Джерело фінансування капітальних вкладень в умовах сучасного бухгалтерського обліку не відображається.

При продажі об'єктів ОЗ перевищення ціни продажу над собівартістю (залишковою вартістю) утворить прибуток від іншої звичайної діяльності, перевищення собівартості над ціною продажу – збиток.

Порядок формування облікової інформації необхідної для аудиту малоцінних необоротних матеріальних активів

МНМА – предмети, термін експлуатації яких більш 12 місяців, але при цьому вони не враховуються в складі основних коштів. До таких предметів зокрема відносяться спеціальні інструменти і спеціальні пристосування. Облік малоцінних необоротних матеріальних активів (МНА) регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні кошти".

Критерієм для віднесення предметів до МНМА (а не до основних коштів) є вартісна межа. Згідно п.5.2 П(С)БО 7 підприємства можуть установлювати вартісні ознаки предметів, що відносяться до МНМА.

Зміна вартісної границі, як убік збільшення, так і зменшення, є зміною облікової політики і можливо тільки з наступного звітного року.

Згідно п.7 П(С)БО 7 МНМА, як і об'єкти основних засобів, зараховуються на баланс за первісною вартістю. Первісна вартість включає:

· ціну придбання без ПДВ (за винятком придбання МНМА неплатниками ПДВ чи придбання МНМА невиробничого призначення);

· суми ввізного мита;

· витрати на установку, монтаж, налагодження;

· витрати по страхуванню ризиків доставки;

· при безоплатному одержанні – справедливу вартість на дату одержання;

· при одержанні в статутний фонд – погоджену засновниками справедливу вартість.

Амортизація МНМА відрізняється від амортизації основних коштів. Для нарахування амортизації МНМА крім методів, передбачених для ОЗ, встановлені ще два методи (п.27 ПСБО 7):

· 50% вартості, що амортизується, в першому місяці використання об'єкта й інші 50% у місяці вибуття, тобто списання з балансу;

· 100% вартості, що амортизується, в першому місяці використання об'єкта.

Обраний метод теж варто відобразити в наказі про облікову політику.

Планом рахунків для обліку малоцінних необоротних активів призначений субрахунок 112 "Малоцінні необоротні матеріальні активи". При передачі в експлуатацію МНА не списуються з балансу (на відміну від малоцінних предметів, що враховуються а складі запасів на рахунку 22). Амортизація нараховується одним з методів, установленим підприємством. Нарахована амортизація відображається по кредиту субрахунку 132 "Знос інших необоротних матеріальних активів" з віднесенням суми до складу відповідних витрат. Списання МНА в експлуатації провадиться за рахунок нарахованої амортизації.

У випадку передачі об'єктів МНМА безоплатно їхня вартість включається до складу інших витрат і відноситься:

· у випадку застосування рахунків класу 9 - у Дт 976 "Списання необоротних активів";

· у випадку застосування рахунків класу 8 - у Дт 85 "Інші витрати".

У випадку продажу МНА, що не введені в експлуатацію, їхня вартість теж включається до складу інших витрат і відноситься:

· у випадку застосування рахунків класу 9 - у Дт 972 "Собівартість реалізованих необоротних активів";

· у випадку застосування рахунків класу 8 - у Дт 85 "Інші витрати".

Доходи від продажу малоцінних необоротних матеріальних активів відображаються по Кт 742 "Доход від реалізації необоротних активів".

Окремі типові форми для обліку руху МНМА не затверджені. Отже, можна застосовувати форми, призначені як для обліку основних коштів, так і малоцінних предметів.

Порядок формування облікової інформації необхідної для аудиту нематеріальних активів

Нематеріальний актив - немонетарний актив, що не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відособлений від підприємства) і знаходиться на підприємстві з метою використання протягом періоду більш одного року для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

Придбаний чи отриманий нематеріальний актив (НМА) відображається на балансі, якщо його вартість може бути достовірно визначена і якщо існує імовірність одержання майбутніх економічних вигод у зв'язку з його використанням.

Не визнаються нематеріальним активом:

· витрати на дослідження, що провадяться підприємством уперше з метою одержання і розуміння нових наукових і технічних знань;

· витрати на підготовку і перепідготовку кадрів;

· витрати на рекламу і на просування продукції на ринку;

· витрати на створення, реорганізацію і переміщення підприємства чи його частини;

· витрати на підвищення ділової репутації підприємства (гудвіл), вартість видань.

Оцінка нематеріальних активів:НМА зараховуються на баланс підприємства по первісній вартості. Склад первісної вартості залежить від способу одержання і не містить суттєвих відмінностей від первісної вартості основних засобів.

Первісна вартість збільшується на вартість витрат, зв'язаних з підвищенням можливостей і терміну використання активу, якщо це буде сприяти збільшенню економічних вигод.

Витрати, здійснювані для підтримки об'єкта в робочому стані, включаються у витрати звітного періоду, тобто не збільшують первісну вартість активу. До таких витрат можна віднести, наприклад, оплату послуг по коригуванню програмного забезпечення при зміні законодавства.

Амортизація: Нарахування амортизації НМА здійснюється протягом терміну корисного використання, але не більш 20 років.Підприємство самостійне обирає метод амортизації. Можуть застосовуватися методи, встановлені ПБУ 7 "Основні засоби". Найбільш розповсюдженим на практиці є прямолінійний метод, при якому річна сума амортизації визначається розподілом вартості, що амортизується на очікуваний період часу використання активу.Вартість, що амортизується - первісна вартість за винятком ліквідаційної вартості. При розрахунку амортизації НМА ліквідаційна вартість НМА прирівнюється до нуля, крім випадків:

· якщо існує безвідмовне зобов'язання іншої особи щодо придбання цього об'єкта наприкінці терміну його корисного використання;

· якщо ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі існуючого активного ринку й очікується, що такий ринок буде існувати наприкінці терміну корисного використання цього об'єкта.

Термін корисного використання активу встановлюється підприємством самостійно. При цьому варто враховувати:

· терміни корисного використання подібних активів;

· моральний знос, що передбачається;

· правові чи інші подібні обмеження щодо термінів його використання й інші фактори.

Термін корисного використання НМА можна встановлювати на кожен об'єкт і відображати в окремому розпорядницькому документі.

Амортизація нараховується щомісяця. Нарахування амортизації в бухгалтерському обліку починається з місяця, наступним за місяцем, у якому НМА став придатним для корисного використання і припиняється з місяця, наступним за місяцем його вибуття.

Переоцінка нематеріальних активів: Підприємство має право здійснювати переоцінку по справедливій вартості на дату балансу (тобто на 31 грудня) тих нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок. При переоцінці одного об'єкта варто переоцінювати всі об'єкти групи, до якої відноситься цей нематеріальний актив, (крім тих, щодо яких не існує активний ринок). Активний ринок – ринок, якому притаманні наступні умови:

· предмети, що продаються і купуються на цьому ринку, є однорідними;

· у будь-який час можна знайти зацікавлених продавців і покупців;

· інформація про ринкові ціни є загальнодоступною.

Якщо об'єкти НМА переоцінені, то надалі вони підлягають щорічній переоцінці.

Вибуття нематеріальних активів:Нематеріальний актив списується з балансу при вибутті, внаслідок продажу, безоплатної передачі чи неможливості одержання надалі економічних вигод від його використання.Перевищення доходів від вибуття НМА над їхньою залишковою вартістю враховується в складі фінансових результатів від іншої звичайної діяльності.

Бухгалтерський облік: Бухгалтерський облік НМА ведеться в розрізі об'єктів, що розподіляються на 7 класифікаційних груп. Планом рахунків бухгалтерського обліку для обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій визначений рахунок 12 "Нематеріальні активи", до якого відкриваються субрахунку відповідно до класифікації груп.

Знос НМА відображається на рахунку 13 "Знос (амортизація) необоротних активів" субрахунок 133 "Накопичена амортизація".

Витрати на чи придбання створення об'єктів НМА акумулюються на рахунку 15 "Капітальні інвестиції" субрахунок 154 "Придбання (створення) нематеріальних активів" і списуються на відповідні субрахунку рахунка 11 "Нематеріальні активи".

Доход від реалізації об'єктів НМА відображається на рахунку 74 "Інші доходи" субрахунок 742 "Доход від реалізації необоротних активів".

При списанні з балансу залишкова вартість об'єктів НМА враховується в складі інших витрат і відображається у випадку використання рахунків класу 8 - на рахунку 85 "Інші витрати".

Якщо використовуються рахунки класу 9, то списання відображається на відповідних субрахунках рахунка 97 "Інші витрати" у залежності від причини списання:

972 - "Собівартість реалізованих необоротних активів" - при продажі;

976 - "Списання необоротних активів" - при вибутті, безкоштовній передачі, внеску в статутний фонд і т.д.

Порядок формування облікової інформації необхідної для аудиту запасів

Облік запасів регулюється П(С)БО 9 "Запаси", у якому сформульоване визначення самого терміна: "Запаси – активи, які:

· утримуються для подальшого продажу в умовах звичайної господарської діяльності;

· знаходяться в процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

· утримуються для споживання при виробництві продукції, виконанні робіт і наданні послуг, а також керівництві підприємством".

Оцінка запасів.: Придбані, отримані чи вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Поняття первісної вартості значно змінилося і залежить від способу одержання.

Списання запасів.: Якщо для зарахування запасів визначений єдиний спосіб оцінки – по первісній вартості, то для вибуття П(С)БО 9 їх передбачено декілька. Під вибуттям варто мати на увазі наступні операції: використання у виробництві; використання для власних потреб; продаж; безоплатна передача; внесення внеску до статутного фонду інших підприємств; списання нестач; списання внаслідок відсутності можливості одержання вигоди (тобто неможливість продати або використовувати у виробництві).

Списання у випадку будь-якого вибуття здійснюється за одним з методів, що встановлені П(С)БО 9 "Запаси". До цих методів відносяться:

· ідентифікованої вартості. Це метод, при якому здійснюється облік у кількісно-сумовому виразі, кожна одиниця товару має свій номер (код) і списується по відповідній їй собівартості. Метод широко розповсюджений в оптовій торгівлі;

· середньозваженої собівартості. Суть методу полягає в тому, що списання однорідних запасів здійснюється за ціною, що визначається розрахунково методом середньозваженої;

· облік за цінами продажу. На підприємствах роздрібної торгівлі можна застосовувати кожний з методів, що описані вище. Але нарівні з цим для роздрібної торгівлі передбачений ще один варіант – облік за цінами продажу, відомий як метод розрахунку середньої націнки. Собівартість реалізації товарів визначається як різниця між роздрібною ціною і сумою націнки.

Документальне оформлення:Операції з запасами оформляються документами, типові форми яких затверджені наказом Міністерства статистики України і повинні застосовуватися без змін на всіх підприємствах.

Порядок формування облікової інформації необхідної для аудиту грошових коштів

Методичні рекомендації з підготовки аудиторського висновку по перевірці відкритих акціонерних товариств і підприємств – емітентів облігацій (крім комерційних банків) не містять вимог до перевірки готівкових коштів. Проте, слід зазначити, що відповідно до Вимог до аудиторського висновку, що подається в Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, висновок повинний містити підтвердження правильності класифікації та оцінки активів у бухгалтерському обліку відкритого акціонерного товариства.

Крім того, аудит коштів дуже актуальний при проведенні певних операційних перевірок. Якщо власник відділений від керівництва, то його цікавить не тільки і не стільки відповідність бухгалтерського обліку вимогам. Як показала практика, власника більше цікавить законність і обґрунтованість витрат безготівкових коштів; відсутність порушень у обігу готівки, які можуть стати причиною застосування штрафних санкцій. Нерідко саме аудитор виявляє факти шахрайства. Не маючи права кваліфікувати їх, аудитор зобов'язаний повідомити про виявлені порушення власникам і керівнику. Право прийняття рішень за результатами перевірки належить винятково керівнику і власникам.

Методика аудиту готівкових коштів будується по загальновстановлених принципах. Послідовність дій наступна:

· аудит внутрішнього контролю;

· розробка програми аудита на підставі даних аудиту внутрішнього контролю;

· здійснення обраних процедур з метою збору аудиторських доказів;

· формування висновків на підставі зібраних доказів.

При призначенні аудиторів на перевірку доцільно розподіляти завдання таким чином, щоб весь цикл операцій, пов'язаних з готівковим обігом, перевіряв один виконавець (при значній кількості первинних документів – одна група виконавців). До такого циклу операцій можна умовно віднести:

· касові операції;

· операції на поточних рахунках у банках;

· розрахунки з підзвітними особами.

При наявності операцій в іноземній валюті доцільно розділити процес аудита на два етапи: аудит операцій у національній валюті й аудит операцій в іноземній валюті.

Щодо визначення межі суттєвості при аудиті операцій з коштами висловлюються різні думки. У процесі проведення обов'язкового аудиту вона може бути визначена аналогічно межі, що застосована до аудиту інших активів; при операційній перевірці з метою дотримання законодавства про обіг готівки – у розмірі встановленого ліміту залишку в касі. Якщо операційний аудит замовлений власником в інших цілях, то межу суттєвості необхідно погодити з ним. Нерідко незначні порушення, що допускаються неодноразово, певним чином характеризують виконавців, але при цьому не роблять суттєвого впливу на достовірність звітності і фінансовий стан підприємства за підсумками діяльності.

Аудит внутрішнього контролю здійснюється за такими напрямками:

· розподіл функціональних обов'язків посадових осіб;

· забезпечення належних умов доставки і збереження готівкових коштів;

· наявність контролю з боку керівництва за рухом коштів (наявність віз керівництва на документах, що є ідставою для оплати);

· здійснення заходів, що попереджають порушення в грошовому обігу (суцільна нумерація банківських і касових документів; наявність пропусків чи порушень хронології в нумерації; проведення раптових ревізій каси і т. і.)

При суцільній перевірці складається перелік виявлених порушень. Такий перелік може складатися виконавцем у вільній формі, але доцільно розробити єдину форму для всіх розділів перевірки. Одноманітні робочі документи значно зручніші на завершальному етапі аудиту, тобто при систематизації виявлених недоліків.

При вибірковій перевірці заповнюється відповідний тест, прикладений до Програми. Тести найчастіше складаються двох типів: тести відповідності та тести наявності. Тести контролю для аудиту операцій на рахунках у банках складаються аналогічно, хоча мають певні особливості.

У процесі операційної перевірки перелік питань у програмі може бути значно розширений. Для перевірки деяких аспектів іноді включаються такі задачі:

· перевірка відповідності одержувачів коштів, що зазначені у видаткових касових документах, зі списком співробітників підприємства;

· перевірка відповідності одержувачів коштів, що зазначені у видаткових банківських документах і в аналітичних регістрах обліку розрахунків з дебіторами (кредиторами);

· перевірка відповідності призначення платежу у видаткових банківських виписках з фактично отриманими активами чи послугами і т. і.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: