ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
У таких випадках вибіркові перевірки не завжди ефективні, доцільно здійснити суцільні дослідження.При здійсненні підприємством операцій в іноземній валюті аудитором складаються додаткові розділи в анкетах внутрішнього контролю та у робочому плані і відповідні тести вибіркового контролю. Основною відмінністю аудита операцій в іноземній валюті є аудит розрахунку і відображення в обліку курсових різниць. При аудиті курсових різниць найбільш прийнятною процедурою є перерахунок. Дослідженню підлягають наступні документи та операції: нормативні документи, що регулюють обіг готівки і касову дисципліну, а також рух грошових коштів на рахунках в банку; організація роботи грошовими коштами на підприємствах; ліміт залишку каси; документальне оформлення; ведення касової книги; бухгалтерський облік
Порядок формування облікової інформації необхідної для аудиту дебіторської заборгованості Мета аудиту дебіторської заборгованості полягає в одержані аудиторських доказів, що підтверджують суми дебіторської заборгованості. Найбільшу увагу, як правило, приділяють дебіторській заборгованості покупців. Запити на підтвердження заборгованості. Необхідна процедура для звірки наявності заборгованості, що відображена у звітності – підтвердження сальдо дебіторів. Існує два типи запитів: · позитивний – дебітору пропонується дати відповідь незалежно від того, чи вірна інформація, яку необхідно підтвердити; · негативний –дебітору пропонується дати відповідь тільки у разі, якщо інформація невірна. На практиці більш поширені позитивні запити. Негативні запити надсилаються у наступних випадках: · ризик суттєвого перекручення інформації дуже малий; · у звітності велика кількість малих сальдо; · існують причини вважати, що всі особи наділять запитам достатню увагу. Запити можуть мати вигляд листа, або стандартної форми, яка затверджена аудиторською фірмою. Запити можуть складатися на кінець року, або на іншу дату. До відправлення запитів необхідно виконати попередні аудиторські процедури: · відібрати суми до підтвердження · підготувати документ для контролю за запитами; · підготувати запити та зробити їх копії; · ознайомити представника підприємства із складеними запитами. Запити повинні надсилати співробітники аудиторської фірми. Відповіді на запити мають бути надіслані на адресу аудиторської фірми. Надсилання запитів доцільно здійснювати заздалегідь, тому що термін одержання відповідей може перевищувати термін проведення перевірки. Тому звірення заборгованості методом запитів можна здійснювати на проміжну дату (а не на дату звітності). Це, безумовно, має сенс тільки за умов, що обслуговування підприємства має постійний характер. Після надіслання запитів треба обробити результати звіряння. Тести відсікання.: Аудитор підтверджує не тільки реальність заборгованості, але також своєчасність її відображення. Тому необхідно виконати тести відсікання. Вони полягають у перевірці операцій по відвантаженню у період перед датою балансу і після неї. Необхідно провести звірку дат, що зазначені у документах на відвантаження та у регістрах бухгалтерського обліку.
Резерв сумнівних боргів.: Аудит резерву сумнівних боргів полягає у перевірці: · доцільності обраного методу створення РСБ; · правильності розрахунку коефіцієнта сумнівності; · правильності відображення у бухгалтерському обліку погашення заборгованості, що була раніше віднесена до сумнівної. Сумнівний борг – поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги, відносно якої існує невпевненість її погашення боржником. Безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, відносно якої існує впевненість у її неповерненні або по якій закінчився термін позовної давності. Аудит заборгованостей в іноземних валютах. Всі операції, розрахунки по яких провадяться в іноземній валюті, перераховуються в еквівалент грошової одиниці України за курсом, що встановлює НБУ (офіційний курс НБУ). Особливістю обліку операцій в іноземній валюті, що викликає складності та помилки, є курсові різниці. Якщо здійснювались операції в іноземних валютах необхідно ретельно перевірити застосування валютних курсів та їх відповідність офіційному курсу НБУ. З метою бухгалтерського обліку терміни варто розуміти у значенні, визначеному П(с)БО 21. Валютний курс – установлений НБУ курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни. Курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах. До статей, по яких здійснюється перерахування в бухгалтерському обліку в зв'язку зі зміною курсу НБУ, відносяться тільки монетарні статті. Монетарні статті – статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи і зобов'язання, що будуть отримані чи оплачені у фіксованій (чи визначеної) сумі чи грошей їхніх еквівалентах. До них відносяться: кошти на рахунках і в касі; заборгованості за отримані товари, роботи, послуги; заборгованості за надані товари, роботи, послуги. Немонетарні статті – статті інші, ніж монетарні статті балансу. До них відносяться аванси отримані і перераховані. У бухгалтерському обліку операції в іноземній валюті відображаються шляхом перерахування суми в інвалюті за курсом на дату здійснення операції. На дату балансу: · монетарні статті відображаються за курсом на дату балансу; · немонетарні статті відображаються за курсом на дату операції (тобто на дату балансу не перераховуються). Визначення курсових різниць по монетарних статтях провадиться на дату здійснення розрахунків і на дату балансу.
Порядок формування облікової інформації для аудиту витрат та виробничої собівартості Метою операцій з обліку витрат є встановлення вірогідності даних первинних документів щодо визначення витрат, повноти та своєчасності відображення первинних даних в облікових реєстрах, відповідності методики обліку витрат чинним нормативним документам. У процесі вивчення операцій з обліку витрат з'ясовується: · облікова політика щодо обліку витрат; · підтвердження витрат відповідними первинними документами; · обґрунтованість відображення витрат згідно класифікації видів діяльності; · наявність окремого обліку витрат різних видів діяльності; · правильність розподілу операційних витрат на адміністративні, збутові та інші витрати операційної діяльності; · повнота розкриття інформації про витрати у Примітках до звітності. Вивчення зазначених питань здійснюється у такій послідовності: 1. Перевірка правильності визнання та класифікації витрат. 2. Перевірка правильності відображення адміністративних витрат. 3. Перевірка правильності відображення витрат на збут. 4. Перевірка правильності відображення інших операційних витрат. 5. Перевірка правильності відображення фінансових витрат. 6. Перевірка правильності відображення втрат від участі в капіталі. 7. Перевірка правильності відображення інших витрат. За наявності надзвичайних витрат необхідно перевірити наявність рішення компетентних органів про визнання надзвичайної події, стихійного лиха, техногенної катастрофи, аварії, тощо. Метою операцій з обліку виробничої собівартості є встановлення вірогідності даних первинних документів щодо визначення витрат, які включаються до виробничої собівартості, повноти та своєчасності відображення первинних даних в облікових реєстрах, відповідності методики розподілу загальновиробничих витрат чинним нормативним документам. У процесі вивчення операцій з обліку доходів здійснюється: · перевірка наявності і правильності оформлення первинних документів, що є підставою для записів по формуванню собівартості продукції (робіт, послуг) · перевірка правильності віднесення витрат до складу собівартості продукції (робіт, послуг). · оцінка стану синтетичного та аналітичного облік витрат на виробництві, що включаються до собівартості продукції, (робіт, послуг). · перевірка повноти, правильності та достовірності відображення операцій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) в обліку та звітності. · оцінка правильності формування собівартості продукції (робіт, послуг) по об'єктах калькулювання витрат. Вартість незавершеного виробництва, готової продукції та реалізованої продукції обліковується за виробничою собівартістю. До виробничої собівартості включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; нші прямі витрати; загальновиробничі витрати.Загальновиробничі витрати підрозділяються на постійні і перемінні. Якщо підприємство працює ритмічно (на встановлену потужність), то і перемінні і постійні витрати включаються у виробничу собівартість, тобто розподіляються на кожен об'єкт витрат. Якщо підприємство працює неритмічно (нижче встановленої потужності), то постійні витрати підрозділяються на розподілені і нерозподілені. Розподілені загальновиробничі витрати включаються у виробничу собівартість і враховуються в складі готової продукції. Нерозподілені витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції в період їхнього виникнення. У Додатку 1 до П(С)БО 16 «Витрати» приведений зразок розрахунку розподілу. Базою розподілу можуть бути: нормальна потужність (машино-години); відпрацьований час; заробітна плата; прямі витрати; планований обсяг виробництва і т.д.
2.Методика складання програми аудиту окремих складових активів підприємства
Програма аудиту необоротних активів повинна включати наступні питання :
З метою виконання Програми аудита співробітниками аудиторської фірми систематизується інформація, результати вивчення якої необхідно документувати в робочих документах довільної форми.
Методика складання програми аудиту запасів Мета аудиту запасів: · Встановлення достовірності первинних даних бухгалтерського обліку щодо фактичної наявності та руху виробничих запасів, напівфабрикатів, МШП, готової продукції, товарів. · Перевірка повноти та своєчасності відображення первинних даних по обліку запасів в зведених документах та облікових регістрах. · Перевірка правильності ведення обліку запасів відповідно до діючих законодавчих та нормативних актів, облікової політики господарюючого суб’єкта · Перевірка достовірності відображення залишку запасів у звітності господарюючого суб’єкта. Програма аудиту запасів має включати наступні питання:
З метою виконання Програми аудита співробітниками аудиторської фірми систематизується інформація, результати вивчення якої необхідно документувати в робочих документах довільної форми.
Методика складання програми аудиту грошових коштів Мета аудита безготівкових операцій: · Кошти маються в наявності і у володінні клієнта. · Залишок по рахунку коштів належним чином відбиває грошові надходження і виплати в зміну звітних періодів · Залишки коштів, представлені в бухгалтерському балансі підприємства, відповідним чином відбивають усі кошти на рахунках та в дорозі. · Залишки по рахунках коштів належним чином класифіковані у фінансовій звітності
Мета аудиту готівкових операцій § Кошти маються в наявності і у володінні клієнта. § Залишок по рахунку коштів належним чином відбиває грошові надходження і виплати в зміну звітних періодів. § Залишки коштів, представлені в бухгалтерському балансі компанії, відповідним чином відбивають усю готівку у власності клієнта. § Залишки по рахунках коштів належним чином класифіковані у фінансовій звітності
Програма аудиту грошових коштів повинна включати наступні питання:
Методика складання програми аудиту дебіторської заборгованості Мета аудиту дебіторської заборгованості (ДЗ): 1. Перевірка наявності і правильності оформлення первинних документів, що є підставою для записів по ДЗ. 2. Оцінка синтетичного та аналітичного обліку, правильності використання рахунків Плану рахунків. 3. Оцінка стану ДЗ за встановленими критеріями. 4. Перевірка правильності розрахунків по ДЗ (оплата коштами, векселями, застосування бартерних операцій, розрахунки іншими матеріальними цінностями). 5. Правильність оцінки ДЗ, розрахунок величини резерву сумнівних боргів. 6. Перевірка належної класифікації ДЗ і розкриття необхідної інформації в примітках до фінансової звітності. 7. Оцінка стану внутрішнього контролю ДЗ. 8. Упевненість в порівнянності показників фінансової бухгалтерської і не бухгалтерської звітності (звіт голови правління, директора компанії, фінансового огляду та ін.) відносно ДЗ. Програма аудиту дебіторської заборгованості повинна включати наступні питання:
З метою виконання Програми аудита співробітниками аудиторської фірми систематизується інформація, результати вивчення якої необхідно документувати в робочих документах довільної форми. Методика складання програми аудиту виробничої собівартості Мета аудиту виробничої собівартості: 1. Перевірка наявності і правильності оформлення первинних документів, що є підставою для записів по формуванню собівартості продукції (робіт, послуг) 2. Перевірка правильності віднесення витрат до складу собівартості продукції(робіт, послуг). 3. Оцінка стану синтетичного та аналітичного облік витрат на виробництві, що включаються до собівартості продукції,(робіт, послуг). 4. Перевірка повноти правильності та достовірності відображення операцій з формування собівартості продукції(робіт, послуг) в обліку та звітності. 5. Оцінка правильності формування собівартості продукції (робіт, послуг) по об'єктах калькулювання витрат. Програма аудиту виробничої собівартості повинна включати наступні питання:
4. Можливі порушення П(С)БО, які виявляються аудитором при дослідженні документів, операцій і записів, пов'язаних з обліком активів
Перелік можливих порушень: · П(С)БО 7 "Основні засоби", які виявляються аудиторами при дослідженні документів, операцій і записів:
· П(С)БО 8 "Нематеріальн6і активи", які виявляються аудиторами при дослідженні документів, операцій і записів:
· П(С)БО 9 "Запаси", які виявляються аудиторами при дослідженні документів, операцій і записів:
· П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість", які виявляються аудиторами при дослідженні документів, операцій і записів:
· П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції", які виявляються аудиторами при дослідженні документів, операцій і записів:
· П(С)БО 16 "Витрати", які виявляються аудиторами при дослідженні формування виробничої собівартості:
Тема 10.3. Аудит довгострокових та короткострокових зобов'язань підприємства" План 1. Порядок формування облікової інформації необхідної для аудиту кредиторської заборгованості. 2. Особливості порядку формування облікової інформації необхідної для аудиту кредитів і позик 3. Особливості порядку формування облікової інформації необхідної для аудиту зобов’язань за розрахунками з оплати праці. 4. Особливості порядку формування облікової інформації необхідної для аудиту розрахунків з підзвітними особами. 5. Методика складання програми аудиту окремих складових довгострокових та короткострокових зобов'язань підприємства. Література: Основна [2, 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13-19] Додаткова [20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29-31, 32, 33]
ВКАЗІВКИ ДО ЛЕКЦІЇ 1. Порядок формування облікової інформації необхідної для аудиту кредиторської заборгованості
Мета аудиту кредиторської заборгованості полягає у підтвердженні реальності та достовірності сум, що відображені у фінансовій звітності, а також у повноті відображення всіх зобов'язань. У процесі вивчення кредиторської заборгованості з'ясовується: · причини виникнення заборгованості, давність виникнення та реальність погашення у встановлений термін; · відповідність документального оформлення операцій вимогам нормативних актів; · правильність класифікації наявної заборгованості; · повнота відображення операцій, по яких виникають зобов'язання, у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності. Вивчення зазначених питань здійснюється у такій послідовності. Запити на підтвердження заборгованості. Аудит розрахунків з кредиторами доречно провести аналогічно аудиту дебіторської заборгованості, тобто методом надіслання запитів. Для цього необхідно виконати попередні аудиторські процедури: · відібрати суми до підтвердження; · підготувати документ для контролю за запитами; · підготувати запити та зробити їх копії; · ознайомити представника підприємства із складеними запитами. Підтвердження без запитів. У деяких випадках аудитор має право прийняти рішення про недоцільність надсилання підтверджень та застосувати альтернативні процедури з метою перевірки реальності кредиторської заборгованості. Причини прийняття такого рішення можуть бути різними. Наприклад, кредиторська заборгованість несуттєва для звітності, або аудитор впевнений, що застосування запитів не буде ефективним. Якщо для перевірки дебіторської заборгованості запити на підтвердження не використовуються, у робочих документах необхідно відобразити причини.
Тести відсікання. Аудитор підтверджує не тільки реальність заборгованості, але також своєчасність її відображення. Тому необхідно виконати тести відсікання. Вони полягають у перевірці операцій по одержанню запасів та послуг у період перед датою балансу і після неї. Необхідно провести звірку дат, що зазначені у документах на одержання та у регістрах бухгалтерського обліку. Аудит заборгованостей в іноземних валютах. Якщо здійснювались операції в іноземних валютах необхідно ретельно перевірити застосування валютних курсів та їх відповідність офіційному курсу НБУ. Всі операції, розрахунки по яких провадяться в іноземній валюті, перераховуються в еквівалент грошової одиниці України за курсом, що встановлює НБУ (офіційний курс НБУ). Особливістю обліку операцій в іноземній валюті, що викликає складності та помилки, є курсові різниці. У бухгалтерському обліку операції в іноземній валюті відображаються шляхом перерахування суми в інвалюті за курсом на дату здійснення операції. На дату балансу: · монетарні статті відображаються за курсом на дату балансу; · немонетарні статті відображаються за курсом на дату операції (тобто на дату балансу не перераховуються). Визначення курсових різниць по монетарних статтях провадиться на дату здійснення розрахунків і на дату балансу. У бухгалтерському обліку кредиторська заборгованість відображається на відповідних рахунках класу 5 та 6.
2. Особливості порядку формування облікової інформації необхідної для аудиту кредитів і позик
Предметом аудиту кредитів та позик є правові основи надання кредитів, їх використання та повернення. Мета аудиту кредитів та позик полягає в одержані аудиторських доказів, що підтверджують: · правильності їх класифікації; · цільового використання кредитів; · повноти та своєчасності погашення; · правильності нарахування суми процентів за кредит та періоду їх списання. Аудитор повинен перевірити наявність договорів кредитування на відповідність умов, що ними передбачені, діючому законодавству. Кредитний договір може бути укладений як шляхом складання одного документу, так і шляхом обміну листами, що підписані позичальником та кредитором. Угода про кредитування повинна містити суму кредиту, термін його надання, ставку за користування грошима у передбачений термін та у разі несвоєчасного погашення. У виняткових випадках банком здійснюється відстрочення погашення кредиту з підвищенням відсоткової ставки. Таке відстрочення має бути оформлене додатковою угодою, що є невід'ємною частиною кредитного договору. Окремим питанням є вивчення цільового використання кредиту. Необхідно перевірити, чи не використовувався кредит на покриття збитків господарської діяльності, або на формування та збільшення статутного фонду. Аудитор повинен також перевірити повноту, своєчасність погашення кредиту, правильність нарахування відсотків у відповідності з умовами кредитного договору. Якщо кредит надано в іноземній валюті додатково перевіряється правильність відображення операцій у національній валюті та розрахунку курсовою різниці. Класифікація кредитів. Кредити, які надаються банками, поділяються: 1. За строками користування: · короткострокові – до 1 року (на фінансування витрат виробництва та обігу); · середньострокові – до 3 років (на оплату обладнання, поточні витрати, капітальні вкладення); · довгострокові – понад 3 роки (на формування основних фондів, капітальних витрат на реконструкцію, модернізацію, тощо). 2. За забезпеченнями: · забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами); · гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи); · з іншим забезпеченням (порука, поліс страхової організації); · незабезпечені. 3. За методами надання: · у разовому порядку; · відповідно до відкритої кредитної лінії; · гарантовані (із заздалегідь обумовленою датою надання, із стягненням комісії за зобов'язання). 4. За строками погашення: · водночас; · у розстрочку; · довгостроково (за вимогою кредитора або за заявою позичальника); · з регресією платежів; · після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу). Кредити та позики у бухгалтерському обліку відображаються на наступних субрахунках класів 5 та 6. Нараховані відсотки відображаються за кредитом субрахунку 684 "Розрахунки за нарахованими відсотками" у кореспонденції з субрахунком 951 "Відсотки за кредит" рахунку 95 "Фінансові витрати".
3. Особливості порядку формування облікової інформації необхідної для аудиту зобов’язань за розрахунками з оплати праці.
Аудит розрахунків по оплаті труда містить не тільки операції з нарахування та виплати заробітної плати. Доречно до цього розділу включити: · аудит розрахунків з прибуткового податку; · аудит розрахунків за пенсійним та соціальним страхуванням; · аудит розрахунків за виконавчими листами тощо. Під час аудиту необхідно перевірити: · наявність колективної угоди, положення про оплату праці, затвердженого штатного розкладу, затверджених тарифів та розцінок; · наявність первинних документів з обліку робочого часу та оплати праці; · правильність нарахування заробітної плати за фактично відпрацьований час; · правильність застосування тарифів та розцінок; · правильність класифікації операцій з оплати праці, тобто віднесення на рахунки відповідних витрат; · правильність утримання із заробітної плати прибуткового податку та внесків на обов'язкове пенсійне та соціальне страхування; · правильність відрахувань обов'язкових платежів за рахунок підприємства та віднесення на відповідні рахунки витрат; · повноту та своєчасність перерахування утриманих та нарахованих податків та зборів; · своєчасність виплати заробітної плати; · правильність нарахування допомоги за період непрацездатності; · правильність нарахування заробітної плати за період відпустки; · правильність виплати заробітної плати; · відповідність даних, що відображені у фінансовій звітності, реальному становищу розрахунків з оплати праці.
Бухгалтерський облік Облік розрахунків по оплаті праці здійснюється на балансовому рахунку 66 "Розрахунки по оплаті праці". Рахунок 66 має два субрахунки:661 "Нарахована заробітна плата";662 "Депонована заробітна плата". По кредиту рахунка 661 відображаються нараховані суми. По дебету рахунка 661 відображаються суми, утримані з усіх видів оплати праці і виплата заробітної плати. Залишок по кредиту рахунка 661 відображає суму невиплаченої працівникам заробітної плати. Документальне забезпечення Аналітичний облік розрахунків із працівниками ведеться в розрахункових і розрахунково-платіжних відомостях. Нараховані суми відображаються, крім того, в особових рахунках установленої форми. Типові форми документів з обліку особового складу, використання робочого часу, оплати праці затверджені наказами Мінстату України від 19.10.1995 № 253, від 27.10.1995 № 277, від 26.12.1995 № 343, від 22.05.1996 № 144, від 31.01.1996 № 28.
Облік обов'язкових зборів на соціальні заходи здійснюється на рахунку 65 "Розрахунки по страхуванню" на відповідних субрахунках:651 "По пенсійному забезпеченню";652 "По соціальному страхуванню";653 "По страхуванню на випадок безробіття";656 "По страхуванню від нещасного випадку на виробництві". По кредиту відображається нарахування зборів, по дебету – перерахування їх одержувачу і нарахування допомоги за рахунок коштів соціального страхування. Нарахування зборів відображається на відповідних субрахунках рахунка 82 "Відрахування на соціальні заходи":821 "Відрахування на пенсійне забезпечення";822 "Відрахування на соціальне страхування";823 "Відрахування на випадок безробіття";824 "Відрахування на соціальне страхування від нещасного випадку".
4.Особливості порядку формування облікової інформації необхідної для аудиту розрахунків з підзвітними особами
Видача готівки під звіт провадиться з кас підприємства на відрядження та на інші виробничі (господарські) витрати. Оскільки вимоги до витрат на різні цілі має певні відмінності, розглядати їх треба окремо. Господарські витрати. Звіт про витрачені суми повинний бути представлений у бухгалтерію не пізніше наступного робочого дня після видачі грошей під звіт. До авансового звіту повинні бути прикладені документи, що підтверджують фактичні витрати. Такими документами є чеки РРО, товарні чеки, квитанції до прибуткового ордера. Приватні нотаріуси, приватні підприємці – платники єдиного і фіксованого податку здійснюють розрахунки без РРО, але це не звільняє їх від видачі документа, що підтверджує одержання грошей від покупця. Типова форма такого документа законодавчо не встановлена, отже, може бути будь-який, але сам документ повинний містити необхідні реквізити: найменування об'єкта торгівлі (якщо він є), прізвище приватного підприємця і його ідентифікаційний код, відомості про придбаний товар чи послуги (найменування, ціна, кількість), сума платежу і дата його одержання. Окремо повинна бути виділена сума ПДВ, якщо продавець є платником ПДВ, чи зазначено "без ПДВ". Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для нарахування податкового кредиту з ПДВ без отримання податкової накладної також є касові чеки, що містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номеру, але без визначення податкового номеру постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200,00 грн. в день (без урахування ПДВ). Сума податку, виділена в чеку РРО чи іншому платіжному документі, включається до складу податкового кредиту, якщо оплачені витрати відносяться до складу валових витрат. Згідно Постанови Правління НБУ від 09.02.2005 р. № 32 встановлена гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємством) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами, яка складає 10000,00 грн.
Витрати на відрядження. Усі питання, пов'язані з оформленням відряджень і їхньою оплатою, регулюються Інструкцією про службові відрядження в межах України і за рубіж (Наказ МФУ від 13.03.98 № 59). Службовим відрядженням вважається поїздка працівників за розпорядженням керівника підприємства на певний термін в інший населений пункт для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Підприємство, що відряджає працівника, повинно здійснити реєстрацію в спеціальному журналі за формою відповідно до додатка 1 до названої Інструкції. Днем вибуття у відрядження вважається день відправлення транспортного засобу з місця постійної роботи, а днем прибуття з відрядження – день прибуття транспортного засобу в місце постійної роботи відрядженої особи. При відправленні транспортного засобу до 24 годин включно днем вибуття у відрядження вважаються поточна доба, а з 0 годин і пізніше – наступна доба. Відрядження оформляється наказом (розпорядженням) із указівкою: пункту призначення, назви підприємства, куди відряджений працівник, терміну і цілей відрядження. Термін відрядження не може перевищувати 30 календарних днів. Термін відрядження працівників, що спрямовуються для виконання в межах України монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, не повинен перевищувати терміну будівництва об'єктів. Фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками у посвідченні про відрядження. Форма його затверджена центральним податковим органом. До від'їзду у відрядження працівнику видається аванс. Авансовий звіт про ці кошти повинний бути представлений протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження У цей же термін повинна бути повернута в касу невитрачена сума. У випадку несвоєчасного повернення фінансові санкції застосовуються відповідно до діючого законодавства. До авансового звіту додаються посвідчення про відрядження та оригінали документів, що підтверджують витрати на проїзд і проживання. Витрати, не підтверджені документами, не відшкодовуються. У випадку відрядження за кордон на службовому автомобілі витрати на ПММ відшкодовуються відповідно до діючого нормами за кілометр пробігу і затвердженим маршрутом. Відшкодовуються також інші витрати, зв'язані з техобслуговуванням, паркуванням і стоянкою службового автомобіля. Якщо працівник одержав аванс на відрядження за кордон і не виїхав, то він повинний протягом 3 робочих днів із дня скасування відрядження повернути в касу отримані кошти в тій валюті, у якій був виданий аванс. Після повернення з відрядження працівник зобов'язаний представити авансовий звіт протягом 3 робочих днів. Залишок невикористаних коштів підлягає поверненню в касу в тій валюті, у якій був отриманий аванс не пізніше 3 робочих днів після повернення з відрядження. У випадку застосування корпоративних пластикових карток міжнародних платіжних систем повернення невикористаних платіжних коштів здійснюється не пізніше 10 робочих днів, а при поважній причині з дозволу керівника – 20 робочих днів. До авансового звіту додаються: · оригінали документів, що підтверджують витрати, із указівкою форми оплати (готівкою, чеком, кредитною карткою, безготівковим перерахуванням); · ксерокопія відміток у закордонному паспорті, завірена відділом кадрів чи керівником підприємства. Якщо для остаточного розрахунку за відрядження необхідно виплатити додаткові кошти, то виплата здійснюється в національній валюті України за курсом НБУ на день погашення заборгованості, але не пізніше 3 робочих днів після повернення з відрядження. У випадку відсутності підтверджуючих документів про обмін валюти, у якій виданий аванс, на національну валюту країни відрядження перерахування витрат здійснюється виходячи з крос-курсу. Не дозволяється направляти у відрядження чи давати аванс працівнику, який не відзвітувався за кошти, що витрачено у попередньому відрядженні. У випадку неповернення залишку коштів в іноземній валюті у визначений термін стягнення здійснюється відповідно до діючого законодавства.
Бухгалтерський облік. Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженим Наказом МФУ від 30.11.99р. № 291, для обліку підзвітних сум передбачений рахунок 372 "Розрахунки з підзвітними особами". За кредитом рахунку відображається заборгованість підприємства на підставі затверджених керівником авансових звітів і повернення в касу підприємства невикористаних підзвітних сум. За дебетом рахунку відображається видача підзвітних сум. Сальдо субрахунку може бути як дебетовим, так і кредитовим. У фінансовій звітності залишки відображаються розгорнуто: дебетовий – у складі оборотних активів, кредитове – у складі зобов'язань балансу.
Мета аудиту розрахунків з підзвітними особами полягає у перевірці: · реальності операцій за розрахунками з підзвітними особами, що відображені в обліку, · повноти відображення в обліку операцій за розрахунками з підзвітними особами;. · відповідності бухгалтерського обліку розрахунків з підзвітними особами діючим вимогам; · дотримання вимог діючого законодавства з питань обігу готівки у відношенні підзвітних осіб; · відповідності залишків, що відображені в бухгалтерському балансі підприємства, реальному стану розрахунків з підзвітними особами.
5.Методика складання програми аудиту окремих складових довгострокових та короткострокових зобов'язань підприємства.
Мета аудиту кредиторської заборгованості (КЗ) 1. Перевірка наявності і правильності оформлення первинних документів, що є підставою для записів по КЗ. 2. Оцінка синтетичного й аналітичного обліку, правильності використання рахунків Плану рахунків. 3. Перевірка правильності розрахунків по КЗ (оплата коштами, векселями, застосування бартерних операцій, розрахунки іншими матеріальними цінностями). 4. Оцінка стану внутрішнього контролю КЗ. 5. Упевненість в порівнянності показників фінансової бухгалтерської і не бухгалтерської звітності (звіт голови правління, директора компанії, фінансового огляду та ін.) відносно КЗ. Програма аудиту кредиторської заборгованості повинна включати наступні питання:
Програма аудиту кредитів та позик повинна включати наступні питання:
Програма аудиту зобов’язань за розрахунками з оплати праці повинна включати наступні питання:
З метою виконання Програми аудита співробітниками аудиторської фірми систематизується інформація, результати вивчення якої необхідно документувати в робочих документах довільної форми. Одним з них може бути запропонований авторами тест. Відповідь формується на підставі джерел інформації, зазначених нами в Програмі. Правильна відповідь відзначається в тесті умовним знаком. Як правило, це "+", але можливі будь-які варіанти. У примітках фіксується посилання на документ. Якщо використовується документ, складений аудитором при аудиті інших розділів, то досить вказати його шифр. Якщо документ формується вперше, то він додається до самого тесту. У випадках, коли використовуються документи підприємства чи третіх осіб, до тесту додаються їхні ксерокопії. Мета аудиту розрахунків з підзвітними особами полягає у перевірці: · реальності операцій за розрахунками з підзвітними особами, що відображені в обліку; · повноти відображення в обліку операцій за розрахунками з підзвітними особами; · відповідності бухгалтерського обліку розрахунків з підзвітними особами діючим вимогам; · дотримання вимог діючого законодавства з питань обігу готівки у відношенні підзвітних осіб; · відповідності залишків, що відображені в бухгалтерському балансі підприємства, реальному стану розрахунків з підзвітними особами.
Програма аудиту повинна включати наступні питання
З метою виконання Програми аудита співробітниками аудиторської фірми систематизується інформація, результати вивчення якої необхідно документувати в робочих документах довільної форми. Зразками документів можуть бути запропоновані авторами тести. Відповідь формується на підставі джерел інформації, зазначених нами раніше. Правильна відповідь відзначається в тесті умовним знаком. Як правило, це "+", але можливі будь-які варіанти. У примітках фіксується посилання на документ. Якщо використовується документ, складений аудитором при аудиті інших розділів, то досить вказати його шифр. Якщо документ формується вперше, то він додається до самого тесту. У випадках, коли використовуються документи підприємства чи третіх осіб, до тесту додаються їхні ксерокопії. Тема 10.4. Аудит власного капіталу підприємства
План 1. Економічна сутність власного капіталу підприємства та його різновиди. 2. Порядок формування облікової інформації необхідної для аудиту власного капіталу підприємства. Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|