ТЕМА 1. ВСТУП ДО ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ ПОВЕДІНКИ

План

1.1. Сутність поняття «організаційна поведінка»

1.2. Зв'язок організаційної поведінки з іншими дисциплінами

1.3. Організаційна поведінка як наука

1.4. Цілі дослідження організаційної поведінки як наукової дисципліни

1.5. Рівні дослідження організаційної поведінки

1.6. Фактори, які впливають на організаційну поведінку

1.7. Проблеми й можливості організаційної поведінки

1.1. Сутність поняття «організаційна поведінка»

Організаційна поведінка – це прикладна наукова дисципліна, що займається вивченням поведінки людей (індивідів і груп) в організаціях з метою пошуку найбільш ефективних методів управління і попередження організаційних дисфункцій. Організаційна поведінка являє собою наукову дисципліну, однією з основних відмінних характеристик якої є її міждисциплінарний характер.

Організація – група людей, діяльність яких свідомо, скеровано або спонтанно координується для досягнення певної мети.

Сенсом існування будь-якої людини є досягнення певних поставлених цілей. Людина окремих цілей може досягти самостійно, але часто, для вирішення поставлених завдань, зусиль однієї людини недостатньо. В цьому разі, досягнення цілі можливе групою людей. У сучасному менеджменті організацію визначають як об’єднання індивідів в єдине ціле для виконання спільних дій.

У своїй роботі "Принципи організації" П.М. Керженцев дав наступне визначення організації: "Що таке організація?" Організовувати, означає об’єднувати людей для певної роботи. Саме об’єднання ми можемо називати організацією".

Ч. Бернарду належить визначення організації як системи свідомо скоординованих персональних дій або сил.

Термін організація використовується для характеристики двох понять.

Перше значення – це певна соціальна одиниця або колектив. Те, що визначає організацію в даному конкретному значенні - це соціальні одиниці, які можуть бути відособлені від інших, виходячи з того, що за люди є їх членами.

Друге значення терміну стосується організаційних особливостей в рамках соціальної одиниці або колективу. Одиниці і колективи в цьому значенні "організовані" особливим чином. Вони володіють певною формою керівництва, посадовими взаєминами, кількістю керівників на одного працівника, сформульованими правилами і обов'язками, методами ухвалення рішень і іншими аспектами, які використовують для їх характеристики. Організації, як колективи, також володіють технікою, технологіями, фізичним капіталом (будівлями, машинами тощо) і стратегіями для досягнення цілей.

Часто слово організація використовується для визначення структурної одиниці та її структурних підрозділів, групи виконавців окремої роботи, системи управління тощо. Як правило, люди об’єднуються в організації в тому випадку, коли вони не в змозі самостійно вирішити якісь проблеми.

Щоб група людей дійсно вважалась організацією, вона повинна відповідати наступним вимогам:

- Наявність не менше двох людей, які вважають себе частиною цієї групи.

- Наявність спільної мети (бажаного кінцевого стану або результату), яку приймають як загальну, всі члени цієї групи.

- Наявність членів групи, які свідомо працюють разом для досягнення загальної для всіх цілі.

Іншими словами, люди створюють організацію для досягнення спільних цілей. Адже, коли немає спільної головної мети, то немає і необхідності у створенні організації. Саме ціль, і є тим змінним елементом, що є необхідним у будь-якій організації.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: