Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Охарактеризуйте основні шляхи реалізації принципу емоційності навчання.




Принцип (від лат. principium – основа, першооснова) – керівна ідея, основне правило, основна вимога до діяльності, яка витікає із встановлених наукою закономірностей.

Принципи навчання система вихідних, основних вимог до навчання, виконання яких забезпечує ефективне вирішення завдань учіння і розвитку особистості.Ефективність принципів навчання залежить від знання їх суті, класифікацій, уміння розробляти раціональні способи їх реалізації.

Принцип емоційності передбачає формування в студентів інтересу до знань, спрямований на розвиток внутрішніх мотивів на засадах співтворчості і співробітництва викладача й студента.

Вимоги, які висуває до процесу навчання принцип емоційності:

– виховувати в учнів почуття радості від успіху в навчанні;

– формувати в учнів почуття подиву засобами навчання;

- розвивати емоційне (зацікавлене) ставлення учнів до процесу і способів здобуття знань;

- формувати в кожного учня вміння володіти своїми настроями, контролювати свої емоції.

Важливо вимогою до науково-педагогічного працівника залишається уміння володіти власною емоційно-вольовою сферою та доцільно використовувати емоції.

Крім того, педагогу необхідно виявляти емоції і волю у несподіваних ситуаціях педагогічного процесу, що потре­бує розвинутого педагогічного самовладання, витримки, вміння швидко вибирати шляхи адекватного реагування на ситуацію, правильно її розв’язувати. При навчанні - створити необхідну атмосферу для розвитку емпатії і креативності, емоційної і сенсорної сфер, що духовно збагачує студентів, створює реальні передумови, внутрішнє середовище для індивідуального професійного становлення.

Функції емоцій: відображально-оціночна; мотиваційна, спонукальна

Для виконання реалізації принципу емоційності навчання педагогу необхідно розвивати свій емоційний інтелект та сприяти його розвитку у студентів.

Емоційний інтелект (Д. Гоулман) – сукупність якостей, які визначають здатність людини усвідомлювати не тільки свої емоції і емоції інших людей, мотивувати себе та інших, управляти власними емоціями і при взаємодії з іншими. Люди з високим рівнем емоційного інтелекту швидше приймають рішення і ефективніше діють в екстремальних умовах. Емоційний і академічний інтелект є незалежними характеристиками, емоційний інтелект підвищує продуктивність навчання. Складається з 4-х компонентів:

1) усвідомлена регуляція емоцій (керування емоціями через об’єкт (н-д через асоціацію з ін.людьми, потребу);

2) розуміння (осмислення) емоцій (переживання і називання емоцій);

3) підвищення ефективності мислення з допомогою емоцій (єдність раціонального та емоційного);

4) розрізнення і вираження емоцій (розрізнення емоцій пов’язане з рівнем розвитку емпатії (розуміння емоційного стану ін. людини з допомогою співпережиття; комунікативна толерантність).

На основі емоційного інтелекту – емоційна компетентність.

4 базових емоції: радість, гнів, страх, печаль. Позитивні емоції, що виникають при досягненні мети, запам'ятовуються і при відповідній ситуації можуть видобуватися з пам'яті для отримання такого ж корисного результату. Негативні емоції, видобуті з пам'яті, навпаки, застерігають від повторного вчинення помилок, блокують утворення умовного рефлексу. Заборона на емоції веде до їх витіснення з свідомості.

Методи розвитку емоційного інтелекту:

- Груповий тренінг

- Індивідуальний тренінг

- Коучінг (метод консультування і тренінгу без порад і жорстких рекомендацій, спільний пошук вирішення)

- Сімейне виховання

- Гаптономія (в пер. – дотик, методика спілкування з дитиною ще до її народження)

Емоційність мовлення. Академічній лекції - надавати експресивності. Експресія (лат. ехргевзіо — тиснення, вираження, висловлення, від ехргіто — витискаю; ясно вимовляю, висловлюю) — виразність, підкреслене виявлення почуттів, переживань. Експресивна мова лектора викликає певні емоції у студентів і надає мовленню емоційності, виразності, спонукає до емоційного збудження слухачів.

Педагогу слід контролювати свій психо-емоційний стан, щоб не допускати емоційного вигорання. Зокрема, стримуваність емоцій може призвести до виникнення захворювань ()

Способи саморегуляції емоційного стану:

- розслаблення мімічної мускулатури (розслаблення лицевих м’язів)

- дихання (дихальні вправи з контролем за ритмом, частотою і глибиною дихання)

- візуалізація – створення внутрішніх образів в свідомості людини, активізація уяви з допомогою слухових, зорових, смакових, нюхових та дотикових відчуттів (допомагає активізувати емоційну пам’ять, відтворити відчуття, досягти емоційної рівноваги).

 

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных