Під впливом названих античних авторів і народилася італійська трагедія Ренесансу, першим зразком якої стала «Софонісба» Джанджорджо Тріссіно (1515).

Тріссіно був глибоким знавцем давньогрецького театру. Складаючи власну трагедію, він орієнтувався на творіння Софокла і Евріпіда. У «Софонісбі» використовувалися всі компоненти античної трагедії - хор, наперсники, вісники, був відсутній розподіл на акти, дотримувалися закони трьох єдностей і трьох акторів. Але в трагедії не було головного - значної суспільної теми, динаміки пристрастей, цілісної дії.

Сучасна аудиторія цікавилася трагічним жанром або в плані суто академічному, або ж з розрахунком знайти тут їжу для «потрясінь».

Знаменно, що італійська трагедія лише зрідка зверталася до міфологічних сюжетів, - її більше цікавили історичні легенди, що розповідають про жорстоку боротьбу всередині царських пологів, про вбивства, зради, отруєння, про дикі пристрасті, люту мстивість і кровозмішені шлюби. Скрізь діяла фатальна пристрасть: любов рушила всі моральні перепони, а ревнощі штовхали на злочини.

Нова трагедія прагнула «захопити дух» глядачів. Батько вбивав дітей своєї дочки, народжених від таємного шлюбу, і підносив їй на блюді їхні голови і руки, вражена дочка вбивала батька і заколювалась сама («Орбекка» Дж. Чинто, 1541). Дружина, покинута чоловіком, примушувала суперницю вбити прижитих від нього дітей, після чого вбивала її і посилала мертві голови своєму чоловікові; чоловік, у свою чергу, обезголовлював коханця дружини. До фіналу жорстокосерді подружжя отруювали один одного («Деліла» Л. Грот, 1572).

«Трагедії жахів» приголомшували своїми кривавими сценами, не будячи думки, не ставлячи питань про сенс життя і обов'язки людини.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: