Тема 2. Об’єкти нормування праці

Мета роботи: поглибити, поширити та систематизувати знання студентів про:

· сутність виробничого процесу та виробничої операції як об’єктивів нормування праці;

· класифікацію виробничих операцій за їх характером участі робітника та їх тривалістю.

План

1. Робочий час як загальна міра кількості праці та його економічний зміст.

2. Виробничий процес та його структура.

3. Виробнича операція як головний об’єкт нормування праці.

4. Сутність обсягу роботи, зони обслуговування та оптимізації чисельності персоналу.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

По першому питанню: “Робочий час як загальна міра кількості праці та його економічний зміст” необхідно з’ясувати наступне. Для виконання будь якої роботи (фізичної чи розумової) затрачується праця людини, яка відбувається в часі і просторі. Що стосується часу, то його затрати на виконання будь-якої роботи і характеризують кількість праці. Таким чином, можна сказати, що робочий час є загальною мірою кількості праці.

Економічний розвиток суспільства, а також добробут людей значною мірою залежать як від кількості затраченої праці кожної людини, так і від вкладу всього економічно активного населення країни. Отже кількісні показники по затратам праці позитивно впливають на вирішення основної економічної проблеми – підвищення матеріального добробуту всіх членів суспільства. Не менш важливим фактором є розвиток продуктивних сил, науково-технічного прогресу, вдосконалення виробничих відносин, що дає можливість за одиницю часу більше відтворювати матеріальних благ і духовних цінностей.

Категорія робочий час має економічний зміст. Адже при розв`язанні будь-яких економічних і соціальних завдань завжди пов`язано з витратами праці.

Незалежно від рівня розвитку продуктивних сил держава змушена нормувати кількість робочого часу на виконання тих чи інших робіт. При цьому нижня границя (межа) кількості робочого часу визначається досягнутим рівнем продуктивності праці в масштабах суспільства.

В тому разі, якщо загальна норма робочого часу буде меншою від вже досягнутого рівня продуктивності, темпи соціально-економічного розвитку суспільства будуть зростати.

З другого боку, небажаним явищем буде збільшення норми тривалості робочого часу понад встановлену норму. В цьому немає інтересу як держави, так і кожного члена суспільства.

Отже необхідно суворо дотримуватись встановленої (обґрунтованої) норми робочого часу.

Законодавством України норма робочого часу встановлена на тиждень і складає за нормальних умов праці 40 годин.

Згадана норма робочого часу зменшується за наявності шкідливих умов праці. Скорочується робочий час також для вагітних жінок, матерів, що мають малолітніх дітей, інвалідів та підлітків.

Таким чином, категорія «робочий час» як міра кількості праці має економічний і соціальний зміст. Всяке відхилення від встановленої норми робочого часу супроводжується соціально-економічними наслідками в масштабах усього суспільства, а також відбивається на матеріальному добробуті кожної людини.

Виробничий процес та його структура. В сфері матеріального виробництва одним із об’єктів нормування являється виробничий процес. Ефективність технічного нормування в значній мірі буде залежать від того, наскільки раціональним будуть організація виробничого процесу та його структура.

Перейдемо до сутності виробничого процесу. В літературі є різні визначення, які мало чим відрізняються. В навчальному посібнику Багрової І.В. подано таке визначення: виробничий процес являє собою сукупність цілеспрямованих дій, технологічного і трудового процесів, в результаті застосування яких сировина, матеріали, напівфабрикати перетворюються на готову продукцію.

У кожному виробничому процесі поєднуються технологічні і трудові процеси.

Технологічний процес є не що інше як порядок (або спосіб) впливу різних агентів виробництва (наприклад, фізичних, кліматичних тощо) з метою послідовного перетворення сировини та матеріалів на готову продукцію або послуги.

Трудовий процес характеризується впливом живої праці на предмет праці за допомогою технічних та технологічних засобів виробництва.

Слід відмітити, що технологічний і трудовий процес - дві сторони або ж два напрями виробничого процесу. Іншими словами: існує інтеграція технологічного і трудового процесів у загальний виробничий процес.

Великого значення набуває розробка та застосування на практиці принципів ефективності трудових процесів. Саме на принципах слід зупинитись. Щодо їх кількості, то досліджувач І.В.Багрова виділяє дев`ять.

1. Принцип паралельності означає в забезпеченості одночасної роботи працівника і машини, що дозволяє скоротити час на виконання виробничого завдання та підвищити продуктивність праці.

2. Принцип економії рухів полягає в тому, щоб уникнути зайвих рухів та встановлення найбільш оптимального складу трудової операції.

3. Принцип безперервності потребує подальшого вдосконалення організації виконання виробничого завдання з метою уникнення істотних пауз у трудовому процесі.

4. Принцип синхронності означає забезпечення синхронної роботи всіх працівників при організації ручних, механізованих та автоматизованих процесів.

5. Принцип планового та запобіжного обслуговування робочих місць полягає в дотриманні регламенту щодо виконання всіх робіт по обслуговуванню робочого місця.

6. Принцип сприятливої робочої пози працівника для забезпечення раціонального використання часу при виконанні виробничого завдання.

7. Принцип відповідності працівника тій роботі, що він виконує. Дотримання цього принципу потребує допоміжного покращення підбору кадрів згідно з їх кваліфікацією.

8. Принцип оптимальної інтенсивності праці робітника полягає в підвищенні продуктивності праці при економних затратах його енергії.

9. Принцип оптимальної інтенсивності роботи устаткування потребує впровадження раціонального режиму роботи машин, обладнання та виробничих потужностей для їх повного, раціонального використання.

Вищезгадані принципи мають важливе значення в нормуванні праці, адже їх дотримання на виробництві буде сприяти подальшому підвищенню продуктивності праці.

Виробнича операція як головний об’єкт нормування праці. У виробничому процесі є декілька або багато різних виробничих операцій. Останні між собою відрізняються залежності від ряду факторів.

На тих роботах, що повторюються і піддаються точному обчисленню в натуральних показниках (наприклад: тоннах, штуках і т.д.), об’єктом нормування виступає робочий час, або ж сама виробнича операція. Адже за цих умов легко встановити затрати робочого часу на виготовлення одиниці продукції. Наприклад, за 1 час виготовляється 15 т продукції, або 25 одиниць деталей і т.д.

Перейдемо до характеристики (або ознак) виробничої операції. Її можна представити як сталість трьох основних елементів: робочої сили; предмета праці і засобів праці (рис. 2.1).

Рис 2.1. Характерні ознаки виробничої операції.

Кожна виробнича операція представляє собою частину виробничого процесу і поєднує в собі декілька взаємопов’язаних операцій:

а) технологічної;

б) контрольної;

в) транспортної.

Виходячи з вищесказаного, можна дати визначення операції: це частина трудового процесу, яка спрямована:

а) на зміну предмета праці;

б) перевірку результатів процесу;

в) на зміну місцеперебування предмета праці у просторі.

Більшість операцій мають складну структуру, а тому виникає необхідність їх подрібнювати або укрупнювати. В ряді випадків економічно вигідно дробити не лише самі операції, але й устаткування, інструмент тощо. Подібна спеціалізація може позитивно сприяти на зростання продуктивності праці.

Операції розподіляються також за цільовим призначенням:

а) основні (технологічні);

б) допоміжні.

В складі допоміжних є велика група обслуговуючих операцій: ремонт; заточування інструменту; комплектування інструменту; налагодження тощо.

За чисельністю залучених робітників трудові операції бувають:

· групові;

· індивідуальні.

За характером участі робітника у виконанні виробничого процесу операції бувають:

а) апаратурні;

б) автоматизовані;

в) машинні;

г) машинно-ручні;

д) ручні.

За тривалістю виробничого процесу операції прийнято розподіляти таким чином:

а) безперервні;

б) циклічні;

в) перервні.

Слід також зупинитись на питанні технологічної структури операції, яка може бути досить складною. Наприклад, в галузі машинобудування операція обробки заготовки виконується за одну або декілька установок. Сама сутність установки ось у чому: одноразове закріплення оброблюваної заготовки. Установок може бути одна або декілька.

Є також і таке поняття як „позиція”. З ним ми зустрічаємось при використанні багатопозиційного устаткування (зокрема, автоматичні лінії тощо). Позиція – кожне фіксоване положення предмету праці внаслідок технологічного впливу устаткування.

Одну із частин операції називають переходом. Ця частина характеризується незмінністю установки та позиції.

Перехід при обробці металу складається з декількох однакових частин. Під час переходу знімається новий шар металу. Цей процес називається проходом.

Таким чином, виробнича операція є головний об’єкт нормування праці, а також планування та обліку виробництва. Це, безумовно, відноситься, не лише до машинобудування, але і всіх інших галузей перш за все сфери матеріального виробництва.

Сутність обсягу роботи, зони обслуговування та оптимізації чисельності персоналу. Досвід показує, що в ряді випадків на підприємствах зустрічається значна частина видів робіт, де недоцільно нормувати кожну операцію або її частину.

В такому разі значно вигідніше використовувати відповідні нормативи для обчислення планового (нормативного) обсягу роботи за певний період часу: за годину, зміну, рік, місяць.

Наприклад, в ряді галузей встановлюють норми виробітку продукції в натуральному виразі.

Зокрема, в навчальних закладах педагогічним працівникам нормується обсяг аудиторної роботи (в годинах).

В торгівельних підприємствах працівникам торгівлі нормується обсяг товарообігу, місячної грошової виручки.

Є також підприємства, де встановлене нормоване завдання.

Об’єктом нормування є також зона обслуговування. Це досить поширений об’єкт нормування праці.

Наприклад, в текстильній промисловості зони обслуговування вимірюються кількістю машин, яку може обслужити один або декілька робітників. В ткацькому виробництві одна ткаля може обслужити десятки верстатів.

Об’єктом нормування виступає також чисельність персоналу. Сутність проблеми нормування у цьому випадку полягає в тому, щоб встановити оптимальну чисельність обслуговуючого персоналу для будь-яких технічних систем, установок, доменних печей тощо.

Чисельність персоналу як об’єкт нормування може застосовуватись також при проектуванні і будівництві нових підприємств, при їх реконструкції тощо.

Таким чином, нормування праці вимагає застосування різних методів, різних підходів, які інколи досить трудомісткі та складні. Разом з тим, нормування праці має велике значення, адже це досить відповідальний і значущий процес. Тут недопустимі помилки, прорахунки, що може обернутись значними витратами на підприємстві.

Питання для самоконтролю

1. Робочий час та його економічний зміст.

2. Дайте визначення виробничого процесу.

3. Що таке технологічний і трудовий процес?

4. Назвіть принципи ефективності трудових процесів.

5. В чому полягає сутність принципу синхронності і паралельності?

6. Дайте визначення виробничої операції.

7. Які складові технологічної структури операції?

8. Що таке зона обслуговування?

9. Назвіть основні об’єкти нормування праці.

Теми для підготовки доповідей та рефератів

1. Виробничий процес як об’єкт нормування праці та його структура.

2. Виробнича операція – головний об’єкт нормування праці на підприємстві.

3. Поняття про зону обслуговування та оптимізацію чисельності персоналу.

Бібліографічний список

1, 5, 8, 11, 18.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: