Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Зародження та виникнення асоціативної психології




Асоціативні теорії ХУІІ ст., що розвивалися у творчості таких вчених як Р. Декарт, Д. Локк, Б. Спіноза, Т. Гоббз, створювалися на основі таких уявлень, що асоціація означає внутрішньо тілесну проекцію попередніх контактів як основу накопичення та відтворення досвіду. Цей механізм вважався незалежним від участі душі. Передбачалось, що свідомість на рівні асоціацій наслідує той порядок зовнішніх подразників, який зафіксував динамічний приклад тіла (механізм).

Т. Гоббс вважає, що зв’язок уявлень буває подвійний. Інколи він підпорядковується меті, а інколи ніякими певними намірами не підкріплений. Але і в другому випадку „в цьому хаотичному стрибку думок часто можливо відкрити певний напрямок та залежність однієї думки від іншої”. Розглянувши яку-небудь на перший погляд випадкову чи неочікувану думку, можна шляхом аналізу прослідкувати за включеннями, що сховались від розуму та обумовили її появу при певних обставинах.

Б. Спіноза формулює такий закон асоціацій: „Якщо людське тіло піддавалося колись дії одночасно двох чи декількох тіл, то душа уявляючи в подальшому одне із них, одночасно буде згадувати і про інші”. Вчений вважає, що асоціації відбуваються від випадку до випадку і не мають розумної основи. За загальними законами механіки складаються у ряди тілесних явищ, що усвідомлюються як душевні.

Далі асоціативна психологія розвивалася у працях англійських філософів Джорджа Берклі (1684-1753 рр.), Д. Юма та англійського лікаря Д. Гартлі (1705 – 1757 рр.).

Давид Юм (1711-1776 рр.) у „Трактаті про людську природу” (1739 р.) та в праці „Дослідження про людське пізнання” (1748 р.) розвивав поняття асоціації і намагався представити все людське пізнання як асоціацію ідей.

Д. Юм розрізняв „уявлення”, тобто сприймання, та „ідеї”, їх відображення. Ідеї – це відтворене сприймання, більш слабке уявлення, яке ми використовуємо у мисленні та розсудах. Ідеї можуть бути простими та складними. Складні ідеї утворюються шляхом асоціацій.

Асоціації випадкові та неправильні – складають асоціації за законом суміжності у просторі чи у часі, а поєднання ідей природних та правильних – це асоціації за схожістю та причинністю. Всі ці асоціації зустрічаються у повсякденному житті. Вони лежать в основі наукового мислення.

Все душевне життя Юм зводив до сприймання, відчуттів та асоціація між ними. Заперечував існування духовної субстанції, а також „Я” особистості, як утворення, що відрізняється від сприймання: „Коли я самим інтимним чином поринаю у щось, що зветься мною своїм Я, завжди стикаються на те чи інше одиничне сприйняття тепла чи холоду, світла чи тіні, любові чи ненависті, страждання чи насолоди. Я ніяк не можу визначити своє Я як таке, що існує поза сприйманням і ніяк не може помітити нічого, крім якого-небудь сприймання”.

Спираючись на власний досвід споглядання, Юм стверджує, що особистість „не що інше, як зв’язка чи пучок різних сприймань, що слідують одне за одним з великою, неосяжною швидкістю, знаходячись у постійній течії та русі”.

Англійський лікар Давид Гартлі (1705-1757 рр.) дав першу закінчену систему асоціативної психології. При її створенні він опирався на вчення Д. Локка про асоціації та ідеї І. Ньютона про фізіологічні механізми душевних процесів.

У своїй головній праці „Про людину, її будову, її

обов’язки” (1749 р.) розвиває вчення про психіку як природного початку. Всі духовні здібності (сприймання та ін.) пояснюються через звернення до органічної структури мозку. Існують три основні елементи душевного життя:

1) Сенсації (відчуття).

2) Ідеації (ідеї відчуттів, тобто повторення відчуттів без предметів).

3) Афектації (найпростіший афективний тон – задоволення, незадоволення).

Із цих трьох елементів будується душевне життя за допомогою механізму асоціації.

В основі елементів психологічного механізму асоціацій і мозку, лежать вібрації, тобто матеріальні фізіологічні процеси, що виникають у речовині нервів під впливом зовнішніх дій.

Вібрації відрізняються по ступені, роду, місцю направленню. Різницям у вібраціях відповідають всі найрізноманітніші первинні прості ідеї та відчуття, уявлення та почуття. Із них за допомогою механізму асоціації утворюються всі психічні явища. Асоціації є пасивним відображенням нервових зв’язків у мозку. Поєднуються власне не відчуття чи ідеї, а стани мозку, які супроводжуються ними – вібрації: „Вібрація повинна включати в себе асоціацію як наслідок, а асоціація повинна вказувати на вібрацію як свою причину”.

Оскільки нервові зв’язки можуть бути чи одночасними чи послідовними, постільки й асоціації бувають тільки одночасні і послідовні: вони є тільки механічним утворенням.

На основі асоціацій утворюються всі складні уявлення, явища пам’яті, понять, суджень, довільні рухи, афекти (пристрасті), уява.

При сприйманні ми отримуємо ряд відчуттів, що поєднанні в силу того, що вони об’єднані у самому предметі.

Пам’ять – це відтворення відчуттів за асоціаціями у тому порядку, в якому вони були отримані.

Проблема пристрастей (чи афектів) займала велике місце у психології Д. Гартлі, розглядалися як спонукаюча сила поведінки. Афекти, що досягають певної степені інтенсивності, спонукають до різних дій. Афекти не вроджені, це продукт виховання і виникають за допомогою механізму асоціації.

З позиції асоціанізму Гартлі пояснює виникнення довільних рухів. Від народження в організмі є набір первинних автоматизмів. Це рухи, які викликаються зовнішніми подразниками на основі вроджених готових механізмів. Збудження кожного органу відчуттів завжди переходить у збудження відповідної групи м’язів.

Вчений розрізняє три види довільних рухів в залежності від міри легкості їх виконання:

1. Напівдовільні – коли зв’язки, ще не достатньо закріпилися.

2. Довільні – при яких рухи викликаються уявленнями.

3. Вторинні автоматизовані – довільні рухи, що виникають без чіткого уявлення про рух, достатньо лише бажання руху.

Гартлі дав природнє пояснення виникнення психічних явищ. Емоції, воля, інтелект, сприймання, пам’ять, уява – всі вони виводяться із зовнішніх уявлень, відтворених на зовнішнє почуття, ідей цих уявлень та їх взаємних зв’язків засобом асоціації, взятих разом та діючих один на одного. Вважав, що психіка не є вродженою. Вроджена тільки здатність до афектів, а також можливість отримувати відчуття. Все, що є в душевному житті людини є продуктом виховання.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных