ТЕМА 8. Реалізація матеріалів аудиту

1. Дії керівництва суб’єкта господарювання для реалізації матеріалів аудиту. Відповідальність аудиторів та аудиторських фірм. Сфера відповідальності аудитора.

2. Характер, форма, зміст та обсяг аудиторської документації.

3. Поняття та класифікація робочої документації.

4. Формування остаточного аудиторського файлу. Зміни в аудиторській документації.

5. Конфіденційність та володіння робочими документами, порядок їх зберігання.

6. Концептуальний підхід до розробки внутрішніх стандартів аудиторської фірми

Література:

Основна [2, 3, 4, 5, 7, 8, 9, 11, 12]

Додаткова [20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29-31]

ВКАЗІВКИ ДО ЛЕКЦІЇ

1. Дії керівництва суб’єкта господарювання для реалізації матеріалів аудиту. Відповідальність аудиторів та аудиторських фірм. Сфера відповідальності аудитора.

Як і будь який продавець на ринку послуг, аудитор несе певну відповідальність перед учасниками такого ринку. Сфера відповідальності аудитора в ході своєї професійної діяльності:

· перед замовником та користувачем результатами професійних послуг - за їх легітимність та якість

· перед третіми особами, які постраждали від результатів професійних послуг, наданих замовнику та користувачу

· перед професійною спільнотою в особі АПУ– за якість аудиторських послуг.

· перед законом як громадянин, як суб’єкт підприємництва, як платник податку.

Суб’єкти аудиторської діяльності наділені відповідними правами, мають обов’язки, обумовлені Законом України “Про аудиторську діяльність” і за неналежне виконання своїх зобов'язань несуть майнову та іншу цивільно-правову відповідальність відповідно до договору та закону. Розмір майнової відповідальності аудиторів(аудиторських фірм) не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини. Усі спори стосовно невиконання умов договору, а також спори майнового характеру між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником вирішуються у встановленому законом порядку.

Таким чином, відповідальність суб’єктів аудиторської діяльності може бути: цивільна (регулюється нормами цивільного законодавства), професійна (з боку АПУ- стягнення у вигляді попередження, зупинення чинності сертифіката або анулювання), за нормами трудового права (перед аудиторською фірмою, в якій працює) та кримінальна.

За звичайними цивільно-правовими угодами сторони несуть відповідальність тільки одна перед одною, а аудитор несе відповідальність перед клієнтом і перед третіми особами, які є користувачами фінансової звітності клієнта, засвідченою висновком аудитора. Ця специфіка відповідальності аудитора закладена в меті аудиту: засвідчити достовірність, повноту і законність поданої інформації щодо дій і подій суб’єкта господарювання з метою зменшення ризику користувачеві інформації.

Аудитор (фізична особа) може бути притягнута і до кримінальної відповідальності. Особливе це стосується випадків, коли порушуються вимоги законодавства щодо цінних паперів (наприклад, за навмисне приховування істини з корисливою метою та видачу позитивного висновку, що спричинило заподіяної шкоди).

Ступень відповідальності аудитора безпосередньо зв’язана з рівнем суттєвості помилок та інших перекручень звітності. На практиці рішення таких питань залежить, головним чином, від рівня кваліфікації аудитора, його досвіду роботи та його професійної інтуїції.

Безумовно, відповідальність аудитора перед суспільством, власника підприємства-замовника та державою повинна бути максимально повною.

Разом з тим, враховуючи специфіку аудиторської роботи, можливості здійснення перевірки, аудитор не може гарантувати повне виявлення всіх недоліків в обліку і помилок при складанні звітності.

В теорії і практиці аудиту існує поняття аудиторського ризику, тобто можливість допущення погрішності в наслідок неповного охоплення перевіркою матеріалів звітності та обмеження строків перевірки. Аудитор у більшості випадків позбавлений можливості здійснити суцільну перевірку документації замовника, провести інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, звірку розрахунків і вимушений застосовувати вибірковий метод організації перевірки окремих документів бухгалтерського обліку за перевіряє мий період. Використання вибіркового методу завжди пов’язане з допущенням ризику помилок. При сучасному розумінні аудиту перевіряючий повинен виявити не всі помилки, а тільки ті з них, які суттєво впливають на достовірність фінансової звітності замовника. Таким чином, аудитор не застрахований від помилок та не виявлення перекручень звітності, фактів обману тощо.

З метою запобігання негативним наслідкам для аудиторської фірми в розвинених країнах здійснюється страхування професійної і цивільної відповідальності, як обов’язковий вид страхування..

До аудиторів можуть бути застосовані інші види відповідальності відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність»:

ü ст.21 - аудитор несе майнову та іншу цивільно-правову відповідальність відповідно до договору та закону. Предмет відповідальності – неналежне виконання своїх обов’язків (то б то порушення вимог ст.. 19 Закону)

ü ст.22 - за неналежне виконання своїх професійних обов’язків до аудиторів АПУ застосує стягнення у вигляді: попередження, призупинення чинності сертифікату до 1 року, анулювання сертифікату, виключення з Реєстру аудиторів та аудиторських фірм.

ü Потенційно за свої професійні дії аудитор може підпасти під дію Кримінального Кодексу України, а саме під дію статей:

ü ст.26 – поняття співучасті;

ü ст.27 - види співучасників (виконавець, організатор, підбурювач, пособник).

Покарання за підставами даних статей визначається відповідними статтями,кваліфікують вчинений злочин.

Відповідальності перед професією регламентується Порядком застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень за неналежне виконання професійних обов’язків (далі – Порядок), який було прийнято АПУ. Основні моменти цього Порядку наступні:

Порядок розроблено відповідно до вимог ст.22 Закону України «Про аудиторську діяльність», згідно якої АПУ надано право застосовувати до аудиторів (аудиторських фірм) стягнення за неналежне виконання професійних обов’язків.

цим Порядком АПУ встановлює умови та порядок застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень.

Дисциплінарне провадження – це процедура розгляду в Дисциплінарній комісії АПУ фактів неналежного виконання аудитором (аудиторською фірмою) професійних обов’язків, та вибір заходів впливу на аудитора (аудиторську фірму) у формі стягнення. В коло питань дисциплінарного провадження, в контексті його предмету, входять:

· процедури отримання замовлення на аудиторські послуги,

· офіційні результати надання аудиторських послуг,

· позиціонування суб’єкта аудиту на ринку професійних послуг в Україні (цінова та рекламна політика, аудиторська звітність),

· професійна незалежність аудитора,

· професійні етичні норми та правила, їх застосування в аудиторській практиці;

· практика застосування стандартів аудиту.

При накладенні на аудитора (аудиторську фірму) стягнення враховується суттєвість порушення професійних обов’язків, їх наслідки, ступінь вини аудитора (аудиторської фірми), та інші обставини, що впливають на обрання міри відповідальності.

Неналежне виконання професійних обов’язків – це порушення аудитором (аудиторською фірмою) вимог чинного законодавства України, стандартів аудиту, норм професійної етики аудиторів та рішень АПУ.

Професійні обов’язки аудитора (аудиторської фірми) – законодавча вимога дотримуватись норм чинного законодавства, стандартів аудиту, затверджених АПУ, норм професійної етики аудиторів, рішень АПУ, які регулюють діяльність аудиторів (аудиторських фірм).

Порушення не суттєвого характеру – це документально доказані (по результатам зовнішнього контролю якості аудиторських послуг) факти неналежного виконання професійних обов’язків аудитором (аудиторською фірмою), які характеризується неповним (частковим) дотриманням вимог норм професійної етики та стандартів аудиту, рішень АПУ, несвоєчасного подання звітності до АПУ та (або) призвели до скарги на аудитора (аудиторську фірму) із претензіями на низьку (на думку замовника, користувача або третіх осіб, причетних до мети та предмету надання послуг) якість аудиторських послуг.

За порушення не суттєвого характеру до аудитора (аудиторської фірми) АПУ застосовуються стягнення у вигляді попередження або зупинення чинності сертифікату аудитора на строк до 6 календарних місяців.

Порушення суттєве – це доказані документально в ході зовнішньої перевірки якості аудиторських послуг або у судовому порядку факти неналежного виконання професійних обов’язків аудитором (аудиторською фірмою), за наслідками чого замовник (користувач) аудиторських послуг або треті особи, безпосередньо причетні до мети та предмету надання таких послуг, отримали матеріальну або моральну шкоду.

За суттєві порушення до аудитора (аудиторської фірми) АПУ застосовуються такі стягнення як: зупинення чинності сертифіката на строк від 6 місяців до одного року або анулювання сертифіката, або виключення з Реєстру аудиторських фірм та аудиторів.

Не може бути одночасно накладено на аудитора (аудиторську фірму) два та більше видів стягнень.

Певний інтерес мають підходи до визначення відповідальності аудитора за кордоном.(рисунок 1) Часто критиків аудиторів звинувачують у синдромі “глибокої кишені ”, коли в разі банкрутства корпорації або фірми або за значної недбалості аудиторів кредитори – позивачі часто шукають серед консультантів або аудиторів тих, у кого найбільша професійна страховка.

Рада з аудиторської практики (АРС) напрацювала певні інструкції, а саме “Про відповідальність аудитор в зв’язку з зловживаннями та іншими аномаліями та помилками (1990 р.):

§ 4-7. Аудитори не можуть попереджати виникнення зловживань. Аудит у кращому випадку, є стримуючим фактором.

§ 8-9. Аудитор зобов’язаний якісно планувати, виконувати та оцінювати власну роботу з метою того, щоб у перевіряючого була обґрунтована можливість виявлення суттєвих відхилень.

§ 10-14. В листах- зобов’язаннях аудитори повинні попереджати замовника що саме на ньому лежить відповідальність про попередження фактів зловживань або помилок.

§ 21-43. В разі виявлення зловживання аудитор повинен інформувати про це керівництво замовника (адміністрацію), членів компанії або власників, третіх осіб.

В США втрати від страхування та витратило веденню

судових справ щорічно складають біля 11% від суми всіх

гонорарів бухгалтерських фірм.

Існує декілька направлень уникнення та зменшення аудиторського ризику по відповідальності за позовами:

· повна відмова від страхування (щоб не було синдрому “глибокої кишені”

· встановлення верхньої планки відповідальності аудиторів

· інкорпоратизація аудиторських та бухгалтерських фірм у ТОВ

· використання висновків з відмовою

Висновки:

1. Аудитор не відповідає за не виявлення фактів обману або помилок.

2. Основна відповідальність за попередження обману або помилок покладається на найвищий управлінський персонал замовника, який має наглядати за управлінським персоналом та слідкувати за наявністю та ефективністю системи внутрішнього контролю.

ситуації, аудитор може відмовитися від подальшого проведення перевірки.

3. Аудит не гарантує виявлення фактів обману або помилок через те, що він використовує тестування, судження, переконливіший а не підтверджуючий характер доказів.

4. Якщо у майбутньому після аудиторської перевірки виявляються факти обману або помилки, це не значить, що:

· аудитор недотримався обґрунтованої впевненості;

· аудитор неналежно планував перевірку;

· аудитор неналежно професійно компетентний

· робота аудитора проводилася не за МСА

5. Доки аудитор не виявить докази протилежного, він повинен сприймати облікові записи і документи як справжні.

6. Аудитор повинен документувати фактори ризику шахрайства, факт виявлення шахрайства.

а) аудиторові слід отримати письмові пояснення управлінського персоналу про те, що:

· він підтверджує свою відповідальність за систему обліку та контролю.

· вплив виявлених викривлень на звітність є не суттєвим

· аудиторові розкрито всі суттєві факти по випадкам шахрайства які вже відомі та надано власні оцінки ризику викривлення звітності.

б) якщо аудитор виявив шахрайство незалежно від суттєвості його розміру та впливу на звітність або одержав докази про можливість споєння шахрайства - він повинен своєчасно сповістити про це персонал відповідного рівня і вирішити, чи є необхідність інформувати про це вищий управлінський персонал. Повідомлення можуть мати усну або письмову форму.

в) принцип конфіденційності заважає аудиторові інформувати треті сторони, не обумовлені договором, про шахрайство. Якщо закон вимагає такого, то тоді аудитор зобов’язаний це зробити.

г) не має потреби доповідати найвищому управлінському персоналові про невиправлені викривлення якщо вони менше ніж визначені суми.

Одержавши загальне розуміння про відповідність діяльності замовник а вимогам чинного законодавства аудитор повинен виконати процедури на виявлення невідповідності законам і нормативним актам а саме:

· надіслати запит управлінському персоналу чи дотримується він вимог чинного законодавства;

· перевірити листування з регуляторними органами, які видають ліцензії

Якщо виявлено невідповідності аудитор повинен:

· задокументувати такі невідповідності

· врахувати вплив наслідків на звітність

· повідомити вищий управлінській персонал про ці невідповідності

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: