Проблема самосвідомості у дуалізмі Р.Декарта. «Я» як абстрактний суб’єкт пізнання.

Філософія XVII-XVIIIст предметом свого вивчення вибрала феномен «Я». В основному аналіз цього феномену здійснювався у 2 напрямках:

- екзистенційно-етичному (яка цінність особистості і які способи її самореалізації);

- логіко-гносеологічному (зясовує межі свідомості, способи самоусвідомлення).

Другий напрям мав найбільший вплив на розвиток наукової психології, який був сформований Рене Декартом (праця «Опис людського тіла»). Декарта цікавить не конкретне індивідуальне «Я», а субєкт пізнання взагалі.

З ЗАГАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ (доповнення): Душа людини (за Декартом – мислення, мовлення, сприймання, уява, почуття та ін.) непросторова, нематеріальна, отже не може діяти механічно. Вона є частинкою Бога в людині, частинкою ідеального світу. Вона функціонує за принципово іншими законами ніж матеріально-механістична частина світу. Знання душі про свій внутрішній зміст безпосереднє – мислення може безпосередньо про себе помислити, свідомість – усвідомити себе та всі інші процеси та стани. А знання людини про світ не безпосередні, а опосередковані психічними процесами, тобто між предметами та явищами світу і їх представленістю у психіці стоять психічні процеси та явища (відчуття, сприймання, думки, уява). І тоді Декарт замислився: «Можливо в психічних образах постають не реальні явища, предмети, а самі образи, які існують тільки у психіці. Ніщо переконливо не свідчить, що реальний світ існує. Можливо нам це тільки здається, як у сновидіннях чи галюцинаціях». Отже існування світу, усіх предметів і явищ в ньому можна поставити під сумнів. Є тільки одна річ, існування якої безсумнівне: психіка – те, що сумнівається, мислення! Звідси знаменита фраза Декарта «Я мислю, отже я існую». Це засади так званого суб’єктивного ідеалізму

«Я» є субстанція на його думку, яка складається із мислення, яке незалежне від матерії. Я-пізнання ототожнюється з душею, але не співвідноситься з його тілом. Ця думка була помиковою. Таким чином у Декарта «Я» це абстрактний субєкт пізнання. Тому він вважав, що вивчати душу неможливо

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: