III.2.6. Розвиток пам'яті

Вияви пам'яті простежуються в дитини з народжен­ня, про що свідчить можливість вироблення умовних реф­лексів (відповідь на положення під час годування). Дитина у два місяці впізнає матір. Ця нерозчленована реакція згодом, з розвитком інших пізнавальних процесів і накопиченням досвіду, вдосконалюється. Наприкінці першого півріччя впізнавання поширюється на все оточення і доповнюється відтворенням образу предмета. Дитина шукає зниклий з по­ля зору предмет, а згодом і названий предмет. Образна пам'ять з'являється у виразній формі на восьмому місяці життя.

Активний спосіб життя, ходіння, засвоєння мови в ран­ньому дитинстві розширює можливості піінавальної діяль­ності, сприяє розвиткові словесно-логічної пам'яті. Пам'ять набуває більшої стійкості й міцності, тривалішим стає збері­гання запам'ятованого. В цей час ще домінує мимовільна пам'ять, однак уже з'являється довільне запам'ятовування.

Важливим етапом розвитку пам'яті є дошкьгьне дитинст­во. Воно характеризується інтенсивним розвитком мимо­вільної пам яті, чому значною мірою сприяє ІІрова діяль­ність. Дошкільники починають відображати предмети не тіль­ки за зовнішніми, а й за внутрішніми, істотними їх власти­востями та зв'язками. Розвиток доцільної діяльності й мови

поступово приводить до виникнення і початкового форму­вання довільної пам'яті. Це — головне надбання дошкіль­ного віку, що відкриває шлях до навчальної діяльності в школі. Розвиток мови сприяє засвоєнню абстрактних поло­жень і закономірностей, приводить до формування понят­тєвого логічного мислення — друга умова готовності до школи (рис. 27).

У молодших школярів розвиваються всі види пам'яті. Але особливо інтенсивно формується словесно-логічна пам'ять як умова й результат успіхів у навчанні. Відомо, що в знан­нях, якими оволодівають молодші школярі, переважає мате­ріал конкретний, а не абстрактний. Однак, вивчаючи при­родничі дисципліни, вони знайомляться з причинними зв'язками, простими узагальненнями.

На перший план виступає довільна пам'ять, до якої ви­суваються певні вимога, але вона в дітей ще достатньо не сформована. Через це учні молодших класів натрапляють на труднощі, не вміють проконтролювати розуміння матеріалу, перевірити себе. Вихід вони бачать у механічному заучу­ванні. Нагальною потребою для них є засвоєння прийомів логічного запам'ятовування. Треба вчити дітей розрізняти у своїй роботі завдання розуміти матеріал і завдання його запам'ятати, поступово виробляти досконаліші прийоми за-

убування. Процес запам'ятовування в них ще розгорнутий, тому, приділяючи увагу одному, вони не можуть одночасно займатися іншим. Формування навичок і вмінь удоскона­лює і згортає цей процес, розвантажує свідомість, і в мо­лодших школярів з'являється можливість поєднувати різні завдання.

Подальший розвиток мимовільної й довільної пам'яті відбувається у підлітків у процесі оволодіння більш склад­ною системою знань. Перехід від елементарних понять до вивчення законів природничих і суспільних наук сприяє тому, що учні цього віку переходять від конкретно-логічної до абстрактно-логічної пам'яті. Слід і далі збагачувати і вдо­сконалювати логічні прийоми обробки матеріалу для запа­м'ятовування: класифікацію і систематизацію, уявне скла­дання плану тексту, порівняння, довести їх до узагальнених умінь. Важливо навчити підлітків швидко піддавати текст аналізу та синтезу, розуміти зміст, головні факти, робити висновки. В міру формування в учнів уміння розуміти, ос­мислювати матеріал удосконалюється і їхня логічна пам'ять, спочатку мимовільна, а потім і довільна. Існує залежність формування вміння запам'ятовувати від формування вміння розуміти матеріал. Загальне оволодіння цими вміннями сприяє продуктивності логічної пам'яті, особливо абстрактно-ло­гічної й довільної.

Розвиток абстрактно-логічної пам'яті має свою специ­фіку в старших школярів. Навчальні предмети, які вони вив­чають, включають теорію науки, їхні знання являють собою чітку систему поглядів на природу й суспільство. Тому па­м'ять характеризується високим рівнем оволодіння склад­ною системою узагальнених умінь розуміння і запам'ято­вування. Це відкриває можливість подальшого розвитку аб­страктно-логічної пам'яті учнів, формування таких прийо­мів, які допомагають запам'ятовувати складні системи фак­тів, понять, законів, їх пояснення і доведення.

Пам'ять потрібна для засвоєння нових знань, а набуван­ня їх сприяє вдосконаленню пам'яті. Тому цей процес не завершується у старшому шкільному віці: вдосконалення пам'яті триває і в дорослих завдяки професійному навчан­ню. Зростання самостійності в навчальному процесі збіль­шує роль довільного запам'ятовування, абстрактно-логічної пам'яті студентів.

У період пізньої юності загальний розвиток пам'яті відбу­вається в тісній взаємодії з мисленням, досягаючи макси­мальних значень. Мислення в цей період значно відстає від

рівня розвитку пам'яті, що знижує ефективність загам'я товування і зберігання, бо засвоюваний матеріал належним чином не обробляється. Першою умовою нових досягнень є подальша інтелектуалізація процесів пам'яті, що сприяє ін-тенсивнішому розвиткові мислення. У взаємодії розвитку пам'яті і мислення помітна пульсація змін, які чергуються між собою. Піки максимумів розвитку пам'яті готують ос­нову для подальшого розвитку мислення, а пікові значення змін у мисленні створюють сприятливі умови для нових зрушень у розвитку пам'яті.

Рис. 28. Рівні розвитку функцій пам'яті в дорослих

Хоча пам'ять у цей період і досягає високого рівня, про­те потік інформації, що її необхідно засвоїти, зростає наба­гато швидше. Подолати цю розбіжність можна тільки шля­хом осмислення інформації та конспективного структуру-вання матеріалу. Однак і це не вирішує повністю проблеми. Розгортання процесів переробки інформації потребує спе­ціалізації навчання і продуктивної діяльності, тобто природ­ного обмеження потоків інформації й підвищення компетен­тності суб'єкта. Особливо великого значення набуває уміння самостійно працювати з книгою, словником, довідником, складати плани й реферувати спеціальні матеріали, вести конспекти й дослідження на професійному рівні.

У зрілому віці розвиток пам'яті тісно пов'язаний з профе­сійною діяльністю, спочатку з практичним засвоєнням знань та вмінь, яких потребує виконання обов'язків, а потім Фаховим зростанням, творчим розв'язанням виробничих пи-^тань, удосконаленням праці, науковими дослідженнями й °рганізацією виробництва. Ініціативна, творча робота ви­магає величезного досвіду й безперервного засвоювання но­вих знань, високої лабільності процесу відтворення відо­мостей, що зберігаються в пам'яті. Отже, зростає мотивація

до діяльності, підвшцуються компетентність та інтерес, від­бувається становлення професійної майстерності особис­тості.

У похилому віці продуктивність пам'яті дещо знижується. Проте посилення мотивації у виробничій діяльності й на­явність значного досвіду компенсують потреби в даних па­м'яті для продуктивної праці.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: