2 страница. Новим елементом структури цивільного законодавства виступає звичай, зокрема звичай ділового обороту

Новим елементом структури цивільного законодавства виступає
звичай, зокрема звичай ділового обороту. Аналіз ст. 7 ЦК України
дає підстави для висновку, що однією з особливостей звичаю як
джерела є те, що він не може суперечити актам цивільного зако-
нодавства і договору.

Акти органів судової влади, зокрема постанови Пленуму Верхо-
вного Суду України, Вищих спеціалізованих судів, хоча і мають
велике значення для розвитку цивільного права та законодавства,
не є джерелами цивільного права.

У питанні про порядок набрання юридичної сили законами та
іншими нормативно-правовими актами студентам слід проаналізу-
вати норми ст. 94 Конституції України, а також указів Президента
України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів
міністерств та інших органів виконавчої влади» від 3 жовтня
1992 р., «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-
правових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 1997 р.,
а також постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження
Положення про державну реєстраціюю нормативних актів мініс-
терств та інших органів державної виконавчої влади» від 28 грудня
1992 р. За загальним правилом закон набирає чинності після 10
днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не перед-
бачено самим законом, але не раніше дня його опублікування
(ч. 5 ст. 94 Конституції).

Згідно ст. 58 Конституції України за загальним правилом акти
цивільного законодавства не мають зворотної дії в часі. Анало-
гічне за змістом правило закладено й у пункті 4 Прикінцевих
та Перехідних положень ЦК України. Водночас ЦК встановлює
винятки з цього правила, коли зворотна сила надається окремим
нормам (пункти 5-8, 11 Прикінцевих та Перехідних положень).
Студентам слід звернути увагу на причини встановлення таких
винятків.

Завдання

Завдання № 1

Офіційним чи неофіційним є тлумачення правових норм:

а) в науково-практичному коментарі до ЦК України;

б) в телевізійній передачі з циклу «Право і Закон»;

в) у виступі народного депутата на міському мітингу;

г) на прийомі в адвоката в юридичній консультації;

д) на лекції з цивільного права в юридичному факультеті КНУ імені
Тараса Шевченка;

е) в підзаконному нормативному акті, виданому на виконання за-
кону;

є) в постанові Пленуму Верховного Суду України.

Завдання № 2

Бондаренко під час подорожі на автомобілі здійснив наїзд на Тка-
ченка, якому у зв’язку з цим було завдано шкоду. Пізніше Ткаченко
звернувся до суду з вимогою про її відшкодування. Бондаренко зробив
заяву, що він був визнаний невинним у карному судочинстві і звільне-
ний від відповідальності. Він не може бути притягнений до цивільно-
правової відповідальності, тому що ст. 1166 ЦК України передбачає
вину як обов’язкову умову відповідальності. На це адвокат Ткаченка
зауважив, що в цій ситуації треба користуватись не загальною, а
спеціальною нормою - ст. 1187 ЦК України, у відповідності до якої
Бондаренко має нести відповідальність за вчинені ним дії.

Поясніть позицію адвоката потерпілого. Як співвідносяться
загальні і спеціальні норми цивільного законодавства?

Завдання № З

В січні 2004 р. Ковальчук, прийшовши у свій гараж, побачив, що
замки зламані, а автомобіль, який належить йому на праві власності,
викрадено. Як з’ясувалося пізніше, в грудні 2003 р. згаданий авто-
мобіль було викрадено Шимякіним, який, керуючи автомашиною в
нетверезому стані, здійснив наїзд на Ярового. Останній подав позов
до суду про відшкодування заподіяних йому збитків відповідно до ст.
450 ЦК УРСР 1963 р. ГІри цьому відповідачем по справі було вказано
Ковальчука, як володільця джерела підвищеної небезпеки.

Ковальчук вважав, що він має бути звільнений від обов’язку щодо
відшкодування шкоди, тому що він не завдав шкоди потерпілому.
Яровий не погодився з цим ствердженням і вказав, що відповідно до
ст. 450 ЦК УРСР 1963 р. володільця джерела підвищеної небезпеки
звільняє від відповідальності тільки непереборна сила або умисел по-
терпілого. Жодної з цих умов у даному разі не було. У свою чергу Ко-
вальчук звернувся до Постанови Пленуму Верховного Суду України від
27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позо-
вами про відшкодування шкоди», у п. З якої вказано, що «володілець
джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим
джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок проти-
правних дій інших осіб, а не з його вини». Потерпілий Яровий вважає, що
постанова Пленуму Верховного Суду не є законом, а в законі цієї умови
не передбачено, тому відповідальність повинен нести Ковальчук.

Вирішіть справу.

Яке юридичне значення мають постанови Пленуму Верховного
Суду, судова практика?

Завдання № 4

Гавриловій та її рідній сестрі Сайко на праві власності належали
відповідно 3/4 і 1/4 житлового будинку.

За правочином, посвідченим у нотаріальній конторі, Сайко пода-
рувала частку у спільній власності на будинок, що їй належала, сину
своєї подруги Борисову.

Гаврилова звернулась до суду з позовом про визнання договору
дарування недійсним і про переведення на неї прав покупця, моти-
вуючи це тим, що Сайко провела відчуження своєї частини будинку,
позбавивши тим самим її права переважної купівлі частки у праві
спільної сумісної власності, передбаченого ст. 362 ЦК України. В по-
зовній заяві Гаврилова також вказала, що між нею і сестрою склалися
неприязні стосунки і остання відчужила свою частину будинку задля
того, щоб позбавити Гаврилову, велика сім’я якої гостро потребувала
покращання житлових умов, можливості користуватися всією площею
домоволодіння.

Суд відмовив у задоволенні позовної вимоги, зазначивши, що у
відповідності до ст. 361 ЦК України кожен учасник спільної часткової
власності має право самостійно розпорядитися своєю часткою. Таке
розпорядження може бути зроблено і за договором дарування, перед-
баченим главою 55 ЦК України, що не містить будь-яких обмежень у
виборі особи, обдаровуваної учасником спільної власності на будинок.
Жодних доказів того, що цей договір є удаваним правочином (ст. 235
ЦК України) і приховує насправді договір купівлі-продажу, судом
встановлено не було.

Чи правильно тлумачаться судом положення, що містяться
в ЦК України?

Завдання № 5

1 серпня 2003 р. помер Морозов, після якого відкрилася спадщина
у вигляді права власності на квартиру. Потенційними спадкоємцями
за законом були його діти - Сергій та Наталія. Сергій протягом 6
місяців після смерті батька здійснював догляд за квартирою, відре-
монтував її, сплачував квартирну плату та комунальні платежі (ці дії
свідчать про прийняття ним спадщини внаслідок фактичного вступу
у володіння та управління нею за ст. 549 ЦК УРСР 1963 р., який був
чинним на момент відкриття спадщини).

Водночас Сергій звернувся до нотаріальної контори за оформлен-
ням свідоцтва про право на спадщину лише через два роки - 1 серпня

2005 р. Натомість Наталія оформила свідоцтво право на спадщину на

8 частку у праві власності на квартиру ще під час дії ЦК УРСР 1963
р. Нотаріус, до якого звернувся Сергій, відмовив йому у видачі свідо-
цтва, зазначивши, що останній порушив вимоги ст. ст. 1297, 1270 ЦК
України 2003 р.

Сергій вирішив оскаржити відмову нотаріуса у вчиненні нотарі-
альних дій до суду.

Проаналізуйте Прикінцеві та Перехідні положення ЦК України
та вирішіть справу.

Тести

1. Що з наведеного не належить до джерел цивільного права:

а) звичай, зокрема, звичай ділового обороту;

б) укладений між сторонами цивільно-правовий договір;

в) Конституція України;

г) міжнародний договір.

2. Дайте визначення поняття цивільного законодавства:

а) система законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів,
які містять цивільно-правові норми;

б) система нормативно-правових, локальних та індивідуальних
актів, які містять цивільно-правові норми;

в) система законів, постанов Кабінету Міністрів України, розпоря-
джень міністерств і відомств, які містять цивільно-правові норми.

3. Яка за рахунком книга Цивільного кодексу України регулює
питання власності та інших речових прав:

а) перша;

б) друга;

в)третя;

г)п’ята.

4. У чому полягає основна відмінність між пандектною та
інституційпою системами побудови кодифікованих актів при-
ватного права:

а) папдектна система, на відміну від інституційної, містить загальні
положення;

б) пандектна система, на відміну від інституційної, містить при-
кінцеві та перехідні положення;

в) пандектна система складається з п’яти розділів, а інституційна

- з трьох;

г) пандектна система завжди містить такі окремі розділи, як «Сі-
мейне право» та «Спадкове право».

5. Яке з наведених положень не відповідає Цивільному кодексу
України:

а) основу цивільного законодавства складає Конституція Укра-
їни;

б) основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс
України;

в) цивільні відносини можуть регулюватися постановами Кабінету
Міністрів лише у випадках, встановлених Конституцією України;

г) цивільні відносини можуть регулюватися актами Президента
лише у випадках, встановлених Конституцією України.

6. Застосування до цивільних відносин, які не врегульовані
Цивільним кодексом, іншими актами цивільного законодавства
або договором, інших правових норм Цивільного кодексу або інших
актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом
цивільні відносини, має назву:

а) субсидіарне застосування законодавства;

б) правовий звичай;

в) аналогія права;

г) аналогія закону.

7. Який орган є єдиним державним органом, уповноваженим
офіційно тлумачити норми актів цивільного законодавства:

а) Верховний Суд України;

б) Конституційний суд України;

в) Президент України;

г) Кабінет Міністрів України.

8. Яке з цих тверджень є правильним:

а) акти цивільного законодавства мають зворотну дію в часі, якщо
вони посилюють цивільну відповідальність особи;

б) якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом
цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт застосо-
вується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним
чинності;

в) акти цивільного законодавства регулюють відносини, які вини-
кли до дня набрання ними чинності;

г) кожна адміністративно-територіальна одиниця може встанов-
лювати свої правила регулювання цивільних правовідносин на її
території.

9. Цивільний закон набирає чинності:

а) через 10 днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не
передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування;

б) через 15 днів після його підписання Президентом, але не раніше
дня його опублікування;

в) наступного дня після його реєстрації Міністерством юстиції
України.

10. До офіційних друкованих видань, в яких оприлюднюються
тексти законів України належать:

а) «Офіційний вісник України»;

б) «Відомості Верховної Ради України»;

в) «Юридичний вісник України»;

г) Журнал «Адвокат».

Контрольні питання

1. Дайте визначення поняття цивільного законодавства.

2. Перерахуйте основні види нормативних актів цивільного зако-
нодавства, передбачених ЦК України.

3. Яке місце ЦК України в системі цивільного законодавства?

4. Який порядок набрання чинності нормативних актів цивільного
законодавства?

5. Що слід розуміти під аналогією закону та аналогією права?

ТЕМА 3: НАУКА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Питання для обговорення

1. Поняття і предмет науки цивільного права.

2. Функції та завдання науки цивільного права на сучасному
етапі.

3. Методи дослідження цивільно-правових інститутів.

4. Взаємодія науки цивільного права з іншими галузями юри-
дичної науки.

5. Наукові персонали. Українська радянська цивілістична
школа. Сучасні тенденції розвитку цивільно-правової науки в
Україні.

Нормативні акти

Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня
1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № ЗО. ~ Ст. 141; з наступними
змінами і доповненнями.

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року// Голос України. - 2003. - № 47-
48; з наступними змінами і доповненнями.

Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради
України. - 2003. - № 18. - Ст. 144; з наступними змінами і доповненнями.

Житловий кодекс Української РСР. Затверджений Законом Української РСР від
ЗО червня 1983 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1983. - Додаток
до № 28. - Ст. 573; з наступними змінами і доповненнями.

Земельний кодекс України. Затверджений Законом України від 25 жовтня
2001 р. // Урядовий кур’єр. - 2001. - 15 листопада; з наступними змінами і допо-
вненнями.

Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради Украї-
ни. - 2002. - № 21-22. - Ст. 135; з наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13 грудня 1991 р. //
Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 12. - Ст. 165; з наступними змінами
і доповненнями.

Закон України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» від 11 липня
2001 р. //' Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 48. - Ст. 253; з наступними
змінами і доповненнями.

Література

Альманах цивилистики: Сборник статей. Вып. 1 / Под ред. Р. А. Майданика. -К.:Всеукраинская ассоциация издателей «Правова еднисть», 2008. -312 с.

Братусь С. Н. Предмет и система гражданского права. - М., 1963.

Вельяминов-Зернов М. А. Опыт начертатия российского частного гражданского
права.-СПб., 1821-1823.

Владимирский-Буданов М. Ф. История Императорского университета св. Вла-
димира. - К., 1884.

Егоров Н. Д. Гражданско-правовое регулирование общественных отношений.
-М., 1988.

Грущінський І. Всеукраїнська конференція з проблем викладання цивілістичних
дисциплін // Право України, 1994. - № 9. - С. 90-92.

Заіка Ю. О. Українське цивільне право: Навчальний посібник. - 2-е вид. змін, і доп. - К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. - (368 с.). - С.33-42. Історія Київського університету. - К., 1959.

Иоффе О. С. Развитие цивилистической мысли в СССР (часть І и II) //
Иоффе О. С. Избранные труды по гражданскому праву. Из истории цивилистической
мысли. Гражданское правоотношение. Критика теории «хозяйственного права»
(Серия «Классика российской цивилистики»). - М., 2000.

Красавчиков О. А. Диспозитивность в гражданско-правовом регулировании //
Советское государство и право. - 1970. - № 1.

Красавчиков О. А. Советская наука гражданского права (понятие система, метод,
состав и система): В кн.: Категории науки гражданского права. Избранные труды:
В 2 т. Т. 1. - М.: Статут, 2005. - 492 с. («Классика российской цивилистики»).

Майданик Р. А. Цивілістика // Енциклопедія цивільного права. - К.: Ін Юре. -
2008.

Підопригора О. А. Цивілістична наука в Київському університеті ім. Тараса Шев-
ченка // Вісник Академії правових наук України. - 1999. - № 2 (17). - С. 107-123.

Победоносцев К. П. Курс гражданского права. В 3-х т. - СПб., 1883, 1889,
1890.

Ромовська 3. Українське цивільне право: Загальна частина. Академічний курс.
Підручник. - К.: Атіка, 2005. - (560). - С. 101-120.

Шершеневич Г. Ф. Наука гражданского права в России («Классика российской
цивилистики»). - М., 2003.

Шишка Р. Б. Організація наукових досліджень та підготовки магістерських і дис-
ертаційних робіт: Навчальний посібник. - Харків: Еспада, 2007. - 368 с.

Харитонов Є. О. Цивілістика: поняття, підходи та структура // Часопис цивіліс-
тики. Науково-практичний журнал. Випуск 1. - Одеса, 2006. - С. 10-15.

Методичні вказівки

Цивільне право як цивільно-правова наука, або цивілістика, вчення про цивільне право. В західній юриспруденції цю частину юридичної науки прийнято називати цивільно-правовою доктриною. Тут йдеться не про правові норми і не про нормативні акти, а про систему знань - понять, положень і висновків про цивільно-правові явища.

У цьому зв’язку науку цивільного права слід розглядати як
систему наукових поглядів, ідей, теорій, правових шкіл та інших
знань про цивільно-правові явища, їх взаємозв’язок і розвиток.

Цивільно-правова наука (доктрина) є однією з галузей, гілок
правознавства - правової науки. Тому її не можна змішувати з
однойменною галуззю права, сферою законодавства та учбовою
дисципліною, незважаючи на їх взаємозв’язок і спільні риси.

Предмет цивільно-правової науки становить як чинне цивільне
законодавство і практика його застосування, так й історія його
розвитку, і досвід цивільно-правового розвитку в іноземних кра-
їнах.

Як явище надзвичайно широке і багатогранне, наука цивільного
права має не меті насамперед вивчення:

1) правових норм, тобто правил поведінки, що регулюються
цивільним правом;

2) цивільних правовідносин як різновиду суспільних відносин,
що регулюються цивільним правом;

3) юридичних фактів як підстав виникнення, зміни та припи-
нення правовідносин;

4) юридичної термінології;

5) еволюцію та закономірності розвитку цивільного права, його
роль у правовому оформленні життя суспільства, його взаємодію
з економічною, соціологічною, політологічною та іншими суспіль-
ними науками;

6) дослідження питань цивільно-правового оформлення між-
народного торгового (комерційного) обороту з урахуванням сучас-
них тенденцій економіко-правового розвитку.

Вироблена цивілістичною наукою сукупність знань про цивіль-
но-правові явища становить її зміст. Ці знання систематизуються
за основними розділами цивілістики, які не завжди співпадають
із систематикою інститутів цивільного права та цивільного законо-
давства. У цьому відношенні слід виділити вчення про цивільне
правовідношення, про правонаступництво в цивільному праві, про
цивільно-правову відповідальність.

Значення положень і висновків правової науки полягає не в їх
нормативному характері (вони не визнаються джерелами права).
Роль цивілістичної науки визначається високим авторитетом вче-
них, які обґрунтували відповідні положення. Зазвичай їх висновки
стають теоретичною базою створення нових правових норм, тобто
правотворчості в сфері цивільного права.

Отже, наукою цивільного права, або цивілістикою, називається
галузь юридичної науки, яка вивчає приватні права, становлення
і зміст цивільно-правових норм і закріплених ними інститутів та
конструкцій, правила і практику тлумачення і застосування цих
норм з метою виявлення перспектив і тенденцій розвитку інсти-
тутів цивільного права.

Цивілістична наука ґрунтується на адекватній її предмету
методології, тобто вченні про методи наукового пізнання.

В сучасній цивілістичній науці застосовуються як загально-
наукові, так і приватнонаукові методи дослідження.

До загальнонаукових методів дослідження відносяться методи
філософського характеру, які обумовлюють методологічну спрямо-
ваність будь-якого дослідження. Зокрема, до такого роду методів
відноситься діалектичний метод. Це - науковий метод пізнання
суспільних явищ у процесі їх розвитку (динаміки). Цей метод є
визначальним і п р а в о у т в о р ю ю чи м для інших.

Серед приватнонаукових методів доцільно виділити такі:

1) формально-логічний — засновується на використанні правил
формальної логіки та мови. Він використовується при тлумаченні
цивільно-правових норм, при формулюванні цивільно-правових
понять, класифікації цивільно-правових явищ; 2) системно-
структурний - використовується при дослідженні цивільно-
правових категорій, які мають складну внутрішню побудову і
складаються з кількох елементів (наприклад, підстави виникнення
цивільних правовідносин складаються з трьох елементів: правова
норма, правосуб’єктність учасників, юридичний факт. Відповідно,
ці явища розглядаються в усій сукупності); 3) порівняльний - спри-
яє правильному розумінню і застосуванню цивільних норм, вияв-
лення недоліків і прогалин законодавства шляхом співставлення
підходів до формулювання тих чи інших правових норм у різних
правових системах; 4) історичний - дозволяє окреслити не лише
соціально-економічні передумови виникнення та розвитку кон-
кретного цивільно-правового інституту, але й визначити тенденції
та перспективи його розвитку.

Студенти мають знати не лише сутність науки, методи її до-
слідження, але й володіти знаннями про історичний і сучасний
розвиток науки цивільного права, про становлення цивілістичної
школи в Київському університеті.

Серед вчених-родоначальників цивілістики можна назвати про-
фесорів Васьковського Є. В., Гамбарова Ю. С., Грімма Д. Д., Дес-
ницького С. Ю., Дністрянського С. С., Казанцева Л. Н., Каткова М.
М., Кістяковського Б. О., Мітюкова К. А., Орнатського С., Пахмана
С. В., Покровського Й. О., Синайського В. І., Міцкевича А. В.,
Удінцева В. А., Цитовича П. П., Яблочкова Т. М.

В радянський період розвиткові науки цивільного права сприяли:
професори Бошко В. І., Вільнянський С. Й., Бару М. Й., Гордон В. М.,
Ландкоф С. Н., Матвеев Г. К., Матвеев Ю. Г., Маслов В. П., Пуш-
кін О. А., Боброва Д. В., Підопригора О. А.

На сьогодні потужні цивілістичні школи в Україні склалися:
в Києві (в КНУ ім. Т. Шевченка - професори Кузнецова Н. С.,
Дзера О. В., Безклубий І. А., Боднар Т. В., Кохановська О. В.,
Майданик Р. А., Притика Ю. Д.; в Інституті міжнародних відно-
син КНУ ім. Т. Шевченка — професори Довгерт А. С., Кисіль В. І.,
Фурса С. Я.; в Інституті держави і права ім. В. М. Корецького

- професори Шевченко Я. М., Кучеренко І. М.; в Інституті при-
ватного права і підприємництва АПрН України - професор Луць
В. В.); в Харкові (професори Жилінкова І. В., Спасибо-Фатєєва

І. В., ЯроцькийВ. Л., ШишкаР. Б., Бервено С. М.); у Львові (проф.
Коссак В. М.) та Одесі (проф. Харитонов Є. О.).

Вітчизняна цивілістика розвивається у тісній співпраці з
російськими вченими (професори Брагінський М. І., Вітрянсь-
кий В. В., Новосьолова Л. О., Сергеев О. П., Суханов С. О.),
вченими-цивілістами Казахстану (професори Сулейменов М. К.,
Діденко А. Г.), Білорусі (проф. Каменков В. С.), постійні контакти
підтримуються з представниками цивілістичної науки країн дале-
кого зарубіжжя (Італії, Німеччини, Сербії тощо).

Завдання

Завдання № 1
Тематика рефератів:

1) Наука цивільного права: поняття, сутність та система;

2) Витоки становления науки цивільного (приватного) права в тво-
рах римських юристів;

3) Розвиток науки цивільного права в працях дореволюційних
цивілістів;

4) Перша кодифікація цивільного законодавства УРСР;

5) Друга кодифікація цивільного законодавства УРСР;

6) Розвиток науки цивільного права в радянський період;

7) Сучасний стан та перспективи розвитку науки цивільного права.

Завдання № 2

Які з перерахованих чинників, на Ваш погляд, найбільше сприя-
ють розвиткові науки та наукових досліджень:

1) стабільне законодавство;

2) відсутність наукових розробок у певній сфері;

3) державне замовлення на здійснення наукових розробок;

4) здійснення досліджень у межах спеціально створених наукових
установ.

Тести

1. Цивілістика - це:

а) галузь права;

б) галузь законодавства;

в) правова наука (галузь правознавства);

г) навчальна дисципліна.

2. Наука цивільного права є:

а) систематизованою сукупністю знань про цивільно-правові
явища;

б) системою цивільно-правових норм;

в) системою нормативних актів;

г) системою джерел цивільного права.

3. Предмет науки цивільного права не становлять:

а) суспільні відносини, які регулюються нормами цивільного права; норми та система цивільного права; система джерел цивільного
права;

б) практика застосування цивільно-правових норм судами й інши-
ми правозастосовними органами; зарубіжне цивільне право; історія
становлення і тенденції розвитку цивільного права;

в) суспільні відносини і система галузей приватного права;

г) суспільні відносини і система міжнародного приватного права.

4. До спеціально-правових методів науки цивільного права на-
лежать:

а) історичний;

б) догматичного аналізу (тлумачення правових норм і юридичних
конструкцій);

в) комплексно-системного аналізу правових норм і юридичних
конструкцій;

г) порівняльного правознавства;

д) діалектичний;

е) соціологічний.

5. До наукових шкіл сучасного цивільного права не належать:

а) юридичного позитивізму (нормативізму);

б) державного права;

в) історична;

г) філософії права;
ґ) соціологічна;

д) психологічна;

е) морального права;

є) природничого права.

6. Які вчені-цивілісти є авторами робіт з питань науки цивіль-
ного права?

а) Боброва Д. В.;

б) Йоффе О. С.;

в) Красавчиков О. О.;

г) Матвеев Г. К.;

ґ) Синайський В. І.;

д) Шершеневич

7. Наведіть видатних вітчизняних вчених-цивілістів:

а) Підоиригора О. А.;

б) Боброва Д. В.;

в) Суханов Є. О.;

г) Сулейменов М. К.;
ґ) Кузнецова Н. С.;

д) ДзераО. В.;

е) Воронова Л. К.

8.Яке місце цивілістичної доктрини в системі цивільно-
правових явищ?

а) є джерелом цивільного права;

б) є актом тлумачення (інтерпретаційним актом);

в) можуть бути враховані судом як думка спеціаліста;

г) можуть стати основою пропозицій про зміну (удосконалення)
законодавства,

9. Цивільне право як учбова дисципліна:

а) вивчає цивільно-правові явища;

б) регулює відповідні суспільні відносини;

в) навчає цивільному праву і науці цивільного права;

г) є сукупністю цивільно-правових інститутів.

Контрольні питання

1. В чому різниця між наукою цивільного права, цивілістичною
доктриною, цивільним правом як галуззю українського права і на-
вчальною дисципліною?

2. Які основні наукові школи існують в науці цивільного права?

3. Які особливості методології науки цивільного права?

4. Яке місце і співвідношення науки цивільного права з іншими
юридичними науками?

5. Наведіть монографії видатних вітчизняних вчених-цивілістів?

6. Наведіть монографії, присвячені науці цивільного права.

7. Яка роль цивілістичної доктрин в системі цивільно-правових
явищ?

ТЕМА 4: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЦИВІЛЬНОГО
ТА ТОРГОВОГО ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Питання для обговорення

1. Значення вивчення зарубіжного цивільного (приватного)
права.

2.Предмет і система цивільного та торгового права зарубіжних
країн.

3. Монізм та дуалізм у регулюванні приватно-правових відносин.

4. Джерела цивільного права зарубіжних країн. Джерела країн
континентальної та англо-американської систем права.

5. Основні інститути цивільного права зарубіжних країн. Пра-
вове положення фізичних осіб. Правове положення юридичних
осіб. Право власності та інші речові права. Зобов’язальне право.
Спадкове право.

Нормативні акти

Германское Гражданское уложение 1896 г. // Германское право. Часть 1. Граж-
данское уложение / Перев. А. А. Лизунова, Н. Б, Шеленковой, Н. Г. Елисеева. - М.:
Международный центр финансово-экономического развития. - 1996.

Гражданский кодекс Российской Федерации. - СПб.: Герда, 2003.

Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран: Сборник
нормативных актов: гражданские и торговые кодексы. Учебное пособие / Под. ред.
В. К. Пучинского, М. И. Кулагина. - М.: Изд-во УДН, 1986.

Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран: Сборник
нормативных актов: законодательство о компаниях, монополиях и конкуренции /
Под ред. В. К. Пучинского, М. И. Кулагина. - М.: Изд-во УДН, 1987.

Французский Гражданский кодекс 1804 г. / Перев. И. С. Перетерского. - М.:
Юриздат. - 1941.

Про міжнародне приватне право. Закон України від 23 червня 2005 р. // Голос
України. - 29 липня 2005. - № 138.

Література

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: