Методика удосконалення технічної підготовленості у баскетболістів 15-16 років

На підставі літературних даних, а також результатів наших попередніх досліджень нами було сформульовано завдання педагогічного експерименту, що складалося у розробці та експериментальному обґрунтуванні методики вдосконалення технічної підготовленості, які впливають на фактори, що знижують ефективність змагальної діяльності. До них відносяться такі фактори:

1. Низький рівень технічної підготовленості баскетболістів 15-16 років. Нами були розроблені комплекси вправ для тренувальних занять, спрямовані для удосконалення технічної підготовленості.

2. Зниження показників змагальної діяльності.

3. Зниження функціонального стану баскетболістів 15-16 років.

Сучасний баскетбол – атлетична гра. Висока динаміка ігрових дій, швидка зміна ситуацій, безпосередньо жорстока боротьба з суперником, обмеження часу на оцінку ігрових ситуацій і прийняття рішення та виконання прийомів, емоційні особливості ігрової діяльності тощо ставлять високі вимоги до рівня рухових, функціональних і психічних якостей спортсменів.

При вдосконаленні техніки кидків тренер повинен планувати збільшення об'єму та інтенсивності роботи з використанням різнобічних педагогічних методів тренування. В першому мікроциклі другого етапу, при об’ємі кидків 250-300 влучень сохраняется принцип виконання кидків різними серіями зі збільшенням кількості кидків в серії до 50 з середніх та дальніх дистанцій в рівному співвідношенні. На першому, ранковому, тренуванні ЧСС при виконанні кидків повинна бути не вище 110-130 уд/хв.; на другій, ввечері, кидки виконуються, при ЧСС 140-150 уд/хв. після динамічних вправ, вирішуючи інші задачі тренувального процессу.

Таким чином, при плануванні навчально-тренувальної роботи при вдосконаленні техніки кидків м’яча в кошик при підготовці до змагань,потрібно зберігати основні принципи педагогіки та спортивного тренування – постійно затрудняти виконання прийомів, які, заключаються в ступінчатому росту інтенсивності рухової діяльності спортсменів при виконанні кидків м’яча в кошик з метою адаптації нервово-м'язової системи до загрузок що зростають і налагодження координаційних зв'язків між системами, які управляють рухами в умовах зниженого енергозабезпечення. При цьому, не дивлячись на високий рівень автоматизації навику зі сторони спортсмена, при виконанні кидків м’яча в кошик потрібна постійна зібраність і аналіз метою проведення необхідних корекцій (по принципу зворотного зв'язку) після неточних кидків і закріплення точних рухів в руховій пам'яті.

Установлено, що досягнута устойчивість рухового навику при виконанні кидка, в результаті ціле направленої взаємодії, без закріплення спеціальними методами, починає знижуватися через 7-10 днів і через 3-4 тижні може повернутися до вихідного рівня.

Средства та методи виховання швидкісної витривалості самі по собі не показують скільки-небудь істотного впливу на підтримку досягнутого рівня рухового навику.

В процесі проведення навчально-тренувальної роботи по вдосконаленню техніки дистанційних кидків, ціле образно вести кожен день текучий контроль за об’ємом і ефективністю виконаною роботою по дистанціям кожним гравцем в індивідуальних протоколах – графіках.

Виконання програми, запропонованої методики вдосконалення техніки дистанційних кидків м’яча в кошик при виконанні високої організації тактичних дій в нападі, дозволить без значного збільшення об'єму кидків повисить їх результативність на 10-15 %. Паралельно зі збільшенням ефективності кидків, вирішується одне із головних питань навчально-тренувальної роботи – розвиток швидкісної витривалості у баскетболістів.

В той же час дана методика не знижує потреб до ігрової дисципліни гравців і команди в цілому при вдосконаленні організаційних форм в нападі з метою створення благоприятних умов одному із гравців для завершення атаки.

На етапі вдосконалення техніки гри ми передбачали:

§ Багаторазове повторення прийомів у різноманітних ігрових ситуаціях з відповідною варіативністю їх виконання;

§ Виконання прийомів в умовах значного дефіциту часу;

§ Тренування на фоні значного стомлення, емоційних та психологічних впливів;

§ Тренування з урахуванням вибраних тактичних комбінацій;

§ Використання активної протидії захисників під час гри.

Під кидковою підготовкою розуміють: вивчення техніки усіх способів кидків і оволодіння вмінням до варіацій залежно від характеру протидії; вдосконалення у кидках, що найбільш ефективно виконують гравці з урахуванням їх індивідуальних особливостей та ігрових амплуа в команді; розвиток стабільності і точності у різноманітних ігрових ситуаціях, особливо під час жорсткої протидії на фоні втоми та емоційного напруження[22,44,65].

Дана методика включала в себе вправи спрямовані на удосконалення технічної підготовленості в умовах наближених до змагальних, з урахуванням психомоторних якостей баскетболістів та ігрового амплуа.

Розроблена нами методика була впроваджена в навчально-тренувальний процес експериментальної групи протягом 3 місяців з жовтня 2008 року по грудень 2009 року, контрольна група тренувалася без урахування типів реакцій та ігрового амплуа.

Всі спортсмени експериментальної групи були поділені на три типи:

Спортсмени з типом реакції з переважанням процесів збудження можуть швидко переходити зі стану підвищеного збудження в загальмований стан. Вони то впевнені в своїх силах, то безпричинно впадають у песимістичний настрій. Такі спортсмени повині розминатися довше й інтенсивніше інших, починати вправи раніше, ніж всі інші гравці команди.

Для спортсменів з неврівноваженим типом реакції ми запропоновували наступний комплекс вправ (табл. 3.8.).

Таблиця 3.8.