1 страница. Ретельне оволодіння студентами матеріалом цієї теми є над- звичайно важливим, адже знання про предмет

Методичні вказівки

Ретельне оволодіння студентами матеріалом цієї теми є над-
звичайно важливим, адже знання про предмет, метод, систему,
принципи цивільного права, тобто в кінцевому підсумку про саму
сутність цивільного права як галузі права, що опосередковує
значну кількість суспільних відносин, є необхідним підґрунтям
для подальшого вивчення основ цивілістики.

Основне призначення цивільного права полягає в тому, що воно
покликане врегулювати суспільні відносини, що виникають між
приватними суб’єктами, тобто такими учасниками, які є юридично
вільними і не знаходяться в адміністративній чи будь-якій іншій
підпорядкованості один до одного. Такими суб’єктами, насамперед,
виступають особи - фізичні та юридичні. Разом з тим, у цивільних
правовідносинах можуть брати участь також держава, територіаль-
ні громади, інші суб’єкти (ч. 2 ст. 2 ЦК України). Для останніх при-
таманно те, що вступаючи в цивільні відносини, ці суб’єкти мають
рівне юридичне становище з іншими. В цьому і полягає відмінність
правового становища держави, публічно-територіальних утворень,
інших суб’єктів у публічному та приватному праві. В публічному
праві держава (інші публічно-правові утворення) - носій владних
повноважень, у приватному - рівний з іншими учасник.

Цивільне право, як зазначено у ст. 1 ЦК України, регулює осо-
бисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засно

вані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій
самостійності їх учасників. Отже, предмет цивільного права ста-
новлять особисті немайнові та майнові відносини, учасники яких
виступають як приватні особи (тобто, діють на засадах юридичної
рівності). Більша частина цивільних відносин є майновими (тобто
такими, що виникають з приводу матеріальних благ): речово-
правовими, зобов’язальними та спадковими.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або
іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні,
а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодав-
ство не застосовується, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст.
1 ЦК України).

Особисті немайнові відносини є невіддільними від їх суб’єкта, їх
об’єктами виступають нематеріальні блага - ім’я, честь, гідність,
авторство.

Дискусійними є питання щодо розуміння немайнового змісту
зобов’язань, корпоративних та організаційних цивільних відносин
складовими предмету цивільного права. В сучасних умовах
диспозитивності цивільно-правового регулювання і формування
традицій застосування принципу свободи договору наявні підстави
визнавати немайновий характер зазначених відносин, учасниками
яких виступають юридично рівні, приватні особи.

Цивільні правовідносини регулюються певними способами або
методами, які визначаються з урахуванням соціально-економічної
природи цих відносин.

Метод цивільного права включає цивільно-правові засоби
формування поведінки учасників цивільних правовідносин
(фізичних та юридичних осіб, публічних утворень) як приватних
осіб.

Обмеження сфери дії цивільного права лише відносинами
юридично рівних учасників обумовлює визначальні риси методу
цієї галузі права як комплексу засобів і прийомів, за допомогою
яких здійснюється юридичний вплив (регулювання та охорона) на
майнові та особисті немайнові відносини їх учасників як приватних
осіб. Зазвичай виділяють три визначальні риси методу цивільного
права - юридична рівність учасників, майнова відповідальність
та дисиозитивність (тобто, можливість вільного вибору варіанту
поведінки). До особливостей цього методу в літературі також відносять ініціативність у формуванні та реалізації цивільних
правовідносин, майновий характер заходів юридичної відповідаль-
ності, компенсаційний характер відповідальності та здійснення
захисту цивільних прав, переважно, в судовому порядку.

Отже, цивільне право є за своєю природою галуззю приватного
права, для учасників якої, в першу чергу, притаманні юридична
рівність, майнова самостійність і диспозитивність (можливість
вільного вибору варіанту поведінки). Зазначені особливості є
кваліфікуючими ознаками методу цивільно-правового регулю-
вання.

ЦК України закріплено загальні засади цивільного законо-
давства, які можуть вважатися загальними принципами цивіль-
ного права, тобто відправними (основними) положеннями
цивільно-правового регулювання суспільних відносин, які ха-
рактеризуються найвищим рівнем імперативності і загальною
значимістю, притаманні змісту цивільного права загалом або
окремій групі цивільних правовідносин у межах відповідної під-
галузі чи інституту.

ЦК України (ст. 3) до загальних засад цивільного законодав-
ства відносить: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу
особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права
власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та
законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяль-
ності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного пра-
ва та інтересу; 6) справедливість, добросовісність і розумність.

Цей перелік цринципів не слід розуміти обмежено. По-перше,
їхнє коло може бути доповнене. Зокрема, в доктрині обґрунто-
вується ідея доцільності визнання принципами цивільного права
принципу дозвільної направленості цивільно-правового регулю-
вання і принципу рівності правового режиму для всіх суб’єктів
цивільного права. По-друге, деякі з перерахованих принципів
можуть бути розширені (зокрема, принцип свободи договору може
бути поширений на усі цивільно-правові правочини загалом).

Цивільне право, поряд із власним предметом і методом, харак-
теризується властивими цій галузі функціями. Функції цивільного
права виражають соціальне призначення специфічних напрямів
правового регулювання цивільних відносин. В доктрині зазвичай виділяють регулятивну, охоронну, попереджувальну, відновну та виховну функції цивільного права.

При цьому з питання щодо визначення функцій цивільного пра-
ва в доктрині відсутня єдність. Зокрема, різноманітність підходів
з цих питань найяскравіше проглядається в працях таких авторів
як Д. В. Боброва, С. М. Братусь, О. О. Красавчиков, Є. О. Суханов,
Є. О. Харитонов. Водночас, у доктрині не заперечується необхід-
ність виділення регулятивної та охоронної функцій. Зміст регу-
лятивної функції полягає в тому, що цивільне право зосереджене
переважно на врегулюванні правомірних дій суб’єктів. Охоронна
функція направлена на попередження порушень особистих не-
майнових та майнових прав, а також передбачає захист у випадку
порушення.

Система цивільного права, як і багатьох інших галузей права,
включає Загальну та Особливу частини. До складу Загальної
частини включаються, зокрема, такі інститути: цивільні право-
відносини, підстави виникнення цивільних прав та обов’язків
(юридичні факти), суб’єкти та об’єкти цивільних відносин,
правочини, представництво і довіреність, позовна давність. Ті
інститути, норми яких регулюють конкретні майнові та особисті
немайнові відносини, складають Особливу частину цивільного
права (речові права, інтелектуальна власність, зобов’язальне право,
спадкове право).

В питанні про співвідношення цивільного права з іншими
галузями права і, відповідно, про співвідношення цивільного
законодавства, слід враховувати норму ст. 9 ЦК України, згідно з
якою «положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання
відносин, які виникають у сферах використання природних
ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних
відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами цивільного
законодавства». У цьому положенні йдеться про істотне розширен-
ня предмета регулювання цивільного права.

Вельми непростим є наразі питання про співідношення цивіль-
ного та господарського права, особливо з огляду на прийняття
разом з Цивільним і Господарського кодексу (ГК) України.
Студенти мають ознайомитися з аргументами, які наводяться
представниками школи господарського права на підтвердження існування господарського права як самостійної галузі (наприклад,
Щербина В. С. Господарське право: Підручник. — 3-тє вид., перероб.
і доп. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 656 с.; Хозяйственное право:
Учебник / В. К. Мамутов, Г. Л. Знаменский, К. С. Хахулина и др.;
Под ред. В. К. Мамутова. - К.: Юринком Интер, 2002. - 912 с.) та
вміти дати їм оцінку.

Згідно ч. 2 ст. 9 ЦК України законом можуть бути передбачені
особливості регулювання майнових відносин у сфері господарю-
вання. Буквальне тлумачення наведеної норми дає певні підстави
стверджувати, що ЦК — загальний нормативний акт, а ГК - спеці-
альний, який може містити особливості правового регулювання
цивільних відносин у сфері господарювання. Ця позиція є досить
поширеною певною мірою може бути підтверджена самим текстом
ГК, який закріплює, що не є предметом його регулювання майно-
ві та особисті немайнові відносини, що регулюються ЦК (абзац
другий ч. 1 ст. 4), а особливості регулювання майнових відносин
суб’єктів господарювання визначаються ГК (ч. 2 ст. 4). Водночас
такий підхід підтримується не всіма дослідниками, що певною
мірою вплинуло на формування неоднозначної судової практики з
питань співвідношення норм ЦК і ГК. Зокрема, на відміну від визна-
ння норм ЦК і ГК як загальних і спеціальних, у доктрині і судовій
практиці нерідко дотримуються позиції про визнання характеру
норм ЦК і ГК з урахуванням конкретних обставин, оскільки не
виключається можливість визнання спеціального характеру норм
ЦК щодо окремих норм ГК. Нарешті, третя позиція ґрунтується на
ідеї пріоритетності норм ЦК щодо норм ГК чи інших законів, які
регулюють цивільно-правові відносини. В умовах колізії норм ЦК
і ГК вирішенню цієї проблеми сприятиме формування усталеної та
одноманітної судової практики.

Студенти мають проаналізувати також співвідношення цивільного права з іншими галузями права: сімейним, трудовим, земельним, конституційним тощо.

Завдання

Завдання № 1

Які з вказаних суспільних відносин регулюються нормами
цивільного права і, відповідно, складають його предмет:

1) відносини між акціонерним комерційним банком (АКБ)
«Аллонж» і гр-ном Іванченко, який вніс вклад в АБ «Аллонж»;

2) відносини між підприємством і працівником цього підприємства,
що виникли у зв’язку з завданням шкоди здоров’ю працівника
внаслідок недотримання підприємством правил технічної безпеки;

3) відносини між товариством з обмеженою відповідальністю і
громадянином, який придбав товари в кредит у цього господарського
товариства;

4) відносини між виконавчим комітетом місцевої Ради депутатів
і громадянином Савенком у зв’язку з видачею йому ордера на
квартиру;

5) відносини між двома державними підприємствами, які уклали
договір поставки;

6) відносини між комерційним банком та організацією, що має
розрахунковий рахунок в цьому банку;

7) відносини між гр-ном Бондаренком працівником акціонер-
ного товариства (АТ), який володіє акціями цього АТ, та акціонерним
товариством з приводу звільнення гр-на Бондаренка і виходу його зі
складу акціонерів;

8) відносини між податковою інспекцією і громадянином, що
виникають у зв’язку зі сплатою останнім податку з доходів фізичних
осіб.

Завдання №2

Визначте, чи можна вважати цивільно-правовими відносини,
які виникли за таких обставин, і застосовувати до них норми
цивільного права:

1) Акціонерне товариство «Електрон» передало автотранспортному
підприємству для доставки в концерн «Меркурій» свою продукцію -
партію телевізорів - на суму 500 ООО грн. При перевірці вантажу на
складі отримувача виявилася нестача цієї продукції на суму 20 500
грн.;

2) Налагоджувач комп’ютерної техніки в науково-дослідному
інституті Кондратюк з неуважності вивів з ладу принтер вартістю
800 грн., а також знищів з пам’яті переданого йому для ремонту
комп’ютера інформацію з результатами експерименту, над якими
протягом декількох місяців працював колектив інституту;

3) Товариство з обмеженою відповідальністю «Корунд» уклало до-
говір з ТОВ «Розрахунковий центр «Евріка» про передачу останньому в
безоплатне користування обладнання для виробництва металовиробів
на загальну суму 820 000 грн. Засновані ТОВ «Корунд» - АТ «Перший
механічний завод» - заперечував проти безоплатної передачі облад-
нання і вимагав укласти договір оренди;

4) Водій рейсового автобуса Петренко збив пішохода Буркуна, який
переходив через проїжджу частину в неустановленому місці. Після ви-
дуження Буркун звернувся до автотранспортного підприємства (АТП),
на балансі якого знаходився автобус, з вимогою відшкодування збит-
ків. Проте директор АТП відмовився відшкодувати Буркуну збитки,
мотивуючи це тим, що по-перше, АТП не несе відповідальності за дії
водіїв, по-друге, Буркун переходив проїжджу частину в неустановле-
ному місці.

Завдання №З

Найченко проживав з сім’єю у двох кімнатах трикімнатної квар-
тири. Одну кімнату займала Антонова, яка померла в серпні 2003 року.
Найченко звернувся до виконавчого комітету районної Ради народних
депутатів з проханням передати йому кімнату, що звільнилась. Однак
йому було відмовлено на підставі того, що він не є особою, яка потребує
поліпшення житлових умов. При цьому суд звернув увагу, 1ЦО ці
відносини не є цивільно-правовими і питання повинно вирішуватись
в адміністративно-правовому порядку.

Чи обґрунтована відмова суду? Вирішіть справу.

Тести

1. Яка галузь права, крім цивільного, належить до галузей
приватного права:

а) трудове;

б) сімейне;

в) адміністративне;

г) земельне.

2. Дайте визначення поняття цивільного права як галузі
права.

а) Цивільне право - це сукупність цивільно-правових норм, які
регулюють майнові та особисті немайнові відносини між юридичними
та фізичними особами;

б) цивільне право - це сукупність цивільно-правових норм, інших
джерел права (правові звичаї тощо), які регулюють майнові та особисті
немайнові відносини між юридично рівними учасниками;

в) цивільне право - це сукупність цивільно-правових норм, які
регулюють особисті майнові права фізичних осіб.

3. Цивільними відносинами за Цивільним кодексом України
виступають:

а) особисті немайнові та майнові побутові (негосподарські) відноси-
ни між юридично рівними учасниками;

б) особисті немайнові та майнові відносини між юридично рівними
учасниками;

в) майнові та немайнові відносини між юридично рівними
учасниками;

г) особисті немайнові, організаційні, корпоративні, майнові
відносини;

ґ) відносини власності і майнового обороту;

д) особисті немайнові та майнові відносини.

4. Ознаками методу цивільного права виступають:

а) юридична рівність учасників відносин; велике і відкрите коло
юридичних фактів цивільного права; диспозитивні засади цивільного
законодавства; відновний характер цивільно-правових санкцій;

б) юридична рівність учасників; визначене законом коло юридич-
них фактів; імперативність норм цивільного законодавства; штраф-
ний характер цивільно-правових санкцій.

в) юридична рівність учасників відносин; правомірний характер
юридичних фактів цивільного права; диспозитивні засади цивільного
законодавства; відновний характер цивільно-правових санкцій.

5. Наведіть перелік джерел цивільного права;

а) цивільне законодавство; правові звичаї; міжнародні договори;
судові прецеденти; судова практика;

б) цивільне законодавство; правові звичаї; загальновизнані принципи і норми міжнародного права та міжнародні договори України, які є частиною її правової системи; судові прецеденти, якщо це прямо передбачено законом.

в) цивільне законодавство; правові звичаї; міжнародні договори;
судові прецеденти; судова практика.

6. Наведіть ознаки правового звичаю:

а) загальновизнаний характер правила поведінки, що склалося
внаслідок неодноразового і тривалого однакового застосування; не
є обов’язковою документальна фіксація звичаю; неврегульованість
питання, що є предметом спору, в чинному законодавстві або
договорі; відсутність суперечності з договором або актами цивільного
законодавства;

б) загальновизнаний характер правила поведінки, що склалося
внаслідок неодноразового і тривалого однакового застосування; не є
обов’язковою документальна фіксація звичаю;

в) загальновизнаний характер правила поведінки, що склалося
внаслідок неодноразового і тривалого однакового застосування; пряма
вказівка договору на застосування відповідного звичаю; тривалість
практики взаємовідносин між сторонами спірного договору;

г) неврегульованість питання, що є предметом спору, в чинному
законодавстві або договорі; відсутність суперечності з договором або
актами цивільного законодавства.

7. До учасників цивільних відносин належать:

а) громадяни України, іноземці та особи без громадянства;

б) громадяни України, підприємства, установи та організації;

в) фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна
Республіка Крим, територіальні громади;

г) фізичні особи, юридичні особи, -держава Україна, Автономна
Республіка Крим, територіальні громади та інші суб’єкти публічного
права.

8. Цивільні відносини засновані на засадах:

а) юридичної рівності та диспозитивності;

б) юридичної рівності та імперативності;

в) юридично привілейованого становища держави та інших
публічно-правових утворень;

г) втручання держави у приватноправові відносини.

9.Особливістю звичаю як джерела регулювання цивільно-
правових відносин є:

а) як правило, письмова форма;

б) субсидіарний характер застосування;

в) можливість застосування за аналогією;

г) відсутність усталеної практики застосування.

10. Що з наведеного належить до числа основних принципів
(засад) цивільного законодавства згідно з Цивільним кодексом
України:

а) позасудовий порядок захисту порушених цивільних прав;

б) свобода підприємницької діяльності, яка дозволена законом;

в) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків,
встановлених законодавством;

г) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя
людини.

11. Яке з наведених тверджень єправильним у питанні про спів-
відношення цивільного права з іншими галузями права:

а) Господарський кодекс України застосовується як загальне дже-
рело регулювання цивільних відносин, якщо тільки 1 Цивільний кодекс
України не містить особливості їх регулювання;

б) і цивільне і сімейне право регулюють особисті немайнові та май-
нові відносини, засновані на юридичні рівності суб’єктів;

в) Цивільний кодекс не може застосовуватись до регулювання
трудових відносин, якщо останні не врегульовані трудовим законо-
давством;

г) договір підряду, що регулюється цивільним правом, є різновидом
трудового договору, що регулюється трудовим правом.

Контрольні питання

1.Наведіть визначення поняття цивільного права як галузі права
і визначте його ознаки.

2. Що становить предмет цивільного права?

3. Сформулюйте метод цивільного права та його особливості.

4. Проведіть характеристику принципів цивільного права, перед-
бачених ЦК України.

5. Проведіть відмежування цивільного і трудового права.

ТЕМА 2: ЦИВІЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Питання для обговорення

1.Поняття цивільного законодавства.

2. Співвідношення цивільного права і цивільного законодавства.

3.Система цивільного законодавства.

4.Порядок і значення офіційного опублікування нормативних
актів.

5.Роль звичаїв ділового обороту в регулюванні цивільних пра-
вовідносин.

6. Юридичне значення рішень і висновків Конституційного Суду
України, постанов (роз’яснень) Пленуму Верховного Суду України
і Вищого Господарського Суду України.

7. Кодифікація та інші форми систематизації цивільного за-
конодавства.

8. Дія цивільного законодавства у часі. Зворотна сила цивільного
закону. Дія цивільного законодавства у просторі та по колу осіб.

9. Тлумачення цивільно-правових норм. Застосування цивіль-
ного законодавства за аналогією.

10. Взаємозв’язок і диференціація цивільного та господарського
законодавства.

Нормативні акти

Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня
1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № ЗО. - Ст. 141; з наступними
змінами і доповненнями.

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року// Голос України. - 2003. - № 47-
48; з наступними змінами і доповненнями.

Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради
України. - 2003. - № 18. - Ст. 144; з наступними змінами і доповненнями.

Житловий кодекс Української РСР. Затверджений Законом Української РСР від
ЗО червня 1983 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1983. - Додаток
до № 28. - Ст. 573; з наступними змінами і доповненнями.

Земельний кодекс України. Затверджений Законом України від 25 жовтня
2001 р. // Урядовий кур’єр. - 2001. - 15 листопада; з наступними змінами і допо-
вненнями.

Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради Украї-
ни. - 2002. - № 21-22. - Ст. 135; з наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про дію міжнародних договорів на території України» від 10 грудня

1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 10. - Ст. 137; з наступними
змінами і доповненнями.

Закон України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 р._г// Відомості Верхо-
вної Ради України. - 2002. - № 27-28. - Ст. 180; з наступними змінами і доповне-
ннями.

Постанова Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території
України окремих актів законодавства СРСР» від 12 вересня 1991 р. // Відомості
Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 46.

Указ Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів
міністерств та інших органів виконавчої влади» від 3 жовтня 1992 р. //ЗбірникУказів
Президента України. - 1992. - N9 4.

Указ Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-
правових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 1997 р. //Офіційний вісник
України. - 1997. - № 24. - Ст. 11.

Постанова Кабінеіу Міністрів України «Про затвердження Положення про держав-
ну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої
влади» від 28 грудня 1992 р.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в спорах про
визнання угод недійсними» від 28.04.1978 р. № 3 із змінами, внесеними постановою
Пленуму від 25травня 1998 року №15//Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду
України. - Сімферополь, 1998. - Ст. 426-433.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в спорах про
встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 р. № 5//Збірник
Постанов Пленуму Верховного Суду України. - Сімферополь, 1998. - Ст. 646-657.

Література

Альманах цивилистики: Сборник статей. Вып. 1 / Под ред. Р. А. Майданика. - К.:
Всеукраинская ассоциация издателей «Правова еднисть», 2008. -312 с.

Гражданское право: учеб.: в 3 т. Т. 1. / Е. Н. Абрамова, Н. Н. Аверченко,
Ю. В. Байгушева [и др.]; под. ред.. А. П. Сергеева. - М.: ТК Велби, 2008. - 1008 с.

Еволюція цивільного законодавства України: проблеми теорії і практики / Кол.
монографія; За заг. ред. Я. М. Шевченко. - К.: Юридична думка, 2007. - 340 с.

Кодифікація приватного (цивільного) права України / За ред. проф. А. Довгерта.

- К., 2000.

Мусіяка В. Л., Орлов П. І., Ярмиш О. Н. Проблеми розвитку цивільного
законодавства // Право України. - 1993. - № 5-6.

Практика застосування окремих норм Цивільного кодексу України: Практичний
посібник. - К.: Ін Юре, 2008. - 268 с.

Онопенко В. В. Актуальні проблеми кодифікації цивільного законодавства
суверенної України: Авторефер. дис. канд. юрид. наук. - К., 1994.

Пиголкин А. С. Толкование нормативных актов в СССР. - М., 1962.

Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнє-
цової. - К.: Юрінком Інтер, 2004. Т. 1. - 736 с.

Цивільне право України: Підручник: У 2 т, / Борисова В. І. (кер. авт. кол.), Бара-
нова/!. М., Жилінкова і. В. та ін.; За заг. ред. В. І. Борисовой І. В. Спасибо-Фатєєвої,

В. Л. Яроцького. - К.: Юрінком Інтер, 2007. - Т. 1. - 480 с.

Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У 2 т. / За заг. ред.
Я. М. Шевченко. - Вид. 2-ге, доп. і перероб. - К.: Ін Юре, 2006. - Т. 1. - 696 с.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. О. В. Дзери,

Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2008.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. розробників
проекту Цивільного кодексу України. - К.: Істина, 2004.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред.
Я. М. Шевченко. - К.: Ін Юре, 2004.

Цивільний кодекс України: Коментар / За заг. ред. Харитонова Є. О., Калі-
тенко О. М. -X.: Одіссей, 2003.

Черданцев А. Ф. Толкование советского права. - Саратов, 1987.

Методичні вказівки

Цивільне законодавство є сукупністю нормативних актів, що
регулюють цивільні відносини. Цивільне законодавство є зовніш-
ньою формою цивільного права.

Оскільки цивільним правом регулюється надзвичайно широкий
масив суспільних відносин, то і система цивільного законодавства
є надзвичайно розгалуженою, поліструктурною, тобто такою, що
містить у собі багато складових частин.

Основи цивільно-правового регулювання закладені у Консти-
туції України від 28 червня 1996 р., яка заклала основні вихідні
засади (принципи) цивільно-правового регулювання. Конституція
визначає правовий статус державних органів (Верховної Ради
України, Президента України, Кабінету Міністрів України, судів,
місцевих державних адмінстрацій, Прокуратури України тощо),
містить невичерпний перелік базисних прав і свобод людини і
громадянина, деякі з яких розкриваються у ЦК України (особисті
немайнові права, право власності та ін.), закладає інші підвалини
для регулювання цивільних відносин (див., зокрема, ст. ст. 13,14,
21, 23, 24, 27-29, 31, 32, 41, 85, 92, 116, 142, 143).

Конституція України є актом вищої юридичної сили (ст. 8 Кон-
ституції). Відповідно, закони України, акти Президента України,
Кабінету Міністрів України та інших органів виконавчої влади
приймаються на основі Конституції і мають відповідати їй

Центральним нормативним актом у регулюванні цивільно-
правових відносин є ЦК України від 16 січня 2003 р., який набрав
чинність з 1 січня 2004 р. ЦК України побудований за пандектною
системою. Це означає, що у його структурі існують загальні по-
ложення, що застосовуються до регулювання усіх без винятку
цивільних відносин, об’єднані в окрему структурну одиницю ко-
дексу - книгу. ЦК України складається з шести книг - «Загальні
положення», «Особисті немайнові права фізичної особи», «Право
власності та інші речові права», «Право інтелектуальної власнос-
ті», «Зобов’язальне право» та «Спадкове право», які налічують
1308 статей.

Велике значення для регулювання цивільних відносин мають
також інші закони (зокрема, Сімейний кодекс (СК) України,
Житловий кодекс (ЖК) України, Земельний кодекс (ЗК) України,
Закони «Про заставу», «Про приватизацію державного житлового
фонду», «Про цінні папери і фондову біржу» та ін.).

Джерелами цивільного законодавства виступають також під-
законні нормативні акти - як загальні (укази і розпорядження
Президента України, постанови, рішення, заяви і декларації
Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету
Міністрів України), так і відомчі (інструкції, накази міністерств,
відомств, державних комітетів). Крім того, особливості регулю-
вання цивільних відносин можуть передбачатися актами місце-
вих органів державної влади і місцевого самоврядування.

Особливим джерелом у системі цивільного законодавства є
міжнародні договори України. З одного боку, вони є джерелом
міжнародного права, адже приймаються за взаємною згодою хоча
б двох суб’єктів міжнародного права. З іншого боку, згідно ст. 10
Конституції України за умови ратифікації тексту міжнародного
договору Верховною Радою України, останній автоматично стає
частиною національного законодавства.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: