Основні напрями управління конфліктом

Управління к(УК) – цілеспрямований вплив на процес к., який забезпечує вирішення соціально-значущих завдань.

УК передбачає:

- контроль і оптимізацію д-сті людей

- осмислений вплив на їх конфліктну поведінку з метою досягненнябажаних результатів і обмеження протистоянь рамками конструктивного впливу

УК включає в себе такі складові:

1) Профілактика к

2) Діагностика к

3) Прогнозування к

4) Їх попередження або стимулювання

5) Врегулювання к

6) Розв’язання к

1. Профілактика к (ПК)- це організація системи заходів, яка включає або зводить до мінімуму можливість виникнення конфлікту між ними.

ПК може бути первинною і вторинноюі передбачає необхідність як зовнішніх насамперед організаційних,так і внутрішніх – власне психологічних попереджувальних заходів

Первинна профілактика к – полягає в психологічній просвіті потенційних чи реальних опонентів

Вторинна психопрофілактика – передбачає безпосередню роботу в групах ризику, суперництва у групах із високим потенціалом конфліктогенності і ризику к.

Основні завдання профілактичної роботи щодо попередження к:

1Оволодіння психологічними прийомами і навичками безконфліктного спілкування

2 Звільнення від власної конфліктності і конфліктних форм поведінки

3 Оволодіння навичками саморегуляції в проблемних ситуаціях

Оволодіння знаннями, вміннями і навичками конструктивної поведінки в конфліктній ситуації

2. Прогнозування к. – це система заходів що передбачаєвизначення із певноювірогідністю місця і часу виникнення майбутнього конфлікту, що ґрунтується на психологічній діагностиці всіх компонентів і змісту к, рівня і потенціалу конфліктогенності.

3. Діагностика к – це його аналіз.

Щоб здійснити ефективне управління к. необхідно проаналізувати: особливості виникнення і розвитку к (динаміка), його структуру, вид, форму, етап на якому він перебуває в даний час.

Важливо визначити:

- сигнал конфлікту, що виражається у рівні напруженості і дискомфорту у групі

- наявність проблеми та її особливості

- виникнення і розвиток конфліктної ситуації

- склад учасників конфлікту

- можливий інцидент

Отже, прогнозування конфлікту вимагає детального аналізу і осмислення всіх його структурних компонентів і психологічних особливостей.

4.Попередження к – це діяльність учасників к, а також третіх осіб, спрямоване на усунення об’єктивних і суб’єктивних причин назріваючого зіткнення, та розв’язання суперечностей не конфліктним способом. Тобто це робота уже з конкретними конфліктами.

4а) Шляхи попередження конфліктів:

1. Визначення перед конфліктності спілкування і повернення до нормальної взаємодії
2. Зниження людиною своєї тривожності і агресивності
3. Контроль емоційної сфери
4. Використання правил без конфліктного спілкування, технік раціональної поведінки у спілкуванні

При неможливості попередження к, і його настанні виникає завдання розв’язання і конструктивного завершення к.

4б) Стимолювання к – це діяльність його учасників або третіх осіб спрямована на провокацію зіткнення к.

Стимолювання к є припустимим навіть бажаним в окремих ситуаціях – коли проблема є застарілою, гострою а вирішити її іншим більш мяким способом важко, але внаслідок певних причин неможлива. Але стимулювання к виправдане тільки стосовно конструктивних к і тільки тоді якщо є можливість раціонально контролювати його розвиток.

5. Розвязання к – передбачає спільну діяльність його учасників, спрямовано на припинення протидії і вирішення проблем які призводять до зіткнення.

6. Врегулювання к – характеризується тим що у вирішенні суперечностей між опонентами приймає участь третя сторона.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: