Протоієрей Кирило Стеценко

Стеценко Кирило Григорович (24.05.1882, с. Квітки, Київщина — 29.04.1922, с. Веприк, Київщина). Український композитор, хоровий диригент і музично-громадський діяч.

Стеценко Кирило — один із засновників української національної композиторської школи, митець великого оригінального таланту, автор значної кількості творів у багатьох музичних жанрах.

Внесок К. Стеценка до скарбниці української духовної музики є настільки вагомим, що дозволяє вважати його фундатором національної духовно-музичної школи. Саме в духовних творах К. Стеценка, різноманітних за жанрами і високохудожніх за якістю музичного матеріалу, найяскравіше виявився великий талант цього композитора-патріота і духовного пастиря.

К. Стеценко походив із священицької родини, з дитинства співав у церковних хорах. Отримав духовну освіту, викладав спів і музику в церковних закладах. Був священиком, зокрема одним із перших у новоствореній Українській автокефальній православній церкві, працював у перекладацькому відділі ВПЦР. Активно пропагував церковні твори своїх сучасників, зокрема М. Лисенка, М. Леонтовича, О. Кошиця, П. Козицького, М. Вериківського. Створив нотне видавництво при кооперативі «Дніпросоюз», яке спромоглося видати та підготувати до друку переважну більшість духовно-музичних творів українських авторів того часу.

У доробку К. Стеценка переважають авторські твори, серед яких помітну роль відіграють духовні цикли: літургії, «Всенічна», «Панахида», прокимни, колядки тощо.

Хорова тембральна палітра К. Стеценка є напрочуд багатою, бо спирається на використання переважно низьких тембрів чоловічих голосів. Озвучення акордики, що використовує колористичну гармонію з перевагою нонакордів, неочікуваних модуляцій через побічні щаблі септакордів, підкреслює особливу сонорність музики Стеценка, що відтворює найтонші нюанси щирого релігійного почуття. Характерні для композитора «перетягування» кульмінацїї, використання найширшої голосової амплітуди створюють враження захвату від щирості переживань, від несподіваності подолання неочікуваної висоти. Таке гостре відчуття кульмінації посилюється особливою текстовою акцентуацією, яка допомагає відчути глибину і значущість церковного слова, — якість, притаманна Стеценкові як священику.

М. Юрченко,

«Духовна музика укр. композиторів 20-х років ХХ ст.»

Ред. М. Юрченко, 2004 р.

Читайте також дослідження Ганни Куземської Сакральне слово отця Кирила Стеценка

Коротка біографія

Кирило Григорович Стеценко народився у селі Квітки Черкаського повіту на Київщині в родині маляра-самоука. З 1892 учився в рисувальній школі М. Мурашка і Софійській духовній бурсі у Києві. З 1899 співав у хорі М. Лисенка, у якому пізніше був помічником дириґента. 1903 закінчив Київьку Духовну Семінарію і до 1907 навчався в Музично-Драматичній Школі М. Лисенка. 1907 заарештований за участь у громадській діяльності і висланий на Донеччину. З 1908 повернувся з заслання і навчав співу у Білій Церкві і Тирнові. 1911 висвятився на священника і отримав парафію на Поділлі. З 1917 працював у Києві в музичному відділі Міністерства Освіти; організував капелю ДУМКА, з якою подорожував по Україні. 1921 знову на парафії в с. Веприку на Київщині, де й помер.

Своєю творчістю й діяльністю Стеценко був продовжувачем національного напряму української музики, розпочатого М. Лисенком. Музичній мові Стеценка притаманні багатство мелодій і різноманітність гармонійних засобів. У його творчості важливе місце посідають сольоспіви (понад 30) на слова Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, О. Олеся тощо. Багатогранна хорова музика Стеценка: церковні твори (дві літургії, панахида), кантати, хори а капеля і з фортепіяновим супроводом та обробки українських народних пісень. Музика до п’єс («Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ’яненка, «Про що тирса шелестіла» С. Черкасенка, «Бувальщина» А. Велисовського), опери (не закінчені «Полонянка», «Кармелюк»), драматична сцена «Іфіґенія в Тавріді» за драмою Лесі Українки, музика до поеми Т. Шевченка «Гайдамаки», дитячі опери («Івасик-Телесик», «Лисичка, котик і півник»). Стеценко автор шкільних співаників.

Література:

1. Козицький П. Кирило Стеценко (спроба критично-біографічної характеристики) у ж. Музика, ч. 2 — 5. К. 1923;

2. Грінченко М. Кирило Стеценко — композитор (критично-життєписний нарис). X. — К. 1930;

3. Пархоменко Л. Кирило Григорович Стеценко. К., 1963;

4. Лісецький С. Риси стилю творчості К. Стеценка. К., 1977;

5. Федотов Є. Кирило Григорович Стеценко-педагог. К., 1977.

Матеріал із сайту Українські пісні

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: