Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






ЕКОНОМІКА ВИЩОЇ ОСВІТИ: ДЕРЖАВНИЙ, КОРПОРАТИВНИЙ ТА ПРИВАТНИЙ ІНТЕРЕС.




Одним з головних наслідків трансформації системи вищої освіти за роки незалежності України стала диверсифікація джерел її фінансування. Фундаментальні зрушення економічної системи України обумовили значне скорочення зайнятості в суспільному секторі внаслідок масової приватизації та демілітаризації економіки. Незважаючи на відповідне зменшення потреби у підготовці фахівців з вищою освітою для суспільного сектору, обсяг їх підготовки за державним замовленням тривалий час лишався практично незмінним. Перехід України до масової вищої освіти фактично було профінансовано за рахунок приватних коштів громадян у формі плати за навчання студентів. Також слід відзначити помітну зміну структури бюджетного фінансування від повного покриття витрат навчальних закладів у 80-і роки до заледве забезпечення заробітної плати персоналу, стипендії студентів та частини комунальних витрат після цього

Особливістю державної політики у сфері освіти є системне обмеження участі корпоративного сектору у фінансуванні навчальних закладів. Не існує жодної реальної програми заохочення бізнесу до фінансування вищої освіти: немає ані податкових пільг, ані програм софінансування, ані державних гарантій інвестицій в освіту, ані гарантій банківських кредитів. Незначним є обсяг фінансування здобуття вищої освіти за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Таким чином, фінансування вищої освіти реально здійснюється коштами державного бюджету та оплати за навчання громадян приблизно в рівних пропорціях. Слід відзначити, що українська держава витрачає на вищу освіту чималі в національних масштабах кошти.

Виразною особливістю української освітньої системи є жорсткий поділ студентів на дві категорії: особи, що навчаються за бюджетні кошти, та особи, що навчаються за кошти фізичних та юридичних осіб. Перші отримують освіту безоплатно, другі повинні сплатити за навчання в повному обсязі та не можуть розраховувати на жодний вид державних стипендій. Така практика суперечить європейському підходу рівності умов та недискримінаційності освіти, тим більш, що інструменти диференціації студентів не викликають належної довіри в суспільстві, а перейти з другої категорії до першої вкрай важко. Поширеним явищем є перехресне фінансування навчання першої категорії студентів за рахунок другої.

Певна фінансова автономія приватних навчальних закладів є ціною повної відсутності бюджетного фінансування, а внаслідок цього очевидної нерівності в конкуренції за кращих студентів.

Практично в усьому світі відбувається зростання порівняних цін на освітні послуги, які фінансуються як за рахунок публічних, так і приватних джерел. Це дозволяє залучати в систему вищої освіти найбільш кваліфікований викладацький персонал та поступово збільшувати обсяги наукових досліджень. У той же час в Україні з 2003 року діє Закон, який жорстко обмежує зростання оплати за навчання студентів. При цьому темпи зростання заробітних плат в освіті традиційно відстають від середніх по країні, що обумовлює непривабливість науково-викладацької кар’єри і втрату найбільш перспективної частини молодих викладачів (у тому числі, за рахунок виїзду за кордон).

Аналіз ситуації свідчить про відсутність цілеспрямованої узгодженої державної політики фінансової підтримки розвитку вищої освіти. Великі в масштабах вітчизняної економіки державні кошти використовуються достатньо нераціонально, не створено інструментів заохочення бізнесу до співфінансування освітньо-наукової сфери. Значна частина отримуваної університетами оплати за навчання використовується для утримання витратної інфраструктури, а не в інтересах розвитку та наукових досліджень.

Таким чином, в Україні склалась деформована система взаємовідносин держави, корпоративного сектора та громадян в економіці вищої освіти. Суспільство не забезпечує належного впливу на формування соціальнозбалансованої моделі фінансової підтримки вищої школи. Держава виявилась неспроможною надати реальну підтримку пріоритетам розвитку освіти, що зумовило фінансування за затратним принципом без оцінки його ефективності. Бізнес опанував модель паразитування, користуючись складною ситуацією на ринку праці. Громадяни змушені до виконання, непропорційних до рівня їх доходів, зобов’язань стосовно фінансової підтримки освіти без належного розуміння цього державою.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных