Тема 4. Фотографія робочого часу

Мета заняття: закріпити теоретичні знання та виробити навички здійснення аналізу використання робочого часу працівників підприємства із застосуванням фотографії робочого часу.

План

1. Фотографія робочого часу, її види, зміст і особливості проведення.

2. Індивідуальна фотографія робочого часу.

3. Сутність групової фотографії, самофотографії.

4. Фотографія виробничого процесу.

5. Рішення задач та складання фактичного і нормативного балансів робочого часу.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Фотографія робочого часу: сутність, мета та її особливості. Для того, щоб встановити як використовується робочий час робітника та устаткування, проводяться різні види фотографії робочого часу.

Саму сутність фотографії робочого часу можна сформулювати таким чином: це спостереження і послідовний запис усіх витрат робочого часу і перерв протягом зміни із зазначенням їх тривалості і послідовності.

Одержані матеріали (цифрові дані) фотографії використання робочого часу призначаються для встановлення коефіцієнтів використання робочого часу та показників використання устаткування.

Весь процес фотографії використання робочого часу складається із чотирьох етапів:

1. Підготовка до проведення спостереження.

2. Спостереження і вивчення робочого часу.

3. Обробка одержаних цифрових даних спостережень.

4. Аналіз отриманих результатів та їх використання для розробки організаційно-технічних заходів.

Внаслідок проведення четвертого (заключного) етапу розробляються та впроваджуються запроектовані норми часу, норми виробітку, продуктивності технічних засобів та норм обслуговування.

Розрізняють (залежно від призначення) три види фотографій робочого часу:

· Фотографію робочого часу;

· Фотографію часу використання устаткування;

· Фотографію виробничого процесу.

Розглянемо тепер з якою метою проводиться фотографія робочого часу. Мета полягає у здійсненні таких практичних заходів:

· Подальше вдосконалення організації праці для скорочення нераціональних витрат часу;

· Встановлення обґрунтованих нормативів підготовчо-завершального часу, а також часу для обслуговування робочого місця, перерв на відпочинок та особисті потреби;

· Встановлення раціонального чергування роботи та відпочинку робітника протягом робочого дня (зміни);

· Вивчення і узагальнення передового досвіду організації робочого часу та його розповсюдження на виробництві;

· Удосконалення організації виробництва та технологічних процесів;

· Обґрунтування та встановлення норм обслуговування устаткування та нормативів щодо чисельності робітників;

· Виявлення причин невиконання норм виробітку окремими робітниками.

Для досягнення досить високої точності вимірювання витрат часу використовується індивідуальна фотографія робочого часу. При цьому об’єктом спостереження являється один робітник. Наслідки індивідуальної фотографії робочого часу використовуються у більшості випадків для коригування існуючих норм або для встановлення (проектування) нових норм. При індивідуальній фотографії робочого часу найчастіше спостереження ведуть за робітниками, які систематично не виконують змінні завдання, тобто виконання менше 100%. При цьому ставиться мета: виявити причини, що заважають робітникові справляться із завданням. Разом з тим, об’єктом спостереження можуть бути і передові робітники. В цьому разі мета дослідження: вивчення передового досвіду. Індивідуальна фотографія робочого часу – один з поширених видів нормування праці, який проводиться в певній послідовності в чотири етапи.

На першому етапі, який має назву „підготовка до спостереження”, проводиться вибір об’єкту для спостереження, бесіда с працівником, заповнення спостережу вального листка, вибір фіксажних пунктів.

На другому етапі передбачається провести реєстрацію витрат робочого часу (за назвою витрат і їх тривалістю).

На третьому етапі проводиться обробка результатів спостереження в певній послідовності. Спочатку визначається тривалість робочого часу, за нею проводиться індексація (тобто, умовне позначення згідно класифікації витрат робочого часу).

Потім групуються однойменні витрати робочого часу, які об’єднуються в групи для складання балансу робочого дня.

За фактичним балансом робочого дня можна визначити такі показники: коефіцієнт використання робочого часу та коефіцієнт завантаження робітника. Коефіцієнт використання робочого часу обчислюється з використанням фактичного балансу робочого дня за формулою:

(2.6)

Коефіцієнт завантаження робітника обчислюється за формулою:

(2.7)

де Топ – час оперативної роботи;

Тоб с – час обслуговування робочого місця;

Тпз – підготовчо-завершальний час;

Тзм – тривалість зміни.

На четвертому етапі проводиться аналіз отриманих результатів. встановлюються нові (проектовані) витрати робочого часу з врахуванням раціональної організації праці на робочому місці. З використанням проектованих (нормативних) затрат обчислюється коефіцієнт робочого часу. Цей показник приймається за основу при встановленні норм часу і норм виробітку. На основі проектованого (нормативного) балансу робочого часу визначають: коефіцієнт можливого ущільнення робочого часу та коефіцієнт росту продуктивності праці. Використовуються такі формули розрахунків для обчислення коефіцієнта ущільнення робочого часу (Кущ):

(2.8)

Для обчислення коефіцієнта росту продуктивності праці (Кпр.пр):

(2.9)

де Топпроект – оперативний час (проектований), хв.;

Топфакт – оперативний час (фактичний), хв.;

Тзм – тривалість зміни, хв.

Важливим і заключним етапом нормування праці є проектування балансу використання робочого дня. Вся організація проектування здійснюється в такій послідовності.

По-перше, заздалегідь проводиться дослідження об’єкту нормування праці, а його результати записуються в листі спостереження (таблиця 1.3).

Потім здійснюються групування однойменних витрат часу. В результаті групування обчислюються сумарні витрати часу (в хвилинах) по кожній групі. В нашому прикладі одержані такі фактичні дані затрат часу:

З врахуванням проведених дослідів (спостережень) методом індивідуальної фотографії робочого часу, як засвідчують дані таблиці 2.4, можна скоротити затрати робочого часу на 52 хвилини, в тому числі на:

· підготовчо-завершальних операціях – 6 хвилин;

· обслуговуванні робочого місця – 20 хвилин;

· ліквідації перерв з технічних причин – 4 хвилини;

· перерви внаслідок порушення трудової дисципліни – 16 хвилин;

· відпочинку – 6 хвилин.

Внаслідок запровадження у виробництво запроектованих затрат праці (скорочення їх на 52 хвилини за зміну) змінюються показники проектованого балансу використання робочого дня. Зокрема, оперативний час збільшиться з 383 хвилин до 435 за зміну, а його питома вага збільшиться з 79,9% до 90,6% від всіх затрат.

Після запровадження проектних (нормативних) затрат часу в результаті проведеного дослідження є можливість порівняти окремі показники (фактичні і проектні).

Наприклад, коефіцієнт використання робочого часу:

(2.10)

(2.11)

Коефіцієнт завантаження робітника:

(2.12)

(2.13)

Коефіцієнт можливого ущільнення робочого часу:

(2.14)

Коефіцієнт росту продуктивності праці:

(2.15)

З наведених цифрових даних видно, що при запровадженні нормативних (проектних) затрат робочого часу, покращились вказані коефіцієнти. заходами слід передбачити ремонт приймальника витяжної системи з усунення стружки, а також запровадити механізовану подачу і відвезення матеріалів.

Групова та бригадна фотографія робочого часу; хв. фотографії. при груповій фотографії робочого часу досліджується (простежується) одночасно декілька робітників. останні можуть бути зайняті однорідними або ж різнорідними роботами.

Таблиця 2.3

Лист спостереження №

Індивідуальна фотографія робочого часу

Таблиця 2.4

Фактичний і проектований баланс використання робочого дня (хвилин)

Методи вивчення, етапи роботи, обробка, аналіз і проектування балансу робочої зміни в принципі нічим не відрізняються від індивідуальної фотографії робочого часу.

Особливість групової фотографії полягають в тому, що одержують одночасно декілька фактичних балансів робочого часу. При аналізі їх можна порівнювати, виявляти резерви тощо.

В результаті ретельного обстеження складається проектований баланс робочого часу, який в ряді випадків сприяє покращенню коефіцієнтів використання робочого часу, завантаження робітників, ущільнення робочого часу, росту продуктивності праці.

На заключному етапі розробляються організаційно-технічні заходи, що сприяють більш раціонально використовувати робочий час.

Такий метод нормування праці, як бригадна фотографія робочого часу, проводиться на роботах, де робітники об’єднані за технологічним принципом. Матеріали спостереження бригадної фотографії використовуються з метою раціональної побудови робочого дня, а також для досягнення більш-менш рівномірного розподілу функцій між членами бригади.

Матеріли спостережень ретельно опрацьовуються, складається фактичний і проектований баланс робочого часу, а також організаційно-технічні заходи щодо покращення використання робочого часу в бригаді.

Метою проведення бригадної фотографії є також і обґрунтування (встановлення) норм оптимальної чисельності бригади і норм обслуговування.

Що стосується самофотографії, то її особливості полягають в тому, що робітник сам веде спостереження за своєю роботою. Також фіксує втрати робочого часу з різних причин, наприклад, ті, що трапляються не з його вини.

Для більш об’єктивної віддачі від проведення самофотографії необхідно провести хорошу підготовчу роботу, зокрема, роздача робітникам бланків (листів) самофотографії, проведення інструктажу щодо заповнення листів, фіксація часу тощо.

Після закінчення самофотографії всі спостережувальні листи аналізують, розробляються заходи щодо усунення простоїв, причин витрат робочого часу.

Фотографія часу використання устаткування проводиться методом безпосередніх замірів, а також методом момент них спостережень.

Методика проведення практично не відрізняється від індивідуальної фотографії робочого часу. Різниця лише в тому, що при індивідуальній фотографії об’єктом дослідження робочого часу являється робітник, а при фотографії часу використання устаткування – об’єктом являються машини, устаткування та інші засоби.

За даними спостереження складається баланс часу використання устаткування. Крім того, результати досліджень є основою для розрахунку таких показників:

Коефіцієнт використання робочого часу (К т):

(2.16)

Коефіцієнт ефективної роботи устаткування (К_ет):

(2.17)

Коефіцієнт холостого ходу машин (К_хх):

(2.18)

де Топф – витрати часу ефективної роботи і холостого ходу за даними спостережень;

Топпр – витрати часу ефективної роботи і холостого ходу за проектованими даними;

Тхх – час холостого ходу;

Тзм – тривалість зміни.

Вказані показники необхідно покращувати, що можливо за умов раціональної організації технологічних процесів щодо ритмічної роботи технічних засобів.

Питання до самоконтролю

1. Що являє собою фотографія робочого часу?

2. З яких етапів складається фотографія робочого процесу?

3. З чого складається етап підготовки до спостереження та етап спостереження при фотографії робочого процесу?

4. Чим відрізняється фотографія робочого процесу від фотографії робочого дня?

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: