ІІІ.3.4. Властивості уваги

Різні види діяльності відповідно висувають особливі вимоги до уваги людини. В одному випадку необхідна блис­кавична точність у сприйманні рухів, у практичних або ро­зумових діях, в іншому — тривале зосередження на одному об'єкті або одночасна увага до кількох та ін. Історично сформувалися різні властивості уваги: концентрація, стій­кість, переключення, розподіл та обсяг (рис. 29).

Концентрація уваги. Увага характеризується зосередже­ністю на конкретному об'єкті психічної діяльності, має пев­ну інтенсивність, а отже певний ступінь концентрації. Чим сильніше зосередження, тим більше внаслідок негативної Індукції гальмується дія побічних подразників, тим ціле-

спрямованішою й продуктивнішою стає сама діяльність Та­ке гальмування сприяє концентрації збудження в обмеже­них ділянках кори головного мозку.

Концентрація уваги виявляється в тому, що увага погли­нається одним об'єктом. Показником її інтенсивності є стій­кість до перешкод, неможливість відволіїоння уваги від пред­мета діяльності сторонніми подразниками. Скажімо, захо­пившись якою-небудь справою, ми не бачимо й не чуємо, що навколо нас відбувається (негативна індукція). Класич­ним прикладом виняткової зосередженості уваги вважається

Рис. 29. Властивості уваги

трагічний випадок з Архімедом, який настільки був захоп­лений вирішенням оборонних проблем, що під час облоги Сіракуз не подбав про власну безпеку й поплатився за це своїм життям. Відомий неординарний випадок, коли грецький філософ Сократ у бесіді зі своїми учнями поринув У глибоке зосередження на обговорюваних проблемах. У нерухомості він простояв усю ніч, не сприймаючи й не реагуючи на оточення навіть тоді, коли варта, грюкаючи, ходила повз нього. І тільки зі сходом сонця він вийшов з цього стану.

Стійкість уваги. Стійкість уваги виявляється у тривалості її зосередженості на об'єкті. Вона характеризується часом, протягом якого діяльність людини зберігає свою цілеспря­мованість, а тому є необхідною внутрішньою умовою вико-

нання завдання до кінця. Властивість ця залежить від сили нервових процесів, характеру діяльності, ставлення до спра­ви, усталених звичок, уміння працювати.

Стійкість уваги посилюється, коли зміст діяльності ви­кликає зацікавленість, коли ми щось робимо з об'єктом уваги, постійно виявляємо в ньому нові особливості. Стій­кість уваги є і умовою, і наслідком цілеспрямованої діяль­ності людини. Увага до об'єкта викликає необхідність дії, а дія ще більше зосереджує увагу на об'єкті, що, в свою чергу, є неодмінною умовою мобілізації розумових сил для подо­лання труднощів. Помірні труднощі, які долаються у про­цесі роботи, посилюють стійкість уваги.

Коливання уваги еіточатку були виявлені в сенсорних формах. Якщо прислухатися до ледве чутного цокання го­динника, то виявляється, що звуки періодично послаблю­ються і зовсім зникають При цьому створюється враження, що джерело звучання то наближається, то віддаляється. Якщо протягом кількох хвилин дивитись на рисунок (рис. ЗО), то легко помітити, що менший квадрат немовби або висунутий вперед, або відходить на задній план. Ці зміни спостерігають­ся стрибкоподібне через невеликі проміжки часу (рис. Зі). У природних умовах коливання уваги простежуються, напри­клад, коли ми намагаємося сприймати об'єкти вдалині, зок­рема літак на небосхилі, човен на обрії в морі, людину в

Рис. ЗО. Двоїсте зображення опуклої та ввігнутої призм

Властивістю, протилежною стійкості, є відволікання уваги об'єктами, що не стосуються діяльності. Чим менш стійка увага, тим частіше й легше відволікається юна побічними стимулами, внаслідок чого знижується ефективність пізнавальної чи продуктивної діяльності. Мимовільно від­волікають увагу різкі та сильні зовнішні подразники, рап­тові й динамічні зміни реагентів, емоційно діючі фактори. Боротьба з відволіканням уваги вимагає тренувань у вико­нанні завдань у не зовсім сприятливих умовах.

Зі стійкістю пов'язане також явище, що має назву коли­вання уваги. Воно виявляється в тому, що зосередженість та стійкість уваги періодично стають більш або менш інтенсив­ними. У звичайних умовах вони малопомітні, але у сприй­манні ледве помітних подразників ці коливання уваги відбу­ваються дуже часто, через кожні кілька секунд (2—5, мак­симум 12 с). Спостереження свідчать, що коливання уваги через 15—20 хв здебільшого приводять до мимовільного відволікання її від об'єкта.

степу; вони то з'являються на короткий час, то знову по­ринають у марево неба, моря чи рівнини степу. В умовах різноманітної й змістовної розумової чи практичної діяль­ності періоди коливань стають рідшими, але зберігаються. За напруженої навчальної діяльності можливі пропуски увагою окремих елементів лекції або тексту книжки. Іноді вони частішають і знижують ефективність навчання.

Причини коливання уваги слід шукати передусім у не­обхідності відновлення працездатності виснажених кір­кових центрів та гальмування внаслідок динаміки процесів іррадіації й концентрації негативної індукції. При цьому варто враховувати, що на межі можливостей незначні зміни

потенціалу нервової клітини відбиваються на стійкості ува­ги; цей потенціал швидко відновлюється, як і вичерпується до певної межі, що й відбивається на коливаннях уваги. Окрім того, на характер коливання уваги впливають особ­ливості нервової системи людини, умов, змісту, напруження і тривалості діяльності. Знаючи ці властивості уваги, треба передбачати зміни та перерви в діяльності, уникати дублю­вання й автоматизації виробничих процесів, коли це може мати негативні наслідки.

Переключення уваги. Переключення уваги полягає в до­вільному перенесенні її спрямованості з одного об'єкта на інший. Навмисний характер відрізняє його од відволікання уваги, коли людина змінює об'єкт уваги мимовільно. Фізіо­логічною основою переключення уваги є переміщення, рух­ливість осередку оптимального збудження. Дослідження свід­чать, що зміна уваги нерідко відбувається досить швидко, протягом секунди ми можемо перевести увагу з одного об'єкта на інший 3—4 рази. Переключення полегшується за наявності зв'язків між змістом попередньої й наступної ді­яльності, інтересу до наступної діяльності, за умови не дуже глибокого зосередження на попередній діяльності, наявнос­ті звички переключати увагу, усвідомлення важливості ін­шого завдання. Інертність нервових процесів утруднює пе­реключення уваги.

Переключаючи увагу, людина свідомо переходить з од­ного об'єкта на інший, від одного завдання до іншого, став­лячи перед собою мету зайнятись чимось новим або пе­репочити. Здатність переключати увагу важлива тоді, коли треба швидко реагувати на зміни середовища. Подібні ситу­ації характерні для низки складних різновидів діяльності людини: вони виникають у роботі водія автотранспорту, льот­чика, ткалі, верстатника, оператора систем спостереження і керування, педагога та ін. У таких професіях від здатності переключення уваги залежить успіх виконання трудового завдання. Переключення уваги викликається змінами в на­вколишньому середовищі. Наприклад, водій автомобіля пе­реключає увагу з одного об'єкта на інший, змінює свої дії з керування автомобілем. Прискорення руху автомобіля ви­значає швидкість переключення увага, що викликає пере­вантаження і втому.

Переключення уваги — важлива властивість особистос­ті, вияв її здатності володіти своєю увагою, яка допомагає їй орієнтуватися в навколишній дійсності, швидко приступати

до виконання нових завдань. Здатність до переключення уваги виробляється в процесі практичної діяльності. Потріб­но виробити звичку переключати увагу в певних умовах. У игколі слід так організувати процес навчання, щоб діти з самого початку одержували завдання, яке б вимагало пере­ключення їх уваги на учіння. Треба слідкувати, щоб вони цілком переключалися на новий предмет діяльності, пов­ністю виконували його вимоги до діяльності. Дотримання розумного режиму переключення уваги в процесі навчання має важливе значення для гігієни розумової праці, виступає необхідною умовою раціонального режиму праці й підтри­мання оптимального рівня працездатності учнів на уроках.

Розподіл уваги. Розподіл уваги полягає в тому, що люди­на може одночасно утримувати в зоні уваги кілька об'єктів, виконувати два, а то й три види діяльності Складні різно­види діяльності вимагають від людини виконання одночас­но кількох видів діяльності; вона змушена розподіляти увагу, тобто одночасно зосереджувати її на різних процесах і об'єктах, часто з різною мірою виразності. Наприклад, во­дій автомобіля має одночасно стежити за дорожньою ситуа­цією на кожний момент руху (станом власного автомобіля, зустрічного і попутного транспорту, поведінкою пішоходів, дорожніми знаками, станом дорожньою полотна тощо), слід­кувати за показаннями приладів (спідометра, приладів конт­ролю за роботою двигуна), керувати маневрами руху ав­томобіля, координуючи дії з кермом і спрямовуючи авто­мобіль, муфтою зчеплення, подачею палива, коробкою змі­ни передач, гальмами та ін. Розподілу уваги вимагає пере­важна більшість різновидів професійної праці. Проте є про­фесії, які висувають підвищені вимоги до розподілу уваги. Це вчителі, оператори, робітники-багатоверстатники, во­дії транспортних засобів, регулювальники руху на дорогах та ін.

Уміння розподіляти увагу виробляється на практиці. Го­ловною умовою успішного суміщення діяльностей є достат­нє оволодіння людиною певними видами діяльності. Успіхи значно зростають, якщо виконання однієї або кількох діяль­ностей більш або менш автоматизоване й не натрапляє на серйозні перешкоди. В такому випадку основна діяльність припадає на нервові центри, що перебувають у стані оптимального збудження, тоді як додаткові види діяльності забезпечуються напівзагальмованими нервовими центрами..Додаткові діяльності вимагають менше уваги до ссос, бо

виконуються значною мірою автоматизовано. Наприклад, для інженера-конструктора, що розробляє нову конструк­цію механізму, основною діяльністю є розумове вирішення проблем реалізації своєї ідеї. На цьому концентрується вся його увага, рішення послідовно просувається віл одного ета­пу до іншого. Водночас, не відриваючись від головного за­думу, він веде записи, креслить окремі деталі, проводить прості обчислення, не задумуючись спеціально, як це зро­бити, бо дії переважно автоматизовані. Ці додаткові дії не тільки не заважають йому в творчій роботі, але допомагають створювати образ майбутнього приладу.

Проте майже неможливо розподіляти увагу в межах од­ного аналізатора: слухати уважно дві промови, слухати й читати. Якщо одна з діяльностей вимагає великої концент­рації уваги, то розподіл стає неможливим, бо зосередження свідомості на певних об'єктах неминуче пов'язане зі зву­женням його поля.

Різні життєві ситуації вимагають різних видів уваги, во­дночас кожна з таких ситуацій може реалізуватися за допо­могою різних видів уваги. Це стосується насамперед розпо­ділу й переключення уваги, але не завжди можна точно визначити, завдяки чому досягнуто мети. Молодий учитель з рухливою нервовою системою, який не має відповідного досвіду й умінь, частіше користується переключенням ува­ги, а досвідчений учитель переважно розподіляє увагу. У певних випадках один вид уваги легко переходить в інший, даючи змогу досягти мети більш раціональними способами.

Обсяг уваги визначається тією кількістю об'єктів, яку можна охопити увагою в обмежений відрізок часу. Нор­мативно цей відтинок часу в експериментах на тахістоскопі дорівнює 0,1 с. Людина при цьому сприймає 4—6 об'єктів, не пов'язаних між собою. Тренування, розвиток навичок читання дають можливість сприймати більший обсяг слів, хоча при цьому можливе збільшення помилок. Обсяг увага пов'язаний із властивістю її концентрації й перебуває у зворотній пропорційній залежності з нею. Якщо максималь­на концентрація уваги характеризує ступінь звуження свідомості, то обсяг характеризує ступінь його розширення.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: