ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
7 страница. • основна маса населення не була підготовлена до докорінних реформ у галузі економіки.• основна маса населення не була підготовлена до докорінних реформ у галузі економіки. Більше цього, як свідчить світова практика, ринкові еко-номічні відносини на першому етапі об’єктивно запрограмовані на економічну нерівність, безробіття, одержання прибутку будь-якою ціною і у можливо більших розмірах, недобросовісну кон-куренцію. Все це породжує гострі соціальні протиріччя, які слід розгля-дати як чинники, що детермінують економічну злочинність. До них належать: • соціально-економічні; • організаційно-управлінські; • соціально-психологічні; • правові; • чинники, пов’язані з ефективністю діяльності право-охоронних органів. Соціально-економічні чинники є найголовнішими, бо вони забезпечують необхідні умови для життєдіяльності усього су-спільства загалом і кожної особи зокрема. Загальна економічна криза, що охопила Україну, характе-ризувалася спадом виробництва, розбалансованістю економіки, падінням життєвого рівня населення, інфляцією і гіперінфляцією, зниженням продуктивності праці тощо. Вона загострила криміно-генну ситуацію в країні, створивши ідеальні умови для „розквіту” економічної злочинності. Так, у 1991 р. порівняно з попереднім ВВП скоротився на 8,7%, у 1992 р. – на 9,9%, у 1993 р. – на 14,2%, у 1994 р. – на 22,9%, у 1995 р. – на 12,2%, у 1996 р. – на 10%. Порівняно з іншими державами СНД відбулося найбільше зниження цього показника. Спостерігалися також найбільші темпи спаду обсягів виробництва промислової продукції і товарів народного вжитку. Серед соціально-економічних чинників слід відзначити: • недоліки в регулюванні кредитно-фінансових відносин, котрі призвели до масового вивезення валюти та сировини за кордон, крадіжок валютних коштів; • спроби створити конкурентоспроможну альтернативну еконо-міку, зосереджену, насамперед, у торговельній і посередницькій діяльності. У цій сфері зараз діють понад 80% зареєстрованих підприємницьких структур. Підприємницький сектор, орієнто-ваний на торговельно-посередницьку діяльність, перетворився на могутню надбудову над виробничою економікою, державним сектором, швидко і з успіхом „ліквідував” виробничу промислову економіку, наживши при цьому величезні капітали; • порушення системи грошового обігу в країні, фіскальна кредитна, податкова системи і система ціноутворення, спрямовані на залатування дірок економіки, що розвалилась, не тільки не врятували становище, а й ще більше погіршили його, створивши оптимальні умови для криміналізації усіх сфер суспільних відносин. Як наслідок – бурхливо зростали всі види корисливих злочинних посягань і особливо злочини у сфері економічної діяльності, які не були характерними для командно-адмі-ністративної системи: контрабанда, вивіз неліцензованої сировини, рідкоземельних металів, маніпуляції з ціноутворенням, шахрай-ство з фінансовими ресурсами, поява заборонених видів про-мислів, фіктивних підприємств, кредитні операції за фальшивими авізо; • високі банківські кредитні ставки і ставки оподаткування довершили картину економічного краху виробництва, а відсутність стабільного грошового обігу і твердої грошової одиниці зробили цей крах незворотним; • руйнування системи контролю за економічною діяльністю, яка діяла раніше. Часткове зниження ефективності роботи спеці-алізованого ревізійного апарату, а потім і його повна ліквідація створили безмежне поле для різноманітних фінансових махінацій. Жодна з економічних програм уряду навіть не згадувала про конт-рольно-ревізійний апарат; • вакуум суспільного контролю і байдужість населення до розкрадання національного багатства, позбавили державу одного з найважливіших важелів управління процесами економічних перетворень, а нової системи не було створено; До організаційно-управлінських чинників відносяться всі ті протиріччя, що склалися на сучасному етапі в управлінні еконо-мікою з боку державних структур, а саме: • виконавча влада держави для вирішення економічних про-блем провела лише косметичну перебудову структури управління економікою з використанням звичних методів адміністративно-командного регулювання, без рішучого переходу до ринкових важелів. Зволікання в цьому напрямі дало однозначний результат: жодна з проблем економіки не була вирішена, економічні болячки радянського періоду загнані ще глибше, і ситуація в економіці стала катастрофічною; • будівництво ринкової економіки, керівництво країни дору-чило її створення тій же адміністративно-командній системі, яка швидко пристосувала її до своїх потреб; • повна втрата контролю над динамікою соціально-економічних процесів в Україні і повна відірваність від існуючих реалій в еконо-мічному житті, економіка була практично некерованою; • безконтрольна діяльність керівників і посадових осіб управ-лінських і господарських структур, в розпорядженні яких державне майно, сировина, трудові, матеріальні й фінансові ресурси, готова продукція, яка вільно реалізується ними через різноманітні комерційні структури; • феодально-бюрократичний статус керівника державного сектора економіки призводить до створення корумпованих кланів, де корпоративні інтереси переважають над інтересами держави. Все це підірвало віру населення в законність, довіру до діяль-ності органів влади, управління як в центрі, так і на місцях, породжує стійкий правовий нігілізм, який є основним криміно-генним чинником сьогодні. Соціально-психологічні чинники: • негативний вплив на психологічний стан суспільства і, тим самим, на криміногенну ситуацію, економічної кризи, політичної нестабільності, різного роду конфліктів у суспільстві; • значний розрив у матеріальному забезпеченні різних верств населення; • вплив деяких засобів масової інформації, які висвітлюють в основному негативні сторони соціально-економічних протиріч суспільства. Правові чинники: • недоліки законодавчого регулювання політичних та еко-номічних реформ в Україні створили парадоксальну ситуацію, при якій законодавча база замість того, щоб створювати надійне правове поле і забезпечити дотримання режиму законності в сфері економічних відносин, стала одним з чинників, дестабілізуючих цей процес; • закони, підзаконні нормативні акти, які приймалися в перші роки незалежності і були спрямовані на регулювання нових економічних відносин, мали декларативний, абстрактний характер і не ставили надійних перепон на шляху зростання економічних злочинів; • суперечливість, внутрішня неузгодженість, безсистемність законів, невідпрацьованість механізму їх реалізації – найхарак-терніші риси законодавства перехідного періоду. Усі ці негативні чинники сприяли зростанню правового нігілізму суб’єктів підприємницької діяльності і окремих гро-мадян; майже 2/3 громадян вважають ці обставини однією з причин правопорушень і злочинів у галузі економічної діяльності. Чинники, пов’язані з правоохоронною діяльністю. Важ-ливою ланкою в системі контролю за генезисом економічної злочинності є діяльність правоохоронних органів. Статистичні дані, дані вибіркових кримінологічних досліджень свідчать про суттєві недоліки в організації системи протидії еко-номічній злочинності а саме: • при загальній тенденції до зростання кількості злочинів економічної спрямованості кількість засуджених за контра- банду, обман покупців, крадіжки державного або колективного майна шляхом привласнення, розтрати, зловживання служ- бовим становищем, порушення правил торгівлі рік у рік змен-шується; • із 34-х складів злочинів, які були передбачені Кримінальним кодексом 1960 р. про господарські злочини, за даними досліджень правоохоронні органи не приділяли уваги 20-м із них. • значна кількість порушених органами внутрішніх справ кримінальних справ не доходила до судового розгляду, близько 50% припинялися на стадії попереднього слідства; • лібералізація судової, репресії при визначенні покарання за економічні злочини. Найбільш розповсюдженим видом покарань був штраф (51,4%), 50% осіб покарання призначалося нижче від нижчої межі. Значно рідше, ніж у минулі роки, застосовуються додаткові покарання у вигляді конфіскації майна і позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю; • послаблення прокурорського нагляду за станом законності в галузі підприємницької діяльності і діяльності правоохоронних органів з виявлення, припинення і розслідування кримінальних справ про економічні злочини; • правоохоронні органи ні в кадровому, ні в організаційному, ні в технічному забезпеченні не були готові до такого зростання економічної злочинності.
4. Попередження економічної злочинності
Попередження злочинності в галузі економічної діяльності залежить, перш за все, від реалізації економічної політики держави, напрямів профілактичних заходів. Як один з найважливіших напрямів соціального управління ця діяльність, зокрема, потребує здійснення заходів, спрямованих на нейтралізацію, зниження, припинення злочинів у галузі економічної діяльності. Найважливіше значення для попередження цього виду злочинної діяльності мають загальносоціальні заходи: • чітке визначення функцій держави в регулюванні еконо-мічних відносин; • формування її економіко-правової політики; • розподіл повноважень між центральними і місцевими орга-нами в регулюванні економічних процесів; • створення відповідних умов для належної правової поведінки суб’єктів економічної діяльності; • забезпечення рівного правового захисту державного і недер-жавного секторів економіки; • створення такої ринкової інфраструктури, яка забезпечила б рівні можливості для реалізації творчого потенціалу різноманітних суб’єктів підприємницької діяльності. Для попередження економічної злочинності необхідна реалі-зація комплексу заходів: політичних; економічних; організаційних; технічних; правових; виховних. Політичні заходи повинні бути спрямовані на чітке визначення пріоритетів з захисту економічних інтересів держави, окремих соціальних груп і громадян. Створення відповідних умов для реалізації трудової потенції громадян. Принципи економічної по-літики повинні бути узгодженими з Конституцією України і відповідати їй. Економічна політика держави, спрямована проти людини, нічого іншого не може породити, окрім протистояння державі і всім напрямам її діяльності. Необхідно створити правове поле для економічної діяльності, яке б давало реальні можливості законо-слухняної поведінки у сфері економічних відносин, робило б абсолютно недоцільним вчинення злочинів. Це можливо лише через створення відповідних економічних стимулів для всіх суб’єктів економічної діяльності і встановлення жорсткої відпо-відальності за правопорушення. Першочергове значення у структурі економічних заходів має розроблення: • загальної Концепції боротьби з економічною злочинністю в Україні, яка б чітко визначила завдання, цілі реформування еко-номіки України та фінансові можливості цього процесу; • спеціальних програм за окремими напрямами державної політики стосовно різних галузей народного господарства; • програм розвитку підприємницького сектора; • програм приватизації державного майна; • програм обмеження монопольної діяльності; • програм реформування банківської системи і системи оподаткування; • програм упорядкування торговельно-посередницької ді-яльності; • програм упорядкування діяльності місцевих органів влади і управління щодо регулювання підприємницької діяльності на місцях. Важливе значення у групі запобіжних економічних заходів має гарантоване державою невтручання різноманітних контролюючих органів без належних для цього підстав в безпосередню опе-ративно-господарську діяльність. А якщо таке втручання відбу-вається без підстави, то відповідні державні органи мають від-шкодувати завдані збитки. В умовах розширення сфери фінансових зловживань, різного роду правопорушень у кредитно-банківській системі, ухилення від сплати податків особливе значення мають заходи, спрямовані на вдосконалення фінансового і податкового законодавства, реалі-зацію жорсткої податкової політики, вдосконалення всієї фіс-кальної системи з тим, щоб її діяльність сприяла підвищенню ефективності суспільного виробництва, а не його занепаду. Створення в Україні податкової міліції ставить і важливе завдання підвищення ефективності її роботи. Приватизація, яка триває в Україні, не виконала тих завдань, які ставилися перед нею: підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України, створення належних умов для залучення інвестицій. За статистичними даними у 1998 р. від приватизації держава отримала лише 25% коштів від запланованих. Тому важливе значення має розробка чіткої програми приватизації державного майна, вдосконалення методик оцінки державного майна, умов використання іноземних інвестицій, розробка заходів для попередження зловживань і методик запобігання право-порушенням у цій галузі. Для попередження міжнародної економічної злочинності важливе значення має поєднання зусиль України та інших держав у боротьбі з економічною злочинністю, міжнародне співро-бітництво, використання досвіду безпосередньої правоохоронної діяльності, спрямованої на викриття, розслідування і судовий розгляд справ про економічні злочини, вчинені міжнародними злочинними угрупованнями. Для нашої країни, з її прозорими кордонами ця проблема має особливу актуальність у зв’язку з еко-номічними відносинами між країнами СНД. Особливість пра-вового статусу цієї структури потребує створення відповідних координуючих органів, інформаційного обміну, проведення спіль-них заходів, а також укладання відповідних угод із боротьби з економічною злочинністю. Надійне наукове забезпечення боротьби зі злочинністю в галузі економіки передбачає налагодження системи фундаментальних і прикладних досліджень з проблем запобігання і протидії зло-чинності в галузі економіки. Розробку сучасних наукових методик з цих питань, раціональне впровадження результатів досліджень і методик у практику боротьби зі злочинністю у сфері економіки, а також науковий аналіз заходів, що здійснюються, та прогнозування їх результатів. Усі чинники, які обумовлюють існування і прояви економічної злочинності, достатньо відомі кримінологічній науці. Однак рівень пізнання цих чинників тільки за допомогою соціологічного аналі-зу в сучасних умовах мало що дає практиці боротьби з цим явищем. Тому зараз необхідна розробка відповідних комп’ютерних техно-логій аналізу їх взаємодії на основі математичного моделювання криміногенних процесів. Організаційні заходи попередження економічних злочинів спрямовані на вдосконалення діяльності управлінського персоналу на засадах раціональної економічної діяльності, підвищення ефективності діяльності контрольно-ревізійних органів, вдоско-налення систем обліку і звітності. Сюди ж входять заходи з підбору і професійної підготовки кадрів для всіх сфер господарства, кредитно-банківської системи, органів податкової інспекції для роботи в органах боротьби з економічною злочинністю. Вивчення кримінальних справ про господарські злочини показує, що професійна підготовка слідчих і працівників дізнання з цієї категорії справ вкрай низька. Тому необхідна розробка та впровадження методики професійного відбору фахівців для роботи у цих органах, організація постійного навчання з основ бух-галтерського обліку, з вивчення законодавства про підприємницьку діяльність, створення необхідних умов та гарантій для нормальної посадової діяльності. Цілям профілактики мають слугувати і заходи щодо вдосконалення методів обліку і контролю за рухом товарно-матеріальних цінностей, які б відповідали світовим стандартам ведення господарського обліку і давали змогу про-аналізувати та вивчити по кожній галузі господарства, на кожному етапі виробництва дії, операції, рішення, при здійсненні яких можливе вчинення економічних злочинів, розробити певні умови та процедури, що включали б такі факти, детально регламентували правила та стандарти прийняття розпорядчих, дозвільних, управ-лінських рішень, видання ліцензій, вирішення інших питань управління економікою. Інформаційно-аналітичне забезпечення боротьби зі зло-чинністю у сфері економіки також є необхідною умовою під-вищення ефективності діяльності правоохоронних органів. Це передбачає створення системи інформування про стан, динаміку, структуру злочинів у галузі економіки в Україні, необхідної і достатньої для ефективної діяльності суб’єктів профілактики і для прийняття відповідних управлінських рішень щодо запобіган- ня цим злочинам. Організаційні заходи включають також: створення узгодженої системи показників, котрі відбивають реальний стан боротьби зі злочинністю в економічній сфері в Україні; створення єдиної Міжвідомчої системи інформування про такі злочини, причини та умови їх вчинення; створення банку нормативної, управ-лінської, аналітичної, науково-методичної, довідкової та іншої інформації, у тому числі із закордонних джерел, і розробку системи користування цією інформацією заінтересованими відомствами і науковцями; створення методичних рекомендацій з використання методів статистичного аналізу динаміки окремих видів економічних злочинів, методик організації статистичних спостережень за збитками від економічних злочинів. Необхідно створити надійний механізм збирання і використання від-повідних даних не тільки на республіканському, але і на регіо-нальному рівні. Технічні заходи попередження злочинної поведінки в галузі економічної діяльності в умовах комп’ютерного управління рухом фінансових ресурсів і товарно-матеріальних цінностей повинні забезпечити надійну охорону, облік, своєчасне визна-чення кількісних і якісних показників цього процесу через роз-робку сучасних комп’ютерних систем на основі математичного моделювання умов виробничих процесів, систем охорони об’єктів, запровадження технічних приладів, контролюючих кількісні і якісні показники сировини, комплектуючих елементів на кожному етапі технологічного процесу. Надійні системи контролю повинні бути розроблені по всій лінії технологічного процесу: постачання сировини – її оплата і система розрахун- ків – виробництво – виготовлення готової продукції – транс-портування вантажів – захист документації та цінних паперів, аналіз фінансових документів – умови одержання продукції – її реалізація. До технічних заходів профілактики економічних злочинів слід віднести також створення більш досконалих засобів охорони при транспортуванні сировини (особливо по трубо-проводах), які б виключали можливість втручання в техно-логічний процес, розробку методів виявлення фальсифікованих продуктів і товарів. Але головне – це забезпечення правоохоронних і контро-люючих органів сучасними приладами і методиками виявлення правопорушень і злочинів, що здійснюються у процесі економічної діяльності. Правові заходи у сукупності з іншими відіграють важливу роль у попередженні злочинної поведінки в галузі економіки. Особливе значення вони мають у сучасний період зміни форм власності і побудови на цій основі ринкової економіки. Правозабезпечувальний механізм цього процесу не достатньо відтворює і регулює реальні економічні зміни в суспільстві і господарській практиці. Вдосконалення законодавства з урахуванням цих обставин має бути спрямоване на: • забезпечення прав людини і громадянина; • встановлення загальнообов’язкових правил поведінки на ринку для всіх господарських і управлінських структур; • встановлення реальної системи санкцій для органів дер-жавного управління, юридичних та фізичних осіб за порушення законодавства щодо споживачів; • введення адміністративної та кримінальної відповідальності посадових осіб за дії, що призводять до дестабілізації функ-ціонування господарського механізму і спричиняють шкоду суспільним інтересам; • приведення різних галузей законодавства до сучасних потреб суспільства; • законодавче упорядкування підстав для надання відповідних пільг окремим суб’єктам підприємницької діяльності і вста-новлення кримінальної відповідальності за незаконне надання таких пільг; • встановлення підвищеної кримінальної відповідальності за найбільш суспільно небезпечні форми економічної поведінки, котрі призводять до підриву економічної безпеки країни; • реформування законодавчого процесу шляхом скорочення його строків, впровадження незалежної експертизи, розробки проектів законодавчих актів колективами юристів, економістів, психологів і практичних працівників; • вдосконалення правозастосовчої політики, підвищення ефективності її діяльності з метою реалізації принципу невід-воротності покарання незалежно від політичного і соціального статусу особи. Сукупність правових заходів повинна створити таке правове поле, при якому будь-яке правопорушення або злочин у галузі економічної діяльності було б своєчасно виявлено, а також зро-било б вчинення їх недоцільним як з боку державних службовців, так і окремих громадян. Виховні заходи мають важливе значення у формуванні економіко-правової свідомості людини. Вони повинні забезпечити її законослухняну поведінку в існуючій системі економічних відносин на всіх рівнях суспільного життя. Цей напрям най-складніший у системі профілактики економічної злочинності. Адже завжди існують протиріччя між потребами особи у до-сягненні матеріальних благ і можливостями держави їх забезпечити. Це протиріччя обумовлено ненадійністю і непов-нотою програм соціального захисту громадян з боку управ-лінського апарату і підприємницьких структур. Ось чому важливе виховне значення в сучасних умовах має: • виховання нетерпимості у громадян до порушення їх законних прав та інтересів як з боку державних службовців, так і підпри-ємницьких структур; • використання різноманітних форм протесту з метою наве-дення у державі елементарних форм порядку в економічному житті; • своєчасне звернення до відповідних правоохоронних і контролюючих економічну діяльність органів про факти вчинення злочинів; • активна участь у діяльності організацій із захисту прав споживачів; • виховання через засоби масової інформації стійкої грома-дянської позиції для захисту своїх прав, подолання стереотипів „урівнялівки”, ефективного протистояння злочинним проявам у галузі економіки. • виховання в суспільній свідомості ідеї побудови високо-ефективної економіки, здатної створити людям надійні умови життя. • ідеологічні, виховні заходи мають бути спрямовані на по-силення стимулів і мотивацій членів суспільства до створення гідних умов економічного існування та активної протидії пору-шенням соціально-економічних підвалин такого існування.
Розділ IX
ОРГАНІЗОВАНА ЗЛОЧИННІСТЬ
1. Кримінологічна характеристика організованої злочинності
Організована злочинність – це системно пов’язана сукупність злочинів, вчинених учасниками стійких, ієрархічних, планомірно діючих злочинних структур (груп, організацій), діяльність яких прямо чи опосередковано взаємопідкріплюється, погоджується та спрямована на отримання максимального при-бутку зі злочинного бізнесу на визначеній території чи у визначеній галузі, взятій під контроль. Можна виділити наступні ознаки організованої злочинності: стійкість; системність; масштабність; мета; способи; забезпечення власної безпеки. Ознака стійкості реалізується в таких характеристиках, як наявність постійних завдань і триваючий характер злочинної діяльності; її планування і підготовка; сувора ієрархія учасників і наявність керівного ядра; безумовна дисципліна. Ознака системності пов’язана зі стійкістю і безпосередньо реалізується в таких характеристиках організованої злочинності, як прямий чи опосередкований зв’язок і спеціалізація її структур у масштабі регіону, галузі економіки, виду кримінального бізнесу (взаємодія, ієрархічний зв’язок, погоджений розподіл сфер діяль-ності, зв’язок конкуренції та протистояння тощо). При цьому виділяється багаторівневістъ системи за схемою: організована злочинна група – злочинне співтовариство – сукуп-ність супідрядних чи взаємодіючих у регіоні, у низці регіонів, країні в цілому, у низці країн злочинних співтовариств („асоціації” злочинних структур). Масштабність – одна з ознак організованої злочинності, котра означає, що мова йде про регіональну, міжрегіональну, в межах країни в цілому чи інтернаціональну діяльність. Мета організованих злочинних структур зосереджена на отримання доходів злочинним шляхом, на збагачення у великих і особливо великих розмірах. Способи вчинення злочинів учасниками організованих злочинних структур відрізняються професіоналізмом. Для злочинів характерна: старанність технічної підготовки; планування і роз-поділ ролей; створення сприятливих умов; організація співро-бітництва осіб і груп, які реалізують різні, але взаємозалежні функ-ції; рішучість і жорстокість дій. Особливістю організованих злочинних структур є наявність спеціалізованої функції забезпечення безпеки учасників від притягнення до відповідальності. Відзначаються: особлива увага до конспірації; виділення в цих структурах учасників з контр-розвідувальними й охоронними функціями; розробка сценаріїв поведінки рядових учасників, котрі беруть на себе відповідальність за збереження і носіння зброї, її застосування тощо, для того, щоб вигородити керівників злочинних груп (організацій); розробка сценаріїв поведінки керівників (активних учасників) на випадок затримання чи виклику в правоохоронні органи. За рівнем організації злочинні структури класифіку-ються так: • організована злочинна група; • злочинна організація. За територіальним масштабом діяльності організовані злочинні структури підрозділяються на: • регіональні; • міжрегіональні; • діючі в масштабах країни; • транснаціональні (міжнародні). За напрямами діяльності організовані злочинні структури можна поділити на функціонуючі в галузі: • кримінального бізнесу – незаконний обіг наркотичних засобів і психотропних речовин, зброї, предметів історії і мистецтва; контрабанда стратегічних матеріалів і шкідливих відходів; неза-конний обіг людських органів і тканин; викрадення автомобілів; організація азартних ігор, проституції та ін.; • тіньової економіки – контроль і вилучення частини прибутку, розподіл сфер впливу, безпосереднє створення тіньових під-приємств тощо; • легальної економіки – відмивання засобів, отриманих злочинним шляхом; розміщення їх у високоприбуткові під-приємства тощо.
2. Кримінологічна характеристика осіб учасників організованої злочинності
Російський кримінолог Г.М. Міньковський виділяє наступні особистісні типи учасників організованої злочинності: • лідери організованих злочинних груп і співтовариств; • „злодії в законі”, „авторитети”; • фахівці в різних галузях професійних знань; • рядові учасники організованих злочинних груп і злочинних організацій; • корумповані посадові особи. Лідери злочинних груп і організацій поділяються на: • керівників організованих злочинних груп (організацій) в галузі економіки, 80% яких є службовими особами підприємств, установ, організацій чи елітним прошарком приватних під-приємців; • керівників гангстерських структур з числа „злодіїв у законі”, інших „авторитетів”; • керівників „перевертнів” з числа співробітників правоохо-ронних і контрольних органів. Для всіх лідерів характерна авторитарність, жорстокість, готовність йти на усе для досягнення мети, організаційні здібності, уміння підкорити собі інших, впевненість у власній перевазі, мотивація панування, відсутність здатності до співпереживання, ставлення до людей як до знарядь для досягнення мети. Тенденція злиття загальнокримінальних організованих структур і структур, які діють у галузі економіки, приводить до створення змішаних груп (організацій), лідерами яких можуть бути особи з кожної із названих характеристик. Також відбувається еволюція лідерів здирницьких гангстерських структур у бік про-никнення в легальний бізнес. „Злодії в законі”, інші „авторитети” здійснюють: • інформаційний взаємозв’язок і іншу координуючу діяльність організованих структур, які діють на визначеній території чи в галузі злочинного бізнесу; • організаційну і правову допомогу цим структурам на їхнє прохання; • збереження загальних коштів; • вирішення суперечок і конфліктів тощо. Одним з типів учасників організованої злочинності є фахівці в таких галузях професійних знань, як: виготовлення і ремонт зброї, вибухових пристроїв; зв’язку; транспортну; комп’ютерних техно-логій; біохімії, фармакології та ін. Для цієї категорії осіб характерне зовнішнє дотримання норм міжособистісного спілкування, прийнятих у правослухняному середовищі. Рядові учасники злочинних груп і організацій – це бойовики, охорона лідерів, особи, що здійснюють розвідувальні і контр-розвідувальні функції, конкретні злочини, приховують їх та інше. Особливістю рядових учасників організованих злочинних струк-тур є доведена до автоматизму, слухняність вказівкам керівника. Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|