Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






7 страница. • основна маса населення не була підготовлена до докорінних реформ у галузі економіки.




• основна маса населення не була підготовлена до докорінних реформ у галузі економіки.

Більше цього, як свідчить світова практика, ринкові еко-номічні відносини на першому етапі об’єктивно запрограмовані на економічну нерівність, безробіття, одержання прибутку будь-якою ціною і у можливо більших розмірах, недобросовісну кон-куренцію.

Все це породжує гострі соціальні протиріччя, які слід розгля-дати як чинники, що детермінують економічну зло­чинність. До них належать:

• соціально-економічні;

• організаційно-управлінські;

• соціально-психологічні;

• правові;

• чинники, пов’язані з ефективністю діяльності право-охоронних органів.

Соціально-економічні чинники є найголовнішими, бо вони забезпечують необхідні умови для життєдіяльності усього су-спільства загалом і кожної особи зокрема.

Загальна економічна криза, що охопила Україну, характе-ризувалася спадом виробництва, розбалансованістю економіки, падінням життєвого рівня населення, інфляцією і гіперінфляцією, зниженням продуктивності праці тощо. Вона загострила криміно-генну ситуацію в країні, створивши ідеальні умови для „розквіту” економічної злочинності.

Так, у 1991 р. порівняно з попереднім ВВП скоротився на 8,7%, у 1992 р. – на 9,9%, у 1993 р. – на 14,2%, у 1994 р. – на 22,9%, у 1995 р. – на 12,2%, у 1996 р. – на 10%. Порівняно з іншими державами СНД відбулося найбільше зниження цього показника. Спостерігалися також найбільші темпи спаду обсягів виробництва промислової продукції і товарів народного вжитку.

Серед соціально-економічних чинників слід відзначити:

• недоліки в регулюванні кредитно-фінансових відносин, котрі призвели до масового вивезення валюти та сировини за кордон, крадіжок валютних коштів;

• спроби створити конкурентоспроможну альтернативну еконо-міку, зосереджену, насамперед, у торговельній і посередницькій діяльності. У цій сфері зараз діють понад 80% зареєстрованих підприємницьких структур. Підприємницький сектор, орієнто-ваний на торговельно-посередницьку діяльність, перетворився на могутню надбудову над виробничою економікою, державним сектором, швидко і з успіхом „ліквідував” виробничу промислову економіку, наживши при цьому величезні капітали;

• порушення системи грошового обігу в країні, фіскальна кредитна, податкова системи і система ціноутворення, спрямовані на залатування дірок економіки, що розвалилась, не тільки не врятували становище, а й ще більше погіршили його, створивши оптимальні умови для криміналізації усіх сфер суспільних відносин. Як наслідок – бурхливо зростали всі види корисливих злочинних посягань і особливо злочини у сфері економічної діяльності, які не були характерними для командно-адмі-ністративної системи: контрабанда, вивіз неліцензованої сировини, рідкоземельних металів, маніпуляції з ціноутворенням, шахрай-ство з фінансовими ресурсами, поява заборонених видів про-мислів, фіктивних підприємств, кредитні операції за фальшивими авізо;

• високі банківські кредитні ставки і ставки оподаткування довершили картину економічного краху виробництва, а відсутність стабільного грошового обігу і твердої грошової одиниці зробили цей крах незворотним;

• руйнування системи контролю за економічною діяльністю, яка діяла раніше. Часткове зниження ефективності роботи спеці-алізованого ревізійного апарату, а потім і його повна ліквідація створили безмежне поле для різноманітних фінансових махінацій. Жодна з економічних програм уряду навіть не згадувала про конт-рольно-ревізійний апарат;

• вакуум суспільного контролю і байдужість населення до розкрадання національного багатства, позбавили державу одного з найважливіших важелів управління процесами економічних перетворень, а нової системи не було створено;

До організаційно-управлінських чинників відносяться всі ті протиріччя, що склалися на сучасному етапі в управлінні еконо-мікою з боку державних структур, а саме:

• виконавча влада держави для вирішення економічних про-блем провела лише косметичну перебудову структури управління економікою з використанням звичних методів адміністративно-командного регулювання, без рішучого переходу до ринкових важелів. Зволікання в цьому напрямі дало однозначний результат: жодна з проблем економіки не була вирішена, економічні болячки радянського періоду загнані ще глибше, і ситуація в економіці стала катастрофічною;

• будівництво ринкової економіки, керівництво країни дору-чило її створення тій же адміністративно-командній системі, яка швидко пристосувала її до своїх потреб;

• повна втрата контролю над динамікою соціально-економічних процесів в Україні і повна відірваність від існуючих реалій в еконо-мічному житті, економіка була практично некерованою;

• безконтрольна діяльність керівників і посадових осіб управ-лінських і господарських структур, в розпорядженні яких державне майно, сировина, трудові, матеріальні й фінансові ресурси, готова продукція, яка вільно реалізується ними через різноманітні комерційні структури;

• феодально-бюрократичний статус керівника державного сектора економіки призводить до створення корумпованих кланів, де корпоративні інтереси переважають над інтересами держави.

Все це підірвало віру населення в законність, довіру до діяль-ності органів влади, управління як в центрі, так і на місцях, породжує стійкий правовий нігілізм, який є основним криміно-генним чинником сьогодні.

Соціально-психологічні чинники:

• негативний вплив на психологічний стан суспільства і, тим самим, на криміногенну ситуацію, економічної кризи, політичної нестабільності, різного роду конфліктів у суспільстві;

• значний розрив у матеріальному забезпеченні різних верств населення;

• вплив деяких засобів масової інформації, які висвітлюють в основному нега­тивні сторони соціально-економічних протиріч суспільства.

Правові чинники:

• недоліки законодавчого регулювання політичних та еко-номічних реформ в Україні створили парадоксальну ситуацію, при якій законодавча база замість того, щоб створювати надійне правове поле і забезпечити дотримання режиму законності в сфері економічних відносин, стала одним з чинників, дестабілізуючих цей процес;

• закони, підзаконні нормативні акти, які приймалися в перші роки незалежності і були спрямовані на регулювання нових економічних відносин, мали декларативний, абстрактний характер і не ставили надійних перепон на шляху зростання економічних злочинів;

• суперечливість, внутрішня неузгодженість, безсистемність законів, невідпрацьованість механізму їх реалізації – найхарак-терніші риси законодавства перехідного періоду.

Усі ці негативні чинники сприяли зростанню правового нігілізму суб’єктів підприємницької діяльності і окремих гро-мадян; майже 2/3 громадян вважають ці обста­вини однією з причин правопорушень і злочинів у галузі економічної діяльності.

Чинники, пов’язані з правоохоронною діяльністю. Важ-ливою ланкою в системі контролю за генезисом економічної злочинності є діяльність правоохоронних органів.

Статистичні дані, дані вибіркових кримінологічних досліджень свідчать про суттєві недоліки в організації системи протидії еко-номічній злочинності а саме:

• при загальній тенденції до зростання кількості злочинів економічної спрямованості кількість засуджених за контра- банду, обман покупців, крадіжки державного або колективного майна шляхом привласнення, розтрати, зловживання служ- бовим становищем, порушення правил торгівлі рік у рік змен-шується;

• із 34-х складів злочинів, які були передбачені Кримінальним кодексом 1960 р. про господарські злочини, за даними досліджень правоохоронні органи не приділяли уваги 20-м із них.

• значна кількість порушених органами внутрішніх справ кримінальних справ не доходила до судового розгляду, близько 50% припинялися на стадії попереднього слідства;

• лібералізація судової, репресії при визначенні покарання за економічні злочини. Найбільш розповсюдженим видом покарань був штраф (51,4%), 50% осіб покарання призначалося нижче від нижчої межі. Значно рідше, ніж у минулі роки, застосовуються додаткові покарання у вигляді конфіскації майна і позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю;

• послаблення прокурорського нагляду за станом законності в галузі підприємницької діяльності і діяльності правоохоронних органів з виявлення, припинення і розслідування кримінальних справ про економічні злочини;

• правоохоронні органи ні в кадровому, ні в організаційному, ні в технічно­му забезпеченні не були готові до такого зростання еконо­мічної злочинності.

 

4. Попередження економічної злочинності

 

Попередження злочинності в галузі економічної діяльності залежить, перш за все, від реалізації економічної політики держави, напрямів профілактичних заходів.

Як один з найважливіших напрямів соціального управління ця діяльність, зокрема, потребує здійснення заходів, спрямованих на нейтралізацію, зниження, припинення злочинів у галузі економічної діяльності.

Найважливіше значення для попередження цього виду злочинної діяльності мають загальносоціальні заходи:

• чітке визначення функцій держави в регулюванні еконо-мічних відносин;

• формування її економіко-правової політики;

• розподіл повноважень між центральними і місцевими орга-нами в регулюванні економічних процесів;

• створення відповідних умов для належної правової поведінки суб’єктів економічної діяльності;

• забезпечення рівного правового захисту державного і недер-жавного секторів економіки;

• створення такої ринкової інфраструктури, яка забезпечила б рівні можливості для реалізації творчого потенціалу різноманітних суб’єктів підприємницької діяльності.

Для попередження економічної злочинності необхідна реалі-зація комплексу заходів: політичних; економічних; організаційних; технічних; правових; виховних.

Політичні заходи повинні бути спрямовані на чітке визначення пріоритетів з захисту економічних інтересів держави, окремих соціальних груп і громадян. Створення відповідних умов для реалізації трудової потенції громадян. Принципи економічної по-літики повинні бути узгодженими з Конституцією України і відповідати їй.

Економічна політика держави, спрямована проти людини, нічого іншого не може породити, окрім протистояння державі і всім напрямам її діяльності. Необхідно створити правове поле для економічної діяльності, яке б давало реальні можливості законо-слухняної поведінки у сфері економічних відносин, робило б абсолютно недоцільним вчинення злочинів. Це можливо лише через створення відповідних економічних стимулів для всіх суб’єктів економічної діяльності і встановлення жорсткої відпо-відальності за правопорушення.

Першочергове значення у структурі економічних заходів має розроблення:

• загальної Концепції боротьби з економічною злочинністю в Україні, яка б чітко визначила завдання, цілі реформування еко-номіки України та фінансові можливості цього процесу;

• спеціальних програм за окремими напрямами державної політики стосовно різних галузей народного господарства;

• програм розвитку підприємницького сектора;

• програм приватизації державного майна;

• програм обмеження монопольної діяльності;

• програм реформування банківської системи і систе­ми оподаткування;

• програм упорядкування торговельно-посередницької ді-яльності;

• програм упорядкування діяльності місцевих органів влади і управління щодо регулювання підприємницької діяльності на місцях.

Важливе значення у групі запобіжних економічних заходів має гарантоване державою невтручання різноманітних контролюючих органів без належних для цього підстав в безпосередню опе-ративно-господарську діяльність. А якщо таке втручання відбу-вається без підстави, то відповідні державні органи мають від-шкодувати завдані збитки.

В умовах розширення сфери фінансових зловживань, різного роду правопорушень у кредитно-банківській системі, ухилення від сплати податків особливе значення мають заходи, спрямовані на вдосконалення фінансового і податкового законодавства, реалі-зацію жорсткої податкової політики, вдосконалення всієї фіс-кальної системи з тим, щоб її діяльність сприяла підвищенню ефективності суспільного виробництва, а не його занепаду. Створення в Україні податкової міліції ставить і важливе завдання підвищення ефективності її роботи.

Приватизація, яка триває в Україні, не виконала тих завдань, які ставилися перед нею: підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України, створення належних умов для залучення інвестицій. За статистичними даними у 1998 р. від приватизації держава отримала лише 25% коштів від запланованих. Тому важливе значення має розробка чіткої програми приватизації державного майна, вдосконалення методик оцінки державного майна, умов використання іноземних інвестицій, розробка заходів для попередження зловживань і методик запобігання право-порушенням у цій галузі.

Для попередження міжнародної економічної злочин­ності важливе значення має поєднання зусиль України та інших держав у боротьбі з економічною злочинністю, міжнародне співро-бітництво, використання досвіду безпосередньої правоохоронної діяльності, спрямованої на викриття, розслідування і судовий розгляд справ про економічні злочини, вчинені міжнародними злочинними угрупованнями. Для нашої країни, з її прозорими кордонами ця проблема має особливу актуальність у зв’язку з еко-номічними відносинами між країнами СНД. Особливість пра-вового статусу цієї структури потребує створення відповідних координуючих органів, інформаційного обміну, проведення спіль-них заходів, а також укладання відповідних угод із боротьби з економічною злочинністю.

Надійне наукове забезпечення боротьби зі злочинністю в галузі економіки передбачає налагодження системи фундаментальних і прикладних досліджень з проблем запобігання і протидії зло-чинності в галузі економіки. Розробку сучасних наукових методик з цих питань, раціональне впровадження результатів досліджень і методик у практику боротьби зі злочинністю у сфері економіки, а також науковий аналіз заходів, що здійснюються, та прогнозування їх результатів.

Усі чинники, які обумовлюють існування і прояви економічної злочинності, достатньо відомі кримінологічній науці. Однак рівень пізнання цих чинників тільки за допомогою соціологічного аналі-зу в сучасних умовах мало що дає практиці боротьби з цим явищем. Тому зараз необхідна розробка відповідних комп’ютерних техно-логій аналізу їх взаємодії на основі математичного моделювання криміногенних процесів.

Організаційні заходи попередження економічних злочинів спрямовані на вдосконалення діяльності управлінського персоналу на засадах раціональної економічної діяльності, підвищення ефективності діяльності контрольно-ревізійних органів, вдоско-налення систем обліку і звітності. Сюди ж входять заходи з підбору і професійної підготовки кадрів для всіх сфер господарства, кредитно-банківської системи, органів податкової інспекції для роботи в органах боротьби з економічною злочинністю.

Вивчення кримінальних справ про господарські злочини показує, що професійна підготовка слідчих і працівників дізнання з цієї категорії справ вкрай низька. Тому необхідна розробка та впровадження методики професійного відбору фахівців для роботи у цих органах, організація постійного навчання з основ бух-галтерського обліку, з вивчення законодавства про підприємницьку діяльність, створення необхідних умов та гарантій для нормальної посадової діяльності. Цілям профілактики мають слугувати і заходи щодо вдосконалення методів обліку і контролю за рухом товарно-матеріальних цінностей, які б відповідали світовим стандартам ведення господарського обліку і давали змогу про-аналізувати та вивчити по кожній галузі господарства, на кожному етапі виробництва дії, операції, рішення, при здійсненні яких можливе вчинення економічних злочинів, розробити певні умови та процедури, що включали б такі факти, детально регламентували правила та стандарти прийняття розпорядчих, дозвільних, управ-лінських рішень, видання ліцензій, вирішення інших питань управління економікою.

Інформаційно-аналітичне забезпечення боротьби зі зло-чинністю у сфері економіки також є необхідною умовою під-вищення ефективності діяльності правоохоронних органів. Це передбачає створення системи інформування про стан, динаміку, структуру злочинів у галузі економіки в Україні, необхідної і достатньої для ефективної діяльності суб’єктів профілактики і для прийняття відповідних управлінських рішень щодо запобіган- ня цим злочинам.

Організаційні заходи включають також: створення узгодженої системи показників, котрі відбивають реальний стан боротьби зі злочинністю в економічній сфері в Україні; створення єдиної Міжвідомчої системи інформування про такі злочини, причини та умови їх вчинення; створення банку нормативної, управ-лінської, аналітичної, науково-методичної, довідкової та іншої інформації, у тому числі із закордонних джерел, і розробку системи користування цією інформацією заінтересованими відомствами і науковцями; створення методичних рекомендацій з використання методів статистичного аналізу динаміки окремих видів економічних злочинів, методик організації статистичних спостережень за збитками від економічних злочинів. Необхідно створити надійний механізм збирання і використання від-повідних даних не тільки на республіканському, але і на регіо-нальному рівні.

Технічні заходи попередження злочинної поведінки в галузі економічної діяльності в умовах комп’ютерного управління рухом фінансових ресурсів і товарно-матеріальних цінностей повинні забезпечити надійну охорону, облік, своєчасне визна-чення кількісних і якісних показників цього процесу через роз-робку сучасних комп’ютерних систем на основі математичного моделювання умов виробничих процесів, систем охорони об’єктів, запровадження технічних приладів, контролюючих кількісні і якісні показники сировини, комплектуючих елементів на кожному етапі технологічного процесу. Надійні системи контролю повинні бути розроблені по всій лінії технологічного процесу: постачання сировини – її оплата і система розрахун- ків – виробництво – виготовлення готової продукції – транс-портування вантажів – захист документації та цінних паперів, аналіз фінансових документів – умови одержання продукції – її реалізація. До технічних заходів профілактики економічних злочинів слід віднести також створення більш досконалих засобів охорони при транспортуванні сиро­вини (особливо по трубо-проводах), які б виключали можливість втручання в техно-логічний процес, розробку методів виявлення фальсифікованих продуктів і товарів.

Але головне – це забезпечення правоохоронних і контро-люючих органів сучасними приладами і методиками виявлення правопорушень і злочинів, що здійснюються у процесі економічної діяльності.

Правові заходи у сукупності з іншими відіграють важливу роль у попередженні злочинної поведінки в галузі економіки. Особливе значення вони мають у сучасний період зміни форм власності і побудови на цій основі ринкової економіки. Правозабезпечувальний механізм цього процесу не достатньо відтворює і регулює реальні економічні зміни в суспільстві і господарській практиці.

Вдосконалення законодавства з урахуванням цих обставин має бути спрямоване на:

• забезпечення прав людини і громадянина;

• встановлення загальнообов’язкових правил поведінки на ринку для всіх господарських і управлінських структур;

• встановлення реальної системи санкцій для органів дер-жавного управління, юридичних та фізичних осіб за порушення законодавства щодо споживачів;

• введення адміністративної та кримінальної відповідальності посадових осіб за дії, що призводять до дестабілізації функ-ціонування господарського механізму і спричиняють шкоду суспільним інтересам;

• приведення різних галузей законодавства до сучасних потреб суспільства;

• законодавче упорядкування підстав для надання відповідних пільг окремим суб’єктам підприємницької діяльності і вста-новлення кримінальної відповідальності за незаконне надання таких пільг;

• встановлення підвищеної кримінальної відповідальності за найбільш суспільно небезпечні форми економічної поведінки, котрі призводять до підриву економічної безпеки країни;

• реформування законодавчого процесу шляхом скорочення його строків, впровадження незалежної експертизи, розробки проектів законодавчих актів колективами юристів, економістів, психологів і практичних працівників;

• вдосконалення правозастосовчої політики, підвищення ефективності її діяльності з метою реалізації принципу невід-воротності покарання незалежно від політичного і соціального статусу особи.

Сукупність правових заходів повинна створити таке правове поле, при якому будь-яке правопорушення або злочин у галузі економічної діяльності було б своєчасно виявлено, а також зро-било б вчинення їх недоцільним як з боку державних службовців, так і окремих громадян.

Виховні заходи мають важливе значення у формуванні економіко-правової свідомості людини. Вони повинні забезпечити її законослухняну поведінку в існуючій системі економічних відносин на всіх рівнях суспільного життя. Цей напрям най-складніший у системі профілактики економічної злочинності. Адже завжди існують протиріччя між потребами особи у до-сягненні матеріальних благ і можливостями держави їх забезпечити. Це протиріччя обумовлено ненадійністю і непов-нотою програм соціального захисту громадян з боку управ-лінського апарату і підприємницьких структур. Ось чому важливе виховне значення в сучасних умовах має:

• виховання нетерпимості у громадян до порушення їх законних прав та інтересів як з боку державних службовців, так і підпри-ємницьких структур;

• використання різноманітних форм протесту з метою наве-дення у державі елементарних форм порядку в економічному житті;

• своєчасне звернення до відповідних правоохоронних і контролюючих економічну діяльність органів про факти вчинення злочинів;

• активна участь у діяльності організацій із захисту прав споживачів;

• виховання через засоби масової інформації стійкої грома-дянської позиції для захисту своїх прав, подолання стереотипів „урівнялівки”, ефективного протистояння злочинним проявам у галузі економіки.

• виховання в суспільній свідомості ідеї побудови високо-ефективної економіки, здатної створити людям надійні умови життя.

• ідеологічні, виховні заходи мають бути спрямовані на по-силення стимулів і мотивацій членів суспільства до створення гідних умов економічного існування та активної протидії пору-шенням соціально-економічних підвалин такого існування.

 

Розділ IX

 

ОРГАНІЗОВАНА ЗЛОЧИННІСТЬ

 

1. Кримінологічна характеристика

організованої злочинності

 

Організована злочинність це системно пов’язана сукупність злочинів, вчинених учасниками стійких, ієрархічних, планомірно діючих злочинних структур (груп, організацій), діяльність яких прямо чи опосередковано взаємопідкріплюється, погоджується та спрямована на отримання максимального при-бутку зі злочинного бізнесу на визначеній території чи у визначеній галузі, взятій під контроль.

Можна виділити наступні ознаки організованої злочинності: стійкість; системність; масштабність; мета; способи; забезпечення власної безпеки.

Ознака стійкості реалізується в таких характеристиках, як наявність постійних завдань і триваючий характер злочинної діяльності; її планування і підготовка; сувора ієрархія учасників і наявність керівного ядра; безумовна дисципліна.

Ознака системності пов’язана зі стійкістю і безпосередньо реалізується в таких характеристиках організованої злочинності, як прямий чи опосередкований зв’язок і спеціалізація її структур у масштабі регіону, галузі економіки, виду кримінального бізнесу (взаємодія, ієрархічний зв’язок, погоджений розподіл сфер діяль-ності, зв’язок конкуренції та протистояння тощо).

При цьому виділяється багаторівневістъ системи за схемою: організована злочинна група – злочинне співтовариство – сукуп-ність супідрядних чи взаємодіючих у регіоні, у низці регіонів, країні в цілому, у низці країн злочинних співтовариств („асоціації” злочинних структур).

Масштабність одна з ознак організованої злочинності, котра означає, що мова йде про регіональну, міжрегіональну, в межах країни в цілому чи інтернаціональну діяльність.

Мета організованих злочинних структур зосереджена на отримання доходів злочинним шляхом, на збагачення у великих і особливо великих розмірах.

Способи вчинення злочинів учасниками організованих злочинних структур відрізняються професіоналізмом. Для злочинів характерна: старанність технічної підготовки; планування і роз-поділ ролей; створення сприятливих умов; організація співро-бітництва осіб і груп, які реалізують різні, але взаємозалежні функ-ції; рішучість і жорстокість дій.

Особливістю організованих злочинних структур є наявність спеціалізованої функції забезпечення безпеки учасників від притягнення до відповідальності. Відзначаються: особлива увага до конспірації; виділення в цих структурах учасників з контр-розвідувальними й охоронними функціями; розробка сценаріїв поведінки рядових учасників, котрі беруть на себе відповідальність за збереження і носіння зброї, її застосування тощо, для того, щоб вигородити керівників злочинних груп (організацій); розробка сценаріїв поведінки керівників (активних учасників) на випадок затримання чи виклику в правоохоронні органи.

За рівнем організації злочинні структури класифіку-ються так:

• організована злочинна група;

• злочинна організація.

За територіальним масштабом діяльності організовані злочинні структури підрозділяються на:

• регіональні;

• міжрегіональні;

• діючі в масштабах країни;

• транснаціональні (міжнародні).

За напрямами діяльності організовані злочинні структури можна поділити на функціонуючі в галузі:

кримінального бізнесу – незаконний обіг наркотичних засобів і психотропних речовин, зброї, предметів історії і мистецтва; контрабанда стратегічних матеріалів і шкідливих відходів; неза-конний обіг людських органів і тканин; викрадення автомобілів; організація азартних ігор, проституції та ін.;

тіньової економіки – контроль і вилучення частини прибутку, розподіл сфер впливу, безпосереднє створення тіньових під-приємств тощо;

легальної економіки – відмивання засобів, отриманих злочинним шляхом; розміщення їх у високоприбуткові під-приємства тощо.

 

2. Кримінологічна характеристика осіб

учасників організованої злочинності

 

Російський кримінолог Г.М. Міньковський виділяє наступні особистісні типи учасників організованої злочинності:

• лідери організованих злочинних груп і співтовариств;

• „злодії в законі”, „авторитети”;

• фахівці в різних галузях професійних знань;

• рядові учасники організованих злочинних груп і злочинних організацій;

• корумповані посадові особи.

Лідери злочинних груп і організацій поділяються на:

• керівників організованих злочинних груп (організацій) в галузі економіки, 80% яких є службовими особами підприємств, установ, організацій чи елітним прошарком приватних під-приємців;

• керівників гангстерських структур з числа „злодіїв у законі”, інших „авторитетів”;

• керівників „перевертнів” з числа співробітників правоохо-ронних і контрольних органів.

Для всіх лідерів характерна авторитарність, жорстокість, готовність йти на усе для досягнення мети, організаційні здібності, уміння підкорити собі інших, впевненість у власній перевазі, мотивація панування, відсутність здатності до співпереживання, ставлення до людей як до знарядь для досягнення мети.

Тенденція злиття загальнокримінальних організованих структур і структур, які діють у галузі економіки, приводить до створення змішаних груп (організацій), лідерами яких можуть бути особи з кожної із названих характеристик. Також відбувається еволюція лідерів здирницьких гангстерських структур у бік про-никнення в легальний бізнес.

„Злодії в законі”, інші „авторитети” здійснюють:

• інформаційний взаємозв’язок і іншу координуючу діяльність організованих структур, які діють на визначеній території чи в галузі злочинного бізнесу;

• організаційну і правову допомогу цим структурам на їхнє прохання;

• збереження загальних коштів;

• вирішення суперечок і конфліктів тощо.

Одним з типів учасників організованої злочинності є фахівці в таких галузях професійних знань, як: виготовлення і ремонт зброї, вибухових пристроїв; зв’язку; транспортну; комп’ютерних техно-логій; біохімії, фармакології та ін.

Для цієї категорії осіб характерне зовнішнє дотримання норм міжособистісного спілкування, прийнятих у правослухняному середовищі.

Рядові учасники злочинних груп і організацій – це бойовики, охорона лідерів, особи, що здійснюють розвідувальні і контр-розвідувальні функції, конкретні злочини, приховують їх та інше. Особливістю рядових учасників організованих злочинних струк-тур є доведена до автоматизму, слухняність вказівкам керівника.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных