Д е МПРР – потенційна ємність сегменту ринку ресторанних послуг, чол.

(чол./добу)

Неохоплена ємність сегменту ринку буде складає 1635 чоловік.

Визначаємо необхідну кількість місць для задоволення потреб потенційного сегменту ринку

(1.6)

де М_З – кількість місць у закладі, місць;

О_б – орієнтовна оборотність місця в закладі даного типу, разів/добу.

Отже,

Характеристика маркетингової політики

В умовах жорсткої конкуренції і зростання витрат неодмінною умовою виживання суб'єкта економіки стає маркетинг. Маркетинг (від англійського market – ринок) – комплексна система організації виробництва і збуту продукції, орієнтована на задоволення потреб конкретних споживачів і здобуття прибули на основі дослідження і прогнозування ринку, вивчення внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства-експортера, розробки стратегії і тактики поведінки на ринку за допомогою маркетингових програм.

Проектований заклад ресторанного господарства буде розташований у історичному центрі міста Чернівці – вул. Білоруській. Це добре відоме місце всім жителям та гостям міста Чернівці, тому розрекламувати його буде не важко. Будівля, у якій буде знаходитись сам заклад, була побудована ще за австрійської влади. А, як відомо, ці будівлі славляться своєю добротністю, стилем та архітектурною душевністю.

У план маркетингу проектованого закладу ресторанного господарства входять наступні пункти:

1. Ціноутворення.

2. Схема поширення послуг.

3. Методи стимулювання збуту (продажу).

4. Реклама.

5. Формування суспільної думки про ресторан і послугу.

1. При аналізі способів ціноутворення можна припустити, що ціна послуги буде визначатися виходячи з:

1). Собівартості продукції;

2). Ціни конкурентів на аналогічну продукцію;

3). Унікальних переваг послуги;

4). Ціни, обумовленої попитом на дану продукцію.

На основі собівартості буде оцінюватися мінімально можлива ціна продукції, що відповідає найменшим витратам виробництва.

На основі аналізу цін конкурентів буде визначатися середній рівень цін на продукцію.

Максимально можлива ціна буде встановлюватися для продуктів, що відрізняються високою якістю або унікальними перевагами.

Ціни, обумовлені попитом або кон'юнктурою ринку даної продукції, можуть коливатися у діапазоні від мінімальних до максимальних цін. Ці ціни будуть мінятися в різні періоди життєвого циклу продукції.

Важливим з погляду маркетингу є розробка керівництвом ресторану своєї цінової політики.

Цілеспрямована цінова політика укладається в наступному: треба встановлювати на свої послуги такі ціни й так змінювати їх залежно від ситуації на ринку, щоб опанувати певною часткою ринку, одержати бажаний обсяг прибутку.

При розробці цінової політики варто враховувати наступні етапи ціноутворення:

1. Вихід на новий ринок. Щоб викликати зацікавленість споживачів до продукції проектованого ресторану й поступово закріпитися на новому ринку, доцільно буде встановити більше низькі ціни в порівнянні із цінами конкурентів. Така цінова політика вигідна на первісному етапі проникнення на новий ринок. Далі, в міру завоювання певної частки ринку й формування стійкої клієнтури, ціни на продукцію поступово будуть підвищуватися до рівня цін конкурентів.

2. Впровадження нової послуги. Вихід з новою послугою «Доставка додому», що зовсім по-новому задовольняє потреби споживачів, забезпечить проектованому закладу ресторанного господарства протягом деякого часу монопольне положення на ринку. На цьому етапі буде проводитися цінова політика «зняття вершків». Вона заключається в тому, що ресторан буде встановлювати максимально високу ціну, що забезпечує норму прибутку, у багато разів перевищуючу середню. Однак проведення цієї політики буде обмежено в часі, тому що конкуренти «не дрімають», вони постараються почати робити даний вид послуги. Виникає небхідність у певний момент почати зниження цін, щоб завоювати нові сегменти ринку й придушити активність конкурентів на старих сегментах.

3. Захист позиції. Проектований ресторан в умовах конкуренції буде прагнути зберегти ту частку ринку, якої він володіє. До основних факторів, що враховується при конкуренції, відносяться: ціна, якісні показники продукції, час обслуговування, умови платежу, реклама, робота із громадськістю й інші заходи системи стимулювання збуту. Рестораном може бути використана відкрита цінова «війна»: ресторан може різко знизити ціну на продукцію. Тоді у відповідь інші ресторани повинні будуть також знизити свої ціни, при цьому найбільш слабким конкурентам прийдется піти з ринку.

4. Послідовний прохід по сегментах ринку. На цьому етапі продукція буде пропонуватися спочатку тим сегментам ринку, де споживачі готові заплатити високу ціну. Після одержання підвищених («преміальних») цін ресторан перейде послідовно до збуту продукції по більш низьких цінах на такі сегменти ринку, які характеризуються більшою еластичністю попиту (збільшенням обсягу покупок при зниженні ціни).

5. Задовільне відшкодування витрат. На цьому етапі у проектованому закладі ресторанного господарства буде використовуватися політика «цільових цін», тобто таких, які протягом 1–2 років при оптимальному завантаженні виробничих потужностей (звичайно 80%) забезпечують відшкодування витрат і розрахунковий прибуток на вкладений капітал (звичайно 15–20%). При цьому, як правило, ризик мінімальний.

Характеристика маркетингової цінової політики

Маркетинговою стратегією передбачається раціональна політика ціноутворення.

Враховуючи економічну ситуацію на Україні, необхідно реально підійти до встановлення націнки та надбавки на продукцію ресторанного господарства. Необхідно встановити таку ціну, яка буде психологічно приваблива для споживачів та нижча ніж ціна конкурентів. Також, щоб встановлена ціна забезпечувала зростання реалізації продукції на ринку, отримання максимального прибутку і задовільного доходу і забезпечення беззбиткового існування в умовах гострої конкуренції та зміні потреб споживачів. Надбавку необхідно встановити від 15 до 45%, максимальну націнку – 200%, тоді як у конкурентів націнки перевищують 200 –250%.

Додатковий прибуток може бути досягнутий за рахунок збільшення обсягу випуску та реалізації продукції власного виробництва та купівельних товарів. Частка продукції власного виробництва в товарообороті буде підтримуватися на рівні 60 – 70%, що є найбільш раціональним для закладів аналогічної спеціалізації. Одним з основних показників, що характеризують результати господарської діяльності закладів ресторанного господарства є товарооборот. Роздрібні ціни формуються, виходячи з вартості закупки сировини та продовольчих товарів по оптово-відпускних цінах, торговельних надбавок, відповідних націнок. При реалізації деяких соціально значущих товарів встановлюються граничні розміри торговельних надбавок.

Розмір торгівельної націнки залежить від виду закладу ресторанного господарства: в ресторані та піццерії 150%.

Потрібно розробити таку програму маркетингу, яка буде спрямована на зацікавлення споживачів продукцією та послугами даного закладу ресторанного господарства. Планується проведення комплексу маркетингових заходів, за допомогою яких досягається мета вплинути на споживача, культивувати у нього необхідні звички, смаки, наміри, форми і стиль поведінки. До їх складу входять:

– реклама – діяльність з метою привернути увагу споживача до продукції шляхом розповсюдження престижної інформації про неї, закликів і рекомендації;

– стимулювання збуту – короткочасні спонукальні заходи заохочення і привернення уваги потенційних споживачів;

– пропаганда – стимулювання попиту на товар шляхом розповсюдження про нього комерційно важливих, наукових відомостей.

– характеристика маркетингової комунікаційної політики закладу.

Характеристика маркетингової збутової політики

Схема поширення послуг – організація каналів збуту. Канал збуту – шлях, по якому товари рухаються від виробника до споживачів. Для поширення послуг буде використовуватися прямий канал збуту, тому що він дозволяє підтримати контакт зі споживачем і тим самим дозволяє контролювати збут послуг ресторану. Каналом розподілу буде роздрібна торгівля, тому що проектований ресторан – роздрібне підприємство послуг.

Стимулювання збуту – використання різноманітних стимулюючих засобів, що сприяють здійсненню покупки. У ресторані будуть використовуватися наступні засоби:

· Стимулювання споживачів – поширення флаєрів для покупки із знижкою; гарантування повернення грошей при поганій якості продукції, невідповідному обслуговуванні; використання «психологічних цін».

· Стимулювання власного персоналу – усілякі премії.

· Проведення різних конференцій.

Основним завданням кожного підприємства незалежно від форми власності, типу підпорядкування та інших визначальних чинників повинна бути якість продукції.

Для успішної діяльності підприємства, виготовлятиметься ним така продукція, яка:

– відповідатиме чітко визначеним потребам;

– задовольнятиме вимоги споживача;

– відповідатиме чинним стандартам і нормативним умовам;

– продаватиметься за конкурентоспроможними цінами.

Підприємство спеціалізуватиметься на приготуванні страв української кухні, забутих рецептурах нашого краю, які передавались крізь віки у сучасність. Пропонуватиметься клієнтам достатньо різностороннє меню. Найважливішим характеристиками технологічного процесу з погляду його впливу на якість продукції, що виготовлятиметься, є:

– технологічна оснащеність виробництва новими сучасними видами технологічного обладнання;

– якість використаної сировини і напівфабрикатів;

- кваліфікація робітників;

- наявність технологічних карт.

Характеристика маркетингової комунікаційної політики

Сучасну діяльність підприємства на ринку товарів і послуг неможливо уявити без комунікацій.

Маркетингова політика комунікацій складається з чотирьох основних інструментів: реклами, зв’язків із громадськістю, стимулювання збуту та персонального продажу.

Найважливіший і найпотужніший засіб стимулювання збуту – реклама, яка має на меті:

1) підвищення потенційного сприйняття споживачами позитивних якостей запропонованих товарів та послуг;

2) надання інформації про товари та послуги;

3) популяризація запропонованих товарів та послуг.

Мета першочергової рекламної кампанії – ознайомлення 100% потенційних споживачів місцевого ринку з особливостями ринку і послуг, що будуть надаватися у запроектованому закладі ресторанного господарства.

Рекламна кампанія передбачає наступні заходи:

а) Встановлення рекламних щитів у районі діяльності закладу ресторанного господарства;

б) Рекламні щити повинні містити інформацію про послуги, що надаються, про розклад роботи закладу ресторанного господарства;

в) Встановлення рекламних табличок з тією ж інформацією в кожній з адміністративних будівель, які знаходяться поряд, а також на найближчих зупинках громадського транспорту;

г) Об`яви в місцевих газетах, які вказують на особливості послуг закладів ресторанного господарства;

д) Встановлення світової реклами на фасаді закладу. Така рекламна кампанія зможе забезпечити ознайомлення необхідної кількості споживачів з особливостями роботи закладу. Світлова реклама буде відігравати водночас роль нагадувальної та спонукальної реклами.

е) Важливе значення має зіграти рекламний логотип на разовій упаковці страв.

Реклама про діяльність закладу ресторанного господарства буде стимулятором торгівлі, притягне увагу споживача. Більшість рекламних матеріалів буде представляти собою об`яви в періодичних виданнях, рекламні звернення по радіо, можливі трансляції по телебаченню. Статті у газетах можуть вплинути на широку аудиторію та послужать «безкоштовною рекламою», якщо газета схвалить бізнес або продукцію даного закладу ресторанного господарства. Крім цього публікації викличуть у людей почуття об`єктивності, яке може допомогти закладу ресторанного господарства мати добре ім’я без зайвих витрат на рекламу. А також кращою рекламою буде асортимент і якість продукції. В таблиці 1.9 наведені розцінки на рекламу в деяких періодичних виданнях.

Таблиця 1.9. Організації – рекламодавці

Виходячи з даних таблиці 1.9 приблизні одноразові витрати на рекламу закладу ресторанного господарства не повинні перевищити 2 тис. гривень.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: