IIL4.2. Класифікація видів мислення

Сучасна психологія розглядає мислення як варіа­тивний і досить неоднорідний процес, конкретні форми про­тікання якого залежать від багатьох чинників. Наведемо де­які класифікації видів мислення, кожна з яких базується на певних засадах (табл. 6). Таблиця 6. Види мислення, виділені на різних засадах

Найпоширенішою класифікацією в сучасній психології є так звана трійка — виділення трьох видів мислення за його формою: наочно-дійове (практично-дійове), образне (наочно-образне) та словесно-лопчне (або поняттєве, вер­бальне, дискурсивне, теоретичне). Ці види мислення по­даємо в тій послідовності, в якій вони розвиваються в лю­дини як у філогенезі (тобто історично), гак і в онтогенезі (тобто в індивідуальному розвитку).

Мисленнєва задача при наочно -дійовому мисленні розв'я­зується безпосередню в процесі діяльності. Саме з цього виду почався розвиток мислення в людини (коли розумова діяльність ще не відокремилася від предметно-Іграктичної). З цього ж виду починається розвиток мислення в дитини.

Нао'шо-дшовс мислення дитини включає, як правило,
зовнішні дійові спроби. Ьоно розвивається у зв'язку -

лодінням предметною діяльністю. Засвоюючи засоби вико­ристання предметів, дитина засвоює і відношення між пред­метами, можливості впливу одного предмета на інший. Особливого значення тут набуває оволодіння опосередко­ваними діями з використанням предметів — знарядь-за­собів.

Коли дитина нагромаджує досвід практичних дій, її мис­лення відбувається за допомогою образів. Замість того щоб здійснювати реальні спроби, вона виконує їх розумово, уяв­ляючи собі можливі дії й результати (процес інтеріоризації). Так виникає наочно-образне мислення. Дуже важливим у цьо­му процесі є виникнення в мисленні дитини так званої знакової функції — розуміння того, що певні речі та дії можуть використовуватися для визначення інших, служити їхніми замінниками. Цікаво, що, за даними Л. А. Венгера і В. С. Мухіної, дитина спочатку починає практично користу­ватися замінниками предметів і дій і тільки на цій основі поступово вловлює зв'язок між позначеннями і тим, що вони позначають.

Наочно-образне мислення в дошкільників та молодших школярів ще безпосереднє і тісно пов'язане з їхнім сприй­манням. Вони ще не можуть абстрагуватися від найбільш явних ознак предмета, що зумовлює так звані феномени П'яже. Так, якщо на очах у дитини змінити форму плас­тилінової кульки (з цього самого шматочка пластиліну ліп­лять «ковбаску»), то вона стверджує, що кількість пластиліну збільшилася. Мислення, що протікає у формі наочних об­разів, не дає можливості дитині зробити правильні виснов­ки й узагальнення.

Образне мислення дорослої людини співіснує з наочно-дійовим і вербальним і має досить важливе навантаження в системі інтелекту.

Образ виявляється значно багатшим, аніж сконцентро­ване в понятті логізоване пізнання. Образ насичений почут­тями, емоціями (через це таким важливим є зв'язок образу з пам'яттю). Образ у мистецтві, художній творчості — це дже­рело думки, аналізу, розуміння. Образне мислення відбиває суттєві зв'язки дійсності досить специфічно — через зміну образів уявлень, тобто через перетворення уявлень.

У психології найбільше дослідженим вважається візуальне мислення, тобто мислення, пов'язане із зоровими, візуаль-тіиіуги образами. Воно відіграє велику роль у Іехнічній твор­чості, винахідництві, конструкторській діяльності тощо. В

методиках визначення і розвитку образного мислення вико­ристовується принцип «домилювання» певного образу, кар­тинки на основі вихідного малюнка. Так, добре відомі сти­мули Торренса, на базі кожного з яких треба намалювати якомога більше зображень (рис. 38).

Основним і, як правило, найрозвиненішим типом мис­лення в дорослої людини є словесно-логічне. Це мислення, що втілюється в поняттях, логічних конструкціях (суджен­нях, умовиводах) і характеризується застосуванням мовних засобів. Теоретичне мислення розвивається в підлітковому

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: