Потребово-діяльнісний підхід

До про­блеми

Категорія “засіб” запозичена юридичною нау­кою з соціальної філософії, в якій під ним зазви­чай розуміють ті явища – предмети, ідеї, дії та ін., які є неодмінною умовою реалізації мети [45, с. 158]. Гегель у своєму аналізі телеології зауважував, окрім іншого, що внаслідок певної визначеності об’єкта ціллю, цей об’єкт стає за­собом [7, с. 840-841]. К. Маркс, розглядаючи процес трудової діяльності, зазначав, що людина користується механічними, фізичними, хіміч­ними властивостями речей задля того, щоб від­повідно до своєї цілі застосувати їх як знаряддя впливу на інші речі [26, с. 181].

Як бачимо, поняття засобу неминуче передба­чає наявність певної цілі, що є закономірним, оскільки явище (предмет) само по собі не є засо­бом, воно визначається як засіб ззовні – через деякі його властивості, які можуть бути викорис­тані для досягнення цілі. Тобто засіб – це, у пев­ному сенсі, здатність предмета слугувати мети [39, с. 84]. Лише з огляду на відношення до пев­ної мети, тобто внаслідок телеологічного визна­чення, предмети набувають значення засобів [43, с. 123].

Звернемо увагу й на те, що діалектичне від­ношення “мета – засіб” є відношенням діяльно­сті як суттєвої визначеності способу буття лю­дини в світі, її здатності вносити у дійсність зміни, опосередковані ідеальним [45, с. 112]; як форми активності, що характеризує здатність людини чи пов’язаних з нею систем бути причи­ною змін у бутті [44, с. 163]. Лише діяльністю (виділення наше – Т.П.) людини предмет визна­чається як засіб певної мети [39, с. 84]. Останнє положення, дещо змінене, може звучати й так: “предмет визначається як засіб тим, що він включений у структуру людської діяльності” [19, с. 68-69].

У філософських дослідженнях людської дія­льності структура останньої інтерпретується по-різному [19; 16; 50; 29]. Здебільшого пропону­ється вирізняти такі необхідні її елементи: суб’єкт (носій діяльності), предмет (об’єкт, на який спрямовано діяльність), мета (ідеальний образ бажаного результату, відповідно до якого перетворюється предмет), засіб (тобто те, за до­помогою чого здійснюється перетворення) і, на­решті, реальний, справжній результат [45, с. 112].

Щоправда, не з’ясованим до кінця залиша­лося питання про місце потреб у структурі дія­льності. Так, М. Квєтной визначав їх як складову об’єктивної основи всієї діяльності людини: за­сіб служить реалізації мети суспільної людини, досягненню такого результату, який пов’язаний з потребами та інтересами людини [19, с. 52, 70]. Б. Воронович писав, що усвідомлення потреби як об’єктивної необхідності в будь-чому є початко­вим етапом формування мети [6, с. 16]. На думку А. Леонтьєва, “потреба сама по собі як внутрі­шня умова діяльності суб’єкта, – це лише нега­тивний стан, стан нужди, недостатності; свою позитивну характеристику вона отримує лише в результаті зустрічі з об’єктом” [23, с. 5].

Не зупиняючись детально на аналізі місця і значення потреб у структурі діяльності, зазна­чимо, що вони здатні слугувати критерієм виок­ремлення різних видів діяльності, а отже, й дія­льності юридичної. “У сучасної людини – пише Р. Нємов – є маса різноманітних видів діяльно­сті, кількість яких приблизно відповідає кілько­сті наявних потреб”. Зазначивши, що в якості мотиву зазвичай виступає конкретна потреба, він звертає увагу на те, що тип діяльності переважно визначається за її домінуючим мотивом, а домі­нуючим тому, що будь-яка людська діяльність є полівмотивованою, тобто спонукається декіль­кома різними мотивами [27, с. 149] (а інакше ка­жучи, усвідомленими потребами. – Т. П.).

Спираючись на викладені положення, заува­жимо, що для характеристики певної діяльності як юридичної потрібно, перш за все, аби така діяльність, окрім інших ознак, була безпосеред­ньо зумовлена юридичною потребою і щоб саме така потреба – на певний момент діяльності суб’єкта – була домінуючою з-поміж інших. В юридичній літературі проблема юридичної (пра­вової) потреби досліджувалася побіжно, лише не­великим колом науковців [33, с. 31-37]. Між тим, без застосування так званого потребового підходу повноцінно досліджувати юридичну дія­льність (а втім, як і будь-яку іншу) навряд чи можливо.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: