ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Понятие про дидактику. Основные категории дидактики.Дидактика(обучаем) - это отрасль педагогики, которая разрабатывает теорию обучения и образования, а также воспитание в процессе обучения. Вольфан Ратке первый ввел термин дидактика и тлумачил дидактику как научную дисциплину, которая исследует теоретические и методические основы обучения. Статус науки дидактика получила благодаря трудам педагога Я. А. Коменского, который в книге «Великая дидактика»(1632) изложил основные принципы обучения и формы его организации. Создатель классно-урочной системы. Основные категории дидактики: обучение, образование, учение, преподавание, знания, умения, навыки, закономерности, принципы, формы, методы обучения. Обучение – это процесс взаимодействия учителя и учинека в процессе к-го ученик усваевает знания, преобретает умения и навыки. Образование – процесс усвоения систематизированных знаний и формирование на их основе мировоззрения; результат – определенный уровень образованности. Преподавание – это организация и управление учителем познавательной деят-тью учеников, в результате чего происходит развитие и воспитание школьников. Учение – это учебная деят-ть ученика. Знания – это факты, сведенья, научные теории, понятия, законы системно закрепленные в сознании человека. Умения – это способность сознательно действовать на основе полученых знаний. Навыки – умение доведенное до автоматизма. Закономерность – отражает обьективные, существенные, необходимые, общие, устойчевые и повторяющееся при определенных условиях взаимосвязи. Строго зафиксированные закономерности назыв. законами. Принципы обучения – это определенная система основных дидактических требований к обучению, соблюдение которых повышает его эффективность. Метод обучения(путь к достижению цели) – это взаимосвязанная деят-ть учителя и учинека направленная на усвоение учеником знаний, преобретение умений и навыков, их восп-е и общее р-е.
25. Документы, которые определяют содержание школьного образования: учебный план, программы, учебники, учебные пособия. Дидактические требования, которые предьявляються к этим документам. Содержание образования для всех типов уч-ых заведений отображенных в уч-ых планах, программах, учебниках и учебных пособиях. Учебный план – документ к-ый определяет набор уч-ых предметов, к-ые изучаются в учереждении образования, их распределение, недельное и годовое кол-во часов, отведенный на каждый уч-ый предмет, структура уч-го графика. К его содержанию входят: инвариативная часть, т. е. перечень и оббьем отраслей знаний, которые явл. обязательными для всех школ Укр-ны; вариативная часть плана: курсы по-выбору(факультет, дополнительные часы на индивидуал. и групповых занятиях). Учебная программа – документ, к-ый определяет содержание и обьем зананий, умений и навыков с каждого учебного процесса, содержание разделов и тем с разделением их по годам обучения. Основные разделы уч-ой программы: - обьяснительная записка, к-ая содержит цели обучения по определенному предмету, признаки процесса; - содержание уч-го материала, к-ый поделен на разделы и темы с обозначенным количеством часов на каждую из них; - оббьем знаний, умений и навыков по определенному предмету для учения каждого класса; - критерии оценивания знаний, умений и навыков по каждому виду работы. Учебник – книга, к-ая содержит основы научных знаний по определенной учебной дисциплине соответственно к цели обучения, определенная программой и требованиями дидактики. Структура учебника: 1. Тексты: основной, дополнительный, обьяснительный; 2. Внетекстовые компоненты: аппарат организации процесса усвоения содержания, вопросы и задания, таблицы, упражнения, иллюстративные материала. Учебное пособие – книга, материал к-ой расширяет границы учебника, содержит документы, новейшие и справочные ведомости. К этой категории уч-ых изданий пренадлежат: атласы, справочники, сборники задач и упражнений, словари, христоматии и т. д. 26. Зміст освіти в сучасній школі. Загальна характеристика змісту освіти. Зміст освіти на кожному етапі суспільного буття залежить від рівня розвитку науки та економіки, специфіки системи народної освіти певної країни, відведеного на освіту часу, теоретичного і практичного значення окремих галузей науки в загальній системі людських знань, завдань суспільства і держави у галузі політики, економіки і виховання (соціального замовлення для системи народної освіти). Зміст освіти — система наукових знань, практичних умінь і навичок, засвоєння й набуття яких закладає основи для розвитку та фор -мування особистості. На зміст освіти впливають об'єктивні (потреби суспільства у розвитку людини, науки й техніки, що супроводжуються появою нових ідей, теорій і докорінними змінами технологій) та суб'єктивні чинники (політика панівних сил суспільства, методологічні позиції вчених тощо). В історії дидактики відомі різні підходи до визначення змісту освіти, які формували специфіку функціонування різних типів навчальних закладів. Теорія формальної освіти. Висунута в працях Дж. Локка, Ж.-Ж. Руссо, Й.-Г. Песталоцці, Й.-Ф. Гербарта, І. Канта та ін. Згідно з нею основним завданням освіти є розвиток розумових сил, логічного мислення, уяви, пам'яті, інтелекту учнів. А зміст освіти має базуватися на предметах гуманітарного циклу, математиці й логіці. За цією теорією працювали класичні гімназії, ліцеї в Росії та Англії. У наш час на цій основі організовано навчальний процес у гімназіях, окремих ліцеях гуманітарного напряму, деяких школах. Теорія матеріальної освіти. Засновником є англійський філософ Герберт Спенсер (1820—1903). Зумовлена швидким розвитком техніки, промисловості, транспорту, зв'язку. Прихильники її основним завданням вважали-здо-буття прикладних знань, зосередження на вивченні предметів природничо-математичного циклу, в процесі засвоєння яких має відбуватися розвиток мислення, розумових здібностей. Раніше такі підходи сповідували реальні та комерційні училища, у наш час — коледжі, деякі ліцеї. Педоцентрична теорія. Сформулював американський філософ, педагог Джон Дьюї (1859—1952). Згідно з нею зміст освіти визначається інтересами та здібностями дітей, а не соціально-економічними умовами й потребами суспільства. На практиці це виражається в організації замість систематичного навчання бесід, ігор, занять за інтересами. Процес модернізації змісту освіти є еволюційним, ґрунтується на врахуванні позитивного досвіду школи й водночас передбачає істотні зміни, зумовлені сучасними тенденціями суспільного розвитку. Нові підходи передбачають якісне оновлення змісту освіти відповідно до пріоритетних цілей освіти, сформульованих світовим освітнім співтовариством (Міжнародним бюро освіти). Вони охоплюють цілісний розвиток особистості через забезпечення зростання її розумового, етичного, естетичного, емоційного, фізичного та соціального потенціалу; підготовку учнів до праці, активної ролі в економічному та громадському житті суспільства, успішної діяльності в умовах швидких змін технологій та мультикультурного суспільства; розвиток навичок наукового мислення, критичного осмислення дійсності та навичок вирішення проблемних ситуацій. У контексті пріоритетних цілей освіти визначено головні засоби підвищення ефективності діяльності системи освіти: — забезпечення випереджаючого розвитку всієї системи освіти, її спрямованості на проблеми майбутньої пост-індустріальної цивілізації; формування безперевної системи освіти; — активізація гуманного та творчого начала в освіті, створення передумов для всебічного розвитку й саморозвитку особистості, індивідуалізації та диференціації навчання, переходу на особистісно орієнтовані педагогічні технології; — формування у процесі навчання цінностей мирного співіснування держав та міжнародного співробітництва; — формування комунікативних навичок, уміння співпрацювати у колективі, відповідальності за індивідуальні та колективні рішення; — запровадження гуманістично орієнтованих методів інноваційного та розвиваючого навчання на основі використання перспективних інформаційних технологій; — забезпечення більшої доступності освіти для населення планети через використання можливостей дистанційної освіти та самоосвіти із застосуванням інформаційних і телекомунікаційних технологій. Відповідно до можливостей щодо забезпечення освітнього рівня функціонують різні типи загальноосвітніх навчальних закладів: Середня загальноосвітня школа — загальноосвітній навчальний заклад І—III ступенів. І ступінь — початкова школа (1—3 (4) класи; термін навчання — 3 (4) роки); И ступінь — основна школа (5—9 класи; термін навчання — 5 років); ПІ ступінь — старша школа, як правило, з орієнтацією на профільне навчання (10—11 (12) класи; термін навчання — 2 (3) роки). Школи всіх трьох ступенів можуть функціонувати разом або самостійно. Загальноосвітня школаінтернат — загальноосвітній навчальний заклад з частковим або повним державним утриманням дітей, які потребують соціальної допомоги. Вечірня (змінна) школа — загальноосвітній навчальний заклад II—III ступенів для громадян, які не мають можливості навчатися у школах з денною формою навчання. Спеціалізована школа (школаінтернат) — загальноосвітній навчальний заклад І—III ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів. Гімназія — загальноосвітній навчальний заклад II— III ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів відповідно до профілю (переважно гуманітарного). Ліцей — загальноосвітній навчальний заклад Ш ступеня з профільним навчанням і допрофесійною підготовкою. Колегіум — загальноосвітній навчальний заклад НІ ступеня філологічно-філософського та (або) культурно-естетичного профілю. Спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтер-нат) — загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку. Загальноосвітня санаторна школа (школа-інтер-нат) — загальноосвітній навчальний заклад І—III ступенів відповідного профілю для дітей, які потребують тривалого лікування. Школа соціальної реабілітації — загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують особливих умов виховання (створюється окремо для хлопців і дівчат). Стандарти освіти. Система освіти в Україні традиційно була централізованою. Сучасне її реформування вимагає перегляду підходів до визначення освітніх стандартів. Вони мають відображати нове бачення суспільного ідеалу освіченості, суспільні вимоги до освіти як основи соціокультурного становлення молодої людини, сприяти збереженню єдиного освітнього простору в державі, відігравати стабілізуючу та регламентуючу роль. З цією метою у 1996 р. прийнято «Концепцію державного стандарту загальної середньої освіти в Україні» — унормовано систему показників про освіченість особи. Реалізується вона у нормативних— документах, які визначають суспільно зумовлений зміст загальної середньої освіти, вимоги та гарантії держави щодо її одержання громадянами. Державний стандарт загальної середньої освіти — звід норм і положень, що визначають державні вимоги до освіченості учнів і випускників шкіл на рівні початкової, базової та повної загальної середньої освіти, а також гарантії держави щодо її здобуття.
27. Методы обучения, их классификация. Метод обучения(путь к достижению цели) – это взаимосвязанная деят-ть учителя и учинека направленная на усвоение учеником знаний, преобретение умений и навыков, их восп-е и общее р-е. Классификация методов обучения: 1.М-ды организации и осуществления уч-но-познавательной деят-ти: а) СЛОВЕСТНЫЕ: беседа, дискуссия, обьяснение, рассказ, лекция, инструкция; б) НАГЛЯДНЫЕ: иллюстрация, демонстрация, самост-ое наблюдение; в) ПРАКТИЧЕСКИЕ: упраднения, лаб-ая р-та, практическая р-та, графическая р-та, исследовательская р-та. 2. М-ды стимулирования и мотивации учебно-познавательной деят-ти: а) М-ды форм-я познавательных интересов уч-ков – создание ситуации успеха на уроке; поошрение в общении; использование дидактических игр(ролевая, деловая игра, «мозговой штурм»); б) М-ды стимулирования и мотивации долга и ответственности в обучении: они предполагают: форм-е у учинеков личной значемости обучения; оперативный контроль с целью выявления сложных для учиников вопросов, тем, упражнений, чтобы своевременно оказать помощь; гуманно наказать. 3. М-ды контроля и самоконтроля за эффективностью уч-но-познавательной деят-ти: а) м-ды устного опроса(фронтальные, групповые); б) письменный контроль(диктант, упражнение); в) тестовые методы проверки знаний; г) тесты достижений(проверка уровня знаний и логики); д) тесты креативности(оценка творческих способностей учеников)
28. Внеурочные формы обучения(предметные кружки, студии, олимпиады, конкурсы) Внеурочные формы обучения – это форма организации самостоятельного индивидуального изучения учебного материала во внеурочное время, что развивает у ученика: самоконтроль, волю, самостоятельность, выбор времени, не боязнь критики дома. Предметные кружки – не ставят цель поступить в ВУЗ. Для учащихся проводится учителями не реже 2-х раз в месяц. Вечера по предмету, их основная цель – популизировать данный предмет. Проведение учебных конференцій по предмету. Задачи: обопщение знаний учащихся, развитие творческих спосібностей учиников. Виставки, їх присвячують досягненням учнів в гуртках дитячої творчості та на уроках праці, у сфері образотворчого мистецтва, результатам краєзнавчих, туристичних походів. Екскурсоводи-школярі демонструють експонати, відповідають на запитання, організовують обмін досвідом. Масові свята. Організовують як дні, тижні, місячники підвищеної уваги до поезії, музики, театру, кіно, дитячої книги тощо. У них беруть участь всі учні школи. Під час таких свят традиційно відбуваються зустрічі з письменниками, художниками, композиторами. Змагання. Спрямовані вони на стимулювання інтересів, здібностей учнів, сприяють підвищенню їх активності. Фізкультурно-спортивні змагання (класні, шкільні, міжшкільні) пропагують спорт, здоровий спосіб життя, їх оздоровчо-виховннй ефект залежить від ретельної підготовки, врахування можливостей, стану здоров'я кожної дитини. •Конкурси, олімпіади. Проводять для виявлення талантів, розвитку творчих можливостей дітей. Конкурси (дитячого малюнка, художніх робіт, технічних конструкцій), олімпіади (з навчальних предметів) організовують за певним графіком, заздалегідь повідомляють про це учнів. Переможців оголошують публічно, відзначаючи їх успіхи на урочистій лінійці.
29. Руководство уч-но-восп-ой р-той школы. Ф-ции директора школы, его заместителей. Директор школы – организовывает планирования содержания и обеспечения уч-но-восп-го процесса, несет за него ответственность. К его обязанностям относится также опека о здоровье, безопасности уч-ков, создание русловий для внекласной и внешкольной р-ты. Директор руководит р-той своих заместителей, согласовует общую деяк-ть администрации школы с общественными организациями, учеников и педагогов, отвечает за комплектование классов. Замест. директора по уч-но-восп-ой р-те - организовывает и контролирует процесс обучения школьников, их общеобразовательной и труд-ой подготовки, всестороннее развитие и поведение. Контролирует исполнение учебных планов и программ, качество знаний, учений и навыков учеников. Осуществляет руководство методами р-ты с учителями школы, составляет и контролирует расписание уроков, графики факультетов и кружков, контр-ых, лаб-ых р-т, уч-е экскурсии. Заместитель директора по воспитательной р-те – организавывает внеклассную восп-ю р-ту и досуг учеников, предоставление необходимой помощи классным руководителям, воспитателям. к-ые преобющились к восп-ой р-те. Организация и координация школьной художественной самодеятельности, підготовка и проведение традиционных школьных праздников. Заместитель директора по хоз. части – отвечает за сохранение школьных помещений и имущества, за материалы обеспечивающее учебный процесс, санит-е состояние школы, противопожарную охранную, проверяет организационную р-ту обслуживающего персонала. Заместитель директора по научной р-те – разрабатывает методы, документы, разделы программы школы, которые касаються перспектив её развития. Пед-кий совет школы. Содержание и орг-ция его р-ты. Пед. совет создают для рассмотрениясложных вопросов организации уч-го процесса, повышение квалификации и профессионального майстерства пед-гов. В его состав входят учителя, воспитатели групп продленного дня, администрация школы, возглавлет сонет – директор школы. Работу совета планируют в довольной форме соответственно к потрібностям школы. Члены совета имеют право выносит на её рассмотрение все вопросы уч-но-восп-го процесса. Кол-во засиданий пед-го совета определяеться их целесообразностью, но она должна собираться не мение 4 раз в год.
Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|