Інтегрально-інтеракціоністичний підхід до Я-концепції Р.Бернса.

Розглядаючи структуру Я -концепції, Р. Бернс пропонував розглядати Я-концепцію як сукупність установок індивіда, спрямованих на самого себе. Відповідно в Я-концепції можна виділити три складові:

1. образ «Я» -уявлення індивіда про себе самого;
2. самооцінка – афективна оцінка цього уявлення, якій притаманна різна степінь інтенсивності в залежності від рівня прийняття тих чи інших самохарактеристик.
3. поведінкові реакції – ті дії, які спонукаються образом Я і самооцінкою.

Кожний із цих установочних компонентів може бути представлений, з точки зор Бернса, принамні в трьох модальностях:

1. Реальне Я, відображає ті установки, які пов'язані з актуальними здібностями особистості, ролями, актуальним статусом (тобто з її уявленнями про те, яка вона насправді)

2. Дзеркальне (соціальне) Я, відображає ті установки, що пов'язані з уявленнями індивіда про те, як його сприймають інші (я очима інших)

3. Ідеальне Я відображає ті установки, що пов'язані з уявленнями індивіда про бажане Я (яким хотів би стати)

Розглянемо детальніше три складові Я-концепції:

Когнітивний аспект Я-конепції. Як правило когнітивні структури «Я» (чи Я-епрезентації) відображають основні характеристики нашого звичного самосприйняття. По суті це самоопис через той чи інший набір окремих рис, рольових, атрибутивних чи статусних характеристик.

Деякі уявлення про себе являються серцевиною Я-концепції, тоді як інші виступають як периферичні. Центральні уявлення як правило краще пропрацьовані і сильніше впливають на соціальну поведінку людини. Деякі структури Я є позитивними, деякі негативними. Наприклад депресивні особи несуть в собі певні депресивні Я-схеми, які деформують адекватне сприйняття себе, інших людей та середовища взагалі. Одні Я-репрезентації мають відношення до актуального досвіду людини, а ішні повязані з минулим досвідом.

Вчені ще не прийшли до єдиної думки на рахунок того, являється цей негативізм по відношенню до себе функцією якоїсь стабільної «неправильної» схеми, чи мислення депресивних людей точно відображає їх життєвий досвід.

Афективний аспект Я-концепції. Когнітивна складова Я-концепції не сприймається людиною нейтрально, а завжди провокує ті чи інші відчуття та оцінки. Це називають «самооцінка», або «самовідношення». Самовідношення закладаються в ранньому дитинстві, і основним фактором при цьому виступає характер батьківсько-дитячих відносин. Далі на самовідношення впливає досвід переживання травмуючих ситуацій, а в дорослих самовідношення представляє собою відносно стійку особистісну диспозицію, яка счасто корелює з іншими ознаками психологічної адаптації (основу самовідношення в цьому віці визначає характер соціальної самоідентифікації)

Поведінковий аспект Я-концепції як правило виражається в понятті «самопрезентації». Самопрезентація як поведінкова складова Я-концепції переслідує ціль перевірки і підтвердження її когнітивної та афективної структур. Проте цілей і стратегій самопрезентації може бути дуже багато:

1. бажання сподобатися (поведінкова стратегія – демонстрація згоди з думкою іншого, лесть);

2. просування себе (хвалькуватість);

3. слугування прикладом (стратегія спрямована на те, щоб викликати у партнера захват чи почуття вини, виражається в демонстративній просоціальній поведінці);

4. прагнення викликати співчуття (використовують в тих випадках, коли інші стратегії не оправдали себе і направлена на те, щоб викликати співчуття у партнера. Применшення своїх сил, демонстрація свого слабкого Я);

5. прагнення залякати (мало усвідомлюється людиною, і використовується в слабокотрольованій поведінці, коли всі інші стратегії не увінчалися успіхом).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: