ІІІ.3.7. Розвиток і виховання уваги

Увага в дітей з'являється досить рано. Мимовільна увага виникає в перші тижні життя. Це безумовно-рефлек­торна увага, що викликається подразниками, безпосередньо пов'язаними із задоволенням органічних потреб. Дитина реагує на зовнішні подразники тільки за їх різких змін: при переході від темряви до яскравого світла, зміні температури, раптових сильних звуках. Далі вона вже цікавиться предме­тами, особливо яскравими. Умовно-рефлекторні зв'язки ут­ворюються на першому році, коли дитина починає реагу­вати на голос матері. Розвиток уваги посилюється, коли дитина починає сидіти, ходити, говорити, гратися з предме­тами. Увага стає дедалі більш стійкою і керованою.

Велике значення для розвитку довільної уваги в дошкіль­ному віці має гра. В грі виникає потреба домагатися певного результату й координувати свої дії відповідно до завдань, підпорядковувати їх певним правилам, підкорятися вимогам групи. Гра виробіте здатність навмисно зосереджувати ува­гу на певних предметах, переключати й розподіляти її відпо­відно до програми діяльності. З розвитком розумових дій виникає внутрішня увага.

Подальший розвиток уваги в дітей відбувається в шкіль­ний період. Навчальна робота школярів висуває нові вимо­ги, потребує уваги незалежно від того, приваблює їх пред­мет чи ні (рис. 36). Навчання збагачує досвід дитини, розви-

ває якості особистості, що дають змогу переходити до до­сконалої внутрішньої організації й регуляції своєї діяльнос­ті, виробляти вміння свідомо спрямовувати уважність до людей, що є важливою рисою особистості. В процесі шкіль­ного навчання роль уваги змінюється залежно від ступеня новизни і складності засвоюваного матеріалу. Добре засвоє­ний матеріал не вимагає напруження уваги. Зосередженість свідомості потрібна там, де виникають труднощі, і чим вони більші, гам більше напруження уваги необхідне. Звідси по­двійна функція уваги: коли робота нова й складна, то вима­гається довільна увага, яка б спрямовувала діяльність; коли ж робота засвоєна до автоматизму, то вимагається увага, яка б тільки контролювала правильність процесу виконання за­вдання.

Рис. 36. Крива розвитку увага в дитячому віш (за О. М. ЛеоЯ-тьєвим)

Щоб активізувати увагу учнів, слід цікаво викладати на­вчальний матеріал, але потрібна й наполеглива розумова активність учнів. Необхідні різноманітні види й форми ро­боти, чітка організація уроку, але й не менш потрібне спря­мування навчальної діяльності, формування інтересу, волі та відповідальності самого учня. Існує точка зору (П. Я. Галь-перін), що увага є ідеальна, скорочена й автоматизована дія контролю, а це створює можливість і необхідність ціле­спрямованого її формування як функції психологічного

контролю. Як і кожна згорнута автоматизована розумова дія, дія контролю має формуватися поетапно: 1) зовнішня предметна дія — перевірка правильності написаних слів на основі картки, в якій записаний порядок перевірки тексту; 2) зовнішньомовний — операції виконуються вголос; 3) внут-ршшьомовний, коли учень виконує дії пошепки; 4) переве­дення дії в розумовий план — дія відбувається в плані внутрішньої мови. Якщо учень робить багато помилок, то повертається до попереднього етапу, доки не засвоїть дії контролю до автоматизму. Важливим критерієм сформова-ності дії контролю с її зближення з основною дією і навіть деяке випередження, що становить одіту з умов безпомил­кового виконання роботи.

Звичайно, психологічний контроль не обмежується регу­ляцією процесу поетапного формування розумових дій, він виконує також функцію управління становленням самої уваги в процесі навчальної й трудової діяльності, виробленням таких ЇЇ властивостей, як концентрація, розподіл, переклю­чення та стійкість. При цьому необхідно створити такі умо­ви, які б сприяли формуванню уваги: 1) привчити учнів працювати в різних умовах, тренуючи довільну увагу; 2) захоплювати цікавою і важкою працею, формуючи після-довїльну увагу; 3) домагатись усвідомлення суспільної зна­чущості діяльності учня, розвитку моральних якостей; 4) по­в'язувати увагу з вимогою дисципліни; 5) розвивати стій­кість уваги, формувати вольові якості учнів; 6) формувати обсяг і розподіл уваги як певну трудову навичку виконання кількох дій у високому темпі; 7) формувати переключення уваги вправами переключення уваги з об'єкта на об'єкт за маршрутами і виділенням найбільш важливих із них. Треба привчати дітей за жодних обставин не робити щось недбало. Це є запорукою формування в них уважності.

6. Що спричинює коливання уваги?

7. Що таке уважність і в чому вона виявляється?

8. Яку функцію виконує увага в навчально-виховному проо-
цесі?

9. Які умови ефективного формування уваги?

10. Назвіть способи організації і керування увагою учнів.

11. Які особливості розвитку й виховання уваги в шкіль­
ному віці?

12. Схарактеризуйте шляхи, прийоми й засоби вдоскона­
лення уваги людини.

Теми

рефератів

1. Увага, її природа та роль у навчальній і трудовій діяль­
ності.

2. Вікові та індивідуальні особливості уваги.

3. Стійкість уваги та способи її вивчення.

4. Вивчення уваги з профорієнтаційною метою.

5. Умови підвищення ефективності мимовільної уваги
на уроках.

6. Формування довільної уваги в процесі навчальної
діяльності.

7. Умови розвитку післядовільної уваги в юнацькому
віці.

8. Вивчення уваги з метою визначення втомлюваності
людини.

9. Виховання уважної людини.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Запитання

Для

Самоперевірки

1 Що таке увага?

2. Яке місце посідає увага в житті та дальності людини?

3. Схарактеризуйте фізіологічні механізми уваги.

4. Які існують види уваги?

5 Які основні властивості притаманні увазі?

1. Гальперин П. Я., Кабыльницкая С. Л. Экспериментальное фор­мирование внимания. Москва, 1974.

2 Гоноболин Ф II Внимание и его воспитание Москва, 1972 Ъ. Джелали А. Секреты Наполеона. Память. Внимание. Скоро­чтение. Харьков, 1995.

4. Добрынин Н. Ф. О селективности и динамике внимания //
Вопр. психологии. 1975. № 2.

5. Ермолаев О. Ю., Марютина Т М., Мешкова Т А. Внимание
школьника. Москва, 1987

6 Левитина С. С. Можно ли управлять вниманием школьника.

Москва, 1980. 7. Матюгин И. Ю., Аскочвнская Т. Ю., Банк И. А. Как развивать

внимание и память вашего ребенка. Москва, 1995.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: