Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Поняття самосвідомості, свідомості у німецькій класичній філософії. Ціннісно-особистісний аспект самосвідомості. Ідеальне та емпіричне Я. І.Кант, І.Фіхте.




ПСИХОЛОГІЯ САМОСВІДОМОСТІ

Самосвідмість (С.) – це усвідомлення людиною себе, як особистості, тобто власних рис характеру, потенційних можливостей, дій і вчинків, їх мотивів і наслідків, усвідомлення своїх іфзичних, інтелектуальних і моральних якостей, ставлення до навколишнього дійсності та інших людей, ставлення до своєї діяльності і її значення для себе і всього суспільства.

На думку Лєонтьєва до структури С. належать:

1. Знання про себе;

2. Усвідомлення себе.

Кожен з цих компонентів, взятий окремо, не вичерпує змісту поняття «самосвідомість». Досить часто С. Ототожнюється з Я-концепцією особистості. Але існує думка, що цього робити не варто, бо С. охоплює лише частину змісту Я-концепції, яка потенційно усвідомлюється людиною. Крім знань про себе С. містить і процес та результат неперервного оцінювання людиною своїх станів і діянь. Прояви С. відзначаються різноманітністю форм:

· Пізнавальний аспект діяльності людини виявляється в самоаналізі, самооцінці.

· Емоційний – у скромності, самолюбстві.

· Вчинковий – у самоконтролі, самодисципліні та інших властивостях.

Важлива роль у становленні С. людини належить самооцінці. Вона формується під впливом оцінного ставлення до людини з боку інших людей, при зіставленні своїх мотивів, цілей, дій та вчинків із соціально встановленими нормами поведінки. Отже С. виникає лише в умовах спілкування і спільної трудової діяльності людини з іншими людьми.

І.Кант окреслив ціннісно-особистісний підхід у розгляді «Я». Він виділяє психологічне і логічне «Я», він не вважає їх структурними компонентами особистості. Вводить поняття самототожності, завдяки якій він вважає, що людина відрізняється від тварини.

Кант розділяє свідомість. Свідомість є необхідною передумовою моралі і моральної відповідальності. Він вводить поняття емпіричного Я (формується з навколишнього досвіду – моральне). Поряд з емпіричним існує інше «Я», яке є ідеальним. Це ідеальне Я відображає ціннісний соціально-психологічний аспект особистості.

Кант вважає, що самосвідомість це те, що є найінтимніше в людини і вона не може виходити за межі своєї ідентичності. Вільно чи не вільно людина співвідносить свою поведінку з думкою про інших, з абсолютним, яке знаходиться поза людиною – моральний закон.

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных