записувати обсяг процедури та ідентифікувати генеральну сукупність;

· щодо процедури, що вимагає систематичного відбору з генеральної сукупності документів, аудитор може ідентифікувати відібрані документи, шляхом запису їх джерела, вихідної точки та інтервалу вибірки (наприклад, систематична вибірка звітів про відвантаження з журналу відвантажень за період з 1 квітня по 30 вересня, починаючи зі звіту номер 12345 та відбираючи кожний 125-ий звіт);

· щодо процедури, яка вимагає запитів до конкретного персоналу суб’єкта господарювання, аудитор може записати дати запитів, прізвища та посадові обв’язки персоналу суб’єкта господарювання;

· щодо процедури спостереження, аудитор може записати процес або предмет, які спостерігались, відповідних осіб, їх належну відповідальність, а також де та коли проводилося спостереження.

Аудиторська документація містить записи важливих обговорених питань та коли і з ким проводилися обговорення. Вона не обмежується записами, підготовленими аудитором, а може включати інші відповідні записи, наприклад, погоджені протоколи зустрічей, підготовлені персоналом суб’єкта господарювання.

Якщо аудитор ідентифікував інформацію, що суперечить остаточному висновку аудитора щодо важливого питання або є несумісною і ним, аудитор повинен задокументувати, як він вирішив проблему суперечності або несумісності при формуванні остаточного висновку.

Якщо за виняткових обставин аудитор вважає за необхідне відхилитися від основного принципу або важливої процедури, які є доречними за конкретних обставин аудиторської перевірки, він повинен документувати, як виконані альтернативні аудиторські процедури досягають мети аудиторської перевірки, та причини відхилення, якщо інакше це незрозуміло.

Документуючи характер, час та обсяг виконаних аудиторських процедур, аудитор записує:

· хто виконав аудиторську роботу та дату завершення цієї роботи;

· хто перевірив виконану аудиторську роботу, дату та обсяг такої перевірки.

3. Поняття та класифікація робочої документації

Робочі документи аудитора - це записи аудитора, здійснені ним під час планування, підготовки та проведення перевірок, узагальнення їх даних, а також документально зафіксована інформація, отримана у процесі аудиту від підприємства-клієнта, третіх осіб або усні повідомлення, задокументовані аудитором за допомогою тестування.

Міжнародні стандарти аудиту не встановлюють єдині форми робочих документів. Тому у аудиторській фірмі може бути розроблені свої типові форми робочих документів та встановлена система базових показників і порядок визначення рівней суттєвості згідно зі сферою застосування. Вони мають бути затверджені рішенням керівництва, застосовуватись постійно, змінюватись при важливих підставах. Такий документ може бути оформлений у вигляді внутрішньофірмового стандарту. Кожна фірма розробляє свою політику і на практиці для кожного клієнта вона буде визначатись з урахуванням обсягу та специфіки його діяльності та залежати від досвіду та кваліфікації аудитора.

Документальне оформлення аудиторської перевірки складається з двох видів документації - робочої та підсумкової.

Завдання аудитора - вести документацію зі справ, що стосуються прийнятих рішень за результатами здійсненої аудиторської перевірки, яка буде покладена в основу аудиторського висновку.

До робочої документації включається інформація, яка на погляд аудитора є важливою для того, щоб правильно виконати аудиторську перевірку і яка має підтвердити висновки та пропозиції в аудиторському висновку. Робоча аудиторська документація може бути оформлена у вигляді стандартних форм і таблиць на папері або зафіксована на електронних носіях інформації або на відеоплівці. Під час планування та проведення аудиту робоча документація допомагає краще здійснювати аудиторську перевірку та контроль за процесом її здійснення. У робочій документації реєструються результати аудиторських експертиз, виконаних для підтвердження прийнятих аудиторських рішень.

Підсумкова документація складається з аудиторського висновку та документації, яка передається замовникові перевірки. Аудиторський висновок є обов'язковим компонентом підсумкової документації.

Робочі документи виконують такі функції:

· обґрунтовують твердження в аудиторському висновку та свідчать про відповідність зроблених процедур аудиту затвердженим нормативам;

· полегшують процес управління та контролю за якістю проведення аудиту;

· сприяють виробленню методологічного підходу до процесу аудиторської перевірки;

· допомагають у роботі аудитора.

Робочі документи покликані відображати інформацію з питань, що підлягають перевірці:

· методики проведеного аудиту;

· проведених під час перевірки тестів;

· зроблених аудитором висновків та прийнятих рішень і рекомендацій.

Зміст робочих документів розкриває професійні міркування аудитора, оскільки немає можливості та необхідності документування кожного обстеження чи спостереження.

Визначаючи майбутній зміст документації, аудитору доцільно взяти за орієнтир ту обставину, що робочими документами користуватиметься, наприклад, інший аудитор із незначним досвідом аудиторської діяльності.

Переглянувши цю робочу документацію, інший аудитор мав би зрозуміти сутність проведеної перевірки і зміст прийнятих рішень щодо її результатів без визначення окремих деталей процедур перевірки. Окремі деталі процедур перевірки інший аудитор може зрозуміти тільки тоді, коли він обговорить їх з аудитором, котрий підготував робочу документацію.

Перед аудитором стоїть завдання: робочі документи необхідно грамотно, професійно оформляти. Причому оформлення документів слід здійснювати так, щоб забезпечити зрозумілість змісту, його доступність.

Конкретні форми робочих документів аудитори (аудиторські фірми) визначають з урахуванням специфіки окремих питань аудиту. Оскільки використання стандартних форм робочих документів (наприклад, стандартних бланків) позитивно впливає на ефективність і якість аудиторської роботи, то необхідно впроваджувати в аудиторських фірмах єдину форму ведення робочої документації.

Доцільно використовувати матеріали робочих документів, підготовлені клієнтом, що прискорює процес оформлення робочих документів.

Ці матеріали мають відповідати дійсному стану справ. Бажано до початку перевірки звернутися до клієнта з проханням підготувати необхідні матеріали для використання їх як аудиторську документацію.

З огляду на це, робочі документи слід поділити на:

· постійні: клієнта постійно перевірятиме аудитор, робочі документи мають містити інформацію, що стосується, насамперед, перевірки окремих питань, що виникають із року в рік (копії статутних та реєстраційних документів);

· поточні, тобто такі, які містять інформацію, що стосується, насамперед, аудиторської перевірки поточних періодів фінансово-господарської діяльності клієнта (каса, банк, реалізація та ін.).

При оформленні робочої документації слід дотримуватися таких вимог:

· на першій сторінці кожного робочого документа вказуються назва аудиторської фірми, назва підприємства, період перевірки та дата перевірки документації клієнта;

· кожному робочому документу дається назва, наприклад: "Аудит основних засобів", "Аудит порядку і проведення інвентаризації";

· для прискорення пошуку необхідної робочої документації кожному документові присвоюється код (шифр).

· на кожному документі проставляється прізвище аудитора, який фактично підготував його.

Робочі документи включають:

· інформацію про юридичну та інформаційну структуру підприємства;

· необхідні витяги або копії юридичних документів, угод і протоколів;

· інформацію про галузь діяльності підприємства та нормативну документацію, яка регулює діяльність підприємства;

· документацію про вивчення та оцінку систем обліку та внутрішнього контролю підприємства;

· документацію про порядок планування аудиту;

· аналіз важливих показників та тенденцій;

· документацію, яка відображає час проведення аудиторських операцій та отриманий результат за кожною з них;

· список фахівців, які виконували аудиторські процедури, та час їхньої роботи;

· висновки сторонніх аудиторів або експертів, яких залучали до перевірки окремих питань діяльності підприємства;

· листування з клієнтом з окремих питань або нотатки про проведені бесіди та обговорення;

· копії листів, надісланих (чи отриманих) до третіх осіб, які мають відношення до перевірки;

· копії фінансових звітів клієнта;

· опис змісту відповідей аудитора на запитання клієнта;

· висновки, зроблені аудитором щодо різних аспектів перевірки.

Необхідно забезпечити достатній рівень розкриття та деталізації процедур аудиту в робочих документах із тим, щоб:

· забезпечити можливість контролю будь-яким аудитором процесу проведення аудиторської перевірки поточного року;

· підтверджувати відповідність проведеної перевірки прийнятим аудиторським нормативам;

· забезпечувати ефективну допомогу будь-яким аудиторам у плануванні та проведенні наступних перевірок підприємства;

· служити аудитору довідковим матеріалом, щоб у разі необхідності він міг надати будь-кому пояснення щодо змісту проведеної перевірки.

4. Формування остаточного аудиторського файлу. Зміни в аудиторській документації

Аудитор повинен своєчасно завершити формування остаточного аудиторського файлу після дати аудиторського висновку.

МСКЯ 1 вимагає від фірм установлювати політику та процедури своєчасного завершення формування аудиторських файлів. Як вказує МСКЯ 1, 60 днів після дати аудиторського висновку є, як правило, достатнім строком для завершення формування остаточного аудиторського файлу.

Завершення формування остаточного аудиторського файлу після дати аудиторського висновку – це адміністративний процес, що не вимагає виконання нових аудиторських процедур або складання нових висновків.

Після дати аудиторського висновку аудитор повинен своєчасно завершити формування остаточного аудиторського файлу. По суті це адміністративний процес, що не вимагає виконання нових аудиторських процедур, але можна робити зміни в аудиторській документації. Прикладами таких змін може бути:

· вилучення або викидання застарілої документації;

· сортування, упорядкування робочих документів та внесення перехресних посилань;

· заповнення контрольних листів завершення, що стосуються процесу формування остаточного аудиторського файлу;

· документування аудиторських доказів, отриманих аудитором, обговорених та узгоджених з відповідними членами аудиторської групи до дати аудиторського висновку.

МСКЯ 1 вимагає від фірм установлювати політику та процедури зберігання документації з завдань. Як вказує МСКЯ 1, період зберігання завдань з аудиту становить не менш п’яти років від дати аудиторського висновку або дати аудиторського висновку групи, якщо вона пізніша.

Якщо аудитор вважає за необхідне модифікувати існуючу аудиторську документацію або додати нову аудиторську документацію після завершення формування остаточного аудиторського файлу, він повинен, незалежно від характеру модифікацій або доповнень, документувати:

· коли й ким вони були зроблені та (якщо застосовне) оглянуті;

· конкретні причини таких дій;

· їх вплив, якщо він є, на висновки аудитора.

Якщо після дати аудиторського висновку виникають виняткові обставини, що вимагають від аудитора виконання нових або додаткових аудиторських процедур або приводять до того, що аудитор доходить нових висновків, аудитор повинен документувати:

· обставини, що виникли;

· виконані нові або додаткові аудиторські процедури, отримані аудиторські докази та нові висновки;

· коли й ким були зроблені та (якщо це необхідно) оглянуті остаточні зміни.

4. Конфіденційність та володіння робочими документами, порядок їх зберігання

Робочі документи є власністю аудитора, хоча на розсуд аудитора частина чи витяги з робочих документів можуть надаватися суб’єктові господарювання. При цьому, аудитор забезпечує конфіденційність і збереження робочих документів протягом періоду, достатнього для задоволення потреб суб’єкта, а також щоб задовольнити правові та професійні вимоги зберігання таких документів. Аудиторська документація з конкретного завдання з аудиту збирається в аудиторській файл.

Робочі документи повині складатися й систематизуватися так, щоб вони відповідали обставинам і потребам аудитора в кожній конкретній аудиторській перевірці. Використання стандартизованих робочих документів (наприклад, зразків листів, контрольних переліків, ін.) збільшує ефективність їх підготовки, а також полегшує делегування роботи і є засобом контролю якості.

Усні пояснення аудитора самі по собі не є достатнім підтвердженням роботи, виконаної аудитором, чи висновків, до яких він дійшов, хоча їх можна використовувати для пояснення або уточнення інформації, що міститься в аудиторській документації. Всі зібрані докази повинні бути відображені в робочих документах аудитора. Згідно з міжнародними стандартами робочі документи - це записи, зроблені аудитором щодо планування робіт, часу та обсягу здійснюваних аудиторських процедур, результатів таких процедур, а також висновки, зроблені на підставі отриманих доказів. Робочі документи можуть бути у формі даних, що зберігаються на папері, плівці, електронних та інших носіях інформації.

Після закінчення аудиту робочі документи залишаються в аудитора. На підставі робочих матеріалів аудитор може складати різні довідки, таблиці, розрахунки. Але його право власності на ці матеріали обмежується етичними нормами та зобов'язанням конфіденційності перед клієнтом. Робочі документи аудитора не можуть використовуватись як частина фінансової документації клієнта або як її заміна. Робочі документи не можна вимагати або вилучати в аудитора, за винятком випадку, коли органами міліції на аудиторську фірму заведено кримінальну справу.

Разом з тим, після завершення формування остаточного аудиторського файлу, аудиторові не слід вилучати або викидати аудиторську документацію до кінця періоду зберігання.

Аудитор повинен організувати надійне зберігання робочих документів, щоб забезпечити конфіденційність. МСКЯ 1 вимагає від фірм установлювати політику та процедури зберігання документації з завдань, період зберігання яких становить не менш п’яти років від дати аудиторського висновку або дати висновку аудитора групи, якщо вона пізніша. Це необхідно перш за все для застосування фірмою процедури по наданню можливості доступу уповноваженим зовнішнім сторонам та перевірки ними документації з конкретного завдання для контролю якості або інших цілей.

6.Концептуальний підхід до розробки внутрішніх стандартів аудиторської фірми

Визначальним фактором потенційного фінансового успіху будь-якої аудиторської фірми є якість аудиторських послуг.

Достатньо складно визначити, що таке якість у цілому. Процес формування та розвитку якості стає для вітчизняного аудиту об’єктом управління.

Рівень якості роботи аудиторської фірми визначається такими важливими властивостями, як:

- висока кваліфікація виконавців інтелектуальних послуг

- наявність внутрішніх стандартів фірми та професійно розроблених сучасних методик аудиту і системи інформаційно-правового забезпечення

- дотриманні аудиторами професійних етичних правил

Актуалізація внутріфірмових стандартів визначається інтеграцією теорії і практики аудиту, а це, у свою чергу, дозволить зміцнити суспільний престиж професії в цілому і імідж власної кампанії зокрема.

Для формування пакету своїх внутріфірмових стандартів необхідно керуватися загальними принципами їх підготовки та складання.

Принципи уявляю собі концептуально основу, фундамент для розробки і оцінки внутрішніх стандартів. Концептуальна основа має важливе значення для їх кращого розуміння та практичного використання.

:

Мета стандартів складається із уніфікації принципів і власних підходів аудиторських фірм до розробки внутрішніх стандартів, а також вимог до порядку й організації внутрішнього контролю за їхнім застосуванням.

Внутрішні стандарти фірми мають вирішувати такі ж самі завдання, що і міжнародні стандарти аудиту, але в масштабі аудиторської фірми, а саме:

- визначати єдині принципи підготовки і рекомендації зі структури побудови внутріфірмових стандартів аудита

- встановлювати мінімальні обов'язкові вимоги до аудиторських фірм при розробці внутрішніх стандартів

- описувати порядок здійснення внутріфірмового контролю за дотриманням співробітниками аудиторських фірм вимог внутрішніх стандартів

Призначення внутріфірмових стандартів аудита

Внутрішні стандарти – це документи, що деталізують і регламентують єдині вимоги до здійснення і оформлення аудита.

Внутрішні стандарти призначені для підвищення ефективності практичної роботи аудиторської фірми, вірогідності результатів перевірки і її адекватності прийнятим в Україні міжнародним стандартам аудита.

Виходячи з загальновизнаних принципів аудита, аудиторська фірма повинна сформувати пакет внутрішніх стандартів, якій відображає її власний підхід до проведених перевірок та складанню висновків. Тобто внутріфірмові стандарти повинні містити конкретні рекомендації щодо чіткого порядку своїх дій по виконанню аудиторських послуг.

Крім цього, внутріфірмові стандарти забезпечують додаткову базу для врегулювання конфліктів між співробітниками й адміністрацією аудиторської фірми, між аудиторською фірмою і фіскальними органами, між аудиторською фірмою і суб'єктом перевірки.

Пріоритетне значення внутріфірмових стандартів очевидно, тому що дозволяє аудиторським фірмам:

1. повніше дотримувати вимог МСА

2. забезпечити високу якість роботи і сприяти зниженню аудиторського ризику

3. зробити технологію й організацію проведення перевірок більш раціональнішою, і забезпечити додатковий контроль за роботою асистентів

4. зменшити трудомісткість аудиторських робіт з перевірки окремих ділянок(за допомогою робочих таблиць, тестів, анкет і інших технічних документів)

5. деталізувати професійне поведінку аудитора відповідно до етичних норм

Розробка і підготовка внутріфірмових стандартів має ґрунтуватися на слідуючих принципах:

- доцільність та необхідність – стандарти повинні мати практичну користь;

- послідовність і не протиріччя - кожний наступний внутрішній стандарт повинен опиратися на раніше прийняті і забезпечувати узгодженість та взаємозв’язок з іншими стандартами;

- логічна стійкість – забезпечення чіткості висловів, цільності і ясності викладення

- повнота і деталізація – повний обхват значущих питань стандарту та деталізація їх

- єдності термінології – стандарти повинні мати однакове трактування термінів у всіх документах

Таким чином, усі внутріфірмові стандарти повинні в сукупності представляти опис комплексного підходу аудиторської фірми до організації і технології проведення аудита.

На прикладі внутріфірмового стандарту аудита щодо методики перевірок окремих ділянок підприємства ми пропонуємо наступну його структуру:

1. Загальні положення

ü необхідність внутрішнього стандарту, його актуальність

ü основні терміни і поняття стандарту

ü практичне застосування стандарту(сфера)

ü предмет і об'єкт стандарту

2. Мета і задачі стандарту

3. Визначення основних принципів і методики перевірки

ü опис підходів до перевірки

ü опис нормативної бази, який керується аудитор при виконанні завдання з аудиту

ü опис предметної області дослідження (джерел інформації)

ü опис способів(прийомів) одержання доказів

ü опис послідовності дій аудитора (перелік аудиторських процедур)

4. Додатки (окремі робочі документи, анкети, тести, відомості, таблиці, комп'ютерні програми тощо)

Реквізити внутрішніх стандартів можуть складатися з:

· номер стандарту порядковий або серійний код даного стандарту

· дата впровадження в дію стандарту

· назва стандарту – стисле і чітке викладання того, що регламентує стандарт

· дати і зазначення особи, що утвердила стандарт

· практичне застосування стандарту

· посилання на правила, які раніше прийняті нормативні документами та зв'язані з даним стандартом

Форма і зміст внутрішніх стандартів аудиторської фірми

В кожній аудиторській фірмі повинні бути внутрішні стандарти аудиту та загальний пакет внутрішніх стандартів може включати наступні об’єкти:

Порядок організації внутріфірмового контролю за виконанням вимог внутріфірмових стандартів

Внутрішні стандарти в обов'язковому порядку затверджуються наказом керівника аудиторської фірми (крім випадків, передбачених установчими документами).Застосування внутрішніх стандартів, регламентуючих внутріфірмовий контроль якості аудита, повинно входити у функціональні обов'язки аудитора, які необхідно передбачити трудовими відносинами усередині самої аудиторської фірми.

Контроль за виконанням вимог внутріфірмових стандартів повинен бути організований на всіх рівнях керування аудиторськими перевірками, починаючи з керівників груп (керівників перевірок) і закінчуючи керівниками аудиторської фірми, уповноваженими підписувати аудиторський висновок.Аудиторською фірмою для виконання контрольних функцій у ході проведення перевірок може бути створена служба контролю якості проведення аудита. Аудиторська фірма має право укладати зі своїми співробітниками угоду, що зобов'язує працівників фірми не розголошувати зміст внутрішніх стандартів і не використовувати їх поза діяльності даної аудиторської фірми. Процеси гармонізації у сфері професійного обліку і аудиту в Україні дають можливість орієнтуватися на все краще, що є у власній позитивній практиці аудиторської фірми і в подальшому формалізувати свій фірмовий стиль роботи та удосконалювати міжнародні стандарти аудиту.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: