ІИ.3.5. Уважність як властивість особистості

У трудовій діяльності й повсякденному житті люди бувають уважні, неуважні та розсіяні. Ступінь уважності — це стійка властивість особистості, притаманна їй від при­роди, що вдосконалюється протягом життя в досить обме­женому діапазоні залежно від обставин, потреб та досвіду. Уважний в одній галузі життя може бути зовсім неуважний в іншій. Тому поділ людей за таким критерієм треба вва­жати певним чином умовним.

Уважною людину можна назвати, якщо в неї переважає довільна й післядовільна увага, якщо вона має мету і волю, добре усвідомлює, чого хоче. Неуважна людина — це та, яка не вміє зосередитися на предметі, не здатна проникнути в суть речей, у внутрішній світ іншого. Розсіяна людина посідає проміжне місце за градацією уваги, має поверхову спрямованість дій, не може зосередитись на якомусь об'єкті.

Велику суспільну цінність становить уважність як риса характеру, що віддзеркалює ставлення до людей, їхніх пот­реб, інтересів, переживань, запитів. Така уважність є осно­вою чуйності й тактовності у ставленні до інших людей і має бути неодмінною якістю керівників, педагогів, громад­ських і державних діячів.

Уважність або неуважність позначаються на всіх сторо­нах особистості та її діяльності. Уважність — важлива умова чуттєвого й раціонального відображення дійсності, логіч­ного ходу думки та її позитивних результатів. Неуважність завжди тісно пов'язана з невмінням довільно регулювати увагу, а це негативно відбивається на розумовій діяльності, порушуючи послідовність, доказовість, несуперечливість суд­жень та викликаючи емоційне відволікання думки. Проте причини неуважності криються не тільки в недоліках до­вільної уваги, а й у відсутності знань.

Особливий інтерес викликає розсіяність уваги, яка поля­гає в перестрибуванні від одного зовнішнього об'єкта до іншого. Увага людини за мінімальної вольової реіулящї під­порядковується зовнішнім обставинам. Та її не треба плу­тати з «професорською розсіяністю», причиною якої висту­пає глибока концентрація уваги на одному об'єкті своїх пошуків, що є необхідною умовою зосередження особис­тості.

Однією з важливих характеристик уваги є зв'язок уваж­ності з діяльністю і спрямованістю особистості. На певному

етапі свого розвитку людина починає дедалі більше виділяти об'єкти, на які спрямовується довільна увага, згодом сяга­ючи післядовільних її форм. Об'єкти, які виділяє суб'єкт у зв'язку з метою і змістом діяльності, поступово посідають домінуюче місце в його свідомості. Виробляється звичка, поглиблюється інтерес, посилюється мотивація до певної діяльності. Накопичення відповідного досвіду загострює увагу на найдрібніших деталях у предметах і явищах, малопо­мітних неспеціалістам. Так складається професіоналізація увага, що починає формуватися ще в школі Наприклад, заняття технічним конструюванням спонукає майбутнього робітника чи інженера приглядатися до машин, виробляти відповідні властивості уваги. Досліди з фізики виробляють навички концентрації уваги на істотних змінах, які помітити не легко, привчають бачити у явищах істотне, нове, форму­ють мислення і внутрішню увагу. Уважність як риса осо­бистості виявляється у своєрідному синтезі властивостей ува­ги, який сприяє активній професійній діяльності.

Є професії, в яких властивості уваги мають надзвичайно важливе значення і зумовлюклъ успіхи в роботі. Адже не можна собі уявити водія автомобіля зовсім неуважним, ви­ходячи з тих наслідків, до яких це може призвести. Неуваж­ність оператора-диспетчера може дорого обійтися екіпажам і пасажирам авіалайнерів. Виникає проблема визначення індивідуальних властивостей уваги з метою професійної орієнтації, профвідбору, організації навчання. Кожному варто знати свої індивідуальні особливості уваги й ураховувати їх у повсякденному житті.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: