Проблема типологізації релігії

Історіясвідчить, що за весь час існуваннялюдстварелігіянабуланайрізноманітніших форм. Множинурелігійних систем і вірувань, системирелігійнихуявлень і богослужіння, окремівіросповідання, якііснувалираніше і якііснуютьсьогодні, можнарозрізняти за декількомакритеріями.

За критерієм типу соціальногосуб'єкта (носіяпевногорелігійногосвітогляду) виділяють племінні, національні, світовірелігії. Племіннірелігіїявляютьсукупністьмісцевихтрадицій, обрядів, ритуалів, якінадаютьзмістжиттюлюдини через персоніфікаціюприроднихявищ, щоформуєрелігійно-міфологічну картину світу. Для них характерними є такіриси:

1) поклоніння духам природи і предків;2) відсутністьслужителівкультів як професійноїгрупи; 3) культова практика у формі особливого для кожного племенісвяткування, яке носило магічний характер і супроводжувалосятанцями, іграми, піснями на честь духів, якимвклонялися.

Форми племінних релігій: магія, фетишизм, анімізм, тотемізм, шаманізм. Поява групи людей, що починають професійно займатися відправленням релігійних обрядів й жити частково або повністю за їх рахунок, відрізняє дві останні форми як такі, що відображають особливості соціальної організації суспільства.

У національнихрелігіяхпредставленірелігійнівірування й обряди націївіднижчихпрошарків до представниківвищоїзнаті. Вони маютьтакіознаки:

1) монотеїзм або політеїзм; 2) обов'язкові жертвоприношення, які відкривають шлях до прощення й милості Бога (богів); 3) система поклоніння, яка охоплює всі сторони життя людини на землі та в позаземному світі. Форми національних релігій: давньоєгипетська, давньоримська, давньогрецька, також сікхізм, юдаїзм тощо.

Світовірелігіїхарактеризуються такими особливостями:

1) виникнення під впливом історичних подій серед великої кількості людей; 2) космополітичний характер проповіді; 3) уніфікація обрядів незалежно від культури та національної приналежності. До світових релігій відносять буддизм, християнство, іслам.

У сучасних умовах в багатьох країнах світу виникають нові культи, релігійні групи, що обумовлено кризовими явищами і процесами в духовному житті, суспільній ідеології й масовій свідомості. Нові напрямки зазвичай є поєднанням елементів традиційних релігій, спіритизму, теософії, окультизму та містичних дій. До групи нетрадиційних релігійних вірувань відносять нехристиянські рухи, релігії орієнталістського напрямку, езотеричні об'єднання, неоязицтво, саєнтологічні рухи, сатанізм.

За критерієм кількості надприродних створінь, які стали предметом релігійного шанування та поклоніння, виділяють монотеїстичні й політеїстичні релігії. За тривалістювпливу й панівним станом в суспільствіможнавиділити традиційні і нетрадиційнірелігії.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: